Справа № 296/1064/22
2/296/1871/22
"31" травня 2022 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі: головуючого судді - Рожкової О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
1.1. 15.02.2022 ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира із позовом до ОСОБА_2 (далі також відповідач), в якому просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 53 000 грн. - основного боргу, 278,61 грн. - процентів, 5 300 грн. - інфляційних втрат, 1 685,84 грн. - 3% річних, 1 150 доларів США - основного боргу, 36,58 доларів США - 3% річних.
1.2. Поданий позов обґрунтовувався тим, що 24.12.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений усний договір позики, за яким відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 53 000 грн. та 1 150 доларів США. Відповідач зобов'язався повернути позичені кошти до 24.01.2021, що підтверджується розпискою від 24.12.2020.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
2.1. 15.04.2022 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира відкрито провадження у цивільній справі №296/1064/22, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
2.2. 02.05.2022 представник позивача - адвокат Кузьмін Д. подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи оригіналу боргової розписки ОСОБА_2 від 24.12.2020 (а.с.18-20).
2.3. Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду від 15.04.2022 та матеріалів позовної заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місцем проживання, які повернуто на адресу суду із відміткою відділення пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.21-22).
2.4. У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
2.5. Враховуючи, що справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
3.1. 24.12.2020 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг 53 000 грн. та 1 150 доларів США, які зобов'язувався повернути до 24.01.2021, що стверджується оригіналом розписки від 24.12.2020 (а.с.19).
ІV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ
4.1. Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
4.2. Відповідно до частини 2 статті 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей
4.3. Згідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
4.4. Договір позики вважається безпроцентним, якщо:
1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками (частина 2 статті 1048 Цивільного кодексу України).
4.5. Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
4.6. Згідно частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
4.7. У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
(а) ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ
5.1. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18) зроблено висновок, що «за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
5.2. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, сформувала правову позицію згідно якої положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду».
5.3. Згідно частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
(б) ЗАСТОСУВАННЯ ЦИХ ПРИНЦИПІВ У ДАНІЙ СПРАВІ
1) Щодо стягнення суми позики
5.4. З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2020 ОСОБА_2 отримав в борг від ОСОБА_1 53 000 грн. та 1 150 доларів США, які зобов'язувався повернути до 24.01.2021, що стверджується оригіналом розписки від 24.12.2020, про що власноручно склав відповідну розписку.
5.5. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
5.6. Враховуючи положення частини другої статті 1047 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору позики, укладення якого підтверджується відповідною розпискою від 24.12.2020 та стверджують факт передачі позивачем грошових сум в борг відповідачу і такий договір є укладеним з моменту передання грошей.
5.7. Суд звертає увагу, що договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
5.8. Суд враховує наявність оригіналу боргової розписки у позивача, яка долучена до матеріалів справи за клопотанням представника позивача.
5.9. Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі №751/1000/16-ц вказав, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
5.10. Таким чином, боргове зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 на час розгляду даної справи є не виконаним.
5.11. Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
5.12. Відповідач зобов'язувався повернути позику до 24.01.2021, однак свого обов'язку не виконав, гроші не повернув, чим допустив прострочення сплати коштів.
5.13. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Така позиція була висловлена Великою палатою Верховного Суду в постанові від 23.10.2019 за результатами розгляду справи №723/304/16-ц.
5.14. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 53 000 грн. та 1 150 доларів США.
2) Щодо вимог про стягнення процентів
5.15. Суд враховує доводи позивача, що розписка не містить застереження про те, що позика є безпроцентною та її розмір не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, то позивач має право на стягнення процентів за період користування позикою відповідачем, розмір яких визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (стаття 1048 Цивільного кодексу України).
5.16. Так, у період нарахування процентів з 24.12.2020 до 24.01.2021 (32 дні) облікова ставка Національного банку України становила 6% річних, а тому розмір процентів у 2020 році складає 69,51 грн. (53000*6/100/366*8); у 2021 році - 209,10 грн. (53000*6/100/365*24), а всього 278,61 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
3) Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних
5.17. Оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, то на позику в національній валюті - гривні підлягають нарахуванню інфляційні втрати та 3% річних, а на позику в іноземній валюті - 3% річних.
5.18. Так, відповідач зобов'язувався повернути позику позивачу 24.01.2021, тобто в другій половині січня 2021, а тому січень не враховується при розрахунку інфляційних втрат. З урахуванням сукупного індексу інфляції у період з лютого 2021 до січня 2021, який становив 1,1, то інфляційні втрати позивача склали - 5 300 грн. (53000*1,1-53000).
5.19. Крім того, 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, розраховуються за період з 25.01.2021 до 15.02.2022 - за 387 днів, та становлять:
- у частині заборгованості у гривні - 1685,84 грн. (53000*3/100/365*387);
- у частині заборгованості у доларах - 36,58 доларів США (1150*3/100/365*387), оскільки Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц зазначила, що при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
5.20. Враховуючи встановлені судом обставини, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
(а) Щодо витрат зі сплати судового збору
6.1. За правилами пункту 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено повністю, то на його користь з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.
(б) Щодо витрат на правничу допомогу
6.2. Позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень, на підтвердження чого надав: договір про надання правової допомоги №10/02/22-2 від 10.02.2022, укладений між адвокатом Давиденко В.В. та ОСОБА_1 , акт приймання-передачі послуг №1 до Договору про надання правової допомоги №10/02/22-2 від 10.02.2022, квитанцію №15-12664850/С від 15.02.2022 про сплату 10 000 грн. ОСОБА_1 за правову консультацію згідно акту приймання передачі послуг №1, отримувач ОСОБА_3 копію ордера про надання правової допомоги від 15.02.2022.
6.3. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
6.4. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов'язаними з розглядом конкретної судової справи.
6.5. Системний аналіз норм ст. 137, 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
6.6. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
6.7. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
6.8. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
6.9. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року в справі №826/15063/18.
6.10. Крім того, суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
В постанові Верховного Суду від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18, вказано, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг
6.11. Оцінюючи співмірність розміру витрат, понесених на правову допомогу, судом враховується, що ця справа в силу частини четвертої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України є малозначною справою, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
6.12. З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково - у розмірі 5 000 гривень.
Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 53 000 (п'ятдесят три тисячі) гривень - основного боргу, 278 (двісті сімдесят вісім) гривень 61 копійок - процентів, 5 300 (п'ять тисяч триста) гривень - інфляційних втрат, 1 685 (одну тисячу шістсот вісімдесят п'ять) гривень 84 копійки - 3% річних, 1 150 доларів США - основного боргу, 36,58 доларів США - 3% річних.
3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:
ОСОБА_1 ,
місце реєстрації:
АДРЕСА_1
РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач:
ОСОБА_2
місце реєстрації:
АДРЕСА_2
РНОКПП НОМЕР_2
Повне судове рішення складено 31.05.2022.
Cуддя О. С. Рожкова