30 травня 2022 року Київ №320/14869/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
до суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до УСЗН виконавчого комітету Березанської міськради Київської області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як інваліду війни II групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; зобов'язання УСЗН виконавчого комітету Березанської міськради Київської області здійснити виплату суми недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, яка становить 10 246 гривень, з урахуванням раніше виплаченої суми.
На обґрунтування заявлених вимог вказав, що він є ветераном війни - інвалідом війни II групи та пенсіонером МВС України. У 2021 році, УСЗН виконавчого комітету Березанської міськради Київської області нарахувало та виплатило йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3906 грн., відповідно до вимог постанови КМУ "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 08 квітня 2021 року №325. Стверджує, що 21.05.2021, він звернувся до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, однак відповідач йому відмовив, що стало підставою для виникнення спору.
Ухвалою суду від 19.11.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та їх виклику у судове засідання.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву в порядку ст.162 КАС України, в якому останній позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що разова грошова допомога за 2021 рік була виплачена позивачеві у розмірі 3906 грн., відповідно до вимог чинного на той час законодавства України, зокрема, постанови КМУ №325. У відзиві представник УСЗН, також зазначив, що відповідач не може здійснювати нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі більшому, ніж передбачено кошторисним призначенням та планом асигнувань, оскільки останній не є головним розпорядником коштів та не здійснює бюджетні призначення.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 27.12.2018, посвідчення безтермінове та діє на всій території України, відтак позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
21.05.2021, позивач звернувся до УСЗН з вимогою доплати грошової допомоги у розмірі, що відповідає 8 мінімальним пенсіям за віком та становить 10 246 грн.
Листом від 14.06.2021 відповідач повідомив заявника, що порядок виплати грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році, визначений постановою КМУ №325, при цьому УСЗН, як розпорядник грошових коштів нижчого рівня здійснило виплату соціальної допомоги в розмірі 3 906 грн., згідно поданого ГУ ПФУ у Київській області переліку осіб, в яких був чітко визначений розмір допомоги, яка повинна була бути виплачена позивачеві.
ОСОБА_1 , вважаючи дії відповідача протиправними щодо нарахування та виплати соціальної допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено спеціальним законом, звернувся до суду на захист порушеного права.
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд зазначає наступне:
частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовий статус учасників бойових дій, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII).
01 січня 1999 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статтю 13 Закону №3551-XII було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону №3551-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону № 107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років, на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, норми та положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №325, якою передбачено, що особам з інвалідністю 2 групи виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, проводиться на рівні 3 906,00 грн.
Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Разом з тим, Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-XIV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни II групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком". Однак Кабінет Міністрів України у постанові №325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII інвалідам війни II групи, здійснюється у розмірі 3906 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 13 Закону №3551-XII.
На час здійснення виплати позивачеві у квітні 2021 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII та постанова КМУ №325. Однак виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги, що виплачується учасникам бойових дій у 2021 році, слід застосовувати не постанову КМУ №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Відповідні висновки щодо застосування норм права викладено у рішенні Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року.
У судових рішеннях Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 висловлена правова позиція про те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги; відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, визначеному Законом №3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном; доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті.
Доводи представника відповідача про те, що УСЗН не здійснює нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі більшому, ніж передбачено кошторисним призначенням та планом асигнувань, оскільки останній не є головним розпорядником коштів та не здійснює бюджетні призначення, суд до уваги не приймає, з огляду на те, що відповідно до частини першої статті 17-1 Закону № 3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно з пунктом 2 постанови КМУ №325, зобов'язано забезпечити подання до 14 квітня поточного року структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад переліків осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань": Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Офісом Генерального прокурора, Державною судовою адміністрацією, Державною спеціальною службою транспорту, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.
Відповідно до пункту 3 постанови КМУ №325, Міністерство фінансів і Державну казначейську службу зобов'язано забезпечити до 16 квітня поточного року перерахування коштів Міністерству соціальної політики для їх спрямування структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій з метою виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Таким чином, постановою КМУ №325 визначено, що виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій на підставі отриманих перліків осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої цим Законом. Відтак УСЗН є належним відповідачем у даній справі, на якого покладено відповідний обов'язок з виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що спростовує доводи відповідача про відсутність у нього повноважень самостійно нараховувати та визначати розмір такої допомоги.
Частиною 3 ст.291 КАС України передбачено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Згідно з частиною 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, приймаючи до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у зразковій справі, суд зазначає, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повина була бути виплачена позивачу, як ветерану війни - особі з інвалідністю, відповідно ст.13 Закону №3551-XII, у редакції Закону №367-ХІV у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до частини 1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання задовлення вимоги ОСОБА_1 визнати відмову протиправною УСЗН у проведенні перерахунку та виплати щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі, який відповідає положенням ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд виходив із наступного:
правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту 22.10.1993 №3551-XII. Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них встановлені в статті 12 Закону №3551-XII. Законом України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 №367-XIV статтю 12 Закону №3551-XII було доповнено частиною четвертою такого змісту:
Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно з пунктом 20 розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 №107-VІ внесені зміни у Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" частину п'яту статті 12 цього Закону викладено в такій редакції: шорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Конституційний Суд України в рішенні від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнав таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 291 КАС України суд має враховувати такі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи:
законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4.120,00 гривень; II групи - 3.640,00 гривень; III групи - 3160,00 гривень.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України. […]
За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з 27.02.2020 заявник набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 2 групи внаслідок війни - вісім мінімальних пенсій за віком […].
При прийнятті рішення суд застосовує наведені вище релевантні норми права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, при цьому керується такими мотивами:
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Визначаючи спосіб захисту прав позивача, суд враховує обраний Верховним Судом у згаданій зразковій справі підхід, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною відмову УСЗН Березанської міської ради по нарахуванню та здійсненню соцальної виплати ОСОБА_1 до 5 травня 2021, як інваліду війни у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком протиправною.
Оскільки відповідач за зверненням позивача не провів перерахунок та доплату разової грошової допомоги до 5 травня позивачу в розмірі, визначеному статтею 13 Закону №3551-XII у редакції Закону від 25.12.1998 (тобто 8 мінімальних пенсій за віком) суд вважає, що управління соціального захисту населення діяло протиправно.
Натомість, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 здійснити виплату грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у конкретно визначеній сумі - 10 246 грн. з огляду на те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому, завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законодавством порядку вирішує справи.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року за №13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визначається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Отже, визначення конкретної суми соціпльної доплати на отримання якої має право позивач належить виключно до повноважень відповідача, а отже суд не може зобов'язати його виплачувати конкретну суму, а має зобов'язати саме здійснити нарахування та виплату такої допомоги у розмірі, визначеному законом.
Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять допустимих доказів часткового одержання позивачем допомоги до 5 травня у розмірі 3906,00 грн., відтак суд позбавлений можливості остаточного визначення розміру виплати, який підлягає отриманню ОСОБА_1 .
Також, суд вказує, що в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб'єкта владних повноважень у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про часткову відмову в позові.
Відповідно до пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Таким чином, вимога позивача в частині визначення конкретної суми, задоволенню не підлягає.
Отже, обов'язок нарахувати та виплатити соціальну допомогу до 5 травня за 2021 рік у відповідному розмірі, відноситься до компетенції УСЗН, яку останній реалізовує з певною ступіню самостійності, з урахуванням принципу верховенства права.
Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову шляхом визнання дій відповідача протиправними щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як інваліду війни II групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 13 Закону №3551 та зобов'язання УСЗН виконавчого комітету Березанської міськради Київської області здійснити виплату суми недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, відповідно до статті 13 Закону №3551, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 2, 6-7, 9, 14, 73-78, 90, 94, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
адміністративни позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області (ЄДРПОУ 42016510, вул.Набережна, 4, м.Березань, Київська область, 07541) щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю II групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області (ЄДРПОУ 42016510, вул.Набережна, 4, м.Березань, Київська область, 07541) здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) суми недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 202, відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
У задоволенні іншої частини позовної вимоги відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Брагіна О.Є.