Справа № 188/462/22
Провадження № 2-а/188/17/2022
31 травня 2022 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Місюра К.В.
при секретарі: Хандрига Л.І.
за участю представників сторін:
від позивача: представник Драган В.В.
від відповідача: Мартинов М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка адміністративну справу
за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (м. Дніпро)
до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (с. Богинівка Синельниківського району Дніпропетровської області)
про примусове видворення за межі України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України
31 травня 2022 року Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області звернулось до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України громадянина Російської Федерації.
Ухвалою суду від 31 травня 2022 року об'єднано в одне провадження адміністративну справу 188/462/22 за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , та адміністративну справу 188/463/22 за позовною заявою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України громадянина Російської Федерації.
Вимоги в адміністративних справах мотивовані тим, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 востаннє здійснив в'їзд на територію України 22.05.2013 року, та з того часу з України не виїжджав. ВП № 4 Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернулося до ГУДМС України в Дніпропетровській області з листом, оскільки дії громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можуть загрожувати національній безпеці України. В ході перевірки встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Російської Федерації, з 2013 року перебуває на території України, який прибув до України через КПП «Козача Лопань» 22.05.2013р., в особистих справах, використовуючи паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий ТП № 38 відділу УФМС Росії по Санкт-Петербургу і Ленінградської області в Красносельському районі м. Санкт-Петербурга 14.06.2011 року, та не виїхав у встановлений термін, а продовжив перебувати на території с. Богинівка Синельниківського району Дніпропетровської області, перейшовши на нелегальне положення, чим порушив вимоги п. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». До органів та підрозділів Державної міграційної служби України із клопотанням щодо продовження терміну перебування на території України не звертався. З невідомих причин не виконав Рішення від 19.01.2022 року про примусове повернення за межі України, яке було прийняте відносно нього Петропавлівським районним сектором Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та зобов'язано залишити територію України у термін до 17 лютого 2022 року.
Просить суд примусово видворити за межі території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , а також затримати та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , строком на шість місяців з метою ідентифікації та забезпечення видворення за територію України.
В судовому засіданні представник позивача Драган В.В. підтримала обидва позови та викладені обставини, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовних заявах.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, додатково зазначив, що перекладача не потребує.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За правилами частини сьомої статті 5 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни України.
Згідно з ч. 4 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Судом встановлено наступне.
Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспортний документ громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 14.06.2011 року), прибув на територію України 22.05.2013 році.
Відповідно до рішення при примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2022 року було вирішено примусово повернути за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити територію України у термін до 17 лютого 2022 року.
Таким чином, ОСОБА_1 , здійснивши востаннє в'їзд в Україну 22.05.2013 року через КПП «Козача Лопань» в особистих справах мав право перебувати на території України не більш як 90 днів протягом 180 днів, ухилився від виїзду з України, та не маючи інших законних підстав для подальшого перебування в Україні, перейшов на нелегальне становище, із клопотанням щодо продовження терміну перебування на території України, чи із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області не звертався, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту не отримував.
19 січня 2022 року за порушення правил перебування на території України виїзду відносно гр. ОСОБА_1 співробітниками Петропавлівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області складено протокол ПР МДН № 003003 про адміністративне порушення за ст. 203 ч. 1 КУпАП «Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування на території України і транзитного проїзду через територію України».
Постановою Петропавлівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 19.01.2022 року серії ПН МДН № 002995 на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. 00 коп. на користь держави, яка не була оскаржена з боку останнього.
Крім цього, 19.01.2022 року відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Петропавлівським РС ГУ ДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення про примусове повернення за порушення правил перебування на території України та з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Відповідач повинен був залишити територію України до 17 лютого 2022 року, дане рішення було отримано ОСОБА_1 , про що свідчить його власний підпис на розписці.
Як пояснив сам відповідач, він є громадянином Російської Федерації, на території України проживає без відповідних документів на право проживання в Україні, за отриманням статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту на території України до органів ДМС України не звертався.
Частиною 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011р. передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Згідно ч. 5 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року передбачено, що за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Відповідно до статей 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948 року) та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року) ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Статтею 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено випадки коли іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворенні за межі України.
Цією ж статтею Закону передбачено, що рішення про видворення іноземця чи особи без громадянства (стосовно осіб, затриманих в межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетину державного кордону України) повинно бути прийнято органом охорони державного кордону. Таке рішення про видворення може бути оскаржене до суду. Іноземець чи особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений в рішенні про видворення.
Примусове видворення іноземця чи особи без громадянства на підставі постанови адміністративного суду здійснюється лише у разі, якщо особа ухиляється від виїзду після прийняття рішення про видворення. Затримання і примусове видворення з України іноземця чи особи без громадянства здійснюється органами охорони державного кордону лише на підставі постанови адміністративного суду, яка приймається за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець чи особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду.
Аналізуючи вищенаведені приписи ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» слід дійти висновку, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обов'язкові обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про видворення за межі України; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про видворення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що такі особи будуть ухилятися від виїзду.
Обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.
Як вбачається з матеріалів справи таке рішення щодо відповідача було прийнято та останній не залишив територію України у встановлений цим рішенням строк, тобто ухиляється від виїзду за межі України та знаходиться на території України незаконно і добровільно її не покине.
Стаття 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачає, що орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Як встановлено під час розгляду справи судом, обґрунтованими є підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виїзду за межі території України.
Відповідно до ч. 8 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до відповідних державних органів із заявами про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Крім того, відсутні докази, які би свідчили, що відповідач залишав країну свого національного походження у зв'язку з побоюванням стати жертвою переслідувань в розумінні ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Згідно до ч. 1 ст. 288 КАС України, позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства, в тому числі, затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем не отримано на день розгляду справи статусу біженця, у нього відсутні документи, родичі, які могли б надати йому допомогу, кошти на повернення, що свідчить про те, що останній ухилятиметься від самостійного та добровільного залишення території України, тому наявні правові підстави для його примусового видворення за межі України та затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для забезпечення примусового видворення.
Оскільки відносно відповідача було прийнято рішення примусове повернення з території України, суд має всі підстави вважати, що відповідач знаходиться на території України незаконно, підстав для продовження терміну перебування в Україні не має, а тому він має бути видворений в примусовому порядку за межі території України, відповідно до п.1.8 Інструкції «Про порядок про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затверджено наказом МВС України, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за № 806/21119.
Враховуючи вище викладене та приймаючи до уваги, що відповідач визнав позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 19 ст. 289 КАС України за подачу позовних заяв, передбачених даною статтею, судовий збір не справляється, а отже підстав для розподілу витрат пов'язаних з розглядом справи не має, оскільки вони сторонами не були понесені.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 9, 72-77, 90, 229, 241, 246, 288, 289 КАС України, суд, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -
Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України - задовольнити.
Примусово видворити за межі території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України - задовольнити.
Затримати та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців, з метою ідентифікації для забезпечення подальшого примусового видворення.
Рішення суду в частині затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Суддя К. В. Місюра