27 травня 2022 року Справа № 160/26571/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
22 грудня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради №279/8 від 23 червня 2021 року в частині відмови йому в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражу у районі АДРЕСА_1 за його клопотанням від 25 листопада 2020 року за вх.№36/6468.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до Дніпровської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражу в районі АДРЕСА_1 , як учаснику АТО. До заяви було долучено відповідні документи та графічні матеріали з місцем розташування бажаної земельної ділянки. Зазначена земельна ділянка вільна від забудови, поряд з нею розташовані інші земельні ділянки, з таким же цільовим призначенням. 03.12.2021 року він дізнався, що на офіційному сайті Дніпровської міської ради опубліковано рішення сесії Дніпровської міської ради №279/8 від 23 червня 2021 року, яким йому було відмовлено в наданні такого дозволу у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації. Позивач вважає, що зазначене рішення Дніпровської міської ради порушують його права, у зв'язку із чим звернувся за захистом своїх прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення було залишено без руху та надано строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, надати оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 908 грн. або документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання вимог ухвали суду від 28 грудня 2021 року позивачем 11 січня 2022 року усунуті означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/26571/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року витребувано у Дніпровської міської ради додаткові докази у справі №160/26571/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, а саме: усіх документів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення, в тому числі, листи ГАПУД, про які вказано в рішенні ради та матеріали депутатської комісії, на якій відбувався попередній розгляд клопотання про надання дозволу на земельну ділянку.
Відповідач отримав ухвалу суду 31.01.2022 року, але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій згідно, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 22 листопада 2019 року та відповідно до п.14 ч.1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, їх соціального статусу" має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Позивач звернувся з клопотанням від 23.11.2020 року, яке зареєстроване 25.11.2020 року за вх.№36/6468 до органу місцевого самоврядування з вимогою надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,01 га, яка розташована в Чечелівському районі за адресою: в районі вул.Титова, що підтверджується клопотанням наявним у матеріалах справи.
До зазначеної заяви позивачем було долучено паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідка учасника антитерористичної операції, посвідчення учасника бойових дій, графічні матеріали, що містить графічне зображення земельної ділянки із зазначенням місця розташування її меж, довіреність, на підставі якої інтереси заявника представляє його уповноважена особа, або її копія, засвідчена у встановленому порядку.
Відповідач рішенням №279/8 від 23 червня 2021 року за результатами розгляду питання відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з огляду на те, що у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) вимогам чинної містобудівної документації та у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельних ділянок для будівництва та обслуговування гаражів вимогам чинної містобудівної документації.
Не погоджуючись із зазначеною відмовою позивач звернувся із цим позовом до суду.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову з викладених вище підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями ст. 5 ЗК України земельне законодавство базується на таких принципах: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель; забезпечення гарантій прав на землю; пріоритету вимог екологічної безпеки.
Статтею 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст.116 ЗК України).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст.116 ЗК України).
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст.116 ЗК України).
Згідно із ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 7 ст. 118 ЗК України).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Аналіз наведених положень, свідчить про те, що у позивача були наявні підстави для звернення до відповідача з відповідною заявою.
При цьому в клопотанні позивачем було зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До заяви був наданий графічний матеріал із зазначенням місця розташування земельної ділянки.
Таким чином, позивачем були виконані усі передбачені діючим законодавством умови для розгляду його заяви.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
За змістом положень статей 18, 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" план зонування території та детальний план у межах населеного пункту розробляється для містобудівних потреб та затверджується органами місцевого самоврядування та виконавчими органами рад відповідно.
Відповідач зазначив, що відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельних ділянок для будівництва та обслуговування гаражів вимогам чинної містобудівної документації.
Але, ні у своєму рішенні, ні під час розгляду справи у суді, відповідач не обґрунтував, у чому полягає невідповідність місця розташування земельних ділянок вимогам містобудівної документації та яким вимогам, і якої саме документації.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення Дніпровської міської ради №279/8 від 23 червня 2021 року в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражу у районі АДРЕСА_1 не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, є протиправним, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Під час розгляду справи у суді, відповідач не надав відзиву на позовну заяву, не надав докази, які б доводили правомірність його рішення.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо та з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням зазначеного, суд вважає визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради №279/8 від 23 червня 2021 року в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражу у районі АДРЕСА_1 за його клопотанням від 23 листопада 2020 року, а також забезпечити повний захист прав позивача, зобов'язати відповідача розгляну заяву повторно.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Дніпровської міської ради (пр.Дмитра Яворницького, буд.75, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26510514) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради №279/8 від 23 червня 2021 року в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражу у районі АДРЕСА_1 за його клопотанням від 23 листопада 2020 року.
Зобов'язати Дніпровську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану 23 листопада 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражу у районі вул.Титова, з урахуванням висновків суду.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко