Справа № 463/10426/19 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.
Провадження № 22-ц/811/1484/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:39
24 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,
секретарка: Бадівська О.О.,
за участі в судовому засіданні представниці позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум» на рішення Франківського районного суду м. Львова в складі судді Дзеньдзюри С.М. від 4 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія - Інвест», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Плюс Україна» про стягнення заборгованості, -
рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум», третя особа: ТОВ «Енерджі Плюс Україна», про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум», ЄДРПОУ 37567735 (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 52, літ. Б) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) заборгованість у розмірі 1 241 885 (один мільйон двісті сорок одну тисячу вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 70 коп.
Стягнуто з ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум», ЄДРПОУ 37567735 (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 52, літ. Б) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) інфляційні втрати у розмірі 40 982 (сорок тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 23 коп.
Стягнуто з ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум», ЄДРПОУ 37567735 (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 52, літ. Б) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) 3% річних від простроченої суми заборгованості розміром 29 308 (двадцять дев'ять тисяч триста вісім) грн. 50 коп.
Стягнуто з ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум», ЄДРПОУ 37567735 (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 52, літ. Б) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) пеню у розмірі 37 256 (тридцять сім тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 57 коп.
Стягнуто з ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум» в дохід держави 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2021 року виправлено допущену описку у вступній та резолютивній частинах рішення від 04.02.2021 року, а саме замість вказаного найменування юридичної особи відповідача «ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум», правильним вважати найменування юридичної особи відповідача - «ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія - Інвест».
Дане рішення оскаржило ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум».
В апеляційній скарзі просять скасувати рішення та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія - Інвест», за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Плюс Україна» про повернення коштів - відмовити.
Вважають судове рішення від 04.02.2021 року таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідно таким, що підлягає скасуванню. Вказують, що за Попереднім договором купівлі-продажу квартири не відбувся перехід права власності на квартиру, як товар, а сторони визначили виключно на майбутнє порядок та умови укладення основного договору, за умовами якого покупець - відповідач, мав отримати товар - житлову квартиру. Отже, в даному випадку суд прийшов до помилкового висновку щодо застосування у даній справі до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів». Разом з тим, помилковим є висновок суду першої інстанції щодо застосування ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки судом не було враховано, що спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням Договору про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу квартири №753 від 29.07.2019 року, а не Попереднього договору купівлі-продажу квартири. Відповідно, задоволення позовних вимог в частині стягнення пені є необґрунтованим та безпідставним. Щодо висновку суду першої інстанції про те, що Відповідач не виконав зобов'язання за Договором про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу квартири №753 від 29.07.2019 року, то Відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідач не виконав свої зобов'язання у строк визначений договором. Також, вважають за необхідне звернути увагу на порушення підсудності з розгляду даної справи. Таким чином, позов ОСОБА_1 до ТОВ «КУА «Оптимум» про повернення коштів мав був поданий до Шевченківського районного суду м. Києва, оскільки - ТОВ «КУА «Оптимум» зареєстроване у Шевченківському районі міста Києва, за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вулиця Глибочицька, будинок 49, Н/П, офіс 13.
В судове засідання окрім представниці позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , решта учасників справи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці позивачки в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, заяв про збільшення позовних вимог, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.1 ст.4, ст. 141 ЦПК України, ст. 1, ч.5 ст. 10, п.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 526, 610, 615, 625, ч.1 ст. 612, ч.2 ст. 627, ч.1 ст. 635 ЦК України, постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №910/10156/17, та задовольняючи позов, виходив з того, що 5 квітня 2018 року між ТОВ «КУА «ОПТИМУМ», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія - Інвест» та позивачем, ОСОБА_1 , а також ТОВ «ЕНЕРДЖІ ПЛЮС УКРАЇНА» було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири в будинку за адресою АДРЕСА_3 . Відповідно до п. 2.2 р. 2 даного Договору сторони погодились в майбутньому укласти Договір купівлі - продажу (далі - Основний договір) у зв'язку з придбанням об'єкта нерухомості на умовах, встановлених цим Договором. П. 2.5 р. 2 Попереднього договору встановлено, що укладення Основного договору відбудеться протягом 4 - ого кварталу 2019 року, але не пізніше ніж 60 днів з моменту проведення державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «КУА «ОПТИМУМ», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія - Інвест» за умови виконання ОСОБА_1 вимог р.4 Договору. П.4.3 р. 4 Попереднього договору сторони погодили, що для підтвердження виникнення зобов'язань згідно даного Договору щодо укладення та виконання Основного договору ОСОБА_1 зобовязується сплатити ТОВ «КУА «ОПТИМУМ», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія - Інвест» забезпечувальний платіж, що дорівнює сумі коштів у національній валюті України розміром 1 241 885 (один мільйон двісті сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 70 копійок, без податку на додану вартість, що за курсом НБУ на день укладання цього Договору становить 52 540 (пятдесять дві тисячі пятсот сорок) доларів США 46 центів. Позивачем ОСОБА_1 на виконання умов Попереднього договору було сплачено забезпечувальний платіж на банківський рахунок продавця ТОВ «КУА «ОПТИМУМ», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія - Інвест», у розмірі 1 241 885 (один мільйон двісті сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 70 копійок, що підтверджується квитанцією банку від 06.04.2018 року № 0.0.1005508081. Оскільки ТОВ «КУА «ОПТИМУМ», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія - Інвест», не забезпечила виконання взятих на себе зобов'язань згідно умов Попереднього договору, 29 липня 2019 року між відповідачем ТОВ «КУА «ОПТИМУМ», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія - Інвест», позивачем ОСОБА_1 , та третьою особою ТОВ «ЕНЕРДЖІ ПЛЮС УКРАЇНА» підписано Договір про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу квартири № 753 , нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1491. Суд встановив, що в подальшому, ОСОБА_1 зверталась до відповідача з вимогою від 19.11.2019 р. повернути грошові кошти, сплачені нею у якості забезпечувального платежу, однак, жодної відповіді на звернення не отримала. Суд врахував той факт, що 5 квітня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири, згідно предмету якого відповідач повинен був забезпечити введення будинку в експлуатацію та після оформлення і реєстрації права власності на об'єкт, передати такий у власність позивачу як споживачу послуги умовами за Попереднього договору. Так, оскільки ТОВ «КУА «ОПТИМУМ», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія - Інвест», не забезпечила виконання взятих на себе зобов'язань згідно умов Попереднього договору, 29 липня 2019 року між відповідачем ТОВ «КУА «ОПТИМУМ», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія - Інвест», позивачем ОСОБА_1 , та третьою особою ТОВ «ЕНЕРДЖІ ПЛЮС УКРАЇНА» підписано Договір про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу квартири № 753 . Згідно п. 2 Договору про розірвання Попереднього договору від 29 липня 2019 року, продавець ТОВ «КУА «ОПТИМУМ», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія - Інвест» зобов'язується протягом 40 (сорока) робочих днів повернути покупцю ОСОБА_1 забезпечувальний платіж, що був сплачений на момент підписання цього Договору, згідно п.4.4 р. 4 Попереднього договору у розмірі 1 241 885 (один мільйон двісті сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 70 копійок. Отже, суд вважав, що грошові кошти в розмірі 1 241 885, 70 грн., які відповідач після спливу строку встановленого п. 2 Договору про розірвання Попереднього договору від 29 липня 2019 року, не повернув позивачу, є невиконанням зобов'язань щодо повернення безпідставно збережених грошей, у зв'язку з чим, застосував ч. 2 ст. 625 ЦК України, в частині нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних. Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши наданий позивачем розрахунок та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за Договором про розірвання Попереднього договору від 29 липня 2019 року не виконав, відтак суд прийшов до висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог, а тому з останнього на користь позивача підлягає стягненню 1 241 885 (один мільйон двісті сорок одну тисячу вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 70 коп.; інфляційні втрати у розмірі 40 982 (сорок тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 23 коп.; 3% річних від простроченої суми заборгованості розміром 29 308 (двадцять дев'ять тисяч триста вісім) грн. 50 коп.; пеню у розмірі 37 256 (тридцять сім тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 57 коп. Також, суд зазначив, що порядок розподілу судових витрат визначений ст. 141 ЦПК України, та враховуючи п. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», такі підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.
Колегія суддів вважає, що такі висновки відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду - немає.
6.12.2019 ОСОБА_1 звернулася в суду з позовом до ТзОВ «КУА «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія Інвест», третя особа ТзОВ «Енерджі Плюс Україна», у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просила:
- зобов'язати Відповідача повернути на користь Позивача забезпечувальний платіж у розмірі 1 241 885 (один мільйон двісті сорок одну тисячу вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 70 коп.;
- стягнути з Відповідача на користь Позивача:
?індекс інфляції - 40 982 (сорок тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 23 коп.;
?3% річних від простроченої суми - 29 308 (двадцять дев'ять тисяч триста вісім) грн. 50 коп.;
?пеню - 37 256 (тридцять сім тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 57 коп.
Позовну заяву мотивувала тим, що 5 квітня 2018 року між ТОВ «КУА «ОПТИМУМ», та позивачем, ОСОБА_1 , а також ТОВ «ЕНЕРДЖІ ПЛЮС УКРАЇНА» було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Антоновою В.І. та зареєстрований в Реєстрі за № 753. Відповідно до п. 2.2 р. 2 даного Договору, сторони зобов'язувались в майбутньому укласти в належній формі та підписати Основний договір, до підписання якого ТОВ «КУА «ОПТИМУМ», забезпечить введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_3 та після оформлення і реєстрації права власності за ТОВ «КУА «ОПТИМУМ», на 2-х кімнатну житлову квартиру в будинку, що знаходиться в 3 під'їзді на 8 поверсі, за будівельним номером 107, загальна проектна площа 73,79 кв.м., вказаний об'єкт передається у власність ОСОБА_1 в порядку, встановленому Договором. Разом з тим, сторонами було погоджено вартість (ціна продажу) квартири за Основним договором, що дорівнює розміру забезпечувального платежу, який мав бути сплачений ОСОБА_1 . На виконання погоджених сторонами умов Договору, а саме п. 4.4 р. 4, покупцем ОСОБА_1 було сплачено забезпечувальний платіж на банківський рахунок продавця ТОВ «КУА «ОПТИМУМ», у розмірі 1 241 885 (один мільйон двісті сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 70 копійок, що підтверджується квитанцією банку від 06.04.2018 року № 0.0.1005508081. 29 липня 2019 року між ТОВ «КУА «ОПТИМУМ», , ТОВ «ЕНЕРДЖІ ПЛЮС УКРАЇНА» було підписано Договір про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу квартири № 753 , який був посвідчений нотаріально та зареєстрований в Реєстрі за № 1491. Так як Попередній договір купівлі-продажу квартири було розірвано, то відповідач зобов'язувався протягом 40 (сорока) робочих днів повернути покупцю ОСОБА_1 сплачений нею забезпечувальний платіж у розмірі один мільйон двісті сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять гривень сімдесят копійок. Однак такий позивачу повернений не був.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - 5 квітня 2018 року між ТОВ «КУА «ОПТИМУМ», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого інвестиційного фонду закритого типу «Оптимум Класик» та позивачем, ОСОБА_1 , а також ТОВ «ЕНЕРДЖІ ПЛЮС УКРАЇНА» було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири в будинку за адресою АДРЕСА_3 .
Відповідно до п. 2.2 р. 2 даного Договору сторони погодились в майбутньому укласти Договір купівлі - продажу (далі - Основний договір) у зв'язку з придбанням об'єкта нерухомості на умовах, встановлених цим Договором.
Згідно п. 2.5 р. 2 Попереднього договору, сторони укладають Основний договір на умовах передбачених цим Договором, протягом IV (четвертого) кварталу 2019 року, але не пізніше ніж 60 днів з моменту проведення державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Стороною-1 на об'єкт та за умови використання Стороною-2 вимог розділу 4 Договору.
Згідно п. 4.2, 4.3 розділу 4 Попереднього договору, для підтвердження зобов'язань, що виникли у сторін згідно з цим Договором щодо укладення та виконання Основного договору та забезпечення виконання таких зобов'язань, Сторона -2 (позивач) сплачує Стороні -1 (відповідачу)суму грошових коштів, розмір, порядок та умови сплати якої встановлюються цим розділом даного Договору. Вказана сума коштів буде, після її належної сплати Стороною-2 за даним Договором, зарахована до платежів за Основним договором у момент укладення такого Основного договору. Сторони погодили, що Сторона-2 зобов'язується сплатити Стороні-1 забезпечувальний платіж, що дорівнює сумі коштів, яка у національній валюті України гривні складає 1379873 грн., без податку на додану вартість, що за курсом НБУ на день укладання цього Договору становить 52 540 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот сорок) доларів США 46 центів.
Позивачем ОСОБА_1 на виконання умов Попереднього договору було сплачено забезпечувальний платіж на банківський рахунок продавця ТОВ «КУА «ОПТИМУМ» ПНВІФЗ Оптимум Класик, у розмірі 1 241 885 (один мільйон двісті сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 70 копійок, що підтверджується квитанцією банку від 06.04.2018 року № 0.0.1005508081.1.
25.05.2018 року відбулася зміна назви Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Оптимум-Класик» на Пайовий не диверсифікований венчурний інвестиційний фонд закритого типу «Львівська Мрія-Інвест», що підтверджується свідоцтвом №1748-1 про внесення інституту спільного інвестування до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування від 25.05.2018 року (а.с. 64,65).
29 липня 2019 року між ТзОВ «КУА «ОПТИМУМ», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія - Інвест», позивачем ОСОБА_1 , та третьою особою ТОВ «ЕНЕРДЖІ ПЛЮС УКРАЇНА» підписано Договір про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу квартири, укладений сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І. 05.04.2018 року за реєстром №753.
Згідно вказаного договору, продавець зобов'язався протягом сорока робочих днів повернути покупцю забезпечувальний платіж, який був сплачений на момент підписання цього Договору, згідно п. 4.4. Розділу 4 Попереднього договору, а саме: 1241885,70 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок покупця.
В подальшому, ОСОБА_1 зверталась до відповідача з вимогою від 19.11.2019 р. повернути грошові кошти, сплачені нею у якості забезпечувального платежу, однак, жодної відповіді на звернення не отримала.
Пунктом 7.2. попереднього договору встановлена відповідальність покупця за порушення строків виконання грошових зобов'язань з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, трьох відсотків річних, нарахованих на суму боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 7.5. попереднього договору, у разі припинення договору з вини покупця, останній сплачує продавцю штраф у розмірі 10 % від сплаченої вартості об'єкта.
Розділом 7 попереднього договору не встановлено симетричну грошову відповідальність продавця за порушення ним умов договору.
А отже, у покупця виникає право на отримання суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 1 ЗУ «Про захист прав споживача» встановлено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Необґрунтоване ухилення однієї із сторін від укладання основного договору, передбаченого попереднім договором, може бути підставою для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (частина друга статті 635 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У відповідності до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільнює винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За умовами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 37 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10156/17 здійснено наступний висновок щодо застосування норм права в разі порушення позадоговірного зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України, наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Тому, судом першої інстанції вірно враховано той факт, що 5 квітня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири, згідно предмету якого відповідач повинен був забезпечити введення будинку в експлуатацію та після оформлення і реєстрації права власності на об'єкт, передати такий у власність позивачу як споживачу послуги умовами за Попереднього договору.
Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що грошові кошти в розмірі 1 241 885, 70 грн., які відповідач після спливу строку встановленого п. 2 Договору про розірвання Попереднього договору від 29 липня 2019 року, не повернув позивачу, є невиконанням зобов'язань щодо повернення безпідставно збережених грошей, у зв'язку з чим, застосовується ч. 2 ст. 625 ЦК України, в частині нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Щодо доводів апелянта про те, що за Попереднім договором купівлі-продажу квартири не відбувся перехід права власності на квартиру, як товар, а сторони визначили виключно на майбутнє порядок та умови укладення основного договору, за умовами якого покупець - відповідач, мав отримати товар - житлову квартиру, отже, в даному випадку суд прийшов до помилкового висновку щодо застосування у даній справі до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів» колегія суддів вважає безпідставними та вважає за необхідне вказати на таке.
Так, предметом попереднього договору є укладення Сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу Об'єкта на умовах встановлених цим Договором (п. 2.1 Попереднього договору).
Положеннями п. 2.5 Попереднього договору визначено, що сторони укладають Основний договір на умовах, передбачених цим Договором, протягом IV (четвертого) кварталу 2019 року, але не пізніше ніж 60 днів з моменту проведення державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Стороною 1 на Об'єкт та за умови виконання Стороною 2 вимог розділу 4 Договору.
Отже, з аналізу положень попереднього договору та норм цивільного законодавства, сторони погодили всі істотні умови договору купівлі-продажу квартири і зобов'язалися у певний термін укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором.
Між позивачкою та відповідачем було укладено попередній договір, згідно умов якого, відповідач забезпечить введення будинку в експлуатацію та після оформлення та реєстрації права власності за ним на об'єкт, передає об'єкт у власність позивачу в порядку, що встановлений цим Договором.
Отже на правовідносини, що виникли між сторонами слід вважати поширюється норми Закону України «Про захист прав споживачів».
Окрім цього, слід вказати, що даний спір виник через невиконання відповідачем умов попереднього договору, на виконання якого позивачка сплатила на рахунок відповідача забезпечувальний платіж та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували перерахування відповідачем повернення забезпечувального платежу позивачці.
Щодо доводів апелянта про порушення правил підсудності у даній справі то такі теж слід вважати безпідставними, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, позов поданий з приводу нерухомого майна, а саме стосується 2-ох кімнатної житлової квартири, що знаходиться в третьому під'їзді на восьмому поверсі, за будівельним номером 107 , загальна проектна площа 73,79 кв.м., що буде розташована у багатоквартирному житловому комплексі, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою АДРЕСА_3 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці за цією ж адресою, що відповідно територіально належить до Франківського району м.Львова.
Так, даний спір пов'язаний та не може не стосуватися попереднього договору купівлі-продажу квартири від 05 квітня 2018 року, а також договору про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 29.07.2019 року. Також, як вбачається із змісту вказаних договорів, такі договори не стосуються виключно квартири, а, також, стосуються і питань створення такого об'єкту нерухомості, який створюється на земельній ділянці, про яку йшлося. Тобто, створення такого окремого об'єкту нерухомого майна, тісно зв'язане із земельною ділянкою, як нерухомим майном, з якою квартира у житловому будинку, як об'єкт нерухомого майна нерозривно пов'язана. Тому, договори, окрім майбутньої квартири (як майбутнього об'єкту нерухомого майна) стосується і земельної ділянки, на якій створюватиметься об'єкт нерухомого майна.
Крім цього, слід зазначити, що спір виник та прямо стосується згаданих договорів, а такі договори між собою взаємозв'язані та виокремити взаємовідносини сторін у даному спорі за кожним з цих договорів неможливо, зважаючи, також, і на те, що позивачем не виокремлено певних правовідносин, що виникли із згаданих договорів та стосуються нерухомого майна, зокрема, останнього.
Враховуючи вказане, а саме те, що позов виник з приводу нерухомого майна, щорозташоване за адресою: АДРЕСА_3 та відноситься до території Франківського району м. Львова, суддею Франківського районного суду м. Львова підставно прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за даним позовом з дотриманням процесуального закону щодо вимог виключної підсудності та доводи апеляційної скарги про те, що справа повинна розглядатись за правилами ст. 27 ЦПК України, тобто за місцем знаходження відповідача не слід вважати обґрунтованими, зважаючи на те, що при конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум» - залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 4 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 31 травня 2022 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Р.В. Савуляк
М.М. Шандра