Справа № 2-3810/09
Провадження № 6/161/126/22
30 травня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Гриня О. М.,
за участю секретаря судового засідання Пилипюк Л. М.,
головного державного виконавця Другого ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Білової В. А.,
розглянувши подання Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа,-
Головний державний виконавець Другого ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Білова В. А. звернулась в суд із поданням тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.
Подання обґрунтовано тим, що на виконанні Другого ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває зведене виконавче провадження № 48663216, відкрите на підставі виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь філії Волинське обласне управління Ощадбанку ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в розмірі 15 935,17 грн. Державний виконавець вказує, що боржник ОСОБА_1 не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду, заборгованість не погашає. Вжиті державним виконавцем заходи з метою перевірки майнового стану боржника виявились безрезультатними, оскільки зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна, коштів не виявлено. Згідно з відповідями ДФСУ та ПФУ боржник не має відкритих рахунків в установах банків, у трудових відносинах не перебуває, на обліку в ПФУ, як отримувач пенсії, не перебуває.
На запит державного виконавця Державна прикордонна служба України повідомила, що боржник ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України. Таким чином, боржник, який ніде не працює та доходів в Україні не отримує, має можливість здійснювати поїздки за кордон. Наведене, на думку державного виконавця, дає достатні підстави вважати, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду, маючи змогу його виконати.
На підставі наведеного, Другий ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 , до виконання зобов'язань, покладених на нього відповідно до зведеного виконавчого провадження № 48663216на загальну суму 1 302 009,515 935,17 гривень.
Головний державний виконавець Другого ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Білова В. А. в судовому засіданні вимоги подання підтримала, просить подання задовольнити в повному обсязі.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 441 ЦПК України повідомлення про розгляд подання інших учасників процесу не здійснюється.
Заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що подання не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Пунктом 5 частиною першою статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема, виконання судового рішення.
Встановлено, що на виконанні Другого ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження № 48663216 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2009 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь філії Волинське обласне управління Ощадбанку ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в розмірі 15 935,17 грн.
Постановою головного державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ від 08 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48663216 (а. с. 8). В матеріалах виконавчого провадження є відомості про направлення державним виконавцем копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику ОСОБА_1 , однак відсутні відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з вказаною постановою.
Постановою головного державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ від 05 лютого 2016 року на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 накладено арешт (а. с. 10).
Постановою головного державного виконавця Другого ВДВС у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 24 липня 2020 року на кошти боржника ОСОБА_1 накладено арешт (а. с. 13).
27 листопада 2020 року та 02 лютого 2021 державним виконавцем здійснено вихід за місцем проживання боржника за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що боржник ОСОБА_1 за вказаною у виконавчому документі адресою не проживає (а. с. 15, 16).
Актом державного виконавця від 16 травня 2022 року підтверджується, що при виході за адресою: АДРЕСА_1 боржник ОСОБА_1 за вказаною адресою тривалий час не проживає, місце його перебування не відоме, що встановлено зі слів сусідів ( а. с. 14).
За відомостями місцевого обчислювального центру ОСОБА_1 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 16 квітня 2008 року.
Наведене дає підстави для висновку, що боржник ОСОБА_1 належним чином не ознайомлений зі своїми борговими зобов'язаннями у виконавчому провадженні № 48663216, оскільки в матеріалах виконавчого провадження немає відомостей про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, або інших відомостей, що підтверджували б ознайомлення боржника з наявністю відкритого відносно нього виконавчого провадження про стягнення заборгованості.
Слід звернути увагу, що державний виконавець впродовж тривалого часу не вжив належних заходів для з'ясування місця перебування боржника ОСОБА_1 . За наявності у виконавчому провадженні достовірних відомостей про те, що боржник не зареєстрований та фактично не проживає за адресою, яка вказана у виконавчому документі, державний виконавець продовжує використовувати вказану адресу для листування з боржником.
На запит державного виконавця Державною прикордонною службою України листом повідомлено про те, що боржник ОСОБА_1 за період з 04 жовтня 2015 року по 02 квітня 2021 року двічі перетинав державний кордон України, а саме: 26 серпня 2016 року (в'їзд) та 14 вересня 2016 року (виїзд) (а. с. 7).
Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст. 33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.
Згідно з ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до п. 19 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Пунктом 5 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
У справі Гочев проти Болгарії ( Gochev v. Bulgaria, заява № 34383/03, рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Судовим розглядом справи не встановлено факту свідомого ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання своїх зобов'язань, адже виконавче провадження № 48663216 не містить підтвердження обізнаності боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження.
За відсутності відомостей про забезпечення боржнику можливості бути обізнаним з виконавчим провадженням № 48663216, суд вважає, що тимчасове обмеження такого боржника у праві виїзду за межі України є передчасним.
З наведених мотивів суд дійшов висновку про відмову в задоволенні подання Другого ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 175, 260, 441 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ст. 313 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і в'їзду в Україну громадян України», ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», суд -
В задоволенні подання Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду О. М. Гринь