справа№380/6694/22
31 травня 2022 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/6694/22 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради Львівської області до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання незаконною і скасування постанови про накладення штрафу-
Позивач - Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради Львівської області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просило визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесену Курман Б.Г. про накладення штрафу від 28.02.2022 року ВП № 68027065.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 вересня 2021 року Львівським окружним адміністративним судом у справі №380/8031/21 винесено рішення, яким зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради (далі - Управління) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
На виконання зазначеного рішення суду Управлінням 22.10.2021 року добровільно здійснено ОСОБА_1 донарахування недоплаченої у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік та направило до Департаменту соціального захисту населення ЛОДА інформацію для виділення додаткових коштів (лист від 28.10.2021 року № 1428/12).
Однак, Департаментом соціального захисту населення ЛОДА у 2021 році на цю потребу не було виділено коштів у повному обсязі. Окрім того, у 2022 році Управління зверталося до Департаменту соціального захисту населення щодо здійснення фінансування на цю мету (лист від 15.02.2022 року № 206 та від 08.04.2022 року № 321/12).
04.01.2022 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 № 380/8031/21.
Постановою від 20.01.2022 року у ВП № 68027065 про накладення штрафу на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн.
На виконання вищезазначених постанов Управління листами від 14.01.2022.року № 43/12, від 07.02.2022 року № 142/12 повідомило відповідача про те, що на виконання рішення суду по справі № 380/4025/21 ОСОБА_1 донараховано недотриману допомогу до 5 травня у 2020 році. Щодо виплати недоплаченої допомоги, то відповідно до Порядку використання коштів затверджено порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду у 2021 році, зокрема п.7 Порядку використання коштів визначено, що черговість виконання рішень визначається регіональним органом соціального захисту населення за датою їх надходження. Станом на 27.01.2022 року та 07.02.2022 року ОСОБА_1 є сьомою в черзі виконання рішень суду у 2021 році.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Курман Б.Г. у ВП № 68027065 від 28.02.2022 року про накладення штрафу на Управління за повторне невиконання без поважних причин рішення, накладено штраф у розмірі 10200 грн.
Позивач зазначає, що підставою для застосування до боржника відповідальності, передбаченої статтею 75 Закону № 1404-VIII, є невиконання ним рішення суду без поважних причин, встановлене державним виконавцем в результаті відповідної перевірки.
Позивач також зазначає про положення законодавства в контексті цієї справи, які встановлюють, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
На час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин у встановлені строки.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Згідно ухвали про відкриття провадження відповідачу встановлено п'ятиденний строк на подання відзиву з дати отримання ухвали про відкриття провадження. Копію вказаної ухвали вручено відповідачу 02.05.2022 року, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 29.04.2022 року відкрито спрощене провадження у справі.
Судом встановлені наступні обставини:
28.09.2022 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу у ВП 68027065, згідно якої на позивача за повторне невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії накладено штраф на користь держави у розмірі 10200 грн.
Мотивація вказаної постанови наступна:
«Постановою державного виконавця від 20.01.2022 року на боржника накладено штраф відповідно до частини й статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» повідомлено про обов'язок боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Всупереч законним вимога рішення суду боржником не виконано.
Згідно частини 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Частиною другою вищевказаної статті встановлено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Вказані обставини свідчать про настання відповідальності передбаченою частиною другою ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправним спірний штраф.
Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірної постанови з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження»:
1. За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
2. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
3. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
4. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно із ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»:
1. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
2. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Надаючи правову оцінку предмету спору, суд зазначає наступне:
Згідно матеріалів справи позивач за період часу з 20.01.2022 року по 28.02.2022 року звернувся до відповідача із листом від 07.02.2022 року про відтермінування виконання рішення суду та із заявою від 15.02.2022 року про відстрочення виконання рішення із зазначенням відповідних причин.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем жодним належними та допустимими доказами не доказано правомірність свого рішення. Не подано суду будь які наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі в тому числі щодо встановлення ним факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин. В справі відсутні докази того, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевірив виконання рішення боржником.
Відповідно на думку суду спірна постанова від 28.02.2022 про накладення штрафу є протиправною (передчасною) та підлягає скасуванню.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Згідно п. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведення експертизи.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради Львівської області (82300, Львівська обл., м. Борислав, вул. Грушевського, 7) до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79000, пл. Шашкевича, 1 м. Львів) про визнання незаконною і скасування постанови про накладення штрафу, - задоволити повністю.
Визнати протиправною і скасувати постанову від 28.02.2022 року ВП №68027065 головного держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Курман Б.Г. про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5. п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 31.05.2022 року.
Суддя Гавдик З.В.