м. Вінниця
30 травня 2022 р. Справа №120/10782/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що у березні 2021 року звернулася до відповідача із колективним клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0523981900:02:000:0755, яка розташована на території Томашпільської селищної територіальної громади, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га.
Рішенням відповідача від 23 березня 2021 року №556 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки площею лише 0,01 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0523981900:02:000:0755, загальною площею 19,6672 га на території с. Кислицьке Тульчинського району.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивачка звернулася до суду з цим позовом, оскільки, на її думку, відповідачем порушено вимоги статті 121 Земельного кодексу України, якою передбачено право на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, а не 0,01 га.
На думку позивачки, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,01 га не відповідає меті та цілям отримання бажаної земельної ділянки у власність.
Відтак, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом із вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 23 березня 2021 року №556 та зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки площею 2,0 га.
Ухвалою від 08 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою у відповідача витребувано належним чином засвідчену копію клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Томашпільської селищної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області, а також поданих разом із таким клопотанням документів.
05 жовтня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому Томашпільська селищна рада заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема, такий обґрунтований тим, що, приймаючи оскаржуване рішення, Томашпільська селищна рада діяла на підставі, в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством, оскільки жоден нормативно-правовий акт не зобов'язує органи місцевого самоврядування надавати заявникам ділянки розміром 2,0 га. На підтвердження правомірності своїх дій відповідач посилається на висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №379/656/16-а. За наведених обставин представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства комунальної форми власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Томашпільської селищної громади.
Земельна ділянка, за рахунок якої позивач має намір безоплатно отримати у власність ділянку, є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 0523981900:02:000:0755. Розташована така земельна ділянка на території Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області (село Кислицьке, за межами населеного пункту).
Рішенням 5 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 23 березня 2021 року №556 позивачці надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки площею 0,01 га.
Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.
На підставі частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Порядок набуття права на земельну ділянку визначається главою 19 розділу IV Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
Згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в тому числі у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно частини 4 статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.
Частинами 6-7 статті 118 ЗК України визначено процедуру звернення із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, порядок розгляду такого клопотання та підстави відмови у наданні бажаного для заявника дозволу.
Водночас, відповідно до частини 6 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Висновок щодо застосування положень статті 79-1 ЗК України неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема у постановах від 30 серпня 2018 року у справі №802/928/17-а, від 03 жовтня 2019 року у справі №823/1172/17-а та ряду інших.
В ході судового розгляду установлено, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання уже сформованої земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 0523981900:02:000:0755, а загальна площа такої ділянки становить 19,6672 га.
Томашпільською селищною радою розглянуто клопотання та надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, що вказує на відповідність клопотання вимогам ЗК України.
Водночас, спірним є лише питання визначення площі земельної ділянки, що вказана в оскаржуваному рішенні від 23 березня 2021 року №556.
Так, статтею 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись органом місцевого самоврядування.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 вересня 2019 року (справа №379/656/16-а).
Отже, орган місцевого самоврядування вправі на власний розсуд визначатися із площею земельної ділянки, рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відносно якої нею приймається, із врахуванням максимальних норм, визначених статтею 121 ЗК України.
Однак, при цьому орган місцевого самоврядування не може діяти свавільно та повинен чітко пояснити причини (підстави) прийняття свого рішення та обґрунтувати із урахуванням яких обставин ним у рішенні визначено площу земельної ділянки меншу від тієї, про яку просив заявник.
Разом із тим в оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтовано причини (підстави) надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,01 га, а не 2,0 га, про що йшлося у поданому позивачкою клопотанні.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України однією із вимог до рішення суб'єкта владних повноважень є його обґрунтованість, тобто прийняття рішення з урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб'єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.
Висновок узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Так, у справі “Рисовський проти України” Європейський суд з прав людини зазначив про особливу важливість принципу “належного урядування”, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, “Онер'їлдіз проти Туреччини” [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.comS.r.l. проти Молдови”, заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі”, заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії”, заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії”, заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер'їлдіз проти Туреччини”, п. 128, та “Беєлер проти Італії”, п. 119).
Підсумовуючи суд зазначає, що принципу належного урядування як і вимоги закону про належне обґрунтування оскарженого рішення від 23 березня 2021 року №556 селищна рада не дотрималася.
Визначивши в оскаржуваному рішенні площу земельної ділянки 0,01 га відповідач не обґрунтував причини (підстави) надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,01 га замість 2,0 га, чітко не навівши розрахунку визначеної площі земельної ділянки. Ці недоліки рішення від 23 березня 2021 року №556 вказують на його протиправність та наявність підстав для скасування в частині визначення площі земельної ділянки.
Підстави для скасування рішення повністю відсутні, адже таке рішення містить і приписи, які не суперечать матеріально-правовим інтересам позивача та не порушують його прав.
Зокрема, це стосується рішення в частині надання позивачці бажаного для неї дозволу на виготовлення документації із землеустрою. Надання такого дозволу не порушує прав та інтересів ОСОБА_1 , а тому скасування рішення у цій частині призведе до погіршення його правового становища порівняно із тим, що існувало до моменту звернення в суд із позовом.
Відтак, скасуванню підлягає рішення від 23 березня 2021 року №556 лише в частині необґрунтованого визначення площі земельної ділянки, відносно якої позивачці надано дозвіл.
У такому випадку позовні вимоги зобов'язального характеру підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача визначити площу земельної ділянки, яка розташована на території Томашпільської селищної територіальної громади, відносно якої рішенням 5 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 23 березня 2021 року №556 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією від 03 вересня 2021 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень, а тому на його користь слід стягнути 454 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 908 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 5 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 23 березня 2021 року №556 в частині визначення площі земельної ділянки 0,01 га, відносно якої ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Зобов'язати Томашпільську селищну раду визначити площу земельної ділянки комунальної форми власності, яка розташована на території села Кислицьке (за межами населеного пункту), відносно якої рішенням 5 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 23 березня 2021 року №556 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Томашпільської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідач: Томашпільська селищна рада (місцезнаходження: 24200, Вінницька обл., смт. Томашпіль, пл. Т. Шевченка, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04326218)
Повний текст рішення суду складено 30.05.2022
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович