29 квітня 2022 року Справа № 160/3072/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
09.02.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними, що оформлені рішенням №0406026440 від 03.09.2021 року та направлено позивачу листом № 0400-010311-8/135509 від 13.10.2021 року, які полягають у відмові в призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року (в ред. згідна Закону №1519-VI від 24.03.2004року) з урахуванням висновків суду викладених у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року у справі №160/8474/21;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, а саме призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року (в редакції згідно з Законом України №1519-VI від 24.03.2004 року), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 26.03.2021 року (з дня складання подання №9604) виходячи з вислуги років - 24 роки 06 місяців 22 дні.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що у березні 2021 року Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції було направлено до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області подання № 9604 від 26.03.2021 року та матеріали для вирішення питання щодо призначення позивачеві пенсії на підставі п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проте листом від 12.04.2021 року №0400-010311-8/5198 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю у нього права на призначення такого виду пенсії. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року у справі №160/8474/21, зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов'зано повторно розглянути матеріали Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції для призначення останньому пенсії за вислугу років з урахуванням правової позиції, викладеної в рішенні суду. Однак, відповідач, повторно розглянувши на виконання вищевказаного судового рішення матеріали Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, рішенням №0406026440 від 03.09.2021 року знову відмовив у призначенні позивачеві пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю у нього необхідної календарної вислуги років (25 років), а отже і підстав на призначення такого виду пенсії, при цьому взагалі не врахував висновків суду, викладених в рішенні від 18.06.2021 року у справі №160/8474/21, і надав аналогічну відповідь, що і при первинному розгляді цих матеріалів. За наведених обставин, позивач вважає оскаржувану відмову відповідача протиправною та такою, що призводить до порушення конституційного права позивача на належний соціальний захист, а тому вважає, що заявлені ним позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору було відмовлено, а вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: доказів сплати судового збору у розмірі 992.40 грн.; належної якості копії листа Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про надання інформації стосовно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року у справі №160/8474/21 та послужного списку (відповідно до кількості учасників справи).
На виконання вимог ухвали суду від 17 лютого 2022 року, позивачем 22.02.2022р. було усунуто означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3072/22, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 28.03.2022 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того, вищевказаною ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області всі докази, на підставі яких ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовлено у призначенні пенсії.
27 квітня 2022 року до канцелярії суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, які заявлені до нього, посилаючись на те, що отримавши рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року у справі №160/8474/21 щодо повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.”а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) повторно розглянув заяву ОСОБА_1 та прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії. Відповідач зазначає, що пенсії колишнім працівникам, які проходили службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України призначаються відповідно до Закону №2262-ХІІ, а відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 цього Закону, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Так, на день звільнення ОСОБА_1 з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, а саме - 24.11.2020 р. календарна вислуга позивача складала 24 роки 06 місяців 22 дні, з них у календарному обчисленні 19 років 00 місяців 7 днів, але відповідно до норм Закону №2262-ХІІ необхідна календарна вислуга років не менш ніж 25 календарних років і більше. Крім того, відповідачем зауважено, що відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522, з 01.01.2007 на Пенсійний фонд України покладені функції лише з призначення і виплати пенсії, а функції розрахунку вислуги років, визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій, належить до компетенції уповноваженого органу того міністерства або відомства, звідки військовослужбовця або особу рядового чи начальницького складу було звільнено зі служби. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області діяло лише в межах норм діючого законодавства.
29.04.2022 року, на виконання вимог ухвали суду від 23.02.2022 року, відповідачем було надано до канцелярії суду докази, на підставі яких ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовлено у призначенні пенсії.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 09.04.2004 року по 24.11.2020 року.
Наказом Міністра юстиції України № 3466/к від 19.11.2020 року, ОСОБА_1 звільнений з посади начальника Державної установи Ігренський виправний центр (№133) відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» за власним бажанням, з 24.11.2020 року.
Згідно з витягом з наказу начальника Державної установи Ігренський виправний центр (№133) №128/OC-20 від 25.11.2020 року «По особовому складу», зокрема, вислуга років ОСОБА_1 станом на 24 листопада 2020 року становить у календарному обчисленні- 19 років 00 місяців 07 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 06 місяців 22 дні.
26 березня 2021 року Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції було направлено до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області подання № 9604 про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Листом від 12.04.2021 року №0400-010311-8/5198, відповідач повідомив позивачеві про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю у останнього права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки для призначення пенсії особам звільненим зі служби починаючи з 01.10.2020 року та після цієї дати необхідно мати вислугу 25 календарних років і більше.
Не погодившись з відмовою ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області, викладеній в листі від 12.04.2021 року №0400-010311-8/5198, ОСОБА_1 оскаржив його у судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі №160/8474/21, позовну заяву було задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у відмові ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області повторно розглянути матеріали Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту а ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року (в редакції згідно з Законом України №1519-VІ від 24.03.2004 року), виходячи з вислуги років у пільговому обчисленні- 24 роки 06 місяців 22 дні з 26.03.2021 р. з урахуванням правової позиції, викладеної в рішенні суду; у задоволенні решти позовної заяви - відмовлено.
Вказане рішення суду від 18 червня 2021 року у справі №160/8474/21 набрало законної сили 20 липня 2021 року.
03.09.2021 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було прийнято рішення №0406026440, згідно з яким на виконання рішення суду від 18.06.2021 р. у справі №160/8474/21, відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.
Так, вищезазначене рішення обгрунтовано тим, що відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. За даними подання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про призначення пенсії за вислугу років від 26.03.2021 №9604 ОСОБА_1 звільнений зі сдужби з 24.11.2020 р., вислуга років складає 24 роки 06 місяців 22 дні, з них у календарному обчисленні 19 років 00 місяців 7 днів, але відповідно до норм Закону для призначення пенсії необхідна календарна вислуга років не менш ніж 25 календарних років і більше. За таких обставин, відсутні підстави для призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію та членів їх сімей визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", в редакції Закону, яка діяла на час прийняття ОСОБА_1 на службу до органів кримінально-виконавчої системи та була чинною до 01.10.2011 року, пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.
Між тим, відповідно до Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011 року, внесено зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", зокрема п. "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" викладено у новій редакції: пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Ця редакція Закону була чинною на момент звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної установи Ігренський виправний центр (№133) - 24.11.2020 року.
Згідно зі ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Абзацом 1 статті 48 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що Заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому, днем звернення за призначенням пенсії, є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, врегульовано постановою КМУ від 02.11.2006р. № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління ПФУ від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1).
Відповідно до абз. 1 п. 1 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із зазначеним вище Законом, подаються цими особами до головних управлінь ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Згідно з абз. 1 п. 1 Порядку №3-1 міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Пунктом 12 Порядку №3-1 визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені п. 6 цього Порядку.
При цьому суд зазначає, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення їм пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії та встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.
Так, як було встановлено судом, згідно з витягом з наказу начальника Державної установи Ігренський виправний центр (№133) №128/OC-20 від 25.11.2020 року «По особовому складу», зокрема, вислуга років ОСОБА_1 станом на 24 листопада 2020 року становить у календарному обчисленні - 19 років 00 місяців 07 днів, у пільговому обчисленні- 24 роки 06 місяців 22 дні.
26 березня 2021 року Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції було направлено до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області подання № 9604 про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Відповідно до долученого до подання № 9604 розрахунку (особистий номер Т-763640) вислуга років для призначення пенсії підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» на 24 листопада 2020 року у календарному обчисленні - 19 років 00 місяців 07 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 06 місяців 22 дні. Розрахунок років складений на підставі особової справи ОСОБА_1 №54.
При цьому судом зауважується, що позивачем не оскаржувалось, ані подання № 9604 про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з долученими до нього документами, ані наказ начальника Державної установи Ігренський виправний центр (№133) №128/OC-20 від 25.11.2020 року «По особовому складу».
Крім того, ОСОБА_1 не заперечується факт того, що його вислуга років станом на 24 листопада 2020 року, тобто на день звільнення, складає у календарному обчисленні - 19 років 00 місяців 07 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 06 місяців 22 дні.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, до яких в тому числі належать працівники міліції (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що така служба пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення №5-рп/2002).
Виходячи з практики Конституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
При цьому, важливим моментом є саме момент виникнення права на призначення пенсії. Право на призначення пенсії виникає не в момент прийняття на роботу, як на це вказує позивач, а в момент досягнення умов, за яких вона призначається. Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон в редакції, чинній на момент виникнення права на призначення пенсії.
Вказана правова позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2015 року у справі № 21-630а14 та від 1 липня 2014 року у справі № 21-244а14, а також у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 539/3872/14-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що у ОСОБА_1 на момент звільнення зі служби (24.11.2020 року) не виникло право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб".
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0406026440 від 03.09.2021 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії за вислугу років на підставі «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є правомірним.
Крім того суд зазначає, що висновки Дніпропетровського окружного адміністративного суду, викладені у рішенні від 18.06.2021 року у справі №160/8474/21 не суперечать встановленим обставинам справи та не спростовують вищезазначених фактів.
Щодо посилань позивача на те, що він мав обґрунтовані очікування на призначення пенсії на умовах, що діяли на момент початку роботи, суд зазначає, що за правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні "Великода проти України" (№ 43331/12), законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26.06.2014, п. 35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, оскільки зазнали змін норми законодавства щодо призначення пенсій працівникам міліції, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача немає "законних сподівань" на призначення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.
У рішенні по справі "Ейрі проти Ірландії" Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland № 6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Таким чином, оскільки стаж позивача за вислугу років недостатній для призначення пенсії на підставі п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ, а в період дії вказаної статті в редакції, чинній на момент початку проходження позивачем служби останній не набув права на призначення пенсії за вислугу років, суд не знаходить підстав для задоволенні позову.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до ст.139 КАС України не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 29 квітня 2022 року.
Суддя І.В. Тулянцева