справа№380/6680/22
31 травня 2022 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/6680/21 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови-
Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просило скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2022 ВП № 68341181 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 24000 грн. та від 25.01.2022 ВП № 68341181 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені постанови винесені при примусовому виконанні постанови ВП № 67311141. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 у справі № 380/1365/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задоволено повністю.
06.11.2021 на адресу Головного управління надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 67311141 щодо примусового виконання виконавчого листа № 380/1365/21 про зобов'язання перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.04.2019 з урахуванням виплачених сум.
Листом від 22.11.2021 № 1300-5308-8/105548 Головним управлінням повідомлено старшого державного виконавця про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/12648/20 та надано докази виконання судового рішення.
А саме, проведено перерахунок пенсії на виконання судового рішення. Розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 не змінився і становить 6855,45 грн. Доплата пенсії за період з 01.04.2019 по 30.09.2019 відсутня.
На адресу Головного управління 23.12.2021 надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження від 09.12.2021 ВП № 67311141.
Стягнення виконавчого збору у розмірі 24000 грн. є наслідком закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа щодо перерахунку і виплати пенсії, що і є періодичним платежем.
Оскільки, старшим державним виконавцем при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження не було взято до уваги, що боржником є державний орган, а рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, тому ним безпідставно, винесено постанови від 25.01.2022 ВП № 68341181 щодо стягнення виконавчого збору та від 25.01.2022 ВП № 68341181.
Окрім того, у зобов'язальній частині постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 25.01.2022 № ВП 68341181 державним виконавцем зазначено «стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн.», проте обґрунтовує зазначену постанову мінімальними витратами на проведення виконавчих дій у розмірі 274,910 грн.
Згідно ухвали про відкриття провадження відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дати отримання ухвали про відкриття провадження. Копію вказаної ухвали вручено відповідачу 27.04.2022 року, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 25.04.2022 року відкрито спрощене провадження у справі.
Судом встановлені наступні обставини:
29.10.2021 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 67311141 щодо примусового виконання виконавчого листа № 380/1365/21 про зобов'язання перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.04.2019 з урахуванням виплачених сум, в якій крім іншого зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору основної винагороди приватного виконавця у розмірі 24000,00 грн.
09.12.2021 відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 67311141 щодо примусового виконання виконавчого листа № 380/1365/21 про зобов'язання перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.04.2019 з урахуванням виплачених сум, в якій зазначено що згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.11.2021 № 1300-5305-8/105548 повідомлено про виконання рішення суду.
Вказані обставини зумовлюють закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
25.01.2022 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 68341181 про стягнення з боржника: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн. виконавчого збору на підставі постанови про стягнення виконавчого збору у ВП 67311141 від 29.10.2021.
25.01.2022 відповідачем винесено постанову про розмір мінімальних втрат виконавчого провадження у ВП 68341181 про стягнення з боржника: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області мінімальних втрат 274,90 грн. на підставі постанови № ВП 67311141 від 29.10.2021.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправним відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних постанов з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно із ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Надаючи правову оцінку предмету спору, суд зазначає наступне:
Законодавцем чітко встановлено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Проте, що 09.12.2021 відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 67311141 щодо виконавчого листа № 380/1365/21 від 21.10.2021 про зобов'язання відповідача здійснити певні дії, сторонами у даній справі не заперечується.
Вказане виконавче провадження закінчено у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»), що також сторонами у справі не заперечується.
Як встановлено судом 29.10.2021 відповідачем винесено постанову в тому числі про стягнення виконавчого збору у ВП 67311141, якою вирішено стягнути з боржника: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн., зазначена постанова згідно із ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», є рішенням, яке підлягає примусовому виконанню, згадана постанова позивачем не оскаржується, доказів її скасування сторони суду не надали.
Відповідно на думку суду спірна постанова від 25.01.2022 про відкриття виконавчого провадження ВП 68341181 про стягнення з боржника: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн. виконавчого збору на підставі постанови про стягнення виконавчого збору у ВП 67311141 від 29.10.2021, відповідає вищевказаним вимогам Закону України «Про виконавче провадження», та не підлягає скасуванню.
Судом в цій частині також не враховуються аргументи позивача про те, що до спірних правовідносин застосовуються вимоги п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої, виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, оскільки предметом згаданого виконавчого провадження є дії зобов'язального характеру, а не стягнення періодичних платежів.
Щодо постанови від 25.01.2022 ВП № 68341181 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»:
1. Кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
2. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
3. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
4. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Як вже встановлено судом 29.10.2021 відповідачем винесено постанову в тому числі про стягнення виконавчого збору у ВП 67311141, якою вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн. Позивачем не надано суду доказів виконання вказаної постанови - сплати зазначеного виконавчого збору. На думку суду відповідачем правомірно одночасно із постановою від 25.01.2022 про відкриття виконавчого провадження ВП 68341181 винесено спірну постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у цьому ж ВП № 68341181, яка по суті відповідає вимогам ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження».
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Таким чином, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Міністерства юстиції України (79000, пл. Шашкевича, 1 м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5. п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 31.05.2022 року.
Суддя Гавдик З.В.