Справа № 420/187/22
31 травня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Слободянюка К.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Місто Банк” (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17;код ЄДРПОУ 20966466) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2021 року № 00266380713, 00266360713, від 23.09.2021 року № 23702/1532-07-08, від 19.10.2021 року № 25989/15-32-07-08, -
До суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Місто Банк” до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2021 року № 00266380713, 00266360713, від 23.09.2021 року № 23702/1532-07-08, від 19.10.2021 року № 25989/15-32-07-08.
Ухвалою від 10.01.2022 року Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву залишено без руху.
03.02.2022 року (вх. № 7118/22) на виконання ухвали позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 07.02.2022 року Одеським окружним адміністративним судом провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачем було отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, якими було нараховано податкові зобов'язання, проте станом на час проведення перевірки та на даний час позивач є неплатоспроможним банком для якого чинним в Україні законодавством встановлено особливий порядок погашення податкового боргу.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 14.02.2022р.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Публічного акціонерного товариства “Місто Банк” Одеському окружному адміністративному суду.
Частинами першою та третьою статті 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Пунктами 6 та 16 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону встановлено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Таким чином, для розв'язання спірних правовідносин визначальним є саме період, під час якого не виникає жодних додаткових зобов'язань, в тому числі й зобов'язань зі сплати штрафних та фінансових санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі №826/11017/16 (номер в ЄДРСР - 78327609).
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 26.01.2021 року №25-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Місто Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 26.01.2021 року №55 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Місто Банк», згідно з якої розпочато процедуру ліквідації АТ «Місто Банк» строком на три роки, з 27.01.2021 року до 26.01.2021 року включно, призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та згідно рішення Виконавчої дирекції Фонду №159 від 15.02.2021 року повноваження ліквідатора АТ «Місто Банк» з 22.02.2021 року було делеговано провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій І.В.
Із зазначених вище обставин справи видно, що перевірка була проведена, а застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося після запровадження тимчасової адміністрації в банку та під час проведення ліквідаційної процедури.
Відповідно до частини третьої статті 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Частиною першою статті 49 зазначеного Закону встановлено, що фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Отже, для правовідносин, що виникають під час дії тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.
Наведене розуміння пріоритетності правових норм відповідає правовій позиції, сформованій Верховним Судом, викладеній у постанові від 21 вересня 2018 року у справі №808/3046/16, а також у постанові від 04 грудня 2018 року у справі №813/4158/16, постанові від 21.12.2018 у справі №805/2941/15-а.
Таким чином, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань, а вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до положень Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .
Зазначена норма продубльована у п.2.4 глави 5 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/21893), відповідно до якого під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Пунктом 1.3 статті 1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення боргу з банків, на які поширюються норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , отже, нарахування та декларування податків і зборів банками в стані ліквідації проводиться згідно з вимогами ПК України, однак питання погашення податкових зобов'язань, стягнення податкового боргу або штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) регулюються виключно Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .
Крім того, згідно підпунктам 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Тобто, обмеження ч.3 ст.46 Закону №4452-VI стосується як податкового зобов'язання зі сплати конкретного податку, так і штрафних санкцій у будь-якій формі.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про неможливість нарахування сум штрафних санкцій банку, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення від винесені після початку процедури ліквідації ПАТ «Місто Банк» та під час поширення на позивача норм Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку субєкта владних повноважень.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати у розмірі 14 934,68 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Місто Банк” (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17;код ЄДРПОУ 20966466) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2021 року № 00266380713, 00266360713, від 23.09.2021 року № 23702/1532-07-08, від 19.10.2021 року № 25989/15-32-07-08 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС в Одеській області від 28.10.2021 року № 00266380713, 00266360713, від 23.09.2021 року № 23702/1532-07-08, від 19.10.2021 року № 25989/15-32-07-08.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства “Місто Банк” (код ЄДРПОУ 20966466) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) судові витрати у розмірі 14 934,68 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири грн., 68 коп.).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2022 року.
Суддя О.М. Тарасишина