вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" травня 2022 р. Справа № 911/3/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Полімер Компаунд", 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Промислова, будинок 2-Ж
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАРІКС ПЛАСТМАС", 08700, Київська область, Обухівський район, місто Обухів, вулиця Піщана, будинок 1Б
про стягнення 165 742,53 грн за договором поставки № 025 від 19.05.2020
суддя Н.Г. Шевчук
без виклику сторін
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Полімер Компаунд" через систему Електронний суд звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАРІКС ПЛАСТМАС" про стягнення 165 742,53 грн заборгованості за договором поставки № 025 від 19.05.2020. Позивач також просить стягнути з відповідача 8 875, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки № 025 від 19.05.2020 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк, визначений договором.
Звертаючись з даним позовом позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що ціна даного позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, предмет доказування та характер спірних правовідносин не вимагають проведення судового засідання, керуючись пунктом 1 частини п'ятої статті 12, частиною першою статті 247, частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, задоволено клопотання позивача та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; цією ж ухвалою повідомлено відповідача про строк подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченими статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що згідно частини п'ятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Копія ухвали суду від 07.02.2022 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 0103281540975) на адресу його місцезнаходження, а саме: 08700, Київська область, Обухівський район, місто Обухів, вулиця Піщана, будинок 1Б, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте таке відправлення було повернуто відділенням поштового зв'язку до суду з довідкою про причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
В силу пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Беручи до уваги вищевказане суд зауважує, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі № 921/32/18.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).
В той же час, сторона не була позбавлена можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу приписів статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Київської області по даній справі.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх позицій по справі, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Як передбачено частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
19 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Полімер Компаунд" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАС" (Покупець) (10.12.2021 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про найменування юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАРІКС ПЛАСТМАС") укладено договір № 025 (далі Договір), відповідно до умов якого:
- продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти товар і сплатити його на умовах цього Договору (пункт 1.1);
- найменування товару: полімер мінералонаповнений "Королитек 21" (пункт 1.2);
- загальною кількістю товару, що поставляється за цим Договором, є сумарна кількість товару, поставленого покупцю за всіма поставками протягом терміну дії Договору згідно із видатковими накладними до Договору (пункт 1.4);
- ціна кожної одиниці товару за цим Договором вказується у видаткових накладних на товар (пункт 1.6);
- загальна сума цього Договору визначається сумою усіх видаткових накладних на постачання по Договору (пункт 1.7);
- оплата вартості товару проводиться в гривнях України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з моменту розвантаження товару на складі покупця (пункт 2.1);
- датою постачання товару вважається дата підписання сторонами відповідних накладних на товар (пункт 3.2);
- товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем по вазі і кількості - згідно накладної, виданої за місцем відвантаження, за якість - згідно сертифікату якості (пункт 3.3);
- у разі порушення термінів оплати товару, обумовлених в п. 2.1 цього Договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару за кожен день (пункт 5.4);
- термін дії договору з моменту підписання і до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (пункт 6.6).
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач здійснив відповідачу поставку товару - полімер мінералонаповнений "Королитек 21" на загальну суму 201 101,40 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи: № 568 від 20.10.2021 на суму 103 105,80 грн та № 619 від 10.11.2021 на суму 97 995,60 грн.
При цьому, відповідачем було частково повернуто в межах видаткової накладної № 619 від 10.11.2021 товар на загальну суму - 38 142,00 грн, що підтверджується зворотною накладною від покупця № 1 від 02.12.2021.
У позовній заяві позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором № 025 від 19.05.2020 в частині повної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 162 959,40 грн.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 202 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Згідно із частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як визначено умовами договору (пункт 2.1), оплата вартості товару проводиться в гривнях України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з моменту розвантаження товару на складі покупця.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, поставка товару підтверджується видатковими накладними: № 568 від 20.10.2021 та № 619 від 10.11.2021. Строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.
Відповідно до частини другої статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів за отриманий товар у повному обсязі не надав, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 162 959,40 грн є обґрунтованими, матеріалами справи підтвердженими та підлягають задоволенню.
Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення:
- за видатковою накладною № 568 від 20.10.2021 - пеню у розмірі 1875,68 грн та 3% річних у розмірі 322,03 грн - нараховані за період з 20.11.2021 по 27.12.2021 на суму заборгованості 103 105,80 грн;
- за видатковою накладною № 619 від 10.11.2021 - пеню у розмірі 501,79 грн та 3% річних у розмірі 83,63 грн - нараховані за період з 11.12.2021 по 27.12.2021 на суму заборгованості 59 853,60 грн (з урахуванням часткового повернення товару).
Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із частиною першою статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Цивільним кодексом України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Так, стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється в письмовій формі (частина перша статті 547 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до пункту 5.4 Договору визначено, що у разі порушення термінів оплати товару, обумовлених в п. 2.1 цього Договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару за кожен день.
Перевіривши розрахунок пені позивача, судом встановлено, що позивачем вірно визначено періоди прострочення, розрахунок здійснено за загальний період з 20.11.2021 по 27.12.2021 окремо за кожною видатковою накладною, з урахуванням здійсненого відповідачем повернення товару, у зв'язку з чим вважає його вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в заявленому розмірі 2 377,47 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд дійшов висновку, що позивачем вірно здійснений розрахунок, а тому сума 3% річних у розмірі 405,66 грн підлягає задоволенню.
Відповідачем контррозрахунку не надано, про незгоду з розміром нарахованих позивачем штрафних та фінансових санкцій не зазначено.
Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Полімер Компаунд" позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Також позивач просив судові витрати покласти на відповідача, зокрема судовий збір у розмірі 2 486,14 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8 875,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається судом на відповідача в повному обсязі.
Стосовно заявлених витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає, що згідно статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано копії: договору № 13 про надання правничої допомоги від 26.02.2021, укладеного між Жуковим Дмитром Олександровичем та ТОВ "Євро Полімер Компаунд", додатку № 3 від 01.12.2021 до договору № 13 від 26.02.2021, акта № 4 від 03.12.2021 про приймання правничої допомоги на підставі договору № 13 від 26.02.2021, банківської виписки по рахунку від 05.12.2021, електронного ордера № АІ 1180607 від 05.12.2021.
Згідно із пунктом 3.1 договору № 13 від 26.02.2021, Виконавець - Жуков Дмитро Олександрович, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1244 від 17.06.2017, зобов'язується надати Замовнику - ТОВ "Євро Полімер Компаунд" правничу допомогу, а Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю винагороду та відшкодувати (за наявності) фактичні витрати.
Відповідно до пунктів 3.2, 4.1 договору, перелік видів правничої допомоги та умови її надання узгоджуються сторонами у відвідному дорученні, яке є невід'ємною частиною даного Договору; доручення Замовника оформлюється у вигляді додатку до Договору і є свідченням його волевиявлення на надання йому Виконавцем певних видів правничої допомоги.
Згідно з додатком № 3 від 01.12.2021 до договору, Замовником доручено Виконавцю супровід судового спору із ТОВ "Мегас" про стягнення боргу за договором поставки № 025 від 19.05.2020 (пункт 1.1). Винагорода за надання правничої допомоги, зазначеної у пункті 1 Доручення, складає 1500,00 грн за годину роботи Виконавця (пункт 2.1).
Суд зазначає, що 10.12.2021 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про найменування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегас", яке було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАРІКС ПЛАСТМАС", а тому правова допомога за додатком № 3 від 01.12.2021 до договору надавалась в межах спору, що розглядається.
Відповідно до акта № 4 від 03.12.2021 про приймання правничої допомоги на підставі договору № 13 від 26.02.2021, складеного адвокатом Жуковим Д.О. (Виконавець) та ТОВ "Євро Полімер Компаунд" (Замовник), Замовник прийняв надану Виконавцем на підставі додатка № 3 від 01.12.2021 таку правничу допомогу: опитування клієнта щодо фактичних обставин справи (15 хв.); збір, вивчення та аналіз документів на підставі яких Заявник обґрунтовує свої вимоги (45 хв.); формування правової позиції у справі, тактика захисту та узгодження її з клієнтом (80 хв.); підготовка заяви про видачу судового наказу (215 хв).
Загальна вартість наданих послуг становить 8 875,00 грн (355 хв).
Судом встановлено, що згідно акта № 4 від 03.12.2021 про приймання правничої допомоги, адвокатом Жуковим Д.О. було здійснено підготовку заяви про видачу судового наказу, тоді як справа № 911/3/22 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що має на увазі подання позовної заяви.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач звертався до Господарського суду Дніпропетровської області в порядку наказного провадження з вимогами про стягнення боргу за договором поставки № 025 від 19.05.2020, однак ухвалою суду від 16.12.2021 у справі № 904/9325/21 судом Дніпропетровської області відмовлено ТОВ "Євро Полімер Компаунд" у видачі судового наказу та зазначено, що заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні.
Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду докази фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката Жукова Д.О. в розмірі 8 875,00 грн, яка надавалась в межах спору між ТОВ "Євро Полімер Компаунд" та ТОВ "КЛАРІКС ПЛАСТМАС" (колишня назва ТОВ "Мегас") про стягнення заборгованості за договором поставки № 025 від 19.05.2020, що є підставою для задоволення заяви позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Станом на дату судового засідання відповідачем до суду не подано будь-яких заяв чи заперечень проти покладення витрат на правову допомогу на відповідача, або щодо неспівмірності витрат.
Таким чином, враховуючи, що позов задоволено судом повністю, судові витрати позивача на правничу допомогу відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 486,14 грн судового збору та 8 875,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
Керуючись статями 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАРІКС ПЛАСТМАС" (08700, Київська область, Обухівський район, місто Обухів, вулиця Піщана, будинок 1Б, код 32965039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Полімер Компаунд" (93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Промислова, будинок 2-Ж, код 34048569) 165 742 (сто шістдесят п'ять тисяч сімсот сорок дві) грн 53 коп. заборгованості (з яких 162 959,40 грн заборгованість, 2 377,47 грн пеня, 405,66 грн 3% річних), а також 2 486 (дві тисячі чотириста вісімдесят шість) грн 14 коп. судового збору та 8 875 (вісім тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення складено та підписано: 31.05.2022