Житомирський апеляційний суд
Справа №295/6902/21 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.
Категорія 55 Доповідач Коломієць О. С.
23 травня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Шевчук А.М, Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Дяченко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/6902/21 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «М 16» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «М 16» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 листопада 2021 року, яке ухвалено суддею Семенцовою Л.М.
встановив:
У травні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність ОСББ «М 16» щодо ненадання своєчасної відповіді та інформації на його заяву від 01.06.2018 стосовно надання йому засвідчених належним чином копій: протоколів засідання правління, якими прийнято рішення з підготовки кошторисів, балансу, та річних звітів за 2015 - 2017 роки, кошторису на 2018 рік, протоколів загальних зборів за 2015 - 2018 роки; протоколів засідань правління, на яких прийнято рішення зі скликання та організації проведення загальних зборів за 2015 - 2018 роки; рішення правління з утворення комісій з опитування та призначення письмового опитування співвласників та зобов'язати відповідача надати таку відповідь. Зазначив, що вказані документи стосуються його діяльності як члена правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «М 16». У зв'язку з чим, посилаючись на Закон України «Про звернення громадян», звернувся до голови правління ОСББ «М 16» із заявою про надання вказаних вище копій документів. Однак, в порушення вимог ст. 19, 20 Закону голова правління не виконала свій обов'язок щодо вчасного розгляду заяви та письмового повідомлення про наслідки розгляду.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність ОСББ «М 16» щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 01.06.2018 та зобов'язано відповідача надати позивачу письмову відповідь на його заяву від 01.06.2018 р.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд не врахував, що позивач, запитуючи певну інформацію, не зазначив, на захист яких порушених прав, свобод і законних інтересів громадян він вимагає надання такої інформації. Не з'ясував, що чинним законодавством позивачу не надано прав вимагати від ОСББ надання йому статутних документів та документів, що стосуються діяльності об'єднання, а також інформації, яка містить персональні дані співвласників будинку. Скаржник вважає, що суд таким чином не встановив деталі запитуваної інформації та особливі вимоги щодо оформлення запиту на доступ до персональних даних.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, рішення суду скасувати.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із таких підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проживає в квартирі АДРЕСА_1 . 01 червня 2018 року позивач направив до ОСББ «М 16» заяву з проханням надати йому засвідчені належним чином документи, а саме: протоколи засідання правління, якими прийнято рішення по підготовці кошторисів, балансу, та річних звітів за 2015 - 2017 роки, кошторису на 2018 рік, протоколи загальних зборів за 2015 - 2018 роки; протоколи засідань правління, на яких прийнято рішення зі скликання, організації проведення загальних зборів за 2015 - 2018 роки; рішення правління з утворення комісій з опитування та призначення письмового опитування співвласників.
Відповідно до штампу з вхідним номером вказана заява прийнята відповідачем 01.06.2018 р.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСББ «М 16» надало відповідь на заяву позивача від 17.06.2021 та повторну відповідь на заяви від 01.06.2018 р. та 06.06.2018р. за вихідним №25 проте, що він не є власником/співвласником квартири/нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2 та станом на червень 2018 року він не був членом правління ОСББ «М 16». Зазначено, що установчі документи ОСББ зберігаються у відповідній реєстраційній справі в Департаменті реєстрації Житомирської міської ради, а довідка від 25.09.2015 р. готувалася ТОВ «Аркада-Дім». Крім того, головою правління повідомлено, що така відповідь є повторною, наданою на його заяви від 01.06.2018 та від 06.06.2018.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що на день звернення позивача із позовом, визначений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» термін розгляду звернень (не більше одного місяця від дня їх надходження, а загальний термін - не може перевищувати сорока п'яти днів) збіг, тому бездіяльність ОСББ «М 16» є протиправною та порушує право позивача на розгляд його звернення й отримання відповіді на всі викладені ним питання у визначений законом термін.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Статтею 1 Закону України «Про інформацію» передбачено поняття терміну інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, а терміну документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів утримання документів (ст.5 Закону).
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Згідно із Законом України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ст. 3 Закону).
Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону (ст.5 Закону).
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Згідно зі ст. 20 вказаного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Статтею 21 передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати.
Позивач обґрунтовував позовні вимоги тими обставинами, що відповідач не надав відповіді на його звернення, що стало причиною виникнення спірних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою 01.06.2018 р., яку останній отримав того ж дня. Однак відповідь, у встановлені Законом строки, не надав. У своїй відповіді на заяви позивача, датованій 14 липня 2021 року за №25, відповідач повідомив, що вона є повторною на заяви від 01 та 06 червня 2018 року. При цьому доказів, на підтвердження таких обставин не надає. Матеріали справи їх також не містять.
Суд першої інстанції, дослідивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем пропущено строк розгляду звернення громадянина, а позивачем не отримано відповіді на всі постановлені ним питання, оскільки відомості, викладені в листі від 14.07.2021 р., не містять повної інформації щодо порушених питань.
Твердження апелянта про те, що запитувана позивачем інформація захищена Законом України «Про захист персональних даних», яку суд не мав права зобов'язувати їх надати позивачу, з посиланням на правову позицію висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.12.2020 у справі № 9901/105/20, не відповідає фактичним обставинам.
У зазначеній постанові судом касаційної інстанції надавалася оцінка протиправності відмови Вищої ради правосуддя надати інформацію на запит фізичної особи в порядку Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
У справі, яка переглядається позивач звернувся до відповідача із заявою саме в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Зазначена вище правова позиція була висловлена судом касаційної інстанції за інших фактичних обставин, аніж у справі, що розглядається, тому посилання відповідача на неї є помилковим.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов достатньо обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» не розглянув звернення позивача у визначений цим законом строк.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргуОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «М 16» залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 листопада 2021 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 30 травня 2022 року.
Головуючий Судді