Справа №201/9591/21
Провадження № 2/201/682/2022
31 травня 2022р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого-судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини,
21.09.2021р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини (а.с.№3-6).
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 17.11.2021р. позовна заява прийнята до розгляду та у відповідності до ст. 274, 279 ЦПК України призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (а.с.№63).
Ухвалою суду від 08.04.2022р. відповідачу був подовжений строк для подачі відзиву (а.с.№73).
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки - адвокат Фурман В.О. (діє на підставі ордеру серія АЕ № 1090965 від 21.09.2021р. - а.с.№7) в позовній заяві посилалася на те, що сторони по справі мають малолітнього сина ОСОБА_3 , який проживає за домовленістю сторін з позивачкою. 23.10.2018р. рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з відповідача були стягнуті аліменти на утримання сина у розмірі 2 000грн. На виконання рішення суду був виданий виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні, однак розмір аліментів є недостатнім для утримання дитини та створення належних умов, у зв'язку з чим представник позивачки просила змінити спосіб стягнення аліментів з 2 000грн. на Ѕ частину від заробітку (доходу) боржника, але не менше прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно до досягнення сином повноліття. Крім того, просила стягнути додаткові витрати на дитину у розмірі 9 262грн. 95коп., пов'язані з купівлею велосипеда, мобільного телефона та підготовкою дитини до школи, оскільки отримуваний розмір аліментів не дозволяє покрити навіть половину видатків на дитину.
26.04.2022р. в порядку ст. 178 ЦПК України на електрону пошту суду надійшов відзив представника відповідача - адвоката Андрієнко В.А. (діє на підставі довіреності від 30.07.2019р. - а.с.№ 130-131), в обґрунтування якого посилалася на те, що позивачкою на підтвердження позовних вимог подані чеки, на підтвердження понесення витрат на дитину, які містять витрати на ресторани, кафе, продукти, що не відносяться до продуктів дитячого харчування, в тому числі на алкоголь, енергетичні напої, снеки, чіпси, засоби жіночої гігієни, тощо. Крім того, з поданих доказів вбачається, що дитина харчується виключно солодощами та їжею, шкідливою для дитячого здоров'я. Щодо зміни розміру аліментів на Ѕ частину, представник відповідача зазначила, що жодних доказів на підтвердження того, що відповідач може платити аліменти в розмірі більшому, ніж передбачено чинним законодавством, не надано, а тому відсутні підстави для зміни розміру аліментів. Крім того, у відповідача змінився сімейний стан, він одружився, має малолітню дитину до трьох років та дружину, що перебуває у декретній відпустці. Загальний розмір доходу відповідача за 2021р. в гривневому еквіваленті становить 186 248грн. 24коп., що не свідчить про зміну його майнового стану, а тому відсутні підстави для зміни розміру аліментів на Ѕ частину від доходу відповідача. Щодо стягнення додаткових витрат, представник відповідача зазначила, що відповідач приймає участь у всіх додаткових витратах на дитину добровільно (святкування дня народження, придбання сезонних речей, коштовних речей), а також протягом 2021р. перерахував позивачці кошти на придбання велосипеду, літній відпочинок дитини, а тому й ці вимоги не підлягають задоволенню (а.с.№76-78). Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.№76-78).
10.05.2022р. в порядку ст. 179 ЦПК України на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив, по тексту якої представник позивачки посилалася на те, що виключне право для зміни способу стягнення аліментів належить одержувачу аліментів, тобто позивачці. Оскільки позивачка просить змінити спосіб стягнення аліментів, а не розмір, то позивачка й не посилалася на зміну майнового стану будь-кого зі сторін та не повинна доводити цю обставину. Перевірити майновий стаж відповідача позивачка не має можливості, оскільки відкриті реєстри в Російській Федерації відсутні. Також позивачка не може встановити дійсність наданої відповідачем довідки, оскільки суд не має можливості перевірити надану інформацію за додатковими запитами. Посилаючись на те, що Міністерством соціальної політики України фактичний розмір прожиткового мінімуму у цінах січня 2022р. у розрахунку на місяць на одну особу становить для дітей від 6 до 18 років - 5 309грн, представник позивача вважала, що визначений розмір аліментів відповідає дійсному розміру витрат на дитину. Щодо додаткових витрат на дитину, представник позивачки зазначила, що надані представник відповідача скрін-шоти переписок, квитанцій та пояснення не співвідносяться між собою (а.с.№102-103).
11.05.2022р. в системі «Електронний суд» була сформована представником позивачки відповідь на відзив, аналогічна той, що надійшла до суду 10.05.2022р. (а.с.№122-124).
17.05.2022р. в порядку ст. 180 ЦПК України до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача, по тексту яких вона посилалася на те, що позивачка, звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів шляхом зміни розміру аліментів, зобов'язана довести обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, передбачені ст. 182, 184 СК України, а тому й повинна довести зміну майнового стану відповідача задля зміни способу стягнення аліментів. Також хибним є посилання представника позивачки, що виключно позивачці належить право визначення способу стягнення, оскільки Верховний Суд неодноразово наголошував, що право визнання способу стягнення аліментів належить виключно суду на підставі доказів, наданих позивачем. Щодо стягнення аліментів в частині від доходу, представник відповідача зазначила, що жодних доказів, які б підтверджували розмір витрат на дитину, тим більше доказів необхідності стягнення на утримання однієї дитини саме Ѕ частини від доходу відповідача, позивачкою не надано. Щодо прибутку від діяльності ТОВ «Сибстройкомплект», засновником якого був відповідач, представник зазначила, що з 23.10.2018р. товариство ліквідоване та жодного прибутку відповідач не отримує. Посилаючись на відсутність належних доказів, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову (а.с.№127-129).
Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням сторін у сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2017р. у справі № 201/12548/16-ц (а.с.№15).
Від цього шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . що підтверджується наданою копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , виданим Жовтневим відділом ДРАЦС РС Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 1191 від 27.09.2013р. (а.с.№14).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2018р. у справі № 201/7377/18 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, в розмірі 2000 грн. щомісячно починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, а саме з 06.07.2018р. (а.с.№16-17).
За даними Автоматизованої системи документообігу суду, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2018р. у справі № 201/7377/18 не оскаржувалось, отже набрало законної сили та позивачка отримала виконавчі листи, які перебувають на примусовому виконанні в Амур-Нижньодніпровському ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) (а.с.№48).
Звертаючись до суду з позовною заявою про зміну способу стягнення аліментів представник позивачки посилається на положення ч. 3 ст. 181 СК України, яка дійсно надає право одержувачу аліментів ( в даному випадку позивачці ОСОБА_1 ) змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу відповідача.
Однак, Верховний Суд України у постанові від 05.02.2014р. у справі № 6-143цс13 зазначає, що як розмір аліментів, так і спосіб їх стягнення визначаються судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилається позивач. При цьому, право застосування норми закону належить виключно суду.
Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду України та положення ч. 1 ст. 183 СК України визначення розміру частки заробітку (доходу) належить виключно суду з урахуванням встановлених по справі фактичних обставин та наданих сторонами доказів на підтвердження цих обставин.
Статтею 182 СК України визначено обставини, які враховуються судом під час визначення розміру аліментів, зокрема: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
В позовній заяві представник позивачки зазначає, що визначений рішенням суду в 2018 році розмір аліментів є недостатнім для утримання дитини та створення належних умов життя, і як приклад, надає копії чеків на придбання товарів (а.с.№ 3 зворотна сторона, а.с. № 18-52).
Разом з тим, суд погоджується з запереченням представника відповідача, що подані чеки здебільшого свідчать про придбання малолітній дитині солодощів (а.с.№ 23, 24, 25, 26, 27, 30, 32, 33, 34, 45, 47) на суму, яка перевищує за даними Міністерства соціальної політики України вартість набору продуктів харчування (кондитерських виробів) для дітей віком від 6 до 18 років на рік.
Так, лише за одним чеком № 1771658 від 05.07.2021р. (а.с.№40) позивачкою було придбано малолітньому сину солодощів на суму 541грн. 88коп., тоді як вартість придбаних кондитерських виробів дитині на рік, згідно даних Міністерства соціальної політики України має становити 506грн. 80коп. (а.с.№108).
Отже, подані позивачкою чеки на їжу не є достатніми доказами задля визначення судом розміру аліментів в розмірі Ѕ частини від заробітку ( доходу) відповідача.
Подані позивачкою чеки, які підтверджують вартість придбаного саме дитячого одягу суд приймає до уваги при визначені розміру аліментів (а.с.№ 36, 37, 38, 39).
З інших чеків, наданих представником позивачки, на підтвердження придбання дитячого одягу, неможливо встановити, що одяг був придбаний саме дитині.
До того ж, представником позивачки предоставлено чек від 15.07.2021р. про здійснення покупки о 19год 01хв. в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в ТРК «Мост Сіті» на суму 1 116грн. (а.с.№ 18), тоді як з інших поданих чеків вбачається, що в цей день (а також в період з 12.07.2021р. по 17.07.2021р.) позивачка разом з сином перебувала на морі в м. Залізний порт та розраховувалася карткою в кафе Шторм о 16 годині (а.с.№41).
Щодо придбання лікарських засобів, копії чеків на придбання яких надано представником позивачки, то суд також оцінює ці докази критично, оскільки не надано до суду доказів, що ці засоби були призначені саме лікарем дитині або за станом здоров'я дитина потребувала в їх застосуванні (а.с.№21, 23, 25).
Зі змісту відзиву та поданих представником відповідача доказів вбачається, що протягом 2021р. та початку 2022р. відповідач має дохід (а.с.№77 зворотна сторона, а.с. № 80-81, 136).
Середній місячний дохід відповідача в 2021 році становив в гривневому еквіваленті близько 15 000грн.(461 000руб. еквівалентно 186 248грн.24коп./12місяців (а.с.№78 зворотна сторона, а.с.№136)).
За чотири місяці 2022р. середній дохід відповідача в гривневому еквіваленті становив близько 9 635грн. 64коп. (81 000руб. еквівалентно 38 542грн. 58коп./4 місяці (а.с.№ 81)).
За останні шість місяців з листопада 2021р по квітень 2022р. середня заробітна плата (дохід) відповідача становить 186 000 руб., що є еквівалентно 15 000грн. (а.с.№ 81, 136).
Позивачка є директором та одноособовим засновником ТОВ «Арвард» та згідно додаткових пояснень, що надійшли до суду 26.05.2022р., отримує дохід за рахунок розподілу прибутку. На дату звернення до суду з позовом, розподілення прибутку товариством не здійснювалося (а.с.№ 142-145).
Відповідач на сьогоднішній день перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу, виданого Міжрайонним відділом ЗАГС № 1 управління ЗАГС адміністрації міського округу «Місто Калініград», актовий запис № 875 від 08.06.2018р. (а.с.№95).
Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження , виданого відділом реєстрації народження управління ЗАГС адміністрації міського округу «Місто Калінінград», актовий запис № 110209390000504603004 від 06.11.2020р. (а.с.№94).
Дружина відповідача не працює з 18.02.2019р., що підтверджується записом № 13 трудової книжки серія НОМЕР_2 від 01.09.2010р. (а.с.№140-141).
Відповідач разом з дружиною на підставі договору оренди від 03.12.2019р. орендують квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , і вартість плати за квартиру щомісячно складає 25 000руб., що еквівалентно 12 395грн. 88коп.
Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022р. прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2 618 гривень, з 1 липня - 2 744 гривні, з 1 грудня - 2 833 гривні).
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
З поданих доказів вбачається, що відповідає працює, має стабільний заробіток, вдруге одружений та має від шлюбу крім сина ОСОБА_4 , малолітню доньку, його дружина не працює та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.
Позивачкою та її представником - адвокатом Фурман В.О. при подачі позову та відповіді на відзив не надано доказів наявності на утриманні позивачки (крім малолітнього сина) інших дітей або непрацездатних батьків. Доказів про доходи позивачки протягом 2021-2022р. станом на день розгляду справи суду не надано та позивачка обґрунтувала неможливість надання таких доказів відсутністю станом на дату звернення до суду інформації про розрахунок розподілення прибутку ТОВ «Арвард», де вона є директором та одночасно і засновником.
Враховуючи, що сторони мають рівні права та несуть однакові обов'язки щодо належного забезпечення та утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також приймаючи до уваги, що позивачкою не доведена можливість сплати нею коштів на утримання сина у розмірі Ѕ частини доходів (оскільки за даними позивачки (її представника) станом на дату подачі позову дохід від її діяльності за 2021р. не розподілений), суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги та змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 з твердої грошової суми на частку від доходу у розмірі 1/5 частини від його заробітку (доходу), щомісячно до досягнення сином повноліття. В іншій частині позовних вимог щодо зміни способу стягнення аліментів - відмовити.
Задовольняючи частково позовні вимоги судом враховано, що розмір аліментів, який визначений судом з урахуванням доходу відповідача, після зміни способу стягнення, перевищує мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, встановлений на 01 січня 2022р. у розмірі 2 618грн.
У разі зміни матеріального стану або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я батьків дитини та в інших випадках, передбачених СК України, позивачка або відповідач не позбавлені права на зміну розміру аліментів відповідно до положень ст. 192 СК України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 9 262грн. 95коп., суд вважає необхідним відмовити в задоволенні цих вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», до передбаченої статтею 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
У постанові Верховного Суду України від 13.09.2017р. у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Верховний Суд, розглядаючи цивільну справу № 607/12170/20 підкреслив, що виходячи з аналізу статті 185 Сімейного кодексу України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
В обґрунтування вимог щодо стягнення додаткових витрат представник позивачки в позовній заяві посилається на те, що 11.04.2021р. дитині був придбаний дитячий велосипед вартістю 6 200грн., 20.04.2021р. придбано мобільний телефон вартістю 5 060грн. та для зборів до школи придбано канцтовари та шкільне приладдя загальною вартістю 1 782грн. 90коп.
На підтвердження понесення вищевказаних витрат, представником позивачки надані наступні докази: з позначкою «01 вересня» - квитанції від 01.09.2021р. та 05.09.2021р. (а.с.№21); з позначкою «школа» - квитанції від 31.08.2021р. та 21.08.2021р., чеки без зазначення найменування продукції, операції по яких проведено 22.08.2021р. та 28.08.2021р. (а.с.№51); товарний чек від 11.04.2021р. на придбання велосипеду вартістю 6 200грн. (а.с.№49-50); угоду від 20.04.2020р. про отримання кредитних коштів у розмірі 5 060грн., як зазначено на угоді на купівлю для дитини телефону в кредит (а.с.№53).
З поданих представником відповідача доказів вбачається, що 31.03.2021р. відповідач перерахував позивачці аліменти за квітень 2021р. у розмірі 8 000руб. (а.с.№ 88 зворотна сторона).
Крім того, 06.04.2021р. відповідачем перераховано позивачці додаткові витрати в розмірі 15 000руб. (а.с.№ 89).
Отже відсутні підстави для стягнення з відповідача додаткових витрат на придбання велосипеду, оскільки в квітні 2021р. позивачка отримала від відповідача як аліменти, так і додаткові витрати, що підтверджується квитанціями про перерахунок коштів із зазначенням призначення платежів.
31.08.2021р. позивачка отримала від відповідача аліменти у розмірі 15 450руб., що еквівалентно 7 467грн. (квитанція на переказ а.с.№ 91 зворотна сторона), і що в свою чергу в тричі перевищує розмір аліментів, що стягнуті судом у розмірі 2 000грн., а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача додаткових витрат, понесених позивачкою на придбання шкільного приладдя для дитини.
Крім того, в чеках за 01.09.2021р. та 05.09.2021р., на яких зазначено «01 вересня» міститься інформація про придбання їжі у МакДональдз та у аптеці, що не можна віднести до додаткових витрат, пов'язаних з підготовкою дитини до школи.
Щодо додаткових витрат на придбання телефону, то ці витрати не є додатковими у розумінні ст. 185 СК України, адже мобільний телефон відноситься до повсякденних речей.
Крім того, позивачкою (її представником) не доведено сам факт придбання мобільного телефону, адже з копії угоди про отримання кредитних коштів у розмірі 5 060грн. не вбачається цільове призначення коштів, отриманих в кредит.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача додаткових коштів на утримання сина, про які заявлено позивачкою, оскільки з наданих представником відповідача доказів вбачається, що в квітні 2021р. та вересні 2021р. відповідачем були надані позивачці в достатньому розмірі кошти задля задоволення потреб дитини щодо придбання велосипеду та підготовки до школи, а придбання дитині телефону вартістю 5 060грн. (про що зазначає позивачка), по-перше, не підтверджено належними доказами, а по-друге, не є додатковими витратами у розумінні ст. 185 СК України.
Отже, рішенням суду слід змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми 2 000грн. на 1/5 частину від заробітку (доходу) ОСОБА_2 .
Також, слід видати виконавчий лист на підставі даного рішення, яким стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Дніпро, аліменти на утримання його малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, у розмірі 1/5 частини його заробітку (доходу) відповідача, стягуючи аліменти на користь матері дитини - ОСОБА_1 , починаючи стягнення від дня набрання рішенням законної сили.
Також, рішенням суду слід відкликати виконавчий лист по цивільній справі № 201/7377/18 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Дніпро, аліменти на утримання його малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, у розмірі 2000 грн. щомісячно, стягуючи аліменти на користь матері дитини ОСОБА_1 , починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, а саме з 06.07.2018р.
В задоволенні іншої частини позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів слід відмовити, а в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини відмовити в повному обсязі.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по справі по оплаті судового збору у розмірі 908грн. за ставкою, що діяла на момент подачі позову 21.09.2021р.
В іншій частині, судові витрати по справі по оплаті судового збору у розмірі 908грн., суд вважає необхідним на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України у зв'язку з відмовою позивачці у частині позову.
На підставі викладеного, ст.ст. 180 - 183, 185, 192 СК України, ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., постановою Верховного Суду України від 05.02.2014р. у справі № 6-143цс1318, постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини - задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми 2 000грн. на 1/5 частину від заробітку (доходу) ОСОБА_2 .
Видати виконавчий лист на підставі даного рішення, яким стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Дніпро, РНОКПП - НОМЕР_3 , аліменти на утримання його малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача, стягуючи аліменти на користь матері дитини - ОСОБА_1 , починаючи стягнення від дня набрання рішенням законної сили.
Відкликати виконавчий лист по цивільній справі № 201/7377/18 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Дніпро, аліменти на утримання його малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, у розмірі 2000 грн. щомісячно, стягуючи аліменти на користь матері дитини ОСОБА_1 , починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, а саме з 06.07.2018р.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 908грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.