31 травня 2022 р. Справа № 120/2749/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі її законного представника (як малолітньої) ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Берестівка", про визнання протиправними та скасування пунктів рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі її законного представника (як малолітньої) ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 до Липовецької міської ради Вінницького районну Вінницької області (далі - Липовецька міська рада), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Берестівка", про:
- визнання протиправними та скасування пунктів 17-33 рішення 26 сесії 8 скликання Липовецької міської ради № 698 від 23.12.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою";
- зобов'язання відповідача надати позивачам дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром по 2,0 га кожному (1,6 га ОСОБА_15 ), яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), кадастровий номером 0522283600:07:000:1022.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.10.2021 у справі № 120/8215/21-а зобов'язано Липовецьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 від 02.06.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га на кожного, на території Липовецької ОТГ (за межами населеного пункту), кадастровий номер 0522283600:07:000:1022, та прийняти рішення із урахуванням висновків суду.
На виконання вказаного судового рішення Липовецька міська рада повторно розглянула клопотання позивачів та 23.12.2021 прийняла рішення № 698, яким відмовила у наданні їм дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки у зв'язку з тим, що земельна ділянка за кадастровим номером 0522283600:07:000:1022 перебуває в оренді СТОВ "Берестівка" з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), а відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально. Крім того, Липовецька міська рада зазначила, що згідно із ст. 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.
Позивачі з вказаним рішенням відповідача не погоджуються та вважають його протиправним.
Ухвалою суду від 10.03.2022 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07.04.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що позивачі просять надати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номером 0522283600:07:000:1022. Однак цільове призначення такої земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідач звертає увагу, що цільове призначення земельних ділянок, утворених в результаті поділу первісної ділянки, не може змінитись, а залишається таким, як і в первісної земельної ділянки до поділу. За змістом ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Відтак, оскільки ці технічні документації є різними за своєю суттю документами, а в наданих позивачами документах різне цільове призначення земельних ділянок, тому в цьому випадку має місце зміна цільового призначення земельної ділянки. Порядок зміни цільового призначення земельної ділянки відрізняється від порядку виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки.
Крім того, відповідач вказує, що земельна ділянка площею 33,6559 га, кадастровий номер 0522283600:07:000:1022, за цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", передана в оренду СТОВ "Берестівка" на підставі Договору оренди № 584 від 13.07.2012, укладеного між Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області та Товариством (строк дії Договору до 09.12.2024). Тому необхідно до клопотання про надання дозволу додати нотаріально посвідчене погодження землекористувача. При цьому відповідач вважає, що подана позивачами заява вказує не "на поділ" земельної ділянки, а на те, що "Товариство не має заперечень проти вилучення з його користування". Відповідач вважає, що це різні за значенням поняття і їх не можна ототожнювати. Більше того, законодавством передбачено, що у такій заяві повинно бути чітко зазначено, яким саме громадянам відбувається передача земельної ділянки, та вказано прізвище, ім'я та по батькові.
Відтак, на думку відповідача, надана позивачам відмова є правомірною і такою, що узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Інших заяв по суті до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ст. 12 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Частинами першою, другою статті 26 вказаного Закону визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Водночас законних підстав для зупинення провадження у цій справі не встановлено.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність правових перешкод для ухвалення рішення по суті спору.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі її законного представника (як малолітньої) ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 звернулися до Липовецької міської ради з колективним клопотання від 02.06.2021 (вх. № 2419 від 02.06.2021) про надання кожному з них дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром по 2,0 га кожному (1,6 га ОСОБА_15 ), яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту) за кадастровим номером 0522283600:07:000:1022.
До клопотання позивачі додали копії своїх паспортів та реєстраційних номерів облікової картки платника податків, оригінал нотаріально завіреної заяви СТОВ "Берестівка" від 28.05.2021 про надання згоди на вилучення з його користування земельної ділянки, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник А.І., копію Договору оренди землі віл 13.07.2012 № 585, копію додаткової угоди № 43 до Договору оренди землі від 13.07.2012, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 31.05.2021 за № 259014911, Інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру з Кадастрової карти (плану).
Пунктами 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 рішення 15 сесії 8 скликання Липовецької міської ради № 390 від 18.06.2021 "Про відмову у наданні дозволу та затвердження документації із землеустрою" позивачам відмовлено у наданні дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки у зв'язку з тим, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, в липні 2021 року позивачі звернулися до суду з позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.10.2021 у справі № 120/8215/21-а визнано протиправними та скасовано пункти 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 рішення 15 сесії 8 скликання Липовецької міської ради № 390 від 18 червня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу та затвердження документації із землеустрою" та зобов'язано Липовецьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 від 02.06.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га на кожного, на території Липовецької ОТГ (за межами населеного пункту), кадастровий номер 0522283600:07:000:1022, та прийняти рішення із урахуванням висновків суду.
На виконання вказаного рішення суду Липовецька міська рада повторно розглянула клопотання позивачів від 02.06.2021 та пунктами 17-33 рішення 26 сесії 8 скликання № 698 від 23.12.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" відмовила у наданні позивачам дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки.
Підставою для відмови у рішенні зазначено те, що земельна ділянка за кадастровим номером 0522283600:07:000:1022 перебуває в оренді СТОВ "Берестівка" з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), а відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально. Згідно зі ст. 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.
Позивачі не погоджуються з правомірністю вказаного рішення відповідача, а тому звернулися до суду з цим позовом.
Вдаючись до оцінки спірних правовідносин та встановлених під час розгляду справи обставин, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
В силу вимог п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, закон гарантує громадянам України право на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.
Згідно з пунктами "а", "б" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як визначено пунктом "б" частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами першою, другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт "в" частини третьої статті 116 ЗК України).
Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відтак Земельний кодекс України встановлює конкретний перелік підстав для відмови у наданні громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою. Такими підставами може бути виключно невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 360/2334/17.
Крім того, виходячи з аналізу статті 118 ЗК України та інших пов'язаних з нею норм цього Кодексу, можна дійти висновку, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, процедура безоплатного отримання земельних ділянок громадянами чітко регламентується законом. Така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо вирішення "земельного" питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання зазначеними органами встановленої законом процедури є обов'язковим.
Судом встановлено, що 02.06.2021 позивачі звернулися до відповідача з колективним клопотанням про надання кожному з них дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром по 2,0 га кожному (1,6 га ОСОБА_15 ), яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту) за кадастровим номером 0522283600:07:000:1022.
До клопотання було додано ряд необхідних документів, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої заяви СТОВ "Берестівка" від 28.05.2021 про надання згоди на вилучення з користування товариства земельної ділянки.
Оскаржуваним рішенням відповідач відмовив позивачам у наданні вказаного дозволу у зв'язку з тим, що земельна ділянка за кадастровим номером 0522283600:07:000:1022 перебуває в оренді СТОВ "Берестівка" з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), а відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально. Згідно зі ст. 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.
Оцінюючи зазначені підстави для надання відмови, суд враховує, що в силу приписів частини п'ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Таким чином, безоплатна приватизація земельних ділянок, які вже перебувають у законному користуванні інших осіб допускається, але тільки в разі припинення відповідного речового права у визначеному законом порядку.
Спірне рішення відповідач обґрунтував тим, що бажана для позивачів земельна ділянка перебуває в користуванні СТОВ "Берестівка" на правах оренди. Цей факт є безспірним та підтверджується матеріалами справи, з яких видно, що СТОВ "Берестівка" орендує земельну ділянку площею 33,6559 га, кадастровий номер 0522283600:07:000:1022, згідно з Договором оренди землі № 584 від 13.07.2012, укладеним з Липовецькою районною державною адміністрацією.
Втім, як встановлено судом, до свого клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок позивачі додали нотаріально засвідчену заяву землекористувача СТОВ "Берестівка" на вилучення наданої йому у користування на підставі Договору оренди землі № 584, укладеного між Липовецькою РДА та товариством, земельної ділянки площею 33,6559 га, кадастровий номер 0522283600:07:000:1022, що розташована на території Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для подальшої передачі у власність наступним громадянам України:
- 2,0000 га у власність ОСОБА_1 ;
- 2,0000 га у власність ОСОБА_2 ;
- 2,0000 га у власність ОСОБА_3 ;
- 2,0000 га у власність ОСОБА_4 ;
- 2,0000 га у власність ОСОБА_5 ;
- 2,0000 га у власність ОСОБА_6 ;
- 2,0000 га у власність ОСОБА_7 ;
- 2,0000 га у власність ОСОБА_8 ;
- 2,0000 га у власність ОСОБА_9 ;
- 2,0000 га у власність ОСОБА_10 ;
- 2,0000 га у власність ОСОБА_11 ;
- 1,6000 га у власність ОСОБА_15 ;
- 2,0000 га у власність ОСОБА_12 ;
- 2,0000 га у власність ОСОБА_13 ;
- 2,0000 га у власність ОСОБА_14 ;
- 2,0000 га у власність ОСОБА_16 ;
- 2,0000 га у власність ОСОБА_17 .
Таку заяву посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. 28.05.2021 та зареєстровано в реєстрі за № 3539.
За змістом положень ч. 6 ст. 118 ЗК України до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою додається, зокрема, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 6 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.
Також частиною першою статті 56 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV "Про землеустрій" визначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.
Отже, позивачі виконали вищезазначені вимоги закону та надали відповідачу належним чином оформлену згоду законного землекористувача, враховуючи що клопотання подається стосовно землі комунальної власності, яка перебуває у користуванні іншої особи.
При цьому суд зауважує, що чинним законодавством не встановлено заборони щодо передачі у власність громадянам тих земельних ділянок, які перебувають в користуванні третіх осіб. Більше того, положення ч. 5 ст. 116 ЗК України в сукупності з положеннями ч. 6 ст. 118 ЗК України вказують на те, що приватизація можлива, але з дотриманням певних вимог. Однією з них є отримання згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки як обов'язкової умови для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Водночас надання такого дозволу свідчить лише про те, що заявник може отримати таку земельну ділянку у власність в майбутньому, якщо буде дотримано всіх інших визначених законом процедур.
Відтак, оскільки землекористувач СТОВ "Берестівка" погодив вилучення земельної ділянки, що перебуває у його користуванні, і така згода надавалася позивачами разом з клопотанням, суд доходить висновку, що відповідач незаконно відмовив у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок з посиланням на те, що земельна ділянка перебуває у користування іншої особи.
Крім того, системний аналіз положень статей 116, 118, 121, 122, 141 ЗК України свідчить про те, що безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, можлива лише після припинення права користування такими земельними ділянками в порядку, визначеному законом. Водночас підстави припинення зазначеного права врегульовано главою 22 Земельного кодексу України, які поділяються на добровільні та примусові. Так, статтею 141 ЗК України передбачено, що вилучення земельної ділянки є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою. Це кореспондується з положеннями частини шостої статті 118 ЗК України, якою визначено обов'язок заявника додати до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Тобто зазначене погодження є необхідним у випадку, якщо безоплатна приватизація стосується тих земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і їх право користування не припинено у визначеному законом порядку.
Суд додатково зазначає, що положеннями ст. 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок здійснюється:
- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;
- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Виходячи з аналізу положень частин п'ятої-десятої статті 79-1 ЗК України, можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Відтак, за даних обставин справи, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина шоста статті 79-1 ЗК України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.
Висновок щодо застосування норм ст. 79-1 ЗК України неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема у постановах від 30.08.2018 у справі № 802/928/17-а, від 03.10.2019 у справі № 823/1172/17-а.
Судом встановлено, що бажана для позивачів земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий № 0522283600:07:000:1022, площа цієї ділянки 33,6559 га, цільове призначення 01.01 "Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".
Відтак, позивачі у відповідності із нормами ст. 79-1 ЗК України звернулись із клопотанням про надання їм дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що бажана для позивачів земельна ділянка зареєстрована у державному земельному кадастрі за цільовим призначенням 01.01 "Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", тоді як позивачі просять передати її у власність для ведення особистого селянського господарства за цільовим призначенням 01.03. На думку відповідача, це обумовлює необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки, що передбачає інший порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, аніж порядок виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки.
Надаючи оцінку доводам відповідача в цій частині суд зазначає таке.
Земельна ділянка за кадастровим номером 0522283600:07:000:1022 належить до категорії земель сільськогосподарського призначення.
Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Згідно із частинами першою та другою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
За змістом статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Приписами абзаців першого, другого частини п'ятої статті 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
З наведених норм вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК України.
Відповідно до статті 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та видами використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема із земель "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" на землі "для ведення особистого селянського господарства", без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.
До того ж норми статті 33 ЗК України допускають використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства з метою використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відтак зміна виду використання землі в межах її цільового призначення не повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі на підставі розробленого у встановленому порядку проєкту землеустрою, як помилково вважає відповідач. Тому твердження відповідача про необхідність застосування іншого порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, а не порядку виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки, як просили позивачі, не ґрунтується на нормах Земельного кодексу України.
Висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, в якій Велика Палата відступила від висновку, наведеного у постановах Верховного Суду України від 05.03.2013 у справі № 21-417а12, від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц, від 03.06.2019 у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що пункти 17-33 рішення 26 сесії 8 скликання Липовецької міської ради № 698 від 23.12.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" є неправомірними, необґрунтованими і такими, що порушують законне право позивачів на отримання у власність земельної ділянки комунальної власності відповідно до вимог чинного законодавства.
Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування вказаних пунктів рішення підлягають задоволенню.
Крім того, позивачі просять суд захистити їх порушені права шляхом зобов'язання відповідача надати позивачам дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром по 2,0 га кожному (1,6 га ОСОБА_15 ), яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), кадастровий номером 0522283600:07:000:1022.
Оцінюючи позовні вимоги в цій частині, суд зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
За наслідками аналізу вказаних положень суд зазначає, що дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Натомість у спірних правовідносинах повноваження відповідача не можуть вважатися дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву громадянина про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви можуть бути лише визначені законом обставини. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18 та від 31.07.2020 у справі № 810/2474/18.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Суд вважає, що оскільки відповідач повторно відмовив позивачам у наданні дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром по 2,0 га кожному (1,6 га ОСОБА_15 ), яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), кадастровий номером 0522283600:07:000:1022, однак підстави для відмови є незаконними і не підтверджуються матеріалами справи та встановленим судом обставинам, а суд дійшов висновку, що рішення відповідача є протиправним, у суб'єкта владних повноважень залишається лише один варіант дій та прийняття рішення, а саме надання позивачам дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки.
Правильність зазначеного висновку підтверджуються правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.05.2020 у справі № 819/654/17.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У багатьох своїх рішеннях ЄСПЛ дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").
В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).
Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:
- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України", п. 59);
- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України", п. 29).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.
Відтак за обставин, коли відповідач фактично не врахував висновків суду у справі у справі № 120/8215/21-а та повторно прийняв незаконне рішення, зіславшись фактично на ідентичні підстави для надання позивачам відмови у виготовленні технічної документації, саме собою скасування судом такого рішення з покладенням на відповідача обов'язку повторно розглянути клопотання позивачів не матиме ефекту, а судовий захист у такому разі буде вважатися неповним.
Тому у ситуації, що склалась, беручи до уваги, що позивачі повторно вимушені звертатися до суду за захистом своїх прав з одного й того ж питання, суд доходить висновку про необхідність врахування положень ст. 13 Конвенції з метою захисту прав позивачки, гарантованих ст. 6 Конвенції.
Крім того, при вирішенні справи суд також враховує висновки ЄСПЛ щодо необхідності дотримання принципу "належного урядування". Так, у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Натомість у цій справі судом встановлено недотримання відповідачем принципу "належного урядування" в розумінні практики ЄЄСПЛ. Так, відповідач довільно трактує визначені законом підстави для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою та повторно відмовив позивачам у наданні такого дозволу з непередбачених законом підстав, незважаючи на раніше прийняте судом рішення на користь позивачів з цього ж питання.
Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачами, суд приходить до переконання, що позивачі обрали належний спосіб захисту своїх порушених прав і за результатами розгляду справи відповідача необхідно зобов'язати надати позивачам дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром по 2,0 га кожному (1,6 га ОСОБА_15 ), яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), кадастровий номером 0522283600:07:000:1022.
Разом з тим суд враховує, що у зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.
Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.
Вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Згідно з ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, оскільки на дату ухвалення рішення існують обставини, які унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов'язальній частині, в силу встановленої законом імперативної заборони на прийняття відповідних рішень, суд доходить висновку про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.
За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Перевіривши основні доводи учасників справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити, а саме визнати протиправними та скасувати пункти 17-33 рішення 26 сесії 8 скликання Липовецької міської ради № 698 від 23.12.2021 про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов'язати Липовецьку міську раду надати позивачам вказаний дозвіл згідно з поданим клопотанням.
Водночас виконання рішення суду в зобов'язальній частині належить відстрочити до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову, на користь позивачів необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн кожному за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 134, 139, 143, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати пункти 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33 рішення 26 сесії 8 скликання Липовецької міської ради № 698 від 23 грудня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_6 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_7 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_8 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_9 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_10 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_11 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_12 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_13 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_14 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_15 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 1,6 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_16 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, надати ОСОБА_17 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0522283600:07:000:1022, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Відстрочити виконання рішення суду у зобов'язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 як законного представника малолітньої ОСОБА_3 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_4 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_5 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_6 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_7 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_8 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_9 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_10 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_11 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_12 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_13 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_14 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_15 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_16 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_17 витрати на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач 1: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
2) позивач 2: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
3) позивач 3: ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 01.06.2016 Іллінецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області; місце проживання: АДРЕСА_1 ) в особі її законного представника (як малолітньої) ОСОБА_1 ;
4) позивач 4: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 );
5) позивач 5: ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 );
6) позивач 6: ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 );
7) позивач 7: ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 );
8) позивач 8: ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 );
9) позивач 9: ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 );
10) позивач 10: ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 );
11) позивач 11: ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_11 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 );
12) позивач 12: ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_12 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 );
13) позивач 13: ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_13 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 );
14) позивач 14: ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_14 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 );
15) позивач 15: ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_15 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 );
16) позивач 16: ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_16 , місце реєстрації: АДРЕСА_9 );
17) позивач 17: ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_17 , місце реєстрації: АДРЕСА_10 );
18) відповідач: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04325957, місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, 22500);
19) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Берестівка" (код ЄДРПОУ 35494613, місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 10, с. Берестівка, Липовецький район, Вінницька область, 22534),
Повне судове рішення складено 31.05.2022.
Суддя Сало Павло Ігорович