10 вересня 2021 року Справа № 160/4065/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови, -
18.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ» (далі - ТОВ «ТК АТЛАНТ», позивач) до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів від 10.02.2021 року за №UA110130/2021/000014/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110130/2021/00053; рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2021 року за №UA110130/2021/000015/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110130/2021/00054.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ТОВ «ТК АТЛАНТ» на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митні декларації з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. При цьому, позивачем було надано відповідні пояснення з приводу зауважень митного органу та додаткові документи, які підтверджували транспортну складову митної вартості, зокрема, довідки щодо транспортних витрат з диференціацією транспортних витрат, а також рахунки-фактури. Проте, відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих позивачем документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв спірні рішення про коригування митної вартості товару від 10.02.2021 року за №UA110130/2021/000014/1 та від 11.02.2021 року за №UA110130/2021/000015/1, відповідно до яких загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також відмовив у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00053 та №UA 110130/2021/00054. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митних деклараціях митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірних рішеннях зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Крім того, позивачем зауважується, що відповідач у спірних рішеннях крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що суперечить положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеними ним рішеннями, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4065/21 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 23.04.2021 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
13.04.2021 року до канцелярії суду надійшов відзив Дніпровської митниці Держмитслужби на позовну заяву ТОВ «ТК АТЛАНТ», в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів разом з митними деклараціями №UA110130/2021/003161 від 09.02.2021р. та №UA110130/2021/003162 від 09.02.2021р., було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, за вищевказаними митними деклараціями виявлено аналогічні розбіжності, а саме: 1) надані банківські платіжні документи датуються 20.11.2020р., 30.11.2020р., 22.01.2021р., при цьому, датою наданого до митного контролю рахунку є 09.12.2020р., в той час як згідно умов договору, відправлення вантажу здійснюється лише після 100% передплати за товар; 2) надані платіжні документи містять суми відповідно - 33676,13 дол.США; 50920,87 дол.США; 17677,50 дол.США, в той час як до митного контролю заявлено за митною декларацією №UA110130/2021/003161 від 09.02.2021р. суму 55952,75 дол. США, а за митною декларацією №UA110130/2021/003162 від 09.02.2021р. заявлено суму 20713 дол. США, у зв'язку із чим неможливо ідентифікувати платежі з оцінюваною партією товару; крім того, всі надані платіжні доручення в гр.70 містять лише посилання на контракт, та не містять посилання на рахунок, що також унеможливлює ідентифікацію платежу та співставленням із оцінюваною партією товару; 3) вказані платіжні документи в гр.71А містять дані, що банківська комісія сплачується покупцем на умовах OUR, отже, до складових митної вартості товарів має бути включена сума банківської комісії, проте, таку комісію до митної вартості не включено; 4) відомості щодо зовнішньоекономічного договору від 31.08.2020р. ТКА-25 внесено декларантом до графи 44 поданих ЕМД за кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів), при цьому, товар заявлено походженням з Китаю, отже, враховуючи, що країною контрагента є ОАЕ, а дані щодо його виробничих потужностей у країні Китай декларантом не надано, у митниці виникли сумніви щодо достовірності відомостей відносно типу договору, внесених до ЕМД; 5) відповідно до п.1.3 транспортного договору від 28.11.2020р. №ТЕО40246222 замовник передає експедитору заявку під кожну конкретну партію товару, заявка повинна містити інформацію, щодо перевезення, таку як найменування вантажу, найменування відправника/отримувача, вартість такого перевезення, дата подачі транспортного засобу, місця подачі та інші дані; заявка подається за 2 тижні до відправлення. Проте, заявка на перевезення відповідає даті коносаменту - 24.12.2020р., тобто надана день-в-день. Крім того, заявка не містить інформацію передбачену договором, а саме: найменування вантажу та найменування відправника/отримувача. Також згідно договору виконані транспортні послуги оформлюються актом виконаних робіт, проте такий документ до митного контролю не надавався; Відповідно до п.4.1.3 Договору від 28.11.2020р. №ТЕО40246222 передбачено оплату послуг за морським видом транспорту протягом трьох банківських днів з дня виставлення рахунку, але до відправки вантажу, проте наданий до митного контролю платіжний документ датується 03.02.2021р., в той час як відправка вантажу згідно коносаменту WMS20116952С здійснена 24.12.2020р. Крім того, вищезазначений п.4.1.3 договору містить положення щодо оплати навантажувально-розвантажувальних робіт, що відповідає заявленим умовам поставки FOB, згідно міжнародних правил Інкотермс, проте, в наданих до митного контролю документах не зазначена вартість навантажувальних послуг в порту відправки; 6) заявлена вартість транспортних послуг за митною декларацією №UA110130/2021/003161 від 09.02.2021р. складає 99471,40грн., а за митною декларацією №UA110130/2021/003162 від 09.02.2021р. - 60617,93 грн., проте в наданих документах міститься інша сума оплати, а саме: за митною декларацією №UA110130/2021/003161 від 09.02.2021р. на суму 163577,93грн. та за митною декларацією №UA110130/2021/003162 від 09.02.2021р. на суму 163577,93грн., включаючи експедиторську винагороду, разом з тим, серед наданих документів відсутня калькуляція або специфікація диференціації платежу, у зв'язку із чим заявлена вартість не піддається обчисленню та перевірці і не кореспондується із даними, що містяться у наданих до митного контролю документах. З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товарів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч.2 та ч.3 ст.53 МК України, в рамках проведення консультацій з обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта, враховуючи виявлення вищевказаних розбіжностей у поданих документах, обґрунтовано зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Листами декларанта від 10.02.2021р. та від 11.02.2021р. надано виправлені раніше подані документи, а саме: довідку про транспортні витрати №39 від 02.02.2021р. та рахунок про надання транспортних послуг від LS-4335704 02.02.2021, а також листом декларанта від 10.02.2021р. «Відповідь декларанта №1002» повідомлено про неможливість подання додаткових документів у передбачений законом термін. В подальшому, за результатами перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваних партій товару, а також з урахуванням відсутності підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що фактично сплачена, повноти включення до заявленого рівня вартості транспортної складової, відповідач дійшов висновку, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно ч.2 ст.58 МК України, ч.6 ст.54 МК України. Отже, оскільки позивачем не усунуто вищеозначені обґрунтовані сумніви митного органу щодо правильності визначення заявленої митної вартості, відтак, останній цілком обґрунтовано прийняв спірні рішення про коригування митної вартості та шляхом послідовного застосування методів визначення митної вартості визначив її за резервним методом. За таких обставин, на думку митного органу, підстави для скасування спірних рішень про коригування митної вартості товарів та задоволення позовних вимог відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/4065/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови за правилами загального позовного провадження, а також призначено підготовче судове засідання на 30 червня 2021 року о 10:00 год.
Сторони в підготовче судове засідання 30 червня 2021 року не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 21 липня 2021 року о 10:00год.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/4065/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови до 11 серпня 2021 року.
Крім того, вищезазначеною ухвалою суду витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ» додаткові докази у справі, а саме: письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо того, чи включалася до складових митної вартості товарів сума банківської комісії, з урахуванням умов оплати OUR, визначених зовнішньоекономічним контрактом, якщо ні, то письмові пояснення відносно того у зв'язку із чим вона не була включена до складових митної вартості.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 11 серпня 2021 року о 13:15год.
11.08.2021 року на виконання вимог ухвали суду від 21 липня 2021 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останнім зазначено, що до митної вартості товарів сума банківської комісії, з урахуванням умов оплати OUR, не включалась, оскільки комісія OUR не передбачена контрактом за №ТКА-25 від 31.08.2020 року. Крім того, оплата комісії, є розрахунково-касовими взаємовідносинами покупця, яким є TOB «ТК АТЛАНТ» з банком, що його обслуговує, та не має відношення до формування ціни за контрактом №ТКА-25 від 31.08.2020 року. Крім того, включення комісії банку до митної вартості суперечить її визначенню, що наведено у положеннях ст.49 Митного кодексу України.
Позивач в підготовче судове засідання 11.08.2021 року не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Представник відповідача в підготовче судове засідання 11.08.2021 року також не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/4065/21 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 08 вересня 2021 року о 15:30 год.
Сторони в підготовче судове засідання 08 вересня 2021 року не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
08.09.2021р. від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Таким чином, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.193 КАС України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.08.2020 року між ТОВ «ТК АТЛАНТ» (м. Дніпро), як Покупцем, та компанією «ДАРБАР ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДИНГ» (ОАЕ), як Продавцем, укладено контракт №ТКА-25 (далі - Контракт).
Відповідно до п.2.1 Контракт, предметом даного Контракту є поставка Продавцем на адресу Покупця автомобільних запчастин в асортименті, номенклатурі та кількості, вказаних в Специфікаціях к цьому Контракту (далі по тексту - «Товар»).
Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених даним Контрактом Товар в кількості, асортименті та в строк, передбачений в Інвойсі, який є невід'ємною частиною даного Контракту. Інвойс узгоджується, та підписується Сторонами. В Інвойсі до даного Контракту вказується: повне найменування Товару, країну походження, кількість, вартість за одиницю, загальну вартість, номер та дату контракту, умови поставки, строк поставки, умови оплати, найменування Продавця, найменування Покупця, найменування та реквізити вантажовідправника та вантажоотримувача, місце призначення Товару та інші узгоджені Сторонами умови ( п.2.2 Контракту).
Згідно з п.2.3 Контракту Покупець надсилає Продавцеві заявку на постачання партії Товару. Продавець протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання заявки від Покупця засобами електронного зв'язку, зобов'язаний узгодити її шляхом складання Інвойсу та направлення, підписаного зі свого боку, такого Інвойсу Покупцю засобами електронного або факсимільного зв'язку, з обов'язковим складанням оригіналу Інвойсу, або повідомити письмово про причини неможливості задовольнити заявку Покупця. Заявка має юридичну чинність лише до моменту підписання інвойсу сторонами.
Пунктами 3.1 та 3.6 Контракту передбачено, що Продавець зобов'язується поставляти Товар на умовах постачання FOB (далі за текстом - «Місце Постачання»), згідно з Офіційними Правилами тлумачення комерційних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010р. (Інкотермс-2010). Місце постачання (країна, місто, порт тощо), будь-які інші зміни умов постачання, погоджуються індивідуально на кожну партію товару та вказуються у відповідній специфікації до договору на цю поставку. Продавець бере на себе зобов'язання із завантаження Товару на надані Покупцем транспортні засоби в Місті Постачання та оформлення в митному порядку цього Товару. Пунктом призначення поставки та місцем розвантаження транспортних засобів є адреса, яка вказана у Специфікації на окрему партію Товару (далі - «Місце Призначення»). Сторони можуть змінити умови постачання на окремі партії Товару шляхом викладення таких умов у Специфікаціях на кожну окрему партію Товару.
Вартість товару та витрати на його транспортування вказується в Інвойсі. Специфікація додається до кожного постачання товару. Ціна товару встановлюється у доларах США та може бути змінена за взаємною домовленістю. Оплата товару та накладних витрат провадиться згідно з відповідним інвойсом або специфікацією Покупцем шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок Продавця у строки за поточним погодженням з Продавцем протягом 180 (сто вісімдесят) календарних днів з моменту відвантаження. Умови оплати можуть бути змінені Сторонами у Специфікаціях до Контракту на окремі партії Товару. (п.4.1-4.3 Контракту).
09.02.2021 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , що надає ТОВ «ТК АТЛАНТ» митно-брокерські послуги, задекларовано до митного оформлення товар «частини глушників та вихлопних труб, виготовлені з чорних металів для автомобілів, не штамповані. Гофра глушника 2-х шаров», що надійшли в Україну згідно з вищезазначеним Контрактом.
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вищевказаних товарів представником позивача до Дніпровської митниці Держмитслужби подано електронні митні декларації (далі - ЕМД): №UA10130/2021/003161 від 09.02.2021р. та №UA10130/2021/003162 від 09.02.2021р., в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з ЕМД №UA10130/2021/003161 від 09.02.2021р. надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, зокрема: пакувальний лист (Packing list) пакувальний лист б/н від 09.12.2020; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 09.12.2020; коносамент (Bill of lading) WMS20116952D від 24.12.2020; автотранспортна накладна (Road consignment note) №387090 від 07.02.2021; сертифікат про походження товару (Certificate oforigin) 21С3302А4707/00001 від 15.12.2020; некласифікований комерційний документ Комерційна пропозиція від 06.11.2020; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги LS-4335704 від 02.02.2021; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг Платіжне доручення №659 від 03.02.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару Довідка про транспортні витрати №39 від 02.02.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару Заява №5 від 24.12.2020; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Прайс-лист від 29.10.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) Специфікація №3 від 18.11.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення № ТКА-25 від 31.08.2020; договір про надання послуг митного брокера №18 від 12.05.2017; договір (контракт) про перевезення ТЕО402462222 від 28.11.2020; інші некласифіковані документи Заказ на виробництво від 04.11.2020; копія митної декларації країни відправлення 310120200516313813 від 09.12.2020.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з ЕМД №UA10130/2021/003162 від 09.02.2021р. надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, зокрема: пакувальний лист (Packing list) пакувальний лист б/н від 09.12.2020; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 4 від 09.12.2020; коносамент (Bill of lading) WMS20116952С від 24.12.2020; автотранспортна накладна (Road consignment note) №387089 від 07.02.2021; декларація про походження товару (Declaration of origin) № 4 від 09.12.2020; некласифікований комерційний Документ комерційна пропозиція від 06.11.2020; банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT від 20.11.2020; банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT від 30.11.2020; банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT від 22.01.2021; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги LS-4335704 від 02.02.2021; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг платіжне доручення № 659 від 03.02.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару Довідка про транспортні витрати №39 від 02.02.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару Заява №5 від 24.12.2020; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Прайс-лист від 29.10.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення № ТКА-25 від 31.08.2020; договір про надання послуг митного брокера № 18 від 12.05.2017; договір (контракт) про перевезення № ТЕО40246222 від 28.11.2020; інші некласифіковані документи Заказ на виробництво від 04.11.2020. копія митної декларації країни відправлення № 310120200516293736 від 09.12.2020.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв'язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах (повідомлення №1 від 10.02.2021р.):
1) надані банківські платіжні документи датуються 20.11.2020р., 30.11.2020р., 22.01.2021р., при цьому, датою наданого до митного контролю рахунку є 09.12.2020р., в той час як згідно умов договору, відправлення вантажу здійснюється лише після 100% передплати за товар;
2) надані платіжні документи містять суми відповідно - 33676,13 дол.США; 50920,87 дол.США; 17677,50 дол.США, в той час як до митного контролю заявлено за митною декларацією №UA110130/2021/003161 від 09.02.2021р. суму 55952,75 дол. США, а за митною декларацією №UA110130/2021/003162 від 09.02.2021р. заявлено суму 20713 дол. США, у зв'язку із чим неможливо ідентифікувати платежі з оцінюваною партією товару; крім того, всі надані платіжні доручення в гр.70 містять лише посилання на контракт, та не містять посилання на рахунок, що також унеможливлює ідентифікацію платежу та співставленням із оцінюваною партією товару;
3) вказані платіжні документи в гр.71А містять дані, що банківська комісія сплачується покупцем на умовах OUR, отже, до складових митної вартості товарів має бути включена сума банківської комісії, проте, таку комісію до митної вартості не включено;
4) відомості щодо зовнішньоекономічного договору від 31.08.2020р. ТКА-25 внесено декларантом до графи 44 поданих ЕМД за кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів), при цьому, товар заявлено походженням з Китаю, отже, враховуючи, що країною контрагента є ОАЕ, а дані щодо його виробничих потужностей у країні Китай декларантом не надано, у митниці виникли сумніви щодо достовірності відомостей відносно типу договору, внесених до ЕМД;
5) відповідно до п.1.3 транспортного договору від 28.11.2020р. №ТЕО40246222 замовник передає експедитору заявку під кожну конкретну партію товару, заявка повинна містити інформацію, щодо перевезення, таку як найменування вантажу, найменування відправника/отримувача, вартість такого перевезення, дата подачі транспортного засобу, місця подачі та інші дані; заявка подається за 2 тижні до відправлення. Проте, заявка на перевезення відповідає даті коносаменту - 24.12.2020р., тобто надана день-в-день. Крім того, заявка не містить інформацію передбачену договором, а саме: найменування вантажу та найменування відправника/отримувача. Також згідно договору виконані транспортні послуги оформлюються актом виконаних робіт, проте такий документ до митного контролю не надавався. Відповідно до п.4.1.3 Договору від 28.11.2020р. №ТЕО40246222 передбачено оплату послуг за морським видом транспорту протягом трьох банківських днів з дня виставлення рахунку, але до відправки вантажу, проте наданий до митного контролю платіжний документ датується 03.02.2021р., в той час як відправка вантажу згідно коносаменту WMS20116952С здійснена 24.12.2020р. Крім того, вищезазначений п.4.1.3 договору містить положення щодо оплати навантажувально-розвантажувальних робіт, що відповідає заявленим умовам поставки FOB, згідно міжнародних правил Інкотермс, проте, в наданих до митного контролю документах не зазначена вартість навантажувальних послуг в порту відправки;
6) заявлена вартість транспортних послуг за митною декларацією №UA110130/2021/003161 від 09.02.2021р. складає 99471,40грн., а за митною декларацією №UA110130/2021/003162 від 09.02.2021р. - 60617,93 грн., проте в наданих документах міститься інша сума оплати, а саме: за митною декларацією №UA110130/2021/003161 від 09.02.2021р. на суму 163577,93грн. та за митною декларацією №UA110130/2021/003162 від 09.02.2021р. на суму 163577,93грн., включаючи експедиторську винагороду, разом з тим, серед наданих документів відсутня калькуляція або специфікація диференціації платежу, у зв'язку із чим заявлена вартість не піддається обчисленню та перевірці і не кореспондується із даними, що містяться у наданих до митного контролю документах.
Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов'язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Крім того, зазначено, що на підставі ст.254 МК України необхідно надати переклад товаросупровідних документів, складених іноземною мовою відповідно до вимог п.2.5 розділу II Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.2012р. №631 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012р. за №1360/21672.
Листом від 10.02.2021р. за вих. №1002 позивачем додатково надано митному органу рахунок-фактуру від 02.02.2021р. та довідку щодо транспортних витрат від 02.02.2021р. з диференціацією транспортних витрат, а також пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів, з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митними деклараціями, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів.
Повідомленнями №2 митний орган поінформував позивача про те, що викладені в листі декларанта від 10.02.2021р. за вих. №1002 доводи та надані разом із ним додаткові документи не спростували обґрунтовані сумніви митного органу щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару та не усунули виявлені у поданих документах розбіжності.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровської митницею Держмитслужби прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 10.02.2021 року за №UA110130/2021/000014/1 та від 11.02.2021 року за №UA110130/2021/000015/1, згідно з якими митна вартість задекларованих товарів скоригована відповідно до ст.64 МК України за резервним методом визначення митної вартості; визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості подібних товарів, імпортованого за поставкою у максимально наближений час з поставкою оцінюваного товару, з урахуванням вагонних характеристик, за МД від 13.01.2021р. №UA110110/2021/168.
Також Дніпровською митницею Держмитслужби оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00053 від 10.02.2021р. та №UA110130/2021/00054 від 11.02.2021р.
Водночас, не погодившись з вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів від 10.02.2021 року №UA110130/2021/000014/1 та від 11.02.2021 року №UA110130/2021/000015/1, а також картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00053 та №UA110130/2021/00054, прийнятими Дніпровською митницею Держмитслужби, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Щодо доводів митного органу про те, що надані банківські платіжні документи неможливо ідентифікувати із оцінюваною партією товару через те, що в них міститься посилання лише на зовнішньоекономічний контракт та немає посилання на рахунок, водночас, надані до митного оформлення платіжні документи датовані раніше, ніж наданий митниці рахунок на оплату, в той час, як за умовами Контракту відправлення вантажу здійснюється лише після 100% передплати за товар, тому надані декларантом банківські платіжні документи не відносяться до оцінюваної партії товарів і не є документами, що підтверджують факт оплати за такий товар, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008р. №216, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008р. за №910/15601 (далі - Положення №216), платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
При цьому, суд звертає увагу, що сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
Крім цього, суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митних декларацій на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018р. у справі №804/4680/16.
Щодо твердження відповідача про те, що надані платіжні документи в гр.71А містять дані, що банківська комісія сплачується покупцем на умовах OUR, у зв'язку із чим до складових митної вартості має бути включена сума такої банківської комісії, чого зроблено не було, суд зауважує таке.
Відповідно до ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Частиною 5 статті 58 МК України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч.ч.6-7 ст.58 МК України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).
Частиною 8 статті 58 встановлено, що термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
За приписами ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до ч.11 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:
1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;
2) витрати на транспортування після ввезення;
3) податки, які справляються в Україні.
Суд зазначає, що наведений перелік не містить в собі визначення банківської комісії, як складової митної вартості товару, при цьому, як зазначалося вище, відповідно до ч.11 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача щодо не підтвердження позивачем митної вартості товару, враховуючи відсутність визначеної суми банківської комісії, оскільки приписами Митного кодексу України не передбачено включення такої комісії до митної вартості товару.
Щодо твердження відповідача про те, що товар заявлено походженням з Китаю, проте країною контрагента за контрактом № ТКА-25 від 31.08.2020 року є ОАЕ, отже, за заявленими декларантом даними виробник товару не є його відправником, а дані щодо виробничих потужностей останнього у країні Китай декларантом не було надано, то суд зазначає, що означений факт жодним чином не може впливати на зміну митної вартості товарів за даними поставками. Крім того, норма ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення і до такого переліку документи щодо виробничих потужностей виробника товару в іншій країні не відносяться, отже, витребування таких відомостей митним органом у позивача суперечить приписами ст.53 МК України.
Щодо зауважень митниці стосовно того, що в наданих до митного контролю документах не зазначена вартість навантажувальних послуг в порту відправки, хоча у п.4.1.3 Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №ТЕО40246222 від 28.11.2020р. наявні положення щодо оплати навантажувально-розвантажувальних робіт, суд зазначає наступне.
Пунктами 3.1 та 3.6. Контракту передбачено, що Продавець зобов'язується поставляти Товар на умовах постачання FOB (далі за текстом - «Місце Постачання»), згідно з Офіційними Правилами тлумачення комерційних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010р. (Інкотермс-2010). Місце постачання (країна, місто, порт тощо), будь-які інші зміни умов постачання, погоджуються індивідуально на кожну партію товару та вказуються у відповідній специфікації до договору на цю поставку. Продавець бере на себе зобов'язання із завантаження; Товару на надані Покупцем транспортні засоби в Місті Постачання та оформлення в митному порядку цього Товару. Пунктом призначення поставки та місцем розвантаження транспортних засобів є адреса, яка вказана у Специфікації на окрему партію Товару (далі - «Місце Призначення»). Сторони можуть змінити умови постачання на окремі партії Товару шляхом викладення таких умов у Специфікаціях на кожну окрему партію Товару.
Згідно з базисом поставки FOB Інкотермс-2010 продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Отже, ціна FOB складається з: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; фрахту судна; завантаження та розміщення товару на кораблі. Термін FOB за Інкотермс-2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна і ці витрати включаються в контрактну ціну товару.
Відтак, за умовами Контракту витрати на оплату навантажувально-розвантажувальних робіт виключаються в ціну товару та здійснюються продавцем, у зв'язку із чим доводи відповідача щодо не врахування таких витрат у митній вартості товарів є безпідставними.
Щодо доводів відповідача про повноту включення транспортної складової до митної вартості товару, суд зазначає про таке.
Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАМАН ШИЛІНГ», як Експедитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ», як Клієнтом, укладено Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №ТЕО40246222 від 28.11.2020р., згідно з умовами якого Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язується організовувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиційних послуг Клієнту за згодою сторін.
Відповідно до п.1.3 Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №ТЕО40246222 від 28.11.2020р. під кожне конкретне перевезення Клієнт надає Експедитору заявку, в якій обумовлюється найменування й кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, відомості про вантажовідправника і вантажоодержувача та іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. Заявка подається за два тижні до початку навантаження і готовності вантажу до перевезення.
Відповідно до рахунку-фактури LS-4335704 від 02.02.2021, виданого ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» на підставі Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №ТЕО40246222 від 28.11.2020р. вартість наданих послуг перевезення складає 195086,50грн., з яких транспортно-експедиторське обслуговування на території України - 17403,40грн., морське перевезення вантажу за межами державного кордону України - 162525,30грн., навантажувально-розвантажувальні роботи на території України - 13894,64грн., експедиторська винагорода на території України - 1263,16грн.
При цьому, відповідно до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення від 03.02.2021 року №659 позивачем сплачено на користь ТОВ «ЛАМАН ШИЛІНГ» 195086,50 грн.
З матеріалів справи судом встановлено, що до митного оформлення на підтвердження транспортних витрат щодо перевезення товару, що був задекларований за ЕМД №UA10130/2021/003161 від 09.02.2021р. та ЕМД №UA10130/2021/003162 від 09.02.2021р., ТОВ «ТК АТЛАНТ» було надано коносаменти (Bill of lading) WMS20116952D від 24.12.2020 року та WMS20116952С від 24.12.2020 року, відповідно.
Судом також встановлено, що заявлена вартість транспортних послуг за митною декларацією №UA110130/2021/003161 від 09.02.2021р. складає 99471,40грн., а за митною декларацією №UA110130/2021/003162 від 09.02.2021р. - 60617,93 грн.
При цьому, з наданих до митного оформлення заявки №5 від 24.12.2020 року та довідки про транспортні витрати №39 від 02.02.2021, виданих ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», слідує, що вартість міжнародного морського перевезення вантажу в контейнері EISU9184568/40hc за маршрутом порт Ningbo (China) - Порт Odessa. (Ukraine) за коносаментами WMS20116952В складає 2435,97грн. (дві тисячі чотириста тридцять п'ять грн. 97 коп.), WMS20116952C складає 60617,93грн. (шістдесят тисяч шістсот сімнадцять грн. 93 коп.), WMS20116952D складає 99471,40грн. (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста сімдесят одна грн. 40 коп.).
Таким чином, наданими декларантом у сукупності документами підтверджено розмір транспортної складової митної вартості.
Щодо доводів відповідача відносно того, що заявка на перевезення вантажів, надана позивачем до митного оформлення, складена з порушення умов п.1.3 Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №ТЕО40246222 від 28.11.2020р., а саме: не за два тижні до початку навантаження і готовності вантажу до перевезення, а відповідає даті коносаментів - 24.12.2020р., тобто надана день-в-день, а також не містить інформацію, передбачену вказаним пунктом Договору договором, а саме: найменування вантажу та найменування відправника/отримувача, а також щодо відсутності передбаченого Договором про транспортно-експедиторське обслуговування №ТЕО40246222 від 28.11.2020р. акта виконаних робіт і здійснення позивачем оплати послуг за морським перевезенням не протягом трьох банківських днів з дня виставлення рахунку, але до відправки вантажу, як передбачено Договором, а після цього, суд зазначає, що такі зауваження митного органу, хоча і знайшли своє підтвердження, проте, вони жодним чином не впливають на визначення або зміну розміру митної вартості товарів за даними поставками, відтак, не є підставою для коригування митної вартості.
Саме вартість морського перевезення відповідно до умов поставки є транспортною складовою митної вартості товару в даному випадку, оскільки відповідно до ч.11 ст.58 МК України до транспортних витрат, як складової митної вартості включаються виключно витрати до митного кордону України.
Відсутність певних відомостей у заявці на перевезення вантажів, а також несвоєчасність її складання (не за два тижні до початку навантаження і готовності вантажу до перевезення, а в день такого навантаження), не надання акта виконаних робіт, передбаченого Договором ТЕО, за наявності інших документів у їх сукупності, жодним чином не перешкоджає обчисленню транспортної складової митної вартості та не впливає не її числові показники, тобто ніяких розбіжностей між числовими показниками транспортної складової митної вартості в усіх зазначених документах не існує.
Крім того, як зазначалося вище, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, зокрема, її транспортна складова, при цьому, умови плати за транспортування оцінюваних товарів безпосередньо ціни таких товарів не стосуються, у зв'язку із чим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішеннях про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірних рішеннях обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товарів, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
За таких обставин, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 4096,12грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ» (код ЄДРПОУ 40246222, місцезнаходження: пр. Богдана Хмельницького, буд. 171, м. Дніпро, 49000) до Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.02.2021 року №UA110130/2021/000014/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00053 від 10.02.2021р., прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2021 року №UA110130/2021/000015/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00054 від 11.02.2021р., прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби.
Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ» (код ЄДРПОУ 40246222, місцезнаходження: пр. Богдана Хмельницького, буд. 171, м. Дніпро, 49000) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4096,12грн. (чотири тисячі дев'яносто шість гривень 12 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 10.09.2021р.
Суддя: О.М. Турова