Справа № 567/476/22
31.05.2022 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за №12022186170000043 від 26.03.2022 р. по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Білашів Острозького району Рівненської області, зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання : АДРЕСА_2 , громадянина України, розлученого, тимчасово непрацюючого, раніше судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
В умовах воєнного стану введеного в дію Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, яким введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, ОСОБА_5 22.03.2022 року близько 10 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, перебуваючи у приміщенні житлового будинку, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу з дерев'яної шафи, таємно викрав одну пару золотих жіночих сережок загальною вагою 1,43 гр., 585 проби, вартістю 1462,44 грн., що належали його колишній дружині ОСОБА_4 .
Після реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальний збиток на вказану суму.
09.05.2022 р. між начальником Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст.ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12022186170000043 від 26.03.2022 року та ОСОБА_5 у статусі підозрюваного у цьому провадженні, за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 , укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України.
Згідно умов вказаної угоди прокурор ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у статусі підозрюваного дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України відносно обставин, викладених у повідомленні про підозру від 06.05.2022р., які є аналогічними до обставин, викладених в обвинувальному акті від 09.05.2022 р., ОСОБА_5 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провинута зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 у разі затвердження такої угоди, а саме за ч.4 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років із звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та встановленням іспитового строку, та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України та наслідки її невиконання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовомузасіданні просив затвердити угоду та призначити узгоджене сторонами угоди покарання, беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, вчиненому при обставинах, зазначених в обвинувальному акті від 09.05.2022 р., дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, відтак просить затвердити угоду.
Захисник ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти затвердження угоди про визнання винуватості, пояснила, що її підзахисний свою провину у вчинені злочину як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні визнає, угоду про визнання винуватості уклав добровільно, зауважень до правильності кваліфікації дій підсудного немає, а тому не вбачає перешкод для затвердження такої угоди.
Потерпіла ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтримала раніше подану заяву згідно якої вона не заперечує проти затверження угоди про визнання винуватості, зазначила, що будь-яких претензій до обвинуваченого не має та останній відшкодував їй в повному розмірі збиток, завданий вчиненим кримінальним правопорушенням.
Вирішуючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів.
Потерпіла ОСОБА_4 відповідно до ч.4 ст.469 КПК України під час досудового розслідування надала свою згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 .
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 визнав себе винуватим, відноситься до тяжких злочинів, санкція якого не передбачає альтернативних видів покарання, окрім як позбавлення волі.
Міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.4 ст.185 КК України та загальним засадам призначення покарання.
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою №9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов'язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов'язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини.
Судом встановлено в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст угоди відповідає вимогам ст.472 КПК України та закону, обвинувачений цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України.
Також судом встановлено, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, а також розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, які передбачено ст.476 КПК України.
Підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості судом не встановлено.
Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання та в судовому засіданні не повідомив про наявність перешкод для його виконання.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи наведені доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, вважаєдоведеним у підготовчому судовому засіданні, що ОСОБА_5 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану, а тому його дії кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_5 узгоджене сторонами угоди покарання.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке кваліфікується як тяжкий злочин.
Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує, що він тимчасово не працює, розлучений, має на утриманні 4 неповнолітніх дітей, по місцю проживання характеризується негативно як особа, яка схильна до вчинення домашнього насильства та який неодноразово вчиняв сварки зі своєю дружиною.
Згідно довідки КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» від 06.04.2022 р. ОСОБА_5 на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 згідно обвинувального акту та угоди про визнання винуватості є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, водночас обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 не встановлено.
ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, та востаннє згідно вироку Острозького районного суду Рівненської області від 22.09.2021 р. був засуджений за ч.1 ст.125 КК України до 80 годин громадських робіт, 16.12.2021 року був знятий з обліку Рівненського РС №4 філії ДУ «Центр пробації» в Рівненській області у зв'язку з відбуттям покарання.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів, враховуючи наявність пом'якшуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за можливе призначити йому покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вид і строк призначеного покарання, обставини, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває та вважає за необхідне встановити його строком на 2 роки.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 124, 314, 374, 475 КПК України, -
Затвердити угоду від 09.05.2022 року про визнання винуватості, укладену між начальником Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_6 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
Покласти на ОСОБА_5 відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Повідомити ОСОБА_5 про те, що він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та попередити його, що він протягом іспитового строку не повинен вчиняти нового кримінального правопорушення.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Речові докази у справі : золоті сережки, які згідно збережної розписки передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 - вважати їй повернутими.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1