ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у відстроченні сплати судового збору та
залишення позовної заяви без руху
м. Київ
31.05.2022Справа № 910/3908/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі Машини» (площа Спортивна, буд. 3-В, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 34046713)
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421)
про витребування майна
без виклику представників учасників процесу,
До господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Науково-виробнича компанія «Гірничі Машини» (далі за текстом - ПрАТ «НВК «Гірничі Машини», позивач) з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі за текстом - КП «Київтеплоенерго», відповідач) про витребування у відповідача на користь позивача майна в належному стані, яке було передано згідно Договору позички № 553-18 від 30.04.2018 (далі за текстом - Договір) загальною вартістю 35 545 327, 66 грн.
Також позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) з огляду на наступне.
Пунктом 2 частини 1 статті 164 ГПК України закріплено, що до позовної заяви, додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із підпункту 1 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить 2 481, 00 грн.
Пунктом 2 частини 1 статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Пунктом 2.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 закріплено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК).
У якості доказів вартості витребуваного майна позивачем до матеріалів справи додано Акт № 1 від 01.12.2018 та Акт № 2 від 01.12.2018 приймання - передачі майна за Договором позички № 553-18 від 30.04.2018, з яких вбачається, що вартість переданого за Договором майна складає 35 545 327, 66 грн.
Дана вартість майна також зазначається позивачем у прохальній частині позову.
Відтак з врахуванням викладеного вище, позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 533 179, 91 грн, а відповідні докази надати суду разом з позовною заявою.
Однак, суд вказує, що в порушення приписів пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України матеріали позовної заяви не містять доказів сплати судового збору у вказаному розмірі, а натомість в пункті 1 прохальної частини позову позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування необхідності відстрочення сплати судового збору позивач посилається на введення воєнного стану в України з 24.02.2022, призупинення роботи господарської діяльності підприємств з інвестиційної діяльності та закупки обладнання, а також призупинення здійснення платежів з погашення заборгованості.
На підтвердження факту відсутності у позивача коштів для здійснення оплати судового збору до суду надано Звіт про фінансовий результат на 31.03.2022, в якому зазначено, що у позивача існує суттєва дебіторська заборгованість, зокрема дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги у розмірі 179 595 тис. грн., дебіторська заборгованість за виданими авансами 687 140 тис. грн., інша поточна дебіторська заборгованість 840 879 тис. грн., позивач є збитковим.
Позивач вказує, що на поточну дату грошових коштів на банківських рахунках позивача вистачає тільки для погашення заборгованості із заробітної плати, на підтвердження чого надає виписки з банків за період березень - травень 2022.
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що ним здійснюються дії щодо стягнення дебіторської заборгованості, направлено претензії до контрагентів, розглядається справа
№ 910/3800/22 про стягнення збитків у розмірі 25 373 720, 42 грн, сума стягнення яких планується позивачем як джерело для сплати відстроченого судового збору.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду враховуючи майновий стан сторони за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою вищевказаної норми Закону передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини 1 статті 8, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини 1 статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі № 940/2276/18.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним та вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 цієї ж норми можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі № 0940/2276/18).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приписи пункту 1 частини 1статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20 та ухвалах від 05.03.2021 року у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 20.08.2020 року у справі № 910/6421/19, від 18.05.2020 у справі №910/704/19, від 24.01.2020 у справі № 915/923/15.
У даній справі позивачем є Приватне акціонерне товариство «Науково-виробнича компанія «Гірничі Машини», яке є самостійним суб'єктом господарської діяльності, яка здійснюється ним самостійно та на власний ризик.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», суд не вбачає правових підстав для відстрочення сплати судового збору за подання позивачем даного позову, а відтак суд дійшов висновку відмовити у задоволенні відповідного клопотання позивача.
Крім того, пунктом 9 частини 3 статті 162 ГПК України встановлено, що позовна заява повинна містити в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Суд вказує, що позивачем у позовній заяві не зазначено розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а лише міститься розрахунок сплаченого судового збору.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 174 ГПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Зважаючи на те, що позивачем не дотримано вимог статті 162, 164 ГПК України, враховуючи, що приписи статті 174 ГПК України носять імперативний характер, то суд приходить до висновку, що наведені обставини є підставою для залишення позовної заяви без руху.
Керуючись частинами 1, 2 статті 174 та статтями 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі Машини» про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
2. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі Машини» - залишити без руху.
3. Встановити Приватному акціонерному товариству «Науково-виробнича компанія «Гірничі Машини» п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- доказів сплати судового збору в розмірі 533 179, 91 грн;
- попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
4. Попередити позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набрала законної сили 31.05.2022 та оскарженню не підлягає.
Суддя Антон ПУКАС