Справа № 463/6117/18 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.
Провадження № 22-ц/811/1441/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:2
24 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,
секретарка: Бадівська О.О.,
за участі в судовому засіданні позивачки ОСОБА_1 , її представниці ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м.Львова в складі судді Нора Н.В. від 15 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, -
рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 15 березня 2021 року позов задоволено. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділено ОСОБА_1 житлову кімнату позначену на плані квартири під № 1-7 житловою площею 13,5 кв.м., а відповідачу ОСОБА_3 виділено житлові кімнати позначені на плані квартири під № 1-6 житловою площею 18,3 кв.м. та № 1-5 житловою площею 18,1 кв.м., комору площею 0,4 кв.м., комору в підвалі площею 6,0 кв.м.; в загальному користуванні залишити кухню 8,4 кв.м. (на плані квартири № 1-4), коридор 10,0 кв.м. (на плані № 1-1), ванну кімнату 3,3 кв.м. (на плані № 1-2), вбиральню 1,6 кв.м. (на плані № 1-3). Стягнуто з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 704,80 грн. сплаченого судового збору.
Вказане рішення оскаржила ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, зазначає, що 28.01.2020р. відповідачем до суду було подане клопотання про зупинення провадження у справі №463/6117/18. Дане клопотання було обґрунтоване тим, що в провадженні Личаківського районного суду м.Львова знаходиться цивільна справа №463/1551/20 за її позовом до ОСОБА_1 про припинення права ОСОБА_1 на її частку у спільному майні - квартирі АДРЕСА_1 , а тому існує об'єктивна неможливість розгляду справи про встановлення порядку користування спірною квартирою до вирішення справи про припинення права ОСОБА_1 на частку в спірній квартирі. Ухвалою суду від 07.12.2020р. клопотання про зупинення провадження у справі відхилено. Натомість в оскаржуваному рішенні судом безпідставно зазначено, що відповідач, нібито, стверджувала, що викупити частку ОСОБА_1 в квартирі на даному етапі не в змозі. Це свідчить про неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, оскільки вона неодноразово зазначала, що згідно оцінки квартири, яка надана нею в справі №463/1551/20 за її позовом до ОСОБА_1 про припинення права ОСОБА_1 на її частку у спільному майні - квартирі АДРЕСА_1 , вона повністю внесла на депозитний рахунок суду кошти для сплати ОСОБА_1 за належну їй частку в квартирі. Зазначає, що судом не враховано, що відповідно до математичного розрахунку при встановленні порядку користування, який визначений судом частка житлової площі ОСОБА_1 буде перевищувати належну їй частку жилої площі (ідеальна частка 1/4) на 1,025 кв., а отже, належна їй частка (ідеальна частка 3/4) буде зменшена на 1,025 кв.м. Щодо загальної площі, то її частка буде зменшена на 6 кв.м, що є значним відступленням від відповідності реальних часток ідеальним і не відповідає її інтересам. Вказує, що незважаючи на те, що для правильного висновку, щодо можливості встановити порядок користування квартирою, відповідно до належних сторонам в ній часток, необхідні спеціальні знання, суд протокольною ухвалою від 15.03.2021р. відмовив у задоволенні клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизу. Судом при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги той факт, що позивачка забезпечена житлом. Встановлення порядку користування квартирою необхідне їй для того, щоб створити для відповідачки нестерпні умови проживання у спірній квартирі. Закріплення судом за ОСОБА_1 конкретної житлової кімнати та залишення в спільному користуванні інших приміщень, дасть їй можливість приводити в квартиру і інших осіб.
В судове засідання відповідачка не з'явилася, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за її відсутності, зважаючи на те, що така повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заяву ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що така за станом здоров'я не може з'явитися в судове засідання, колегія суддів вважала необґрунтованою та відхилила, зважаючи на те, що така заява відповідачкою подана вдруге та відповідачка не забезпечила явку свого представника в судове засідання та не надала доказів неможливості явки представника в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представниці в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзивів на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на неї, а також усних та письмових заяв та пояснень сторін (їх представників) у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.41 Конституції України, ст.ст. 11,16, 270, 316, 317,319,ч.1 ст.381, ст.ст. 386,391 ЦК України, ст.ст.12, 13,81, 263-265 ЦПК України, та задовольняючи позов, виходив з того, що позивач є власником 1/4 квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №107540676. Внаслідок відмови відповідача забезпечити вільний доступ до неї, несе певні обмеження позивачу у праві користування спірною квартирою. Тому суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає відновленню в судовому порядку, у зв'язку з чим слід встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 .
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції в цілому обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачає.
19.10.2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 ,в якому просила: встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділити ОСОБА_1 житлову кімнату позначену на плані квартири під № 1-7 житловою площею 13,5 кв.м., а відповідаці ОСОБА_3 виділити житлові кімнати позначені на плані квартири під № 1-6 житловою площею 18,3 кв.м. та № 1-5 житловою площею 18,1 кв.м., комору площею 0,4 кв.м., комору в підвалі площею 6,0 кв.м.; в загальному користуванні залишити кухню 8,4 кв.м. (на плані квартири № 1-4), коридор 10,0 кв.м. (на плані № 1-1), ванну кімнату 3,3 кв.м. (на плані № 1-2), вбиральню 1,6 кв.м. (на плані № 1-3).
В обґрунтування своїх вимог покликалася на те, що є власником 1/4 квартири АДРЕСА_1 . Відповідачу ОСОБА_3 належить 3/4 частки вказаної квартири, яка в цілому складається із трьох житлових кімнат житловою площею 49,9 кв.м. Між співвласниками цієї квартири постійно виникають непорозуміння з приводу користування, утримання та збереження цього майна. Відповідач перешкоджає користуватись своєю власністю та у мирний спосіб вирішити дану проблему відмовляється. На належну їй частку припадає 12,47 кв.м. житлової площі квартири, житлова кімната позначена на плані квартири під №1-7 житловою площею 13,5 кв.м., тобто максимально наближена до відповідної частки власності. Тому просить виділити їй житлову кімнату позначену на плані квартири під № 1-7 житловою площею 13,5 кв.м. Водночас житлові кімнати позначені на плані квартири під № 1-6 житловою площею 18,3 кв.м. та № 1-5 житловою площею 18,1 кв.м., комору площею 0,4 кв.м., комору в підвалі площею 6,0 кв.м. виділити відповідачу ОСОБА_3 . При цьому, в загальному користуванні залишити кухню 8,4 кв.м. (на плані квартири № 1-4 ), коридор 10,0 кв.м. (на плані № 1-1), ванну кімнату 3,3 кв.м. (на плані № 1-2), вбиральню 1,6 кв.м. (на плані № 1-3).
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - позивачка є власницею 1/4 квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №107540676 (а.с.9).
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року, у справі №463/816/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою - задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 у дану квартиру.
Вказаним рішенням встановлено, що відповідач у справі була дружиною спадкодавця ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 28 листопада 1979 року. З свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 грудня 2017 року вбачається, що спадкоємцями Ѕ частки в квартирі АДРЕСА_1 є сторони у справі, а свідоцтво на Ѕ частку від однієї другої частки в квартирі ще не видано. Відповідачу у справі належить Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 , що стверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна від 11 квітня 2018 року № 120334876. Таким чином, судом встановлено, що позивачу належить ј частки, а відповідачу Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 . Відповідач як спадкоємець першої черги претендує ще на ј частки у вказаній квартирі, підтвердила в судовому засіданні, що подала заяву про прийняття спадщини, однак спадщину ще не оформила.
З технічного паспорта на квартиру від 12.10.2004 року, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат житловою площею 49,9 кв.м., у тому числі 1-а кімната 18,1 кв.м., 2-а кімната 18,3 кв.м., 3-я кімната 13,5 кв.м., кухні площею 8,4 кв.м., вбиральні площею 1,6 кв.м., ванної кімнати площею 3,3 кв.м., коридору площею 10 кв.м., комори площею 0,4 кв.м. Загальна площа квартири 73,6 кв.м. Комора в підвалі 6 кв.м.(а.с.10-11).
Відповідно до належних сторонам часток у праві спільної власності на квартиру позивачка має право на 12,475 м? житлової площі, а відповідачка - на 37,425 м?.
Відповідачка у відзиві у суді першої інстанції вказала на те, що не заперечує право позивачки на ј ідеальну частку квартири, однак вказала на те, що між ними існують особисті неприязні відносини, тому спільне користування квартирою не бажане.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 зроблено висновок, що «первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим. Оскільки спірні правовідносини не стосуються поділу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників».
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19, від 12 серпня 2021 року у справі від 644/5579/18, від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18.
Тому, судом першої інстанції вірно встановлено, що відмова відповідачки забезпечити вільний доступ до квартири, несе певні обмеження позивачці у праві користування спірною квартирою. Тому, суд вірно вважав, що порушене право позивачки підлягає відновленню в судовому порядку, у зв'язку з чим встановив порядок користування квартирою АДРЕСА_1 .
Доводи відповідачки про те, що при встановленні порядку користування, який визначений судом, частка житлової площі ОСОБА_1 буде перевищувати належну їй частку жилої площі (ідеальна частка 1/4) на 1,025 кв., а отже, належна їй частка (ідеальна частка 3/4) буде зменшена на 1,025 кв.м., колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані відхилення від часток є незначними та вказане відхилення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Що стосується доводів відповідачки про те, що судом відмовлено у задоволенні її клопотання про призначення експертизи у зв'язку із пропуском строку подання такого клопотання, хоча вона просила поновити такий строк та визнати причини пропуску такого поважними, колегія суддів вважає необґрунтованими оскільки у відповідачки у суді першої інстанції був представник, відтак відповідно у випадку не можливості самої відповідачки брати участь у судовому засіданні, така могла брати учать у судовому засіданні через свого представника, відповідно заявляти клопотання через нього.
Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 15 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 31 травня 2022 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Р.В. Савуляк
М.М. Шандра