Справа № 606/1625/21Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С.
Провадження № 22-ц/817/150/22 Доповідач - Бершадська Г.В.
Категорія -
24 травня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Бершадська Г.В.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
з участю секретаря - Панькевич Т.І.
ОСОБА_3 та представника ОСОБА_1 -
адвоката Сампари Н.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2021 року (ухвалене суддею Ромазан Л.С., повний текст складено 24 листопада 2021 року) у справі №606/1625/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , про встановлення способу участі у вихованні внука, -
У серпні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення способу участі у вихованні внука ОСОБА_4 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилались на те, що її син перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , від якого у них народився син ОСОБА_5 . В даний час внук проживає із сином, відповідачем у справі. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23 листопада 2017 року у справі №607/9797/17 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Постановою Тернопільського апеляційного суду в справі № 607/10896/19 від 05 квітня 2021 року визначено місце проживання ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 . 30 липня 2021 року їй стало відомо зі слів сина про те, що в провадженні Теребовлянського районного суду знаходиться позов ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про встановлення способу участі у вихованні внука та усунення перешкод у побаченнях з онуком, а також позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення способу участі у вихованні сина та встановлення графіку побачень. Посилаючись на те, що вона є бабою ОСОБА_8 та хоче приймати участь у його вихованні, просила встановити їй дні та години побачень з онуком шляхом перебування дитини за адресою її проживання, а саме: по АДРЕСА_2 та у місцях, сприятливих для культурного розвитку дітей, згідно з таким графіком: щовівторка та щочетверга з 15:00 год. до 20:00 год.; кожної першої суботи і неділі, кожної третьої суботи і неділі щомісяця з 10:00 год. до 20:00 год.; кожен день народження дитини з 10:00 год. до 14:00 год.; половину тривалості шкільних канікул поспіль протягом навчального року; протягом усього червня щороку; 01 січня, 07 січня, 08 березня, щороку з 12:00 год. до 16:00 год.
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_3 побачення із малолітнім внуком ОСОБА_9 :
-щосереди та щоп'ятниці з 15 год. до 19 год. за місцем проживання баби по АДРЕСА_2 та у сприятливих для культурного розвитку дітей громадських місцях за бажанням дитини;
-щороку в день народження баби ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10 год. до 19 год. перебування дитини ОСОБА_4 за місцем проживання баби ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 та у сприятливих для культурного розвитку дітей громадських місцях за бажанням дитини;
-щороку в день народження дитини ОСОБА_4 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 з 15 год. до 19 год. побачення за місцем проживання баби ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 та у сприятливих для культурного розвитку дітей громадських місцях за бажанням дитини;
-щороку під час літніх канікул у першій половині червня перебування дитини ОСОБА_4 за місцем проживання баби ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 за бажанням дитини;
-щороку 8 березня з 17 год. до 20 год. перебування дитини ОСОБА_4 за місцем проживання баби ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 та у сприятливих для культурного розвитку дітей громадських місцях за бажанням дитини.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 908 грн. сплаченого нею судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апелянт зазначила, що позивач та представник відповідача в судовому засіданні стверджували, що жодних перешкод ОСОБА_1 . ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні із внуком не чинить, відтак відсутній факт порушення права ОСОБА_3 , як баби, на виховання та спілкування із внуком.
Вказує, що чинним законодавством не передбачено можливості встановлення бабі способу участі у вихованні онука у разі якщо їй не створюються відповідні перешкоди, тому висновок суду першої інстанції щодо порушення права позивача, яке, на думку суду, полягає у її незгоді із способом участі у вихованні внука, запропонованим у висновку органу опіки та піклування є неправомірним. Батьки мають переважне право на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
На її думку, висновок та рішення органу опіки та піклування у разі розгляду справи судом є дорадчим та в силу вимог ч.6 ст. 19 СК України суд може не погодитись з ним, якщо він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.
Вважає, що оскаржуваним рішенням суду порушено її першочергове право на участь у вихованні та спілкуванні із сином протягом першої половини червня. Оскільки позовні вимоги тотожні часу встановленому їй органом опіки і піклування, а тому переконана, що дії позивачки містять ознаки зловживання правом, оскільки метою даного позову є позбавлення матері годин спілкування із сином.
Вказує на безпідставність посилання суду першої інстанції, в описовій частині рішення на постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року, оскільки така є скасованою постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року, про що повідомлялось суд першої інстанції, а тому не було підстав стверджувати, що місце проживання малолітнього ОСОБА_4 визначено з батьком ОСОБА_1 .
Від апелянта надійшла заява в якій вона не заперечила щодо розгляду справи без її участі та просила задовольнити вимоги апеляційної скарги у повному обсязі - скасувати рішення суд першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні позивачка заперечила проти апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Додатково пояснила, що їй не чиняться перешкоди у спілкуванні з внуком, вона приїжджає до нього за місцем проживання та син привозить внука до неї, однак вона бажає мати визначенні дні та години побачень, як дід з бабою по лінії матері внука.
В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та переглянувши справу за наявними в ній доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак вказаним вимогам рішення суду не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 є матір'ю відповідача ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 із 17 жовтня 2013 року по 23 листопада 2017 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , у якому в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_8 , який на даний час проживає з батьком, відповідачем у справі.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Микулинецької селищної ради щодо участі баби ОСОБА_3 у вихованні внука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 2014 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Микулинецької селищної ради від 29.10.2021 року №253, орган опіки та піклування вважав за доцільне встановити бабі ОСОБА_3 час для спілкування з онуком ОСОБА_4 , а саме: щоп'ятниці з 15:00 год. до 19:00 год., щороку в день народження баби ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10:00 год. до 19:00 год., якщо цей день припадає на робочий, то днем зустрічі вважати наступний вихідний день, за згодою матері, кожного року в день народження дитини з 15:00 год. до 18:00 год., четвертий тиждень липня місяця щороку, крім днів та годин, якщо такі співпадатимуть з графіком наданим матері ОСОБА_2 (рішення виконавчого комітету Микулинецької селищної ради від 05.08.2021 року №183), а саме: щовівторка та щочетверга з 15:00 год. до 20:00 год., кожної першої суботи і неділі, кожної третьої суботи і неділі щомісяця з 10:00 год. до 20:00 год., кожного року в день народження дитини з 10:00 год. до 14:00 год., половину тривалості шкільних канікул поспіль протягом навчального року, протягом усього червня щороку, 01 січня, 07 січня, 08 березня, 28 червня щороку з 12:00 год. до 16 год., оскільки відповідно до ч.1, 2 ст. 151 Сімейного Кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції вважав, що встановлений органом опіки та піклування спосіб участі баби у вихованні онука порушує права ОСОБА_3 , а тому з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини встановив спосіб участі баби у вихованні онука та вважав, що такий не порушуватиме права його матері ОСОБА_2 на побачення із дитиною, що встановлені висновком органу опіки та піклування Микулинецької селищної ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Микулинецької селищної ради від 05 серпня 2021 року №183, оскільки даний висновок не має обов'язкового характеру, так як є доказом у цивільній справі №606/1756/21.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції виходячи з наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Згідно із статтею 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Згідно ч.2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ч.1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до ч.5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно ч.6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Зі змісту позовної заяви видно, що підставою для звернення ОСОБА_3 до суду із зазначеним позовом стало те, що мати ОСОБА_10 та дід і баба по лінії матері ОСОБА_11 та ОСОБА_7 звернулись з позовом до її сина, відповідача у справі, про усунення перешкод у спілкуванні з внуком, який проживає з її сином. Позивач свої вимоги не обґрунтовувала тим, що відповідачем чиняться їй перешкоди у спілкуванні з внуком та у його вихованні.
Висновком органу опіки і піклування Микулинецької селищної ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Микулинецької селищної ради від 05.08.2021 року №183 встановлено матері ОСОБА_2 час для участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_8 , а саме: щовівторка та щочетверга з 15:00 год. до 20:00 год., кожної першої суботи і неділі, кожної третьої суботи і неділі щомісяця з 10:00 год. до 20:00 год., кожного року в день народження дитини з 10:00 год. до 14:00 год., половину тривалості шкільних канікул поспіль протягом навчального року, протягом усього червня щороку, 01 січня, 07 січня, 08 березня, 28 червня щороку з 12:00 год. до 16 год., оскільки відповідно до ч.1, 2 ст. 151 Сімейного Кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Позивач ОСОБА_3 просила суд визначити їй час для спілкування з внуком у ті ж самі дні та години, що визначені матері: щовівторка та щочетверга з 15:00 год. до 20:00 год.; кожної першої суботи і неділі, кожної третьої суботи і неділі щомісяця з 10:00 год. до 20:00 год.; кожен день народження дитини з 10:00 год. до 14:00 год.; половину тривалості шкільних канікул поспіль протягом навчального року; протягом усього червня щороку; 01 січня, 07 січня, 08 березня, щороку з 12:00 год. до 16:00 год.
Висновком органу опіки і піклування Микулинецької селищної ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Микулинецької селищної ради від 29.10.2021 року №253, орган опіки та піклування вважав за доцільне встановити бабі ОСОБА_3 час для спілкування з онуком ОСОБА_4 , а саме: щоп'ятниці з 15:00 год. до 19:00 год., щороку в день народження баби ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10:00 год. до 19:00 год., якщо цей день припадає на робочий, то днем зустрічі вважати наступний вихідний день, за згодою матері, кожного року в день народження дитини з 15:00 год. до 18:00 год., четвертий тиждень липня місяця щороку, крім днів та годин, якщо такі співпадатимуть з графіком наданим матері ОСОБА_2 .
Заперечуючи позовні вимоги представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 посилався на відсутність спору між позивачем та відповідачем.
В судовому засіданні першої інстанції позивач ОСОБА_3 пояснювала, що відповідач не чинить їй перешкоди у спілкуванні з внуком.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції на вказане уваги не звернув.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 також підтвердила, що відповідач(син) не чинить їй перешкод у спілкуванні з внуком, привозить внука до неї в місто Тернопіль і вона приїжджає до них в село Струсів.
Враховуючи те, що між сторонами відсутній спір щодо участі позивачки у вихованні внука та їй відповідачем не чиняться перешкоди у вихованні внука колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушення прав позивачки на участь у вихованні внука та відповідно підстав для задоволення позову.
Таким чином, в силу вимог п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів приходить до переконання про необхідність скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового судового рішення, яким слід відмовити у задоволенні позовних вимог. .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними. Залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00№23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 389, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2021 року - скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , про встановлення способу участі у вихованні внука - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1362 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 31 травня 2022 року.
Головуюча: Бершадська Г.В.
Судді: Гірський Б.О.
Хома М.В.