ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.05.2022Справа № 910/17539/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Верщиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",
2) Приватного акціонерного товариства «Камет-Сталь»
про визнання договору недійсним
Представники:
від позивача: Астраханцева Л.Т.;
від відповідача-1: Горбач А.М.;
від відповідача-2: Команов В.В.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач 1) та Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору транспортування природного газу № 21/1640/2107000145 від 27.07.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський коксохімічний завод" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами договір транспортування природного газу не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним, оскільки відповідач-2 не має ліцензій для надання послуг розподілу природного газу, проте, як вказує позивач, відповідач-1, укладаючи спірний договір щодо надання ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" послуг транспортування природного газу по трубі ДУ 800, фактично надав останньому статус газорозподільного підприємства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 позовну заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" залишено без руху. Встановлено Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" строк для усунення недоліків позовної заяви.
12.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв'язку - 10.11.2021).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.12.2021. Зокрема, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Приватне акціонерне товариство "Дніпровський коксохімічний завод" у строк до 14.12.2021 надати суду належним чином засвідчену читабельну копію для долучення до матеріалів справи договору транспортування природного газу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський коксохімічний завод", та оригінал для огляду у судовому засіданні.
10.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1, зокрема зазначає, що спірний договір укладений згідно вимог Закону України «Про ринок природного газу» та постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 та жодним чином не порушує прав позивача та інших осіб. Крім того, відповідач-1 вказує, що робочою комісією після завершення реконструкції було прийнято в експлуатацію увесь комплекс газопроводів ГРС-1 м. Дніпродзержинськ, у тому числі і Ду800.
Також, відповідач-1 на виконання вимог ухвали суду від 17.11.2021 надав копію договору № 21/1640/2107000145 транспортування природного газу від 27.07.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський коксохімічний завод".
13.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2, зокрема зазначає, що оспорюваний договір повністю відповідає типовому договору, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 та не суперечить йому за змістом. Крім того, відповідач-2 зазначає, що оскільки ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" придбало у складі єдиного майнового комплексу ПАТ «Дніпровський меткомбінат» газоспоживче обладнання, потреби у природному газі якого попереднім власником забезпечувались за рахунок приєднання до газотранспортної системи і укладення договору транспортування природного газу, тому, за твердженням відповідача-2, укладення оспорюваного договору жодним чином не змінило фактичних обставин щодо приєднання вказаних об'єктів до газотранспортної системи.
У судовому засіданні 16.12.2021 судом оглянуто оригінал договору № 21/1640/2107000145 транспортування природного газу від 27.07.2021, укладеного між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод".
Крім того, у судовому засіданні 16.12.2021 оголошено перерву до 13.01.2022.
17.12.2021 та 23.12.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповіді на відзиви відповідачів, в яких, зокрема зазначає про ефективний та належно обраний засіб правового захисту. Крім того, позивач вказує, що технічне обстеження ділянки газопроводу підземного виконання від ГРС-1 м. Кам'янське (ДУ 800 мм) виконане не у повному обсязі та з порушенням вимог Порядку технічного огляду, обстеження, оцінки та паспортизації технічного стану, здійснення запобіжних заходів для безаварійного експлуатування систем газопостачання, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 24.10.2011 № 640.
30.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-1 подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких, зокрема зазначає, що ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" надає доступ до газотранспортної системи будь-якому замовнику, який відповідає вимогам Закону України «Про ринок природного газу» і якщо є відповідна технічна можливість постачання природного газу такому замовнику.
12.01.2022 до суду надійшли заперечення відповідача-2 на відповідь на відзив (надіслані на електронну пошту суду), в яких відповідач-2, зокрема зазначає, що позивачем не надано доказів порушення вимог законодавства під час укладення спірного договору, останній відповідає положенням Кодексу ГТС та Постанові НКРЕКП № 2497 від 30.09.2015.
Аналогічні заперечення відповідача-2 на відповідь на відзив надійшли до суду засобами поштового зв'язку - 13.01.2022.
У судовому засіданні 13.01.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 03.02.2022.
24.01.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій з огляду на отримання разом з відзивом копії спірного договору № 21/1640/2107000145 транспортування природного газу від 27.07.2021 позивач вважає за доцільне вказати реквізити вказаного договору у тексті прохальної частини та викладає прохальну частину позовної заяви у наступній редакції: визнати недійсним договір транспортування природного газу № 21/1640/2107000145 від 27.07.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський коксохімічний завод".
31.01.2022 до суду надійшли заперечення відповідача-2 на заяву позивача про уточнення позовних вимог (надіслані на електронну пошту суду), в яких відповідач-2 просить суд залишити без розгляду таку заяву позивача, оскільки остання не відповідає приписам ст. 46 ГПК України.
Також, 31.01.2022 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача-2 (надіслані на електронну пошту суду), в яких відповідач-2 вказує про наявність судових рішень, якими встановлені ті самі обставини, що є предметом дослідження у даній справі.
03.02.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав додаткові пояснення, в яких, зокрема зазначає, що у даному випадку позивач не змінює предмет та підставу позову, а лише уточнює реквізити договору, який є предметом розгляду даної справи.
У судовому засіданні 03.02.2022, розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд відзначив наступне.
Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Проте, у даному випадку позивачем, з урахуванням надання відповідачами разом з відзивами на позовну заяву копії спірного договору транспортування природного газу, уточнено прохальну частину позовної заяви шляхом зазначення реквізитів такого договору, а саме номеру та дати укладення, тобто предмет позову не змінився, у зв'язку з чим визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України та приймає її до розгляду.
За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з уточнених позовних вимог.
З огляду на викладене суд не приймає до уваги заперечення відповідача-2 на заяву позивача про уточнення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/17539/21 призначено на 24.02.2022.
09.02.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-2 подав додаткові пояснення, в яких посилається на судові рішення у справі № 910/18389/20.
Також, 09.02.2022 до суду надійшли заперечення відповідача-2 на заяву позивача про уточнення позовних вимог (надіслані засобами поштового зв'язку).
Суд зазначає, що вказані заперечення були надіслані відповідачем-2 на електронну пошту суду 31.01.2022 та досліджені судом у судовому засіданні 03.02.2022 під час розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог.
21.02.2022 до суду надійшла заява відповідача-2 (надіслана на електронну пошту суду), в якій останній повідомляє суд про зміну найменування та адресу місцезнаходження відповідача-2 з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" на Приватне акціонерне товариство «Камет-Сталь» (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Соборна, 18 б, ідентифікаційний код - 05393085) та просить суд врахувати при подальшому розгляді справи зміну найменування відповідача-2.
Судове засідання призначене на 24.02.2022 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці. Крім того, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" запроваджено воєнний стан з 5:30 год. 24.02.2022.
04.04.2022 до суду надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення судового засідання (надіслане на електронну пошту суду 24.02.2022), в якому у зв'язку з введенням на території України 24.02.2022 воєнного стану, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
18.04.2022 до суду надійшли письмові пояснення відповідача-1 (надіслані на електронну пошту суду).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2022 змінено найменування відповідача-2 з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" на Приватне акціонерне товариство «Камет-Сталь». Призначено судове засідання на 19.05.2022.
27.04.2022 до суду надійшли заперечення позивача на письмові пояснення (надісланні на електронну пошту суду).
03.05.2022 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (надіслане на електронну пошту суду), в якому відповідач-1 просить суд надати представнику ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" Горбачу А.М. можливість участі у судовому засіданні, що відбудеться 19.05.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу Easycon.
04.05.2022 до суду надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства «Камет-Сталь» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (надіслане на електронну пошту суду), в якому просить суд надати представнику відповідача-2 можливість участі у судовому засіданні призначеному на 19.05.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 клопотання Приватного акціонерного товариства «Камет-Сталь» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - повернуто заявнику без розгляду.
06.05.2022 до суду надійшли додаткові пояснення Приватного акціонерного товариства «Камет-Сталь» (надіслані на електронну пошту суду), в яких відповідач-2 просить суд врахувати під час розгляду даної справи висновки Верховного Суду у постанові від 23.02.2022 № 904/2104/19 (910/4994/21).
09.05.2022 до суду надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства «Камет-Сталь» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (надіслане на електронну пошту суду), в якому відповідач-2 просить суд надати представнику ПрАТ «Камет-Сталь» можливість участі у судовому засіданні призначеному на 19.05.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою сервісу Easycon.
10.05.2022 до суду надійшли заперечення позивача на письмові пояснення ПрАТ «Камет-Сталь» (надіслані на електронну пошту суду).
Також, 10.05.2022 до суду надійшло клопотання позивача про перенесення розгляду справи, в якому позивач повідомляє суд про неможливість забезпечити явку адвоката у судове засідання призначене на 19.05.2022, у зв'язку з веденням воєнного стану на території України, а тому просить суд перенести розгляд справи на іншу дату.
13.05.2022 до суду надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (надіслана на електронну пошту суду), в якому позивач просить суд надати представнику Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" Астраханцевій Л.Т. можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи Easycon.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 заперечили проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 19.05.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Як зазначає позивач, між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський коксохімічний завод", найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство "Дніпровський коксохімічний завод" укладено договір розподілу природного газу відповідно до заяви-приєднання від 30.09.2021 № 42АР490-23630-21.
Позивач стверджує, що на адресу АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшов лист відповідача-2 від 04.08.2021 № 01/5-МВ адресований ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", відповідно до якого Приватне акціонерне товариство "Дніпровський коксохімічний завод" придбало частину майна боржника Акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», що утворює завершений цикл виробництва продукції у складі єдиного майнового комплексу, включно з об'єктами газотранспортної інфраструктури.
Також, у листі ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" повідомляє про надсилання на адресу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" листа-заяви від 02.08.2021 № 01-316/2 щодо приєднання до газотранспортної системи та просить з 03.08.2021 розглянути можливість відображення на платформі споживання ПрАТ «ДКХЗ».
Тож, з вказаного листа позивач дійшов висновку, що ПрАТ «ДКХЗ» має намір отримувати послуги транспртування природного газу по «прямій трубі» з ГРС-1 за договором укладеним з ТОВ "Оператор газотранспортної системи України".
Однак, на думку позивача, договір транспортування природного газу для цілей, викладених ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" у листі від 04.08.2021 № 01/5-МВ (постачання природного газу по «прямій трубі» з ГРС - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України"), з урахуванням численних порушень умов приєднання та технічних пошкоджень, не міг бути укладений, а оскільки був укладений, то підлягає визнанню судом недійсним.
При цьому, позивач посилається на наступні підстави недійсності оспорюваного ним правочину.
Так, згідно позиції позивача, передумовою здійснення розподілу, транспортування, постачання природного газу є факт приєднання споживача до газорозподільної або газотранспортної системи.
Приєднання споживача до газотранспортної системи унормоване розділом VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі Кодекс ГТС), пунктом 2 глави 1 якого передбачено, що приєднання об'єктів (у тому числі тих, які планується збудувати) замовника приєднання до газотранспортної системи є нестандартним приєднанням.
У відповідності до пункту 3 глави 1 розділу VI Кодексу ГТС замовники приєднання мають право приєднатись до газотранспортної системи у випадку: відмови оператором газорозподільної системи замовнику приєднання у зв'язку з відсутністю або недостатністю вільної потужності; якщо замовник приєднання є газодобувним підприємством, який приєднує об'єкти видобутку/виробництва природного газу (біогазу); якщо замовник приєднання є оператором газорозподільної системи, межа території ліцензійної діяльності якого максимально наближена до точки приєднання; якщо тиск, необхідний для забезпечення потреб замовника, перевищує 1,2 МПа.
Позивач зазначає, що не відмовляв ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" в послузі на розподіл природного газу у зв'язку з відсутністю або недостатністю вільної потужності; про потребу у тиску, необхідному для забезпечення потреб замовника, більше 1,2 МПа з боку ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" не повідомлялось.
Крім того, позивач вказує, що з боку ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" не дотримана процедура приєднання через укладення нового договору на приєднання, отже відсутні підстави для пуску газу по ДУ 800.
Позивач також вказує, що ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" є новим власником єдиного майнового комплексу включно із об'єктами газотранспортної інфраструктури ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод", а тому повинно пройти процедуру приєднання до газотранспортної системи, однак підстави для такого приєднання відсутні.
Позивач зазначає, що згідно листа ТОВ «Оператор ГТС» від 05.11.2020 року №ТОВВИХ-20-12470 вбачається, що в експлуатацію введено лише ГРС-1 м. Дніпродзержинськ згідно з актом Дніпровського металургійного комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського від 23.10.1987 року, інформація щодо введення в експлуатацію ДУ800 відсутня, з чого позивач доходить висновку про те, що сама процедура приєднання унеможливлена відсутністю приймання в експлуатацію ДУ800.
Крім того, позивач вказує, що за умов перебування ПрАТ «Дніпровагонмаш» та ДП «Стальзавод» в статусі субспоживачів ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод", ДУ 800 вже кваліфікується не як «пряма труба», а як розподільний газопровід, отже на думку позивача, перед пуском газу взаємовідносини мають бути врегульовані шляхом укладення оператором ГТС одного із договорів на користування газових мереж (господарське відання, користування чи експлуатація) або передачі у власність.
Також, в обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що неправомірні дії відповідачів призводять до таких негативних наслідків:
1) АТ «Дніпропетровськгаз» не володіє інформацією щодо технічної справності ДУ800, наявності виконавчо-технічної документації на нього, одночасно, в зоні розташування ПАТ «ДКХЗ» перебувають як промислові споживачі, так і побутові, яким АТ «Дніпроптеровськгаз» здійснює розподіл природного газу на території Дніпропетровської області;
2) вихід підприємств з зони розподілу АТ «Дніпроптеровськгаз» призведе до суттєвого зростання тарифу на розподіл для споживачів всіх форм власності, а саме на 16,4 %, тобто споживачі будуть змушені сплачувати 1,33 грн/м3 замість 1,14 грн/м3 за розподіл, виходячи з того, що розрахований обсяг річної замовленої потужності ПрАТ «ДКХЗ» по газовому року 2019-2020 складає - 176 933 578, 16 м3, що становить 248 414 743, 74 грн збитків АТ «Дніпропетровськгаз» у 2021 році.
За твердженням позивача, ПрАТ «ДКХЗ» фактично надає послуги з розподілу природного газу ПАТ «Дніпровагонмаш» та ДП «Стальзавод», за відсутності відповідних ліцензій та договорів.
Посилаючись на вищенаведене позивач стверджує, що договір, укладений між ТОВ «Оператор ГТС України» та ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є недійсним.
Враховуючи, що позивач не є стороною спірного договору, судом було задоволено клопотання позивача та ухвалою суду від 17.11.2021 зобов'язано відповідачів надати суду належним чином засвідчену читабельну копію для долучення до матеріалів справи договору транспортування природного газу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський коксохімічний завод", та оригінал для огляду у судовому засіданні.
Так, відповідачами на виконання вимог ухвали суду від 17.11.2021 було надано суду копію договору № 21/1640/2107000145 транспортування природного газу від 27.07.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський коксохімічний завод", оригінал якого надано для огляду у судовому засіданні 16.12.2021.
Тож, як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський коксохімічний завод" (замовник) було укладено договір № 21/1640/2107000145 транспортування природного газу, відповідно до якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені у цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.
Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 24.12.2019 № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", регулятором прийнято рішення про видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України".
Згідно даних, які містяться в ліцензійному реєстрі суб'єктів господарювання, що проводять діяльність з транспортування природного газу, розміщеного на офіційному веб-сайті НКРЕКП, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", є ліцензіатом у сфері транспортування природного газу з 01.01.2020.
Отже, з 01.01.2020 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", є незалежним та сертифікованим оператором газотранспртної системи, ліцензіатом на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3010 «Про прийняття остаточного рішення про сертифікацію оператора газотранспортної системи» та від 24.12.2019 № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України".
Вказані обставини свідчать про те, що ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" розпочало свою діяльність в якості оператора газотранспортної системи та ліцензіата з надання послуг з транспортування природного газу починаючи з 01.01.2020.
Так, 27.12.2019 між ТОВ «Оператор ГТС України» та ПАТ «Дніпровський меткомбінат», на виконання вимог Кодексу ГТС було укладено договір транспортування природного газу №19070000384/19-1206-02 та технічну угоду про умови приймання-передачі природного газу від 01.01.2020 №2001000156.
Також, між ТОВ «Оператор ГТС України» та ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» було оформлено Акт №КС-100713 від 01.01.2020 розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін по ККЦ ГРС-1 м. Кам'янське.
З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2021 в електронній торговій системі ProZorro.Продажі було проведено аукціон з продажу майна Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металлургійний комбінат", що становить єдиний майновий комплекс, в межах справи про банкрутство № 904/2104/19, яка знаходиться в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області, лот ; 11-ЄМК (05393043).
Відповідно до протоколу проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-07-05-000050-3 від 25.07.2021, Приватне акціонерне товариство "Дніпровський коксохімічний завод" стало переможцем аукціону з продажу частини майна Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", як єдиного майнового комплексу, в межах справи про банкрутство № 904/2104/19, а саме лоту № 11-ЄМК (05393043) до складу якого, зокрема входить газоспоживне обладнання та газопроводи системи газопостачання.
При цьому, суд зазначає, що ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" мало приєднання до газотранспортної системи (точка виходу ККЦ (ГРС-1 м. Кам'янське) ЕІС-код 56ZOPDNP40138030) та до моменту відчуження на аукціонуу єдиного майнового комплекту транспортування природного газу здійснювалося відповідно до договору транспортування природного газу №19070000384/19-1206-02 від 27.12.2019 укладеного з ТОВ «Оператор ГТС України».
Тож, одночасно з придбанням ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" єдиного майнового комплексу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", відповідачем-2 було укладено з відповідачем-1 (ТОВ «Оператор ГТС України») спірний договір № 21/1640/2107000145 транспортування природного газу від 27.07.2021.
Також, між ТОВ «Оператор ГТС України» та ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" було складено та підписано Акт №КС-100713 від 19.08.2021 розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін по ККЦ ГРС-1 м. Кам'янське.
Суд зазначає, що правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу».
Відповідно до визначення термінів, наведеному у статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», замовник фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг: приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи; транспортування природного газу; розподіл природного газу; зберігання (закачування, відбір) природного газу; послуги установки LNG (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону). Приєднання - сукупність організаційних і технічних заходів, у тому числі робіт, спрямованих на створення технічної можливості для надання послуг транспортування чи розподілу природного газу, які здійснюються у зв'язку з підключенням об'єкта будівництва чи існуючого об'єкта замовника до газотранспортної або газорозподільної системи.
Згідно до ч.ч. 1, 2 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497 затверджено Типовий договір транспортування природного газу.
Суд зазначає, що договір транспортування природного газу, що оспорюється позивачем, відповідає Типовому договору, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 і не суперечить йому за змістом. Зокрема, позивач не посилається як на підставу своїх позовних вимог на обставини невідповідності оспорюваного договору затвердженому Типовому договору.
Як зазначає позивач, оспорюваний договір транспортування природного газу не відповідає розділу VI Кодексу ГТС, яким визначено технічні умови доступу та порядок приєднання до газотранспортної системи.
Відповідно до пункту 2 глави 1 Розділу VI Кодексу ГТС приєднання об'єктів (у тому числі тих, які планується збудувати) замовника приєднання до газотранспортної системи є нестандартним приєднанням.
Згідно пункту 3 глави 1 Розділу VI Кодексу ГТС, замовники приєднання мають право приєднатися до газотранспортної системи у випадку: відмови оператором газорозподільної системи замовнику приєднання у зв'язку з відсутністю або недостатністю вільної потужності; якщо замовник приєднання є газодобувним підприємством, який приєднує об'єкти видобутку/виробництва природного газу (біогазу); якщо замовник приєднання є оператором газорозподільної системи, межа території ліцензійної діяльності якого максимально наближена до точки приєднання; якщо тиск, необхідний для забезпечення потреб замовника, перевищує 1,2 МПа.
Разом з тим, абз. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про ринок природного газу», передбачено, що суб'єкти ринку природного газу є рівними у праві на отримання доступу до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG та на приєднання до газотранспортних і газорозподільних систем.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи зобов'язані за зверненням суб'єкта ринку природного газу (замовника) забезпечити його приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи.
Наведеним нормам кореспондується положення пункту 5 глави 1 Розділу VI Кодексу ГТС, де визначено, що оператор газотранспортної системи зобов'язаний за зверненням замовника приєднання забезпечити приєднання його об'єкта будівництва (у т.ч. об'єкта, який планується збудувати на земельній ділянці, що знаходиться у власності чи користуванні замовника) або існуючого об'єкта до газотранспортної системи за умови дотримання технічних норм та стандартів безпеки та за умови виконання замовником приєднання вимог цього Кодексу та чинного законодавства України.
Таким чином, суд вважає безпідставними твердження позивача щодо виключного переліку умов, коли замовник приєднання має право приєднатися до газотранспортної системи, оскільки саме Закон України «Про ринок природного газу» передбачає право будь-якого суб'єкта ринку природного газу на приєднання до газотранспортної системи та встановлює відповідний обов'язок оператора газотранспортної системи забезпечити таке приєднання на недискримінаційних умовах.
Водночас, відповідно до пункту 9 глави 1 Розділу VI Кодексу ГТС приєднання об'єктів замовника оператором газотранспортної системи здійснюються на підставі договору на приєднання, який передбачає, зокрема: права та обов'язки сторін; строки та умови виконання приєднання; період обов'язкового виконання договору приєднання, а також умови його розірвання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору приєднання, у тому числі порушення передбачених строків виконання робіт; розмір або спосіб визначення оплати за приєднання, а також терміни внесення оплати окремими частинами (за необхідності); обсяг робіт, необхідних для виконання приєднання (технічний нагляд, підключення об'єкта замовника до газотранспортної системи, підключення, вартість стравленого газу тощо); умови одержання доступу до об'єктів, що належать суб'єкту приєднання, з метою будівництва або розширення мережі, необхідної для виконання приєднання; умови та спосіб, визначені замовником (власність (у тому числі шляхом купівлі-продажу), користування, господарське віддання, експлуатацію), передачі об'єктів газотранспортної системи оператору газотранспортної системи.
Системний аналіз наведених вище положень, з урахуванням визначення поняття «приєднання» наданого у статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», дає підстави для висновку, що процедура приєднання здійснюється з метою створення технічних умов для транспортування природного газу у зв'язку з підключенням об'єкту споживача до газотранспортної системи. Тобто, якщо наявне підключення об'єкта замовника до газотранспортної системи і, при цьому, існує технічна можливість для надання послуг транспортування природного газу, то приєднання є таким, що існує.
Суд зазначає, що до відчуження єдиного майнового комплексу, на виконання вимог Кодексу ГТС між ТОВ «Оператор ГТС України» та ПАТ «Дніпровський меткомбінат», на виконання вимог Кодексу ГТС було укладено договір транспортування природного газу №19070000384/19-1206-02 від 27.12.2019 та технічну угоду про умови приймання-передачі природного газу від 01.01.2020 №2001000156.
Також, між ТОВ «Оператор ГТС України» та ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» було оформлено Акт №КС-100713 від 01.01.2020 розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін по ККЦ ГРС-1 м. Кам'янське.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" зверталося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (відповідача-1) та Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (відповідача-2) про визнання недійсним договору транспортування природного газу від 27.12.2019 № 1907000384/19-1206-02, укладеного між відповідачами.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 по справі №904/2104/19 (910/4994/21) у задоволенні позову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» про визнання недійсним договору транспортування природного газу від 27.12.2019 № 1907000384/19-1206-02 відмовлено в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №904/2104/19 (910/4994/21) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 по справі №904/2104/19 (910/4994/21) залишено без змін.
Зокрема, судами під час розгляду справи №904/2104/19 (910/4994/21) встановлено, що оператор ГТС не вчиняв дій з приєднання об'єктів ПАТ "Дніпровський меткомбінат" до газорозподільної системи безпосередньо, оскільки прийняв від АТ "Укртрансгаз" майно в тому стані і статусі, що існувало на момент передачі такого майна, зокрема, у стані приєднання об'єктів ПАТ "Дніпровський меткомбінат" до газотранспортної системи.
Крім того, під час розгляду справи №904/2104/19 (910/4994/21) встановлено, що у акті Дніпровського металургійного комбінату ім.Ф.Е.Дзержинського від 23.10.1987 "Про приймання в експлуатацію робочою комісією закінченої реконструкції ГРС-1, яка входить в комплекс заходів комбінованої продувки конвекторів ІІ етапу будівництва ККЦ" вказано про те, що газопровід Ду 400 з'єднаний з газопроводом Ду 800.
Верховний Суду постанові від 23.02.2022 вказав про правильне застосування судами попередніх інстанцій приписів абз.1 ч.2 ст.19 Закону України "Про ринок природного газу" щодо обов'язку оператора газорозподільної системи за зверненням суб'єкта ринку природного газу (замовника) забезпечити його приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи та приписів пункту 5 глави 1 Розділу VI Кодексу ГТС відповідно до яких оператор газотранспортної системи зобов'язаний за зверненням замовника приєднання забезпечити приєднання його об'єкта будівництва (у т.ч. об'єкта, який планується збудувати на земельній ділянці, що знаходиться у власності чи користуванні замовника) або існуючого об'єкта до газотранспортної системи за умови дотримання технічних норм та стандартів безпеки та за умови виконання замовником приєднання вимог цього Кодексу та чинного законодавства України.
Також, суди під час розгляду справи №904/2104/19 (910/4994/21) встановили ту обставину, що за результатами експертного дослідження, виконаного спеціалізованою установою, встановлено та підтверджено можливість експлуатації газопроводу Ду 800 від КЦ до ГРС 1.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Таким чином, факти, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2021 у справі №904/2104/19 (910/4994/21), яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.
Порядок укладення договору транспортування природного газу врегульовано розділом VIII Кодексу ГТС. Зокрема, одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом (пункт 1 глави 1 розділу VIII Кодексу).
Згідно пункту 2 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС для укладення договору транспортування замовник послуг транспортування надає оператору газотранспортної системи: заяву на укладення договору транспортування, за формою оператора газотранспортної системи, є публічною інформацією та оприлюднюється на його веб-сайті; у випадку, якщо замовником послуг транспортування є нерезидент України, додатково надається документ, що підтверджує його реєстрацію в якості суб'єкта господарювання в країні його постійного місцезнаходження; документи, що підтверджують повноваження осіб представляти, у тому числі вчиняти правочини, замовника послуг транспортування.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС для укладення договору транспортування оператор газотранспортної системи не має права вимагати документи та/або інформацію, що не передбачені в пункті 2 цієї глави.
Таким чином, суд вважає помилковими доводи позивача про невідповідність оспорюваного договору розділу VI Кодексу ГТС, оскільки названим розділом встановлено вимоги до порядку приєднання до газотранспортної системи, у той час як вимоги до порядку укладення договору транспортування встановлені саме розділом VIII Кодексу ГТС, однак на порушення вимог цього розділу позивач в обґрунтування свого позову не посилається.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо технічних підстав для надання ТОВ «Оператор ГТС України» послуг транспортування природного газу ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод", суд зазначає, що ПАТ "Дніпровський меткомбінат" було прямим споживачем, а тому відповідно до Кодексу ГТС з ним було укладено договір транспортування природного газу від 27.12.2019 №1907000384/19-1206-02. Тобто, об'єкти ПАТ "ДМК", які в подальшому були придбані відповідачем-2 були приєднані (фізично підключені) до газотранспортної системи, тобто технічна можливість транспортування природного газу існувала, відтак у оператора ГТС були відсутні підстави у відмові в укладенні договору транспортування.
Суд також відхиляє доводи позивача щодо обов'язку укладення нового договору приєднання.
Так, відповідно до п.10. глави 1 розділу VІ Кодексу ГТС, за необхідності реконструкції чи технічного переоснащення вже підключеного до газотранспортної системи об'єкта, у тому числі в результаті зміни форми власності чи власника цього об'єкта, коли виникає необхідність збільшення технічної потужності в точці приєднання або її перенесення, з новим чи діючим власником об'єкта має бути укладений новий договір приєднання відповідно до умов цього Кодексу.
Тобто, лише у випадку, якщо після зміни власника об'єкта, приєднаного до ГТС, є необхідність реконструкції чи технічного переоснащення цього об'єкту, у зв'язку з потребою збільшення технічної потужності або перенесення точки приєднання, є підстави укладення договору приєднання, в інших випадках зміни власника приєднаного до ГТС об'єкту не є підставою укладання нового договору на приєднання.
Проте, придбання ПрАТ «ДКЗХ» єдиного майнового комплексу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" не належить до таких випадків, оскільки необхідність реконструкції чи технічного переоснащення вже підключеного до газотранспортної системи об'єкта відсутня та потреби у збільшенні технічної потужності або перенесення точки приєднання не виникло. Доказів зворотнього позивачем суду не надано.
Крім того, суд вважає безпідставними доводи позивача про відсутність доказів введення в експлуатацію газопроводу Ду 800, оскільки у акті Дніпровського металургійного комбінату ім.Ф.Е.Дзержинського від 23.10.1987 "Про приймання в експлуатацію робочою комісією закінченої реконструкції ГРС-1, яка входить в комплекс заходів комбінованої продувки конвекторів ІІ етапу будівництва ККЦ" вказано про те, що газопровід Ду 400 з'єднаний з газопроводом Ду 800.
Наведене свідчить про те, що робочою комісією після завершення реконструкції було прийнято в експлуатацію увесь комплекс газопроводів ГРС-1 м.Дніпродзержинськ, у тому числі Ду 800. Доводів зворотного позивачем не надано.
Крім того, державне майно - газопроводи ТОВ "Оператор ГТС України" отримано від АТ "Укртрансгаз" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 №942 "Про деякі питання управління майном, що перебуває в державній власності та використовується для забезпечення транспортування природного газу магістральними газопроводами".
Згідно з актом Дніпровського металургійного комбінату ім.Ф.Е.Дзержинського від 23.10.1987 робочою комісією після завершення реконструкції було прийнято в експлуатацію ГРС-1 м.Дніпродзержинськ.
Відповідно до наказу ВО "Харківтрансгаз" №257 від 31.12.1987 після реконструкції Дніпродзержинської ГРС-1, Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського передав вказану ГРС на баланс ВО "Харківтрансгаз".
Приймаючи до уваги, що ТОВ "Оператор ГТС України" розпочало свою ліцензійну господарську діяльність з 01.01.2020, діючий оператор ГТС не вчиняв дій з приєднання об'єктів ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", які в подальшому придбані відповідачем-2 до газотранспортної системи безпосередньо, оскільки прийняв від АТ "Укртрансгаз" майно, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, в тому стані і статусі, що існувало на момент передачі такого майна, зокрема у стані приєднання об'єктів ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" до газотранспортної системи.
Суд також зазначає, що в матеріалах справи наявний висновок експертизи щодо об'єкту «Ділянка газопроводу підземного виконання від ГРС 1 м.Кам'янське (Ду800 мм) високого тиску (до 12 кгс/см2) довжиною 1,3 км», яким визнано можливою подальшу експлуатацію з робочим тиском 12 кгс/см2.
При цьому експертами продовжено строк безпечної експлуатації до 07.10.2023.
Згідно з актом випробування на міцність газопроводу Ду 800 від КЦ до ГРС 1, складеного комісією ТОВ "Кривбасгеопроект", дефектів і пошкоджень елементів газопроводу не виявлено, що підтверджує міцність та цілісність газопроводу.
Отже, за результатами експертного дослідження, виконаного спеціалізованою установою, встановлено та підтверджено можливість експлуатації газопроводу Ду 800 від КЦ до ГРС 1.
Суд зазначає, що вказані обставини також встановлені судом під час розгляду справи №904/2104/19 (910/4994/21).
При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на лист НКРЕКП від 24.12.2020 №13902/16/7-20 щодо порушення відповідачем-1 норм діючого законодавства, оскільки у вказаному листі відсутні висновки НКРЕКП про порушення ТОВ "Оператор ГТС України" вимог чинного законодавства.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на лист НКРЕКП № 11238/16.4.2/7-21 від 30.09.2021, оскільки останній не містить висновків про порушення ТОВ "Оператор ГТС України" норм діючого законодавства. В той же час, у вказаному листі наведено висновок, що положеннями Кодексу ГРМ та Кодексу ГТС не передбачено вимог щодо заборони замовнику самостійно проводити оцінку можливості здійснення приєднання, що не є стандартним.
При цьому, твердження позивача про те, що ПрАТ «ДКХЗ» фактично надає послуги з розподілу природного газу ПАТ »Дніпровагонмаш» та ДП «Стальзавод» розцінюється судом як припущення, що не підтверджені жодними доказами.
Суд зазначає, що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статті 3, 627 Цивільного кодексу України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації.
Суд враховує, що позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, суд має з'ясувати: чи було порушено право позивача, і у чому саме полягає таке порушення та яким чином може бути відновлено у даному спорі, і у залежності від встановлених обставин справи вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Суд звертає увагу на те, що як порушення розуміється такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Обґрунтовуючи наявність порушеного права позивач посилається на те, що неправомірні дії відповідачів призводять до негативних наслідків, зокрема АТ Дніпропетровськгаз не володіє інформацією щодо технічної справності Ду800, наявності виконавчо-технічної документації на нього, одночасно, в зоні розташування ПрАТ «ДКХЗ» перебувають як промислові споживачі, так і побутові, яким АТ «Дніпроптеровськгаз» здійснює розподіл природного газу; вихід підприємств з зони розподілу АТ «Дніпроптеровськгаз» призведе до суттєвого зростання тарифу на розподіл для споживачів всіх форм власності.
Наведені позивачем обставини, не свідчать про те, що оспорюваний правочин, а також правовідносини, що виникли з нього, будь-яким чином призвели до порушення, невизнання чи оспорення прав або інтересів позивача, або могли так чи інакше вплинути на його права та обов'язки.
Надаючи об'єктивну оцінку доводам позивача щодо його порушеного права чи інтересу, суд приходить до висновку про відсутність відповідних обставин, тобто позивачем не доведено і судом не встановлено, що оспорюваний договір транспортування природного газу, який укладений між ТОВ «Оператор ГТС України» та ПрАТ «ДКХЗ», як і правовідносини, що виникли з нього, будь-яким чином призвели до порушення, невизнання чи оспорення прав або інтересів позивача, або могли так чи інакше вплинути на права та обов'язки позивача. Відтак, обраний позивачем спосіб захисту неспроможний призвести до захисту чи відновлення прав та інтересів позивача, а отже і не може визнаватись ефективним.
За таких обставин, суд зазначає, що позивачем не доведено порушення його прав або законних інтересів внаслідок укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський коксохімічний завод" спірного договору транспортування природного газу № 21/1640/2107000145 від 27.07.2021.
Отже, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Приватного акціонерного товариства «Камет-Сталь» про визнання договору недійсним не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 30.05.2022.
Суддя С. О. Щербаков