Житомирський апеляційний суд
Справа №289/1944/21 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В.
Категорія 62 Доповідач Павицька Т. М.
31 травня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №289/1944/21 за позовом ОСОБА_1 до Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Збаражського О.М. в смт Черняхів,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом, на земельну ділянку згідно з державним актом серії ЖТ №136526, з кадастровими номерами 1825682400:03:000:0078 і 1825682400:09:000:0066, площею 4,30 га, яка знаходиться в с. Горбулів Черняхівського району Житомирської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала на праві приватної власності її дядьку - ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_2 . Вказує, що після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку в АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 4,30 га. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3 . Стверджує, що при житті її батько мав намір прийняти спадщину після смерті свого брата ОСОБА_2 , але через хворобу не встиг. Зазначає, що на сьогоднішній день залишилася не успадкованою спадщина її дядька ОСОБА_2 , яка складається із земельної ділянки площею 4,30 га з кадастровими номерами 1825682400:03:000:0078 і 1825682400:09:000:0066, яка знаходиться в с. Горбулів Черняхівського району з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказує, що вона зверталася до державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 дядька ОСОБА_2 , однак нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск встановленого законодавством строку. Вважає, що її права як спадкоємця порушені, а тому просить задовольнити її позов в повному обсязі.
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2022 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що вона у порядку визначеному законодавством України, з приводу оформлення спадщини після смерті свого дядька звернулася до державного нотаріуса Черняхівського нотаріального округу, де під час вивчення документів було виявлено відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на право на земельну ділянку. Вважає, що нею дотриманий досудовий порядок вирішення спору. Вказує, що саме відсутність оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай) не дає їй права на оформлення права на земельний пай в порядку спадкування. Зазначає, що у неї відсутні поважні обставини, що у сукупності з відсутністю втраченого правовстановлюючого документа на земельну ділянку надали їй підстав для звернення до суду за захистом прав з очікуванням позитивного результату. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку з державним актом серії ЖТ №136526, з кадастровими номерами 1825682400:03:000:0078 і 1825682400:09:000:0066, площею 4,30 га, яка знаходиться в с. Горбулів Черняхівського району Житомирської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала на праві приватної власності її дядьку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зареєстровано 15.03.1954, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
10 лютого 2001 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
18 лютого 2012 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , після реєстрації шлюбу залишила прізвище ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_4 .
Згідно витягу зі Спадкового реєстру №68371473 від 03.02.2022 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не відкривалась.
Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Горбулівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 24.09.2017 №542, на день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в будинку по АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_2 , ОСОБА_11 . Крім того, зазначено, що в шестимісячний термін після смерті громадянина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в будинку по АДРЕСА_1 зареєстрована та проживала ОСОБА_11 .
Зі змісту довідки №28 від 22.02.2022 виданої Горбулівським старостинським округом виконавчого комітету Черняхівської селищної ради Житомирської області вбачається, що на день смерті ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в будинку по АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований та протягом шестимісячного терміну після її смерті ніхто не проживав та не проживає.
Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №136526 встановлено, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Черняхівської райдержадміністрації від 19.10.2004 №357 володіє правом власності на земельну ділянку площею 4,30 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Горбулівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.
Відповідно до постанови державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області від 04.08.2021, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 дядька ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 дядька ОСОБА_2 у порядку та в строк встановлений чинним законодавством.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт прийняття спадщини на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки вона не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та пропустила, встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , додатковий строк для прийняття спадщини позивачу судом не визначався, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Апеляційний суд погоджується з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтями 1269, 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до приватного нотаріуса Черняхівського районного нотаріального округу Житомирської області про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дядька ОСОБА_2 .
Постановою приватного нотаріуса Черняхівського районного нотаріального округу Житомирської області від 04.08.2021, ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дядька ОСОБА_2 відмовлено, у зв'язку тим, що ОСОБА_1 не прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 дядька ОСОБА_2 у порядку та в строк встановлений чинним законодавством.
Як зазначалось вище, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Тобто, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до роз'яснень наданих в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона як спадкоємець п'ятої черги спадкування після смерті дядька, не змогла реалізувати своє право на прийняття спадщини після смерті дядька, оскільки отримала відмову від нотаріуса у видачі свідоцтва про спадщину за законом. З позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 до суду не зверталася.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки, ОСОБА_1 не проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та у встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини не зверталася, з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини до суду також не зверталася, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів.
Наведені в апеляційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У даному випадку, суд першої інстанції виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, дійшов правильного висновку, про наявність підстав для відмови у задоволенні позову та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 31 травня 2022 року.
Головуючий
Судді