м. Вінниця
31 травня 2022 р. Справа № 120/2837/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 до Тульчинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 (далі - позивачі) з адміністративним позовом до Тульчинської міської ради (далі - міська рада, відповідач) визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують, що за наслідком розгляду їх клопотань про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою кожному з них надано дозвіл лише на 0, 10 га, хоча просили 2 га. При цьому, жодної аргументації стосовно того, чому надано дозвіл лише на 0,10 га відповідачем не наведено.
Ухвалою суду від 16.03.2022 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що спірним рішенням не порушено права позивачів, оскільки законодавцем встановлено максимальний розмір земельної ділянки, який може бути виділено у власність. При цьому, міська рада може надавати земельні ділянки будь - якого розміру. Таким чином, отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням прав позивачів.
21.04.2022 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивачів вказав, що в спірному рішенні не наведено жодної аргументації стосовно того, чому надано дозвіл лише на 0,10 га , відтак таке (рішення) не вмотивованим, відповідно підлягає скасуванню.
Ухвалою від 17.05.2022 заяву (клопотання) Тульчинської міської ради про зупинення провадження у справі №120/2837/22-а повернуто відповідачу без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив, що, з метою отримання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Суворовської сільської ради Тульчинського району (Тульчинська ОТГ) Вінницької області, позивачі звернулись до Тульчинської міської ради із клопотаннями від 30.07.2021. До клопотань позивачами додано графічні матеріали із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.
За наслідком розгляду вказаних звернень, рішенням 27 сесії 8 скликання Тульчинської міської ради від 16.02.2022 № 1581 надано позивачам дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність площею 0,10 га, яка розташована на території Суворовської сільської ради Тульчинського району (Тульчинська ОТГ) Вінницької області.
Не погоджуючись із цим рішенням, вважаючи, що мають право на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення землі площею 2 га, позивачі звернулись до суду із позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Згідно зі ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні") сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Земельний кодекс України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 Земельного Кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як встановлено судом, позивачі звернулись до відповідача із клопотаннями від 30.07.2021, в яких просили Тульчинську міську раду надати кожному з них дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність площею 0,10 га, яка розташована на території Суворовської сільської ради Тульчинського району (Тульчинська ОТГ) Вінницької області
Так, відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектарів.
Тобто у своїх заявах (клопотаннях) позивачі вказали площу земельної ділянки, яку кожен з них бажає отримати у власність із земель комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації встановлених Земельним кодексом України, а саме 2 га.
Водночас, рішенням від 16.02.2022 за №1581 позивачам надано дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність площею 0,10 га.
У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №379/656/16-а, на яку відповідач посилається у відзиві в обґрунтування своїх заперечень, Верховний Суд дійсно дійшов висновку, що отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником. Разом з тим, вказаного висновку Верховний Суд дійшов з огляду на те, що при прийнятті рішення про надання особі дозволу на розроблення проекту землеустрою у меншому розмірі, ніж просив позивач, відповідачем було враховано пропозицію № 2 від 28.03.2016 постійної комісії Петрівської сільської ради з питань аграрної політики, земельних відносин та природокористування.
Однак, оскаржуване рішення не містить будь-яких обґрунтованих підстав, з яких неможливо задовольнити заяви (клопотання) позивачів у повному обсязі та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею саме 2 га. Відповідачем не доведено правомірність обмеження позивачам права на розроблення проекту землеустрою на площу земельної ділянки, зазначену в заявах, і яка не перевищує гранично допустиму площу такої земельної ділянки, передбачену чинним законодавством на час розгляду відповідних звернень відповідачем.
Відтак, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.09.2019 у справі №379/656/16-а, не стосуються спірних правовідносин, оскільки в даному випадку, відповідачем не доведено обґрунтованість підстав надання позивачам земельних ділянок у самостійно визначеному розмірі площі такої ділянки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Таким чином, враховуючи, що відповідач необґрунтовано зменшив оскаржуваним рішенням площу бажаної земельної ділянки у розмірі 2 га, на отримання якої позивачі подавали заяви (клопотання), суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення в частині, що стосується надання позивачам дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність площею 0,10 га, яка розташована на території Суворовської сільської ради Тульчинського району (Тульчинська ОТГ) Вінницької області, не може відповідати критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
Визначаючись щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати кожному з позивачів дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність площею 2,0 га, яка розташована на території Суворовської сільської ради Тульчинського району (Тульчинська ОТГ) Вінницької області, суд вказує наступне.
Кожна особа, відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч.2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржене позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з'ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх, визначених Законом, підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку щодо розміру земельної ділянки, на яку слід надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою у встановленому розмірі, без перевірки наявності чи відсутності вільної земельної ділянки, призведе до втручання в дискреційні повноваження відповідача.
З огляду на викладене, суд з метою відновлення порушених прав позивачів вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяви (клопотання) позивачів від 30.07.2021 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Суворовської сільської ради Тульчинського району (Тульчинська ОТГ) Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Щодо стягнення судових витрат, а саме витрат на правову допомогу у розмірі 140000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Згідно з частинами 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Як вбачається із доданих письмових доказів: договорів від 06.01.2022 про надання правової допомоги, квитанції до прибуткового касового ордеру від 06.01.2022 та ордерів (а.с. 7-45) кожний з позивачів сплатив адвокатському бюро "Тиховського "Подільський юридичний захист" кошти в сумі 10000,00 грн на оплату правової допомоги, що в загальній сумі становить 140000,00 грн.
На думку суду, вимоги позивачів про стягнення витрат на професійну допомогу підлягають до задоволення частково, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачами як витрати на правову допомогу.
Також, слід врахувати, що наведені в позовній заяви аргументи є однаковими для всіх позивачів та окремо по кожному не висвітлені, а відтак, незважаючи на кількість позивачів, не призвело до суттєвого збільшення часу на його написання.
Водночас, судом враховано, що з даного предмету спору та мотивів, що приведені у адміністративному позові позивачів, є аналогічні рішення, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову.
Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України типові справи відносяться до справ незначної складності.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивачів задоволено повністю, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Враховуючи те, що для розгляду справи адвокат у судові засідання не з'являвся, так як справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводились виключно до надання послуги щодо підготовки позовної заяви, суд вважає загальний розмір витрат позивачів, пов'язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
При цьому, враховуючи предмет даного спору, а відтак тривалість часу, затраченого представником позивачів на підготовку та складання позовної заяви є незначним, а також часткове задоволення заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь кожного з позивачів 357,14 грн на відшкодування витрат по оплаті правничої допомоги, що в загальному розмірі становить 5000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені кожним з позивачів у даній справі в сумі 992,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 744,30 грн. (одна вимога задоволена повністю, друга вимога частково).
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 27 сесії 8 скликання Тульчинську міську раду від 16.02.2022 № 1581 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян" в частині надання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення Тульчинської міської ради на земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в Тульчинському районі, за межами населеного пункту с. Суворовське, у власність.
Зобов'язати Тульчинську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 від 30.07.2021 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Суворовської сільської ради Тульчинського району (Тульчинська ОТГ) Вінницької області, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 744,30 грн (сімсот сорок чотири гривні 30 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 357,14 грн (триста п'ятдесят сім гривень 14 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 744,30 грн (сімсот сорок чотири гривні 30 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 357,14 грн (триста п'ятдесят сім гривень 14 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_3 , як особи яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 744,30 грн (сімсот сорок чотири гривні 30 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 357,14 грн (триста п'ятдесят сім гривень 14 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 744,30 грн (сімсот сорок чотири гривні 30 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 357,14 грн (триста п'ятдесят сім гривень 14 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 744,30 грн (сімсот сорок чотири гривні 30 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 357,14 грн (триста п'ятдесят сім гривень 14 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 744,30 грн (сімсот сорок чотири гривні 30 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 357,14 грн (триста п'ятдесят сім гривень 14 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 744,30 грн (сімсот сорок чотири гривні 30 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 357,14 грн (триста п'ятдесят сім гривень 14 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_8 судовий збір в розмірі 744,30 грн (сімсот сорок чотири гривні 30 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 357,14 грн (триста п'ятдесят сім гривень 14 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_9 судовий збір в розмірі 744,30 грн (сімсот сорок чотири гривні 30 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 357,14 грн (триста п'ятдесят сім гривень 14 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_10 судовий збір в розмірі 744,30 грн (сімсот сорок чотири гривні 30 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 357,14 грн (триста п'ятдесят сім гривень 14 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_11 судовий збір в розмірі 744,30 грн (сімсот сорок чотири гривні 30 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 357,14 грн (триста п'ятдесят сім гривень 14 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_12 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13 судовий збір в розмірі 744,30 грн (сімсот сорок чотири гривні 30 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 357,14 грн (триста п'ятдесят сім гривень 14 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_12 судовий збір в розмірі 744,30 грн (сімсот сорок чотири гривні 30 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 357,14 грн (триста п'ятдесят сім гривень 14 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
Стягнути на користь ОСОБА_14 судовий збір в розмірі 744,30 грн (сімсот сорок чотири гривні 30 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 357,14 грн (триста п'ятдесят сім гривень 14 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 )
ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
ОСОБА_5 (с. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240, РНОКПП НОМЕР_4 )
ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 )
ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 )
ОСОБА_8 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 )
ОСОБА_9 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_8 )
ОСОБА_10 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_9 )
ОСОБА_11 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_10 )
ОСОБА_12 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13 ( АДРЕСА_7 )
ОСОБА_12 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_11 )
ОСОБА_14 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_12 )
Тульчинська міська рада (вул. М. Леонтовича, 1, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ 04051141
Повний текст рішення суду складено 31.05.2022
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна