Справа № 676/1719/22
Номер провадження 2/676/1327/22
23 травня 2022 року м. Кам'янець - Подільський
Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Бондаря О.О.
за участю секретаря судового засідання Білої І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ОСОБА_2 згідно розписки від 04.09.2021 року взяв у позивача в борг кошти в розмірі 250 000 гривень, які зобов'язався повернути до 13 квітня 2022 року. У разі неповернення коштів він зобов'язався передати позивачу у власність автомобіль «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1 . У визначений в розписці термін- 13 квітня 2022 року, ОСОБА_2 кошти не повернув позивачу та не передав у власність зазначений автомобіль. Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 250 000 гривень, отриманих останнім в борг згідно розписки від 04.09.2021 року.
Позивач в судове засідання не з'явився.
Представник позивача - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась. подала заяву про слухання справи у її відсутності, позов підтримала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, позов визнав.
Вивчивши матеріали справи в повному об'ємі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 04 вересня 2021 року взяв у ОСОБА_1 у борг кошти в сумі 250000,00 грн., які зобов'язався повернути 13 квітня 2022 року, що підтверджується копією розписки від 04 вересня 2021 року.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей, так і дати її отримання.
Аналогічний висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16.
Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку , що встановлені договором.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17 (провадження № 61-21724св18) зроблено висновок щодо застосування положень статті 545 ЦК України і вказано, що «у частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку. У контексті презумпції належності виконання обов'язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов'язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов'язок належно; (в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов'язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов'язки з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов'язання, перерахованих у статті 545 ЦК України. Це пов'язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов'язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов'язку».
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошових коштів із зобов'язанням їх повернути та дату отримання цих коштів.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Суд виходить із того, що письмова форма договору позики внаслідок її реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику. Оригінал боргової розписки надано суду позивачем, що доводить невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про судові витрати суд враховує, що судом було відстрочено позивачу сплату судового збору, таким чином з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2500 гривень ( 250000 х 1%).
На підставі викладеного, керуючись ст.. 258 - 260, 263 - 265 ЦПК України , ст. 16, 365 ЦК України , суд , -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 250000 гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 2500 гривень 00 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складання повного рішення.
Рішення набирає законної сили в порядку , передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Бондар О.О