31 травня 2022 року справа №200/11835/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 р. у справі № 200/11835/21 (головуючий І інстанції Лазарєв В.В., повне судове рішення складено 09 листопада 2021 року у м. Слов'янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №053130007099 від 01.07.2021 року про відмову у призначенні пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1978р. по 29.06.1982р. у Донецькому технікумі промислової автоматики, період проходження військової служби у лавах Радянської Армії з 10.11.1982р. по 20.11.1984р., період роботи слюсарем 5 розряду у кооперативі «Каспій» з 03.06.1991р. по 03.01.1992р.; до пільгового стажу період проходження військової служби з 10.11.1982 по 20.11.1984, період роботи з 08.01.1985 по 24.09.1990 у Донецькому наладочному управлінні треста «Донецьквуглеавтоматика» електрослюсарем підземним на дільниці шахтного підземного конвеєрного транспортера з повним підземним робочим днем у шахті; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити з 24.06.2021р. пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01 липня 2021 року №053130007099 про відмову в призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 24 червня 2021 року про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу період проходження військової служби з 10.11.1982 року по 20.11.1984 року, період роботи з 03.06.1991 року по 03.01.1992 року, до пільгового стажу період проходження військової служби з 10.11.1982 року по 20.11.1984 року, період роботи з 08.01.1985 року по 24.09.1990 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом не було враховано, що при розгляді наданих документів встановлено, що за період роботи з 08.01.1985 по 24.09.1990 у Донецькому наладочному управлінні тресту «Донецьвуглеавтоматика» електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті позивачем не надано довідку про пільговий характер роботи. Окрім того, при розгляді трудової книжки встановлено, що період роботи з 03.06.1991р. по 03.01.1992 р. не можливо зарахувати, оскільки відсутні номер та дата наказу про прийняття, що є порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 за №412. Також до загального стажу не зараховано період навчання з 01.09.1978 по 29.06.1982, період проходження військової служби, оскільки має місце невідповідність прізвища ім'я та по-батькові з даними паспорту.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач 24 червня 2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про призначення пенсії.
01 липня 2021 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №053130007099 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з поданням заяви раніше передбаченого законом строку (а.с. 16).
Рішення про відмову у призначенні пенсії вмотивовано тим, що до загального страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1978 року по 29.06.1982 року період проходження військової служби згідно військового квитка, оскільки є невідповідність прізвище ім'я по батькові з паспортними даними. Не зараховано період роботи з 03.06.1991 року по 03.01.1992 року, оскільки запис внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме відсутній номер наказу на прийняття.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).
Пунктом 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058- IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №05313000709973 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
На час звернення позивача за призначенням пенсії його вік становив 57 років 11 місяців, а страховий стаж - 27 років 4 місяця 27 днів, що зазначено в спірному рішенні.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно записів у трудовій книжці, позивач працював з 08.01.1985 року по 24.09.1990 року у Донецькому наладочному управлінні треста «Донецьквуглеавтоматика» електрослюсарем підземним на дільниці шахтного підземного конвеєрного транспортера з повним підземним робочим днем у шахті (а.с. 17-18).
Відповідач не заперечує, що посади, які обіймав позивач, належать до Списку № 1.
Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що записи у трудовій книжці підтверджують характер роботи позивача у період з 08.01.1985 року по 24.09.1990 року, що надає право включення вищевказаних періодів роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 127/9289/17, висновок якого судом правомірно враховано при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідності до положень пункту 20 Порядку № 637 підставою для надання уточнюючої довідки є відсутність у трудовій книжці особи відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, разом з цим, відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи не надав оцінки відомостям наявним у трудовій книжці позивача та не зазначив які саме відомості не містить трудова книжка позивача, та які мають бути підтверджені уточнюючою довідкою.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 03.06.1991 року по 03.01.1992 року колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствам, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 року ДК СРСР по праці і соціальним питанням, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Як вбачається з трудової книжки позивача, в записі №9 містяться наступні відомості: 03.06.1991р. прийнятий слюсарем 5 розряду, підстава внесення запису - заява від 27.05.1991р.; в записі №10: 01.01.1992р. звільнений за переводом, наказ 22 від 03.01.1992р..
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що відсутність у трудовій книжці номеру наказу про прийняття на роботу, не спростовує наявність у позивача стажу роботи на підприємстві. Суд звертає увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 30 листопада 2018 року у справі №235/4179/17.
Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на включення до страхового стажу періоду роботи з 03.06.1991 року по 03.01.1992 року.
Щодо зарахування до страхового та пільгового стажу періоду військової служби позивача з 10.11.1982 року по 20.11.1984 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.п. «к» п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції, перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку.
Частиною 3 п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «д» і «л», прирівнюються за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
В період військової служби позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, що затверджена постановою Держпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі -Інструкція № 162).
Згідно п. 2.17 Інструкції № 162 до трудової книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів наступних документів такі записи, зокрема, а) про час служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах Комітету державної безпеки СРСР і Міністерства внутрішніх справ СРСР, у всіх видах охорони, на яку поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення зі служби; б) про час навчання в професійно-технічних та інших училищах, на курсах і в школах по підвищенню кваліфікації, по перекваліфікації та підготовці кадрів; в) про час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських загонах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики), партійних школах, профруху і про час перебування в аспірантурі, клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених в п. 2.15 цієї Інструкції.
Записами у трудовій книжці позивача підтверджується період проходження військової служби з 10.11.1982 року по 20.11.1984 року.
З трудової книжки вбачається, що позивач з 08.01.1985 року по 24.09.1990 року працював у Донецькому наладочному управлінні треста «Донецьквуглеавтоматика» електрослюсарем підземним на дільниці шахтного підземного конвеєрного транспортера з повним підземним робочим днем у шахті, тобто за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування періоду військової служби позивача з 10.11.1982 року по 20.11.1984 року до страхового та пільгового стажу.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 р. у справі № 200/11835/21 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 р. у справі № 200/11835/21 - залишити без змін.
Постанова у повному обсязі складена 31 травня 2022 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 31 травня 2022 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко