Справа № 420/7504/22
30 травня 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хурса О.О., перевіривши матеріали адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та стягнення шкоди,-
До Одеського окружного адміністративного суду з позовом звернулась Військова частина НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо завдання збитків державі, в особі в/ч НОМЕР_1 , під час проходження військової служби в частині нанесення шкоди по речовій службі на загальну суму 88818,47 грн;
- стягнути з відповідача на користь в/ч НОМЕР_1 завдану шкоду в розмiрi 88818,47 грн по речовій службі, яка встановлена службовим розслідуванням за результатом якого видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2016 року №862.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи відповідає заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем не наданий документ про сплату судового збору.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлений у розмірі 2481,00 грн.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання адміністративного позову, зокрема, майнового характеру судовий збір справляється: якщо подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за подання даного позову до адміністративного суду позивач повинен був сплати судовий збір у розмірі 2481,00 грн та надати суду відповідні докази.
До матеріалів позовної заяви позивач подав заяву про відстрочення сплати судового збору, в якій просить суд відстрочити сплату судового збору до моменту проголошення рішення, з огляду на необхідність в/ч НОМЕР_1 кожного разу звертатись до фінансово-економічного управлiння командування Сухопутних військ Збройних Сил України із заявою щодо фінансування витрат з оплати судового збору або безпосереднього здiйснення оплати судового збору за розгляд поданоп вiйськовою частиною позовної заяви через відсутність достатнього та своєчасного фінансування витрат військової частини на оплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
У розумінні приписів ст.8 Закону «Про судовий збір», відстрочення або розстрочення сплати судового збору можливе за наявності виключних обставин.
Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суд вважає, що необхідність звернення із заявою щодо фінансування витрат з оплати судового збору через відсутність достатнього та своєчасного фінансування витрат військової частини на оплату судового збору не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.
Враховуючи викладене, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не є такими, що дають право на відстрочення сплати судового збору.
Таким чином суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору.
Водночас, позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом, яку обґрунтовано неналежним виконанням посадових обов'язків начальником юридичної служби в/ч НОМЕР_1 та залученням в/ч до заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущення встановлено законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №160-IX визначено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Згідно ст.10 вказаного Закону, відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
При цьому, статтею 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» встановлено те, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Тобто, обов'язковою умовою для відшкодування шкоди завданої державі в судовому порядку є відмова особи від її добровільного відшкодування.
Однак, звертаючись до суду позивач не посилається у позові та, відповідно, не надає жодного письмового доказу на підтвердження того, що відповідач відмовився від добровільного відшкодування заборгованості за шкоду, заподіяну державі.
Таким чином, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, у суду відсутня можливість перевірити дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду, відлік якого починається з моменту відмови відповідача від добровільного відшкодування заборгованості.
Також згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Однак, всупереч вказаних вимог позивач не надає до суду копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2016 року №862.
Згідно з ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.
Суд вважає необхідним залишити позов без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та роз'ясняє, що недоліки повинні бути усунуті шляхом надання до суду належним чином оформленого позову відповідно до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, його копій та копій документів відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, надання відповідних доказів по справі.
Інститут залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі. Вимоги до адміністративного позову викладені у 160, 161 КАС, згідно яких, крім іншого, саме у позовній заяві повинні бути зазначені ім'я позивача та відповідача, третіх осіб, зміст позовних вимог ст.5 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, тобто повинні бути зазначені в позові треті особи та надані для них копії позову з додатками.
Саме належним чином оформлений позов, який вважається поданим у день первинного, направляється сторонам, тому не може бути уточненим, доповненим, тощо, оскільки саме за поданим належним чином оформленим позовом суд вирішує питання про відкриття провадження по справі за вимогами викладеними у позові.
За таких обставин адміністративний позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 77, 79, 94, 160, 161, 169, 248 КАС України, суддя -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та стягнення шкоди - залишити без руху.
Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору.
Повідомити позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки позову та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Хурса