Справа № 465/6462/18 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.
Провадження № 22-ц/811/4232/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
16 травня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Ванівського О.М.,
суддів: Крайник Н.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Івасюти М.В.
з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Гачака І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Сбербанк» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2021 року та на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 31 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сбербанк», за участю третьої особи представництва в Україні «Акціонерного товариства «Федеральної грузової компанії» про зобов'язання вчинити дії, -
В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства «Сбербанк», за участю третьої особи представництва в Україні «Акціонерного товариства «Федеральної грузової компанії» про зобов'язання вчинити дії.
Просив суд зобов'язати відповідача перерахувати на його особовий рахунок заробітну плату в сумі 132 545,67 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Сбербанк», посилаючись на те, що 26.10.2012 року між ним та відповідачем підписано заяву-договір №26205017326670/980/Р щодо обслуговування на умовах пакету продуктів та послуг Зарплатний плюс в рамках Договору щодо банківського обслуговування. 19.10.2015 року Представництвом АТ «Федеральна вантажна компанія» та відповідачем підписано заяву-договір № Т062 020000076 щодо відкриття та обслуговування Поточного рахунку в рамках Договору щодо банківського обслуговування. З 11.03.2013 року він працював на посаді радника директора представництва в Україні АТ «Федеральна вантажна компанія», 30.06.2017 року звільнився за власним бажанням. Однак, в день звільнення йому не виплачено зарплату за період з 01.05.2017 року по 30.06.2017 рік в сумі 132 545,67 грн., так як відповідач залишив без виконання відомості Представництва на виплату заробітної плати за травень, червень 2017 р., які були подані 18.07.2017 року, у зв'язку з відсутністю гривні на поточному рахунку. Згідно повідомлення Представництва, після отримання фінансування від АТ «Федеральна вантажна компанія» кошти зараховані на транзитний рахунок АТ «Сбербанк», Представництво направило лист відповідачу щодо можливості продажу валюти та погашення заборгованості по податках та зарплаті. Відповідач, відмовляючи у виконанні доручень Представництва щодо перерахування на рахунок зарплати позивача посилався на заборону, що встановлена Указом Президента України №133/2017 від 15.05.2017 року Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів(санкцій) . Постановою Правління НБУ №654 від 01.10.2015 року Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів(санкцій) вводилось ряд економічних обмежень, окрім виплати(перерахування на картрахунки працівників) заробітної плати. Постановою Правління НБУ №73 від 03.07.2018 року Про внесення змін до постанови Правління НБУ №654 від 01.10.2015 року НБУ дозволив особам, до яких застосована санкція запобігання виведенню капіталів за межі України виконувати свої зобов'язання перед українськими контрагентами, а також здійснювати обов'язкові платежі до бюджету, виплату зарплати. В преамбулі Закону України Про санкції прямо передбачено, що Україна констатує, що пріорітетами національних інтересів України є, зокрема, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина. Однак, відповідач протиправно позбавив позивача заробітної плати, позбавив можливості розпоряджатись заробленими коштами та штучно створив вигляд неплатоспроможності Представництва, оскільки, начебто на його рахунках немає коштів, необхідних для виплати зарплати, порушив ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на мирне володіння його майном. Ні Указ Президента України №133/2017 від 15.05.2017 року, ні постанова Правління НБУ №654 від 01.10.2015 року не встановлюють заборон чи обмежень щодо виплати заробітної плати працівникам.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2021 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Сбербанк» перерахувати на особовий рахунок ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 132 545 (сто тридцять дві тисячі п'ятсот сорок п'ять гривень) грн. 67 коп. на поточний рахунок № НОМЕР_1 у АТ «Сбербанк».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ «Сбербанк» в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 704 (сімсот сорок гривень) грн. 80 коп.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 31 січня 2022 року стягнуто з АТ «Сбербанк» в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на надання правової допомоги в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Рішення та ухвалу суду оскаржило АТ «Сбербанк».
В своїй апеляційній скарзі на рішення суду покликається на те, що рішення суду незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Покликається на те, що банк жодним чином не обмежував права позивача на користування рахунками та жодних порушень банківського обслуговування клієнта не допускав, у зарахуванні на рахунок позивача заробітної плати не відмовляв, що підтверджує заперечення відповідача про те, що права позивача як споживача банківських послуг жодним чином не порушені, тобто правовідносини щодо виплати заробітної плати виникли та існують виключно між позивачем та його роботодавцем.
Також судом не взято до уваги те, що станом на сьогодні стосовно АТ «Федеральна вантажна компанія», включаючи всі його відокремлені підрозділи, зокрема, представництво в Україні, продовжують діяти санкції на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.016.2021 року, яке введене в дію Указом Президента України від 266/2021 від 24.06.2021 року.
Вирішення питання про скасування санкцій навіть після завершення строку, на який вони запроваджувалися, в тому числі й розблокування рахунків підсанкційної особи, входять до сфери повноважень того органу, який безпосередньо приймав рішення про введення санкції стосовно іноземної юридичної особи, а даному випадку - Ради національної безпеки та оборони України, а не обслуговуючого банку.
В апеляційній скарзі на ухвалу суду покликається на те, що ухвала суду незаконна та необґрунтована, ухвалена з порушенням норм процесуального права.
Вважає, що оскільки ними подано апеляційну скаргу на рішення суду, то вирішення питання стосовно розподілу судових витрат було передчасним.
Крім того, звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції допущено невідповідність форми судового рішення про розподіл судових витрат, оскільки його постановлено у вигляді ухвали, а не додаткового судового рішення.
Враховуючи наведене просить рішення та ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У судове засідання 16 травня 2022 року належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи АТ «Сбербанк» та АТ «Федеральна грузова компанія», не з'явились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання АТ «Сбербанк» та АТ «Федеральна грузова компанія», і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Гачака І.О. на заперечення апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задоволити.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення та ухвала суду першої інстанції не відповідають зазначеним вимогам.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача перерахувати на особовий рахунок позивача заробітну плату в сумі 132 545,67 грн. суд першої інстанції виходив з того, що вказане не сприятиме уникненню чи порушенню обмежень, установлених санкціями щодо АТ «Федеральна вантажна компанія», а відновить право громадянина України на отримання належної йому заробітної плати та право на вільне розпорядження нею.
Постановляючи ухвалу про стягнення судових витрат на надання правової допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що позов задоволено частково та у зв'язку з розглядом справи позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів не погоджується з такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.
Матеріалами справи та судом встановлено, що з 11.03.13 року позивач працював на посаді радника директора Представництва АТ «Федеральна вантажна компанія», звільнений згідно наказу від 30.06.2017р. за п.1 ст.36 КЗпП України, за угодою сторін.
Згідно довідки №14/ФТКукр від 14.05.18 року, станом на 01.05.18 року сума невиплаченої заробітної плати та розрахункових виплат у зв'язку із звільненням за угодою сторін складає 132 545,67грн.
З відповіді Представництва в Україні АТ «Федеральна вантажна компанія» від 31.07.18 року вбачається, що після отримання фінансування від АТ «Федеральна вантажна компанія», яке зараховано на транзитний рахунок обслуговуючого банку АТ «Сбербанк», представництво направило в банк лист щодо можливості продажу валюти на погашення заборгованості по податках і зарплаті. Платіжні доручення для виплати зарплати за травень-червень 2017р. в АТ «Сбербанк» подані 18.07.17 року із зазначенням призначення платежу - перерахування коштів на погашення кредиторської заборгованості по обов'язковим податковим платежам та зарплати за травень-червень 2017р., але не проведені банком у зв'язку з відсутністю гривні на поточному рахунку представництва. Кошти, які перераховано з АТ «Федеральна вантажна компанія» для сплати податків та зарплати 18.07.17 року зараховано на спеціальний рахунок АТ «Сбербанк».
Згідно довідки АТ «Сбербанк» від 20.04.18 року №36/5/50-9 на рахунки ПАТ «Сбербанк» від АТ «ФГК» з 19.05.17 року були перераховані кошти: 18.07.17 року в сумі 169445,16 та 1155615,6 рос. руб. - кошти на погашення кредиторської заборгованості по обов'язковим податковим платежам та зарплати за травень представництву, відправник АТ «ФГК», 18.07.17 року в сумі 193451,86 та 2093728,36 рос. руб. - кошти на погашення кредиторської заборгованості по обов'язковим податковим платежам та зарплати за червень представництву, відправник АТ'ФГК».
З Заяви-Договору від 26.10.12 року №26205017326670/980/Р щодо обслуговування на умовах пакету продуктів та послуг «Зарплатний плюс» в рамках Договору щодо банківського обслуговування вбачається, що АТ «Сбербанк» відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України та здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта, забезпечує проведення розрахунків за операціями по поточному рахунку (п.7.1.1., 7.1.5).
19 жовтня 2015 року між представництвом в Україні АТ «Федеральна вантажна компанія» та АТ «Сбербанк» підписано заяву-договір №Т062-020000076 щодо відкриття та обслуговування поточного рахунку в рамках Договору щодо банківського обслуговування, відповідно до якого Клієнту було відкрито поточний рахунок та передбачені умови здійснення розрахунково-касового обслуговування Клієнта-Представництва.
За період з 01.05.2017 року по 30.06.2017 року, за який, як вказує позивач в позовній заяві не отримав заробітну плату з вини Відповідача, як поточний рахунок № НОМЕР_1 , так і картковий рахунок № НОМЕР_2 не були жодним чином обтяжені, заблоковані з вини Відповідача, та були повністю вільними для проведення будь-яких розрахункових операцій у відповідності до Заяви-Договору, кошти за ним активно витрачались Позивачем 10.05.2017 року на нього було зараховано 11 212,85 гривень із призначенням платежу «Заробітна плата та аванси (Заробітна плата працівників за другу половину квітня 2017 р. Податки перераховано повністю 10.05.2017р.)».
Враховуючи наведене, АТ «Сбербанк» не обмежував права ОСОБА_1 на користування зазначеними вище рахунками та жодних порушень банківського обслуговування клієнта не допускав. Правовідносини щодо виплати заробітної плати виникли та існують виключно між Позивачем та його роботодавцями.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року (пункт 420 Додатку 2), яке введено в дію Указом Президента України №133/2017 від 15 травня 2017 року, на виконання Закону України «Про санкції» до Акціонерного товариства «Федеральна вантажна компанія» (Акционерного общества «Федеральная грузовая компания», Російська Федерація, м. Єкатеринбург, вулиця Куйбишева, 44, ОГРН 1106659010600, ИНН 6559209750, КПП 997650001, ОКПО 68398528), застосовані наступні види санкцій строком на один рік:
1)блокування активів, - тимчасове обмеження права користуватися та розпоряджатися належним майном;
2) обмеження торговельних операцій на території України;
3) повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;
4) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року (пункт 268 Додатку 2), яке введено в дію Указом Президента України №126/2018 від 14 травня 2018 року, до Акціонерного товариства «Федеральна вантажна компанія» строком на три роки були застосовані санкції:
1) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
2) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції;
3) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
4) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів,
розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами.
Вищевказане рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року, яке введено в дію Указом Президента України №126/2018 від 14 травня 2018 року, було змінене на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року, яке введено в дію Указом Президента України №176/2018 від 21 червня 2018 року.
Внаслідок цих змін, весь Додаток 2, в якому містився перелік юридичних осіб, до яких
запроваджувалися певні види обмежувальних санкції, а також встановлювався строк їх дії, зокрема, і І пункт 268 Додатку 2 про застосування санкцій до Акціонерного товариства «Федеральна вантажна компанія», був викладений у новій редакції.
Відтак, з урахуванням вказаних змін до Акціонерного товариства «Федеральна вантажна компанія» були запроваджені санкції, в тому числі, і зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань, строком до 21 червня 2021 року включно.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року (пункт 124 Додатку 2) запроваджені до Акціонерного товариства «Федеральна вантажна компанія» санкції були продовжені на три роки. Ці санкції введені в дію в дію Указом Президента України №266 2021 від 24 червня 2021 року.
З огляду на викладене, стосовно Акціонерного товариства «Федеральна вантажна компанія», включаючи всі його відокремлені підрозділи, зокрема, - Представництво в Україні, продовжують діяти санкції на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року, яке введено в дію Указом Президента України №266/2021 від 24 червня 2021 року.
Згідно аналізу положень, які закріплені у статті 5 Закону України «Про санкції», а також у постанові Правління Національного банку України «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» №654 від 1 жовтня 2015 року (надалі - Постанова №654), слідує, що прийняття рішень як про застосування санкцій до іноземних юридичних осіб, так і про їх скасування, відносяться виключно до компетенції Ради національної безпеки та оборони України.
У відповідності з частиною 7 статті 5 Закону України «Про санкції» рішення про застосування санкцій до іноземних юридичних осіб, внесення до них змін та про їх скасування ухвалюються лише Радою національної безпеки та оборони України.
Вирішення питання про скасування санкцій, в тому числі й розблокування рахунків підсанкційної особи, входять до сфери повноважень того органу, який безпосередньо приймав рішення про введення санкції стосовно іноземної юридичної особи.
Порядок виконання обмежувальних заходів в виді санкцій банками України врегульовано Постановою Правління Національного банку України «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 1 жовтня 2015 року №654, відповідно до якої зобов'язано банки України: зупинити виконання фінансових зобов'язань на користь осіб, зазначених у санкційних списках, до яких застосовано санкцію "зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань ", - у повному обсязі (підпункт 6 пункту 1), а згідно із абзацем п'ятим підпункту 7 пункту 1 цієї постанови «банк зобов'язаний відмовити у виконанні розрахункового документа клієнту, зазначеному в санкційних списках, що є ініціатором переказу та до якого застосовані санкції "блокування активів" та/або "зупинення фінансових операцій", та/або "зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань".
Санкції, які застосовані відповідно до рішень РНБО до юридичної особи Акціонерне Товариство «Федеральная Грузовая Компания», на підставі статей 80, 95 Цивільного кодексу України та частини другої статті 1 Закону України «Про санкції», поширюються і на її представництва.
Таким чином, Акціонерне товариство «Сбербанк» як банківська установа відмовив у виконанні розрахункових документів своєму клієнту - Представництву «Акціонерне товариство «Федеральная Грузовая Компания» та зупинив виконання фінансових зобов'язань на його користь у відповідності до вимог Закону України «Про санкції», відповідних Рішень Ради національної безпеки і оборони України, які введені в дію Указами Президента України, а також, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» №654 від 01 жовтня 2015 року.
Наявність санкційних обмежень, що застосовані до роботодавця Позивача виключає проведення ним будь-яких фінансових операцій, а закон та нормативні-акти стосовно санкцій не містять виключень, які б дозволяли розблоковуваги кошти підсанкційної особи та здійснювати окремі види фінансових операцій, незважаючи на те, чи є такі операції спрямованими на виплату заробітної плати чи інших обов'язкових платежів.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Щодо апеляційної карги на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 31 січня 2022 року, то слід вказати наступне.
Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
В порушення вимог законодавства суд першої інстанції вирішив питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги та постановив ухвалу суду, замість додаткового рішення.
У постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року по справі № 552/856/18 висловлена правова позиція, відповідно до якої Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 18 грудня 2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла до висновку про скасування рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2021 року, то, відповідно, вищевказана ухвала суду першої інстанції також не підлягає виконанню, адже є такою, що втратила законну силу.
Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути в користь Акціонерного товариства «Сбербанк» 1057, 20 грн. сплаченого судового збору
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Враховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення та ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 372, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Сбербанк» - задоволити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сбербанк», за участю третьої особи представництва в Україні «Акціонерного товариства «Федеральної грузової компанії» про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 31 січня 2022 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви представника позивача Гачака Івана Осиповича про розподіл судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Сбербанк, 3-ої особи представництва в Україні АТ Федеральна вантажна компанія про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Сбербанк» 1057, 20 грн. сплаченого судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 26.05.2022 року
Головуючий Ванівський О.М.
Судді: Крайник Н.П.
Шеремета Н.О.