Справа № 420/27365/21
31 травня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155950011836 від 25.11.2021 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.09.2021 року - Протокол №9 про результат розгляду заяви про підтвердження стажу роботи;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії №155950011836 від 25.11.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.09.2021 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він 19.11.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, як трактористу-машиністу, та надав всі необхідні документи, які підтверджують його пільговий стаж. Водночас рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155950011836 від 25.11.2021 року йому було відмовлено у призначенні вищезазначеного виду пенсії та зазначено про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу. Так, відповідач не зарахував до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.01.1983 року по 31.12.1983 року, з 01.01.1984 року по 31.12.1984 року, з 01.01.1987 року по 27.08.2005 року.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області був прийнятий до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України.
08.02.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як трактористу-машиністу, у зв'язку із відсутністю належним чином підтвердженого пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Страховий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії за наданими документами складає 31 рік 11 місяців 21 день, пільговий стаж в якості тракториста-машиніста - 07 років 08 місяців 10 днів.
Позивачу до пільгового стажу не було враховано періоди роботи з 10.01.1983 року по 31.12.1983 року, оскільки, згідно з архівними документами за вказаний період, ОСОБА_1 займав посаду причіплювача, а також періоди з 01.01.1984 року по 31.12.1984 року, з 01.01.1987 року по 27.08.2005 року, оскільки, за одним трактором, який працював у виробництві сільськогосподарської продукції, було закріплено 2 трактористи за весь період роботи.
На підставі вищезазначеного Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 06.01.2022 року провадження у справі було зупинено на підставі положень п.6 ч.2 ст. 236 КАС України та поновлено після виконання доручення суду 29.04.2022 року.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 10.07.1991 року, позивач працював, зокрема:
- з 10.01.1983 року в колгоспі імені Кірова;
- 06.03.2000 року звільнений у зв'язку із реорганізацією колгоспа імені Кірова та прийнятий у члени СВК «Орехівка»;
- 27.05.2005 року звільнений із членів СВК «Орехівка».
Як вбачається з архівної довідки, виданої Відділом «Об'єднаного трудового архіву територіальних громад Болградського району» Болградської районної ради Одеської області від 28.04.2021 року №618/05-23, ОСОБА_1 працював на колгоспі імені Кірова (КСВ/ СВК «Орехівка) в с. Орехівка Болградського району Одеської області у періоди з 1983 року по 1984 року та з 1987 року по 2005 року. Водночас в зазначеній довідці відсутня вказівка на посаду, яку безпосередньо займав позивач.
При цьому з матеріалів справи також вбачається, що 04.08.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було проведено перевірку обґрунтованості видачі позивачу довідок від 28.04.2021 року №618/05-23, №621/05-23 про стаж роботи в якості тракториста-машиніста в колгоспі «ім. Кірова» у період з 1983 року по 2005 рік.
Згідно Довідки про результати перевірки обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії шляхом ознайомлення з архівними документами №3790 від 04.08.2021 року, відповідачем під час перевірки встановлено наступну інформацію:
- при перевірці книги обліку трудового стажу та заробітку колгоспника ім. Кірова (КСП/СВК «Оріхівка») за період 1983-2005 роки встановлено, що ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_2 ) працював в колгоспі ім. Кірова (КСП /СВК «Оріхівка»), значився в тракторній бригаді №1, в 1983 - посада зазначена «причіплювач», за період з 1984 року по 2005 року посада зазначена «тракторист» (крім періодів 1985-1986 служба в рядах Радянської Армії);
- при перевірки усіх розрахункових листів трактористів-машиністів, які збереглись та були надані на державне зберігання, було встановлено, що ОСОБА_1 значився трактористом, за періоди: 1992, 1993, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 роки, працював на тракторі марки ЮМЗ, інвентарній номер не зазначений, та виконував такі види робіт: орання, боронування, усі види культивації, посів озимого та ярового ячменя та пшениці, соняшника, кукурудзи.
Перевіркою також встановлено, що за весь період позивач значився на тракторах з ОСОБА_3 або з ОСОБА_4 .
При перевірці розрахунково-платіжних відомостей по розрахункам з членами колгоспу ім. Кірова (КСП/СВК «Оріхівка») встановлено, що ОСОБА_1 значився в тракторної бригаді №1, за період 1983 - посада «причіплючач», з 1984 року по 2005 рік (крім періодів 1985-1986) посада зазначена «тракторист».
29.09.2021 року згідно рішення із протоколу засідання Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області №9 було вирішено: відмовити ОСОБА_1 у підтвердженні періоду роботи з 10.01.1983 року по 31.12.1983 року, оскільки згідно з архівними документами за вказаний період ОСОБА_1 займав посаду причіплювача; відмовити ОСОБА_1 у підтвердженні періоду роботи на посаді тракториста-машиніста з 01.01.1984 року по 31.12.1984 року, з 01.01.1987 року по 27.08.2005 року, оскільки за одним трактором, який працює у виробництві сільськогосподарської продукції, закріплено 2 трактористи за весь період роботи.
19.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, як трактористу-машиністу.
До заяви позивачем було надано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, військовий квиток, атестат №6963 від 24.08.1982 року, архівну довідку №619/05-23 від 28.04.2021 року, архівний витяг №622/05-23 від 28.04.2021 року, довідка №27344050, архівну довідку №3 від 03.05.2021 року, архівні довідки №618/05-23, №620/05-23, №621/05-23, трудову книжку, свідоцтво про народження, посвідчення тракториста серії НОМЕР_3 .
Водночас відповідачем 25.11.2021 року було прийнято рішення №155950011836 від 25.11.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, як трактористу-машиністу, у зв'язку із відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу.
Зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії за наданими документами складає 31 рік 11 місяців 21 день, пільговий стаж в якості тракториста-машиніста - 07 років 08 місяців 10 днів.
Позивачу до пільгового стажу не було враховано періоди роботи з 1983 року по 2005 рік в колгоспі ім. Кірова відповідно до рішення Комісії про підтвердження пільгового стажу.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду у справі №420/27365/21.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив ГУ ПФУ в Одеській області та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058- ІV).
Відповідно до статті першої Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Згідно частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1 (далі Порядок № 22-1).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
За приписами пункту 2.1 Порядку №22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на
підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку №22-1).
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Додатково в довідці наводяться такі відомості стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі (пункт 24).
У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до трудового стажу на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками (пункт 25).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
При цьому головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу. За відсутності однієї з умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах призначення вказаної пенсії неможливе.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2020 року у справі №607/14316/16-а та від 12 грудня 2019 року у справі № 674/1579/16-а.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №7. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії „тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 10.07.1991 року, позивач з 10.01.1983 року працював в колгоспі імені Кірова.
При цьому у трудовій книжці ОСОБА_1 не вказано посаду, на якій він прцював в колгоспі імені ОСОБА_5 .
Як вбачається з архівної довідки, виданої Відділом «Об'єднаного трудового архіву територіальних громад Болградського району» Болградської районної ради Одеської області від 28.04.2021 року №618/05-23, ОСОБА_1 працював на колгоспі імені Кірова (КСВ/ СВК «Орехівка) в с. Орехівка Болградського району Одеської області у періоди з 1983 року по 1984 року та з 1987 року по 2005 року. Водночас в зазначеній довідці також відсутня вказівка на посаду, яку безпосередньо займав позивач.
При цьому, згідно Довідки про результати перевірки обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії шляхом ознайомлення з архівними документами №3790 від 04.08.2021 року, відповідачем при перевірці книги обліку трудового стажу та заробітку колгоспу ім. Кірова (КСП/СВК «Оріхівка») за період 1983-2005 роки було встановлено, що ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_2 ) працював в колгоспі ім. Кірова (КСП /СВК «Оріхівка»), значився в тракторної бригаді №1, в 1983 - посада зазначена «причіплювач», за період з 1984 року по 2005 року посада зазначена «тракторист» (крім періодів 1985-1986 служба в рядах Радянської Армії).
При перевірці розрахунково-платіжних відомостей по розрахункам з членами колгоспу ім. Кірова (КСП/СВК «Оріхівка») також встановлено, що ОСОБА_1 значився в тракторної бригаді №1, за період 1983 - посада «причіплювач», з 1984 року по 2005 рік (крім періодів 1985-1986) посада зазначена «тракторист».
На підставі вищезазначеного суд погоджується з позицією відповідача про відсутність законодавчих підстав для зарахування періоду роботи позивача з 10.01.1983 року по 31.12.1983 року на посаді «причіплювача» до його пільгового стажу роботи, як тракториста-машиніста. Відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періоду роботи причіплювача зазначається також у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2019 року по справі №513/1169/16-а.
Щодо незарахування до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 01.01.1984 року по 31.12.1984 року, з 01.01.1987 року по 27.08.2005 року оскільки за одним трактором, який працює у виробництві сільськогосподарської продукції, закріплено 2 трактористи за весь період роботи, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що ані ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ані стаття 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить будь-яке нормативне обґрунтування висновку відповідача про те, що закріплення за одним трактором двох трактористів свідчить про те, що кожен з цих трактористів за таких умов не є зайнятим безпосередньою у виробництві сільськогосподарської продукції.
Водночас наявність права трактористів-машиністів на пенсію за віком на пільгових умовах пов'язується саме з безпосередньою зайнятістю у виробництві сільськогосподарської продукції
Отже, закріплення за одним трактором двох трактористів само по собі не свідчить про те, що кожен з цих трактористів не був зайнятий безпосередньою у виробництві сільськогосподарської продукції.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з посвідчення тракториста-машиніста, трудової книжки, відповідних довідок та пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (осіб які працювали разом з позивачем у колгоспі ім. Кірова на аналогічних посадах), позивач працював трактористом-машиністом та був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції.
Крім того, відповідачем не спростовано твердження позвача щодо можливості здійснення робіт одночасно двома трактористами на одному тракторі з використанням інших видів сільськогосподарської техніки (причипів, культиваторів, оприскувачів і інших), а також необхідності виконання робіт з ремонту трактора, іншої закріпленої за ними сільськогосподарської техніки, перевезенню кормів для тваринної ферми, інші роботи з обслуговування тракторами тваринних ферм.
Відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1, Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії) (п.3). Для виконання покладених на Комісію завдань їй надається право: заслуховувати на своєму засіданні особу, яка подала заяву про підтвердження стажу роботи (далі - заявник), або її законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально; запрошувати на засідання як консультантів та експертів фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій; отримувати від заінтересованих органів інформацію, необхідну для підтвердження стажу роботи, у встановленому порядку; інформувати органи Пенсійного фонду України з питань, що входять до компетенції Комісії (п.7).
Суд зазначає, що відповідачем у оскаржуваних рішеннях не надано оцінки виконуваної позивачем, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 робіт, зокрема щодо того, яку роботу виконував кожен з трактористів, скільки часу на день та у яку пору дня, не надано доказів вжиття заходів щодо встановлення відповідних відомостей, які дозволили б встановити наявність чи відсутність підстав для зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивача.
Водночас, як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 10.07.1991 року позивачем у 1984 році відпрацьовано 130 людино-день (при встановлених 180 л./дн.), у 1987 році 70 людино-день (при встановлених 180 л./дн.), у 1988 році 178 людино-день (при встановлених 180 л./дн.), у 1989 році 211 людино-день (при встановлених 180 л./дн.), у 1990 році 203 людино-день (при встановлених 180 л./дн.), у 1991 році 213 людино-день (при встановлених 180 л./дн.), у 1992 році 212 людино-день (при встановлених 180 л./дн.), у 1993 році 218 людино-день (при встановлених 180 л./дн.), у 1994 році 213 людино-день (при встановлених 180 л./дн.), у 1995 році 176 людино-день (при встановлених 180 л./дн.), у 1996 році 257 людино-день (при встановлених 180 л./дн.), у 1997 році 227 людино-день (при встановлених 180 л./дн.), у 1998 році 206 людино-день (при встановлених 180 л./дн.), у 1999 році 218 людино-день (при встановлених 220 л./дн.), у 2000 році 266 людино-день (при встановлених 220 л./дн.), у 2001 році 266 людино-день (при встановлених 220 л./дн.), у 2003 році 276 людино-день (при встановлених 220 л./дн.), у 2004 році 283 людино-день (при встановлених 220 л./дн.), у 2005 році 160 людино-день (при встановлених 133 л./дн.).
Водночас, відповідач у рішенні №155950011836 від 25.11.2021 року та рішенні Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.09.2021 року №9 не висвітив питання щодо причин неврахування записів, наявних в трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 , де відображені відомості його роботи трактористом з кількістю пророблених людина-днів.
При цьому, як було зазначено у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 року по справі №497/517/18 для обрахунку пільгового стажу роботи особи необіхідно обраховувати весь період роботи, а не кожен рік окремо, оскільки в деяких роках особа працювала понад норми, в той же час деякі роки не містять виконання норми людино-днів у повному обсязі.
Крім того, статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як підтверджується матеріалами справи, зокрема, військовим квитком, та підтверджується записами у трудовій книжці, позивач до відбуття на строкову військову службу, яку проходив з 1985 року по 1986 рік, працював на посаді тракториста з 1984 року.
Водночас відповідачем у спірних рішеннях також не було обгрунтовано підстав незарахування періоду проходження військової служби позивачем до його пільгового стажу роботи, що дає право на призачення пільгової пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі вищезазначеного суд доходить висновку що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155950011836 від 25.11.2021 року та рішення із протоколу засідання Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області №9 від 29.09.2021 року в частині незарахування до пільгового стажу роботи позивача в колгоспі ім. Кірова періоду з 01.01.1984 року по 27.08.2005 року є необґрунтованими, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Водночас суд зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З огляду на встановлені обставини у справі №420/27365/21 суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії від 19.11.2021 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Аналогічна правова позиція про те, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а ні зобов'язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17.
У задоволенні іншої частини позовної вимоги зобов'язального характеру слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до суд було надано квитанцію від 23.12.2021 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908,00 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення основної немайнової вимоги ОСОБА_1 , суд вважає необхідним стягнути на користь позивача повну суму сплаченого ним судового збору з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень у розмірі 908,00 грн.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155950011836 від 25.11.2021 року в частині незарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоду з 01.01.1984 року по 27.08.2005 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення із протоколу засідання Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області №9 від 29.09.2021 року, в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу роботи позивача періоду з 01.01.1984 року по 31.12.1984 року, з 01.01.1987 року по 27.08.2005 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах від 19.11.2021 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький