Справа № 442/1290/19 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.
Провадження № 22-ц/811/1986/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
30 травня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Мікуш Ю.Р.
Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.
Секретар Савчук Г.В.
З участю: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Волощука Б.І.,представника апелянта- адвоката Шулак О.І.
розглянувши цивільну справу №442/1290/19 за апеляційною скаргою особи, що не брала участь у справі ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Стебницької міської ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно, -
21 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовню заявою до Стебницької міської ради Львівської області про визнання за ним права власності на спадкове майно, а саме гараж № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову посилається на те, що у 2004 році помер його батько - ОСОБА_3 після якого відкрилася спадщина на його майно. В склад спадкової маси входила квартира та автомобіль, спадкоємцем зазначеного майна була його мама ОСОБА_4 , яка належно оформила свої спадкові права та отримала Свідоцто про прийняття спадщини по закону. До спадквої маси входив також гараж, що був придбаний спадкодавцем у 1983 році та правовстановлюючі документи на який відсутні. Однак, він, позивач по справі ОСОБА_1 продовжив користування гаражем після смерті батьків, однак оформити спадщину на гараж не має змоги до сьогодні через відсутність правовстановлюючих документів.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2010 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_1 в першому ряді гаражів, який розташований на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду оскаржила особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі зазначає, що вказаним рішенням суд вирішив питання про його права як власника гаража АДРЕСА_1 . Зазначає, що визнання за позивачем права власності відбулося без будь-якої правової підстави. Звертає увагу, що судом не перевірено чи звертався позивач після смерті батька для оформлення спадщини чи відмови від неї, чи не зареєстровано право власності на гараж за іншими особами. Вважає, що визнання права власності на спадкове майно за позивачем після смерті батька є неможливим, оскільки спадщину після його смерті прийняла його дружина - ОСОБА_4 . Спірний гараж ОСОБА_2 придбав у 2018 році у особи, яка його продавала по імені ОСОБА_6 за 75000 грн. На час купівлі гаража такий знаходився у занедбаному стані: заріс травою, протікав дах, в гаражі впала стеля та він за власні кошти здійснював ремонт гаража. Про оскаржуване рішення суду дізнався під час розгляду справи №442/2179/21 у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в корисуванні гаражем та стягнення матеріальної шкоди. Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ст.360 Цивільного процесуального кодексу України ( далі по тексту ЦПК) позивачем ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу (далі по тексту відзив).
У відзиві позивач ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з апеляційною скаргою ОСОБА_2 , вважає, що дії останнього свідчать про самозахоплення гаража власником якого є він. Посилається на обставини, викладені ним у позовній заяві. Просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його апеляційної скарги.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника апелянта ОСОБА_2 - адвоката Шулак О.І. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 та його представника-адвоката Волощук Б.І., вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Стебницькою міською радою Львівської області.
Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до положень ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника -адвоката Волощука Б.І. спадкові права після смерті батька ОСОБА_5 оформлені на спадкодавця ОСОБА_4 -дружину спадкодавця та маму позивача, яка отримала свідоцтво про прийняття спадщини за законом та оформила право власності на квартиру та автомобіль. ОСОБА_4 помела ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 (а.с.28).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.2012 року спадкоємцями майна ОСОБА_4 зазначений позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_8 - сестра позивача. У склад спадкової маси входила квартира АДРЕСА_2 в частках по Ѕ за спадкоємцями та автомобіль марки АЗЛК, модель 2140, 1983 року випуску свідоцтво про право на спадщину на який видано спадкоємцю ОСОБА_1 . В жодному із свідоцтв про прийняття спадщини за законом не зазначений гараж, який є предметом спору.
Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання права власності на гараж АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції виходив із зібраних по справі пояснень позивача та доданих фотосвітлин, нотаріально посвідченого пояснення свідка ОСОБА_9 на ім'я слідчого СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області (а.с.14) та не надав оцінки юридично підтвердженим фактам, не застосував вимоги норм книги шостої Цивільного кодексу України, що стосуються здійснення права на спадкування.
Судом не взято до уваги роз'яснення, надані у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року щодо обов'язку суду перевірки наявності або відсутності спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, заяв спадкоємців про відмову від права на спадщину, та помилково вдався до оцінки наданих позивачем доказів та дійшов висновку про обґрунтованість позову.
Наявність спору в суді про усунення перешкод в користуванні майном, під час розгяду якого апелянту стало відомо про наявність оскаржуваного рішення, колегія суддів розцінює як таке, що позивач фактично не користувався гаражем та не цікавився до часу пред'явлення позову.
Довідкою КП Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 29.01.2019р. підтверджується, що станом на 31.12.2012р. реєстрація права власності на гараж АДРЕСА_1 відсутня в Дрогобицькому МБТІ та ЕО.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі з розгляду справ позовного провадження є позивач і відповідач.
Позивачем у позові про визнання права власності в порядку спадкування за законом може бути суб'єкт, який вважає себе спадкоємцем за законом або за заповітом, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів на майно, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб тощо.
Відповідачем у такому позові є спадкоємець, який в установленому законом порядку прийняв спадщину або така особа, що має чи може мати до майна власний інтерес.
Як вбачається із позовної заяви у позивача є сестра - ОСОБА_8 , яка також є спадкоємицею першої черги.
Проте, ОСОБА_8 як спадкоємець першої черги, після смерті своєї батька, не залучена до участі у справі.
Натомість, у якості відповідача позивачем залучено до участі у справі Стебницьку міську раду, матеріально-правовий зв'язок якої з позивачем по справі з приводу визнання за останнім права власності на спірний гараж відсутній.
Відтак, має місце неналежний суб'єктний склад по справі з огляду на помилковість висновків суду, оскільки позивач не є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька.
Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_8 , відносно прав та обов'язків якої було ухвалено рішення судом першої інстанції, та яка в такій ситуації мала бути залучена співвідповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення такого належного співвідповідача позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Вказане порушення норм процесуального права з огляду на вимоги п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України унеможливлює розгляд справи по суті та є підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову.
Одночасно, апелянт ОСОБА_2 також не надав правовстановлюючі докумети щодо належності йому на праві власності спірного гаража, а тому не може вважатися його власником.
Враховуючи наведене вище та не встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про незаконність рішення суду першої інстанції та скасування такого.
Відповідно до ч.1 п.п. 3,4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.п.3,4; 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2019 року задовольнити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2019 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Стебницької міської ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 31 травня 2022 року.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк