справа№380/544/22
31 травня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти до бюджету в розмірі 6676,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 6676,80 грн. Як зазначає позивач, відповідач є платником єдиного податку з фізичних осіб із застосуванням спрощеної системи оподаткування, втім не здійснював своєчасну сплату відповідних внесків, що призвело до виникнення податкового боргу. У зв'язку з цим останньому була надіслана податкова вимога № 46238-13 від 09.03.2021, однак спірна заборгованість залишається непогашеною. Відтак, позивач звертається до суду з адміністративним позовом про примусове стягнення коштів з платника податку на суму податкового боргу.
Ухвалою від 17.01.2022 суддя відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву. Копія ухвали від 17.01.2022 направлена відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та така отримана останнім 27.04.2022.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву, а також не повідомив про поважність причин неподання відзиву.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та починаючи з лютого 2019 року був платником єдиного податку другої групи спрощеної системи оподаткування зі ставкою єдиного податку 20 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати, що підтверджується заявою платника про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2019.
Відповідно до п. 295.1 ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої та другої групи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п. 295.2 ст. 295 ПК України).
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з несплатою в повному обсязі нарахованих сум єдиного податку, за відповідачем станом на 17.11.2021 рахується податковий борг по даному платежу на загальну суму 6676,80 грн. з яких основний платіж - 6676,80 грн., що підтверджується довідкою податкового органу про суму податкового боргу платника податку, відомостями облікової картки платника податків, витяг з якої наявний у матеріалах справи, а також копією заяви платника податку про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2021.
Визначаючись щодо наявності підстав для стягнення суми податкового боргу, суд виходить з такого.
В силу вимог ст. 67 Конституції України, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України відповідач, як платник податків, зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктами 59.4, 59.5 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що на адресу відповідача надсилалась податкова вимога № 46238-13 від 09.03.2021 на суму 6676,80 грн., однак доказів щодо погашення всієї суми такої заборгованості матеріали справи не містять. При цьому, станом на дату подання цього позову податковий борг становить 6676,80 грн.
Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу в розмірі 6676,80 грн. відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, наявність податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг у розмірі 6676 (шість тисяч шістсот сімдесят шість) грн 80 копійок.
3. Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гулкевич І.З.