28 квітня 2022 року Справа № 160/2767/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не зарахування йому до страхового стажу періодів роботи у колгоспі за 1974 рік, у ЗАТ «Господарство Ново-Григорівське» з 01.09.2004 року по 19.07.2005 року, у ФГ «Сонячне» з 01.09.2005 року по 20.12.2006 року;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати йому до страхового стажу періоди роботи у колгоспі за 1974 рік, у ЗАТ «Господарство Ново-Григорівське» з 01.09.2004 року по 19.07.2005 року, у ФГ «Сонячне» з 01.09.2005 року по 20.12.2006 року та здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням спірного стажу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з розрахунку страхового стажу позивачу стало відомо, що до його страхового стажу не зараховано періоди роботи: 1974 рік - робота трактористом у колгоспі - 1 рік, з 01.09.2004 року по 19.07.2005 року - робота електриком в ЗАТ «Господарство Ново-Григорівське» - 10 місяців та з 01.09.2005 року по 20.12.2006 року - робота електриком в ФГ «Сонячне» - 15 місяців. В результаті з не зарахуванням періодів роботи, позивач щомісячно отримує пенсію в меншому розмірі, у зв'язку з чим був змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2022 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали суду 19.04.2022 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно з п.п.2 п.2.1 постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Період роботи позивача з 01.07.2000 року зараховано за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (“Індивідуальні відомості про застраховану особу”) відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до “Індивідуальних відомостей про застраховану особу (ок-5)”, відсутні відомості про сплату страхових внесків за періоди роботи з 01.09.2004 року по 19.07.2005 року та з 01.09.2015 року по 30.11.2016 року, отже, зарахувати оспорюваний період роботи до страхового стажу немає законних підстав. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
27.04.2022 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому щодо тверджень відповідача про відсутність відомостей про сплату страхових внесків в “Індивідуальних відомостей про застраховану особу (ок-5)” зазначає, що він не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні йому пенсії періодів роботи. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17 та від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 року у справі № 423/757/17.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність підстав для зарахування стажу роботи з 01.09.2004 року по 19.07.2005 року в ЗАТ «Господарство Ново-Григорівське», та з 01.09.2005 року по 20.12.2006 року в ФГ «Сонячне» до страхового стажу через відсутність в Інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків за вказаний період, є неспроможними. Щодо не зарахування страхового стажу за період роботи позивача у 1974 року - робота трактористом у колгоспі - відповідач взагалі у відзиві не зазначає підстав для не зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу. За таких обставин, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з викладених вище підстав.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача викладену у позовній заяві та відповіді на відзив, враховуючи позицію відповідача викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що позивач з 19.03.019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.
Після призначення пенсії позивач продовжував працювати та органом пенсійного фонду йому здійснювались перерахунки пенсії в зв'язку зі збільшенням стажу роботу.
Позивач 10.09.2021 року звернувся з заявою до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, в якій просив надати розрахунок пенсії, а також розрахунок страхового стажу та розрахунок заробітної плати.
З розрахунку страхового стажу позивачу стало відомо, що до страхового стажу не зараховано періоди його роботи у колгоспі - 1974 рік, у ЗАТ «Господарство Ново-Григорівське» з 01.09.2004 року по 19.07.2005 року, у ФГ «Сонячне» з 01.09.2005 року по 20.12.2006 року.
Згідно з наданими документами, загальний трудовий стаж позивача складає 34 роки 11 місяців 26 днів.
Таким чином, предметом спору в даній справі є не зарахування відповідачем до загального страхового стажу позивача періодів його роботи за 1974 рік, з 01.09.2004 року по 19.07.2005 року, та з 01.09.2005 року по 20.12.2006 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ст.48 КЗпП України та ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна позиція висловлена в постанові КМУ «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 р. №637 (далі Порядок №637) та в п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за №110 (далі - Інструкція №58).
Із записів копії трудової книжки колгоспника №264, що належить позивачу, видно, що ОСОБА_1 зокрема, працював в 1974 році - трактористом, відпрацьовано 94 трудоднів. Містяться відомості про нараховану заробітну плату, записи завірені печаткою підприємства та підписом голови колгоспу.
Так, постановою Ради Міністрів СРСР від от 21.04.1975 року №310 затверджено «Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників» (далі - Порядок №310, в редакції, чинній на моменти виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1 Порядку №310, далі мовою оригіналу: «трудовая книжка колхозника является основным документом о трудовой деятельности членов колхозов». Пунктом 2 Порядка №310 установлено, что трудовые книжки ведутся на всех членов колхозов с момента принятия их в члены колхоза. Имеющиеся у колхозников трудовые книжки ранее установленного образца обмену на новые не подлежат. В соответствии с п.3 Порядку №310, заполнение трудовой книжки впервые производится в присутствии лица, принятого в члены колхоза. Согласно с п.6 Порядка №310, все записи в трудовой книжке заверяются во всех разделах за время работы в колхозе подписью председателя колхоза или специально уполномоченного правлением колхоза лица и печатью. Пунктом 9 Порядка №310 установлено, что заполнение трудовых книжек и вкладышей к ним производится на том языке, на котором ведется делопроизводство в данном колхозе. Если делопроизводство ведется на языке союзной или автономной республики, то трудовая книжка заполняется одновременно на языке данной республики на русском языке и заверяются оба текста. Также, пункт 13 Порядка №310 говорит о том, что ответственность за организацию работ по ведению, учету, хранению и выдаче трудовых книжек возлагается на председателя колхоза. Ответственность за своевременно и правильное заполнение трудовых книжек, за их учет, хранение и выдачу несет специально уполномоченное правлением колхоза лицо. За нарушение установленного порядка ведения, учета, хранения и выдачи трудовых книжек должностные лица несут ответственность в соответствии с уставом и правилами внутреннего распорядка колхоза, а в предусмотренных законом случаях иную ответственность».
Згідно з п.2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.3 Інструкції №58 визначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.5 Інструкції №58 передбачено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Згідно з п. 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
З аналізу наведених норм видно, що обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб-колгоспників покладається саме на голову колгоспу або на його відповідальну особу.
З матеріалів справи не вбачається, з яких підстав відповідачем не зараховано до трудового стажу період роботи позивача у колгоспі за 1974 рік.
Таким чином, так як трудова книжка колгоспника серії №264, що належить позивачу, містить всі необхідні записи, що передбачені нормами чинного законодавства, суд робить висновок, що періоди роботи у колгоспі за 1974 рік підлягає до зарахування до страхового стажу позивача.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач, зокрема, працював у ЗАТ «Господарство Ново-Григорівське» з 01.09.2004 року по 19.07.2005 року та у ФГ «Сонячне» з 01.09.2005 року по 20.12.2006 року.
Так, спеціальним Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 1 Закону №1058-IV, зокрема визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
В свою чергу, під страховими внесками розуміються кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною 1 ст.24 цього Закону визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
В силу ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч.3 цієї ж статті Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону №1058-ІV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Статтею 20 Закону №1058-IV, зокрема, визначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному КМУ, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, у разі: ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків; неведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів; якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами.
Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Страхові внески, які відповідно до цього Закону підлягають сплаті із сум виплат (доходу) за період з дня виникнення у страхувальника зобов'язання щодо взяття на облік як платника страхових внесків до дня його взяття на облік в органах Пенсійного фонду, сплачуються (стягуються) на загальних підставах відповідно до цього Закону за весь зазначений період.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
З аналізу наведених норм видно, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачуються страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страхові внески сплачують страхувальники, тобто, роботодавці та інші відповідальні особи. У разі невиконання зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, саме страхувальники несуть відповідальність згідно з нормами чинного законодавства.
Оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на страхувальника (роботодавця), то їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а та від 20.03.2019 року у справі № 688/947/17.
Таким чином, суд робить висновок, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи у ЗАТ «Господарство Ново-Григорівське» з 01.09.2004 року по 19.07.2005 року, та у ФГ «Сонячне» з 01.09.2005 року по 20.12.2006 року.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява підлягає задоволенню з викладених вище підстав.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у не зарахуванні ОСОБА_1 до загального трудового стажу періодів роботи у колгоспі за 1974 рік, у ЗАТ «Господарство Ново-Григорівське» з 01.09.2004 року по 19.07.2005 року, у ФГ «Сонячне» з 01.09.2005 року по 20.12.2006 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу періодів роботи у колгоспі за 1974 рік, у ЗАТ «Господарство Ново-Григорівське» з 01.09.2004 року по 19.07.2005 року, у ФГ «Сонячне» з 01.09.2005 року по 20.12.2006 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма