П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/381/22
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Дата і місце ухвалення: 18.02.2022р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем, в порушення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020р., протиправно виплачено ОСОБА_1 грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік в сумі 1491,00 грн., а не в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, встановлених на 1 січня 2021 року. Стверджував, що з 27.02.2020р., із врахуванням частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач, як учасник бойових дій, має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі саме п'яти мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2022р. позов задоволено.
Визнано протиправною діяльність Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 18.02.2022р., з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги за 2021 рік як учаснику бойових дій в розмірі 1491,00 грн. Управління діяло у відповідності до вимог Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021р. №325. Вказана Постанова не була скасована судом та окремі її положення не визнавалися неконституційними, у зв'язку з чим підлягала безумовному застосуванню.
Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій.
Посилається апелянт і на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, що Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області не є належним відповідачем у даній справі. Відповідати за позовом має держава в особі державного органу, який здійснює нарахування та виплату соціальних виплат. Виплата допомоги у меншій сумі, ніж визначено Законом, здійснюється у зв'язку з діями та бездіяльністю органів державної влади, а не органів місцевого самоврядування, до яких відноситься Управління соціальної політики Чорноморської міської ради.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.11.2017р., а тому має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій.
В квітні 2021 року відповідачем виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в сумі 1491,00 грн., визначеній постановою Кабінету Міністрів України №325 від 08.04.2021р. «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 щодо перерахунку та виплати разової грошової допомоги у розмірі, визначеному ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Управління соціальної політики Чорноморської міської ради листом від 09.11.2021р. повідомило позивача, що йому здійснено виплату вказаної допомоги у розмірі, передбаченому чинним законодавством, правові підстави для доплати в Управління відсутні.
Зазначена відмова стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, врахував, що Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога саме у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який має вищу юридичну силу за постанову Кабінету Міністрів України №325 від 08.04.2021р.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Правовий статус учасників бойових дій, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ).
До 2008 року діяла норма частини 5 статті 12 Закону №3551-ХІІ у такій редакції: «щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-VI (далі - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини 5 статті 12 Закону №3551-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. за №10-рп/2008 вказані зміни визнано неконституційними.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014р. №79-VIII розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, Конституційний Суд України у п.2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 №10-рп/2008, дійшов висновку, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас, 09.04.2021р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 08.04.2021р. №325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова №325), якою, серед іншого, установлено, що в 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-ХІІ, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1491 гривня (Додаток до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затверджений Постановою №325).
Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-ХІІ та Постанова №325.
Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій необхідно застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що разова грошова допомога до 5 травня в 2021 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №367-ХІV. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Колегія суддів зазначає, що, враховуючи фактично однаковий зміст Постанови №325 та постанови КМУ №112 від 19.02.2020р., ця адміністративна справа щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є типовою справою по відношенню до зразкової справи №440/2722/20, оскільки відповідачем у таких справах є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються фактично одними нормами права, та позивачами заявлено аналогічні вимоги.
При вирішенні цієї справи суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, наведені в рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020р. та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021р. у зразковій справі №440/2722/20.
Крім того, у судових рішеннях Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 висловлена правова позиція про те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги; відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, визначеному Законом №3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном; доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Кечко проти України», заява № 63134/00).
А відтак, доводи апелянта про те, що Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області не є належним відповідачем у даній справі колегія суддів вважає помилковими.
Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції від 18.02.2022р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 31 травня 2022 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук