30 травня 2022 року ЛуцькСправа № 140/2324/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №108-8 від 16.02.2022.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 16.02.2022 виконавчий комітет Луцької міської ради прийняв рішення №108-8 про демонтаж конструкції на АДРЕСА_1 , яким вирішив зобов'язати власника конструкції (сходи та прибудова), що розташовані без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів на АДРЕСА_1 , протягом п'яти днів з дати ухвалення цього рішення демонтувати її за власний рахунок та відновити благоустрій території.
Вважає, що дане рішення є безпідставним та неправомірним, оскільки прийняте виконавчим комітетом Луцької міської ради поза межами своїх повноважень та порушує права позивача, як власника приміщення. Вказує на те, що він є власником нежитлового торгово-офісного приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.12.2021 за №287886814. Нежитлове торгово-офісне приміщення, відповідно до технічного паспорту, складається з коридору, торгового приміщення, офісного приміщення, торгового приміщення, вбиральні, комори.
Отже, конструкція (сходи та прибудова), яку вимагає демонтувати виконавчий комітет Луцької міської ради, є невід'ємною архітектурною частиною нерухомого майна, що належить позивачу на праві приватної власності. Тому, ОСОБА_1 вважає вимогу виконавчого комітету Луцької міської ради щодо демонтажу сходів та прибудови, що розташовані у АДРЕСА_1 , протиправною.
З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Представник відповідача у поданому суду відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №108-8 від 16.02.2022 «Про демонтаж конструкції на АДРЕСА_1 » прийнято у відповідності до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі», «Про благоустрій населених пунктів», а також рішення Луцької міської ради від 29.07.2009 №44/2 «Про правила благоустрою міста Луцька» (далі - Правила).
Представник відповідача зазначив, що листом від 14.04.2022 №20-30/301 на запит було надано інформацію від Департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради про те, що проектно-дозвільна документація на розміщення конструкцій відсутня.
Також у наведеному листі зазначено, що земельна ділянка, на якій розташована конструкція біля будинку по АДРЕСА_1 , розташована на землях комунальної власності Луцької міської територіальної громади.
За даними, які є у Луцької міської ради та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також згідно даних, розміщених на сайті Публічної кадастрової карти (http://map.land.gov.ua/) за адресою: АДРЕСА_1 немає сформованих та зареєстрованих у встановленому законом порядку земельних ділянок у власності чи користуванні, а тому згідно частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України земельна ділянка, яка знаходиться під будинком та прибудинковою територією, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , належить до комунальної власності.
Представник відповідача вказав, що у технічному паспорті, який став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію з індексним номером 61983527 від 01.12.2021, відображено прибудову до будинку, а саме конструкцію, яка розміщена на земельній ділянці комунальної власності.
Приватним нотаріусом Кухлевською Мирославою Валеріївною здійснено державну реєстрацію змін на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 61983527 від 01.12.2021, а саме змінено: тип об'єкту нерухомого майна з квартири на нежитлове приміщення; тип об'єкту нерухомого майна з квартири на нежитлове приміщення; адресу з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_2 .
Представник відповідача зазначив, що приватним нотаріусом Кухлевською Мирославою Валеріївною при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61983527 від 01.12.2021 було порушено п. 53 Порядку та вимоги статті 12, 24, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки:
- не було встановлено відсутність відомостей про технічну інвентаризацію, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт, такі відомості повинні бути;
- прийнято рішення на підставі висновку, тобто документу який не передбачений даним Порядком;
- проведено державну реєстрацію змін, хоча згідно абз. 6 частини 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» повинна бути подана заява про державну реєстрацію права власності і в такому порядку відповідно розглядатися.
Вважає, що у приватного нотаріуса Луцького міськрайонного округу Волинської області Кухлевської М.В. були підстави згідно пункту 3 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для відмови в державній реєстрації прав, проте всупереч цьому ним було протиправно прийнято рішення з індексним номером 61983527 від 01.12.2021.
На підтвердження того, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію з індексним номером 61983527 від 01.12.2021 не існувало відомостей про технічну інвентаризацію, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт.
Представник відповідача вказав, що 16.02.2022 інспектором відділу демонтажів та евакуації департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, під час огляду об'єкту по АДРЕСА_1 виявлено правопорушення, передбачене п.п. 2.5.5.1.9 Правил благоустрою міста Луцька, а саме проведення земляних робіт без ордера, виданого в установленому порядку.
За вищезазначене правопорушення було складено протокол про адміністративне правопорушення №0138 від 16.02.2022 за статтею 152 КУпАП. Із фотофіксації доданої до адміністративного протоколу, чітко видно, що будівельні роботи, а саме встановлення конструкції незавершене. Ордер на проведення земляних робіт департаментом муніципальної варти за вказаною адресою не видавався.
Згідно інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (Наказ Мінрегіону від 26.07.2018 №186), вказаний об'єкт на момент державної реєстрації 25.05.2021 не міг бути інвентаризований без завершення робіт із влаштування конструкцій, окрім того, на момент державної реєстрації, будівельних робіт, робіт з реконструкцій та інших робіт із встановлення прибудови на землі комунальної власності не проводилося, що свідчить про явну протиправність рішення про державну реєстрацію.
Представник відповідача зауважив, що при підготовці проекту рішення про демонтаж департаментом муніципальної варти Луцької міської ради була проведена перевірка законності розміщення конструкції по АДРЕСА_1 та будь-які дозвільні документи на об'єкт будівництва за вказаною адресою відсутні.
З метою забезпечення планомірного, економічного, обґрунтованого і комплексного розвитку міста, підвищення рівня його благоустрою та створення сприятливих умов праці, побуту і відпочинку населення рішенням Луцької міської ради від 24.06.2009 №42/1 затверджено містобудівну документацію «Генеральний план міста Луцька».
За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність, або в користування, юридична або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної, або комунальної форми власності.
Представник відповідача вважає, що за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку у позивача відсутні правові підстави для використання земельної ділянки комунальної форми власності.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що з 01.12.2021 власником об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 555467607101 є ОСОБА_1 .
Оскільки, ОСОБА_1 є власником об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 555467607101, до якого незаконно було встановлено конструкцію на земельній ділянці комунальної власності всупереч вимогам законодавства та порушено права Луцької міської територіальної громади в особі Луцької міської ради, таким чином створено перешкоди у користуванні землею комунальної власності.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 01.12.2021 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В. здійснено державну реєстрацію права власності нерухомого майна нежитлового приміщення, торгово-офісне приміщення, загальною площею 66,3 кв м, за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації слугував: договір дарування, нежитлового приміщення, серія та номер: 2533, виданий 01.12.2021 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевською М.В. Вказані обставини підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.12.2021 за №287886814 (а.с.7).
З технічного паспорта на торгово-офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , (виготовленого ТзОВ «Арт Буд Проект») вбачається, що вищезазначене торгово-офісне приміщення площею 66,3 кв.м. складається з: коридор, торгове приміщення, офісне приміщення, торгове приміщення, вбиральня, комора (а.с.5-6).
Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.02.2022 № 108-8 «Про демонтаж конструкції на АДРЕСА_1 », зобов'язано власника конструкції (сходи та прибудова), що розташована без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів на АДРЕСА_1 , протягом п'яти днів з дати ухвалення цього рішення демонтувати її за власний рахунок та відновити благоустрій території (а.с.4).
Вважаючи рішення Луцької міської ради від 16.02.2022 №108-8 протиправним, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 (далі - Закон №2807-IV) благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. В той же час, заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Згідно із частиною другою статті 10 Закону №2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
Статтею 5 Закону №2807 передбачено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону №2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 16 Закону №2807-IV на об'єктах благоустрою забороняється: самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Пунктом 2 частини другої статті 17 Закону №2807-IV передбачено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів.
Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 20 Закону №2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.
Згідно із підпункту 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Частиною першою статті 73 цього Закону встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно з частиною другою та частиною четвертою статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Відповідно до пункту 1 Правил благоустрою міста Луцька, затверджених рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 №44/2 (далі - Правила благоустрою м. Луцька), ці Правила установлюють порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою міста Луцька, визначають права та обов'язки учасників правовідносин у сфері благоустрою на території міста. Правила спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини і містять загальнообов'язкові норми, щодо порядку здійснення благоустрою, належного утримання та раціонального використання територій міста, організації упорядкування і охорони об'єктів благоустрою міста, за порушення яких настає відповідальність, передбачена законодавством України.
Згідно із пп. 2.5.5.1.13 Правил благоустрою м. Луцька на об'єктах благоустрою міста забороняється: самовільно встановлювати рекламоносії, різноманітні конструкції, інформаційно-рекламні плакати, стаціонарні малі архітектурні форми.
Відповідно до п. 9.3.5 Правил благоустрою м. Луцька малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами, тимчасовими спорудами чи конструкціями, а використання земельної ділянки під ці споруди класифікується як самовільне зайняття/захоплення землі. Вищезазначені об'єкти підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення. Якщо особа, що здійснила самовільне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не здійснила демонтаж у визначені приписом строки, демонтаж малих архітектурних форм та тимчасових споруд здійснюється в порядку, встановленому цими Правилами. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не набуває права власності на них.
Підпунктом 9.4.2. Правил благоустрою м. Луцька передбачено, що рішення про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм, тимчасових споруд чи конструкцій приймається виконавчими органами Луцької міської ради.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів. На об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо. Питання щодо благоустрою, в тому числі і щодо здійснення демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд та порядку його проведення, відноситься до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Крім того, розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності можливо лише за наявності дозвільної документації на таке розміщення.
З рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.02.2022 слідує, що воно прийняте на підставі статей 30, 31, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», пункту 9.4 Правил благоустрою міста Луцька, затверджених рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 №44/2.
Приймаючи спірне рішення про демонтаж конструкції (сходи та прибудова), Виконавчий комітет Луцької міської ради виходив з того, що вказана конструкція розташована без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів.
Пунктом 1.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068 (далі - Порядок №244), встановлено, що цей Порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку №244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття оскаржуваного рішення, позивач ОСОБА_1 є власником торгово-офісного приміщення 1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.12.2021 за №287886814. Приміщення вищезазначеного нежитлового приміщення, відповідно до технічного паспорту, складається з коридору, торгового приміщення, офісного приміщення, торгового приміщення, вбиральні, комори (66,3 кв.м.).
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 3 вказаного закону визначено, що загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Таким чином, враховуючи наявність факту реєстрації нотаріусом права приватної власності за ОСОБА_1 на торгово-офісне приміщення, як об'єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на рухоме майно про реєстрацію права власності, вказане торгово-офісне приміщення не є тимчасовою спорудою в розумінні пункту 1.3 Порядку №244.
За таких обставин суд зауважує, що Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, Правила благоустрою м. Луцька, затверджені рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 №44/2, які вказані в оскаржуваному рішенні виконавчого комітету, не поширюються на демонтаж об'єктів нерухомого майна, яке зареєстроване у встановленому законом порядку.
Разом з тим, суд вказує на те, що виконання оскаржуваного рішення призведе до порушення права власності позивача.
Згідно зі статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Аналогічні приписи містяться в статті 321 Цивільного кодексу України, згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені статями 10, 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Відповідно до підпункту 7 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
З положень вказаних вище норм вбачається, що компетенція органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів не поширюється на прийняття рішень, наслідком яких є звільнення території міста від нерухомого майна, яке перебуває у приватній власності, примусове припинення права власності на таке майно.
Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача про те, що приватним нотаріусом Кухлевською М.В. протиправно прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 61983527 від 01.12.2021, з огляду на те, що відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Однак, на момент розгляду даної справи судом, рішення приватного нотаріуса Кухлевської М.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 61983527 від 01.12.2021 є чинним, а Виконавчий комітет Луцької міської ради не надав доказів звернення у судовому порядку з позовом про його скасування, а також звернення зі скаргою на таке рішення до Міністерства юстиції України (або його територіальних органів).
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вимоги значеної правової норми, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн, який був сплачений позивачем згідно з квитанцією від 21.02.2022 №6 (а.с.3).
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №108-8 від 16 лютого 2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 04051327) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України з безконтактним носієм № НОМЕР_1 , виданий 20 вересня 2018 року, орган, що видав 0710) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Дмитрук