ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.05.2022Справа №910/1586/22
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 10 176,72 грн.,
У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 10 176,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" стверджує, що внаслідок незабезпеченого Акціонерним товариством "Українська залізниця" збереження вантажу під час перевезення за залізничною накладною №53248860 у вагоні №62242243 утворилась недостача вантажу, про що складено комерційний акт №321404/2 від 20.01.2020. Вартість недостачі вантажу за розрахунком позивача становить 10 176,72 грн., відшкодування якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 відкрито провадження у справі №910/1586/22; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Вказана ухвала суду від 09.02.2022 була надіслана відповідачу 10.02.2022 на адресу місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення №0105492056568 дана ухвала вручена Акціонерному товариству "Українська залізниця" 16.02.2022.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі №910/1586/22 встановлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Акціонерне товариство "Українська залізниця" повинне було подати відзив на позов у строк до 03.03.2022 включно.
06.04.2022 в системі "Електронний суд" Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" сформовано клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позов, з урахуванням неможливості забезпечення надання відповідних документів до закінчення воєнного стану в Україні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2022 відмовлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в задоволенні клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позов.
11.05.2022 засобами електронного зв'язку від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" у задоволенні позову. Так, відповідач звертає увагу суду, що законодавством встановлено спеціальний строк позовної давності щодо вимог у спорі, що виник за договором перевезення, - 15 місяців, який встановлений ст. 925 Цивільного кодексу України та Статутом залізниць України. При цьому, на думку відповідача, пункт 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України не продовжує строк позовної давності, встановлений ст. 925 Цивільного кодексу України. Крім того, у своєму відзиві відповідач просив поновити йому строк на подання відзиву на позов та здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позов та прийнято його до розгляду; звернуто увагу сторін, що строки на подання відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив встановлені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі №910/1586/22; у задоволенні заяви відповідача про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
За інформацією із пошукової системи поштових відправлень АТ "Укрпошта" поштове відправлення з трек-номером 2210003068856 (яким відповідачем було направлено позивачу примірник відзиву на позов) було вручене Товариству з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" 13.05.2022.
Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі №910/1586/22 було встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" було вправі подати відповідь на відзив на позов до 18.05.2022 включно.
Зважаючи на те, що примірник відзиву був одержаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" 13.05.2022 та враховуючи Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, суд дійшов до висновку, що позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений у п. 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі №910/1586/22 строк.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
22.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (постачальник) укладено договір №504419/12/16/2641 купівлі-продажу сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити металопродукцію на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 3.1 Договору №504419/12/16/2641 визначено, що постачання ресурсів здійснюється транспортом, вказаним у специфікаціях. Продавець зобов'язується поставити продукцію на умовах поставки, вказаних у специфікації у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року.
Відповідно п. 5.2 Договору №504419/12/16/2641 у зв'язку з тим, що здійснення постачання ресурсів має ритмічний і непреривний характер при постійних зв'язках з покупцем, сторони дійшли згоди про встановлення наступної періодичної оплати за поставлені ресурси:
- протягом строку, встановленого у специфікації;
- не рідше одного разу на місяць;
- не пізніше останнього дня місяця.
Відповідно до Специфікації №4479 від 25.11.2019 до договору №504419/12/16/2641, сторони погодили, що ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" поставить Товариству з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" профільні труби, загальною вартістю 6 827 098,80 грн. на умовах СРТ, залізнична станція Вишневе Південно-Західної залізниці у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року.
Згідно Специфікації №4479 від 25.11.2019 вантажоодержувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ", станція призначення Вишневе Південно-Західної залізниці.
Із наявної в матеріалах справи залізничної накладної №53248860 від 07.01.2020 вбачається, що ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" як вантажовідправником на станції відправлення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено на станцію Вишневе Південно-Західної залізниці металічні труби, непоіменовані, у вагоні №62242243 (маса вантажу 68 860 кг).
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами у даній справі договір є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання глави 64 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України, положень Закону України "Про залізничний транспорт".
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі - Статут), Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Таким чином, відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі залізничної накладної №53248860 від 07.01.2020.
Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
У відповідності до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
На станції Вишневе Південно-Західної залізниці було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №62242243 з масою вантажу, яка була зазначена у накладній, що підтверджується наявним в матеріалах справи комерційним актом №321404/2 від 20.01.2020.
Так, у комерційному акті №321404/2 від 20.01.2020 вказано: по накладній значиться вантаж труби металеві у кількості 26 зв'язок масою 68 860 кг, упаковані у зв'язки та з ярликами, в яких відображено інформацію про вантаж, вказано пачки. При видачі вантажу виявлено, що зв'язка, яка знаходилась з правої сторони вагона, на якій відсутній ярлик з інформацією про вантаж, зв'язана дротом в двох місцях нестандартним способом. При перевірці виявилось, що кількість труб у пошкодженій зв'язці склала 67 штук, масою вантажу нетто 2 950 кг, що менше на 17 труб масою нетто 765 кг. Перерахунок кількості труб та переважування пошкодженої зв'язки проводились двічі. Інформація підтвердилась. Вантаж прибув у технічно справному вагоні. Навантаження у вагоні в 3 яруси: у нижньому ярусі 10 зв'язок, в середньому ярусі 10 зв'язок, в верхньому ярусі 6 зв'язок. На поверхні вантажу на 5 справних зв'язках наявне не порушене маркування в вигляді дробу та наявне маркування трьома смугами фарбою білого кольору. На пошкодженій зв'язці маркування у вигляді дробу відсутнє.
Одержувачем вантажу згідно п. 4 залізничної накладної №53248860 від 07.01.2020 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ".
У відповідності до ст. 2 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Позивач, здійснюючи розрахунок збитків у вигляді нестачі, виходив із вартості труб при їх купівлі у ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" було виставлено рахунок-фактуру №93016729 від 07.01.2020 на суму 101 576,28 грн., а Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" - його оплачено, на підтвердження чого позивачем надано платіжне доручення №227463 від 08.01.2020.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем надано достатні та належні докази вартості втраченого вантажу.
Згідно ч. 1 ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
За розрахунками позивача, правом на спростування яких відповідач не скористався, загальна вартість збитків у вигляді нестачі становить 10 176,72 грн.
При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, господарським судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, становить 10 176,72 грн.
З огляду на наведені норми права та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку, який стосується заявлених позивачем, вимог про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 10 176,72 грн., є обґрунтованими.
Відповідач у відзиві не заперечував, ні факту втрати переданого йому вантажу під час перевезення, ні здійсненого позивачем розрахунку вартості втраченого вантажу, однак вказував, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" було пропущено спеціальний строк позовної давності щодо вимоги у спорі, що виник за договором перевезення, та просив застосувати наслідки пропуску такого строку.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Пунктом 6 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено спеціальну позовну давність до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу) - в один рік.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
АТ "Українська залізниця" стверджує, що враховуючи системний зв'язок пунктів 134, 136 Статуту залізниць та ст. 315 Господарського кодексу України, позов до перевізника (відповідача) про стягнення збитків у зв'язку з втратою вантажу під час його перевезення, може бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію (тобто, протягом 15 місяців).
Статутом залізниць регламентується, зокрема порядок перевезення вантажів залізницею і, відповідно до п. 136 Статуту, позови до залізниць можуть бути пред'явлені у 6-місячний термін, що обчислюється відповідно до вимог п. 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.
Згідно з п. 134 Статуту претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом 6 місяців. Зокрема, згідно з пп. "д" абз. 2 цього пункту зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.
Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч. 4 ст. 909 та ст. 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, пункти 134, 136 Статуту є спеціальними нормами, які регулюють питання обчислення позовної давності за позовами до залізниць.
Стаття 315 Господарського кодексу України передбачає певні особливості обчислення позовної давності за договором перевезення. Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є Законом України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 та набрав чинності з 01.01.2004. Він також є спеціальним законом, і повинен застосовуватися до правовідносин сторін, як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення позовної давності. Крім того, у прикінцевих положеннях Господарського кодексу України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в тому числі і Статут залізниць) у відповідність до норм Господарського кодексу України, чого Кабінет Міністрів України не виконав.
Відтак положення пунктів 134, 136 Статуту підлягають застосуванню у системному зв'язку з положенням ст. 315 Господарського кодексу України і, таким чином, позовна давність починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію.
При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, у межах якого особа має право звернутися до суду, не може починатися зі строку на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 зробив висновок, що позов до перевізника може бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями пунктів 134, 136 Статуту та ст. 315 Господарського кодексу України.
Отже, враховуючи, що вантаж був виданий позивачу 18.01.2020 (графа 52 залізничної накладної №53248860), то за вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" за цим позовом строк позовної давності повинен був закінчитись 18.04.2021.
Однак, 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Доводи відповідача, що положення п. 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України не продовжують строк позовної давності, встановлений ст. 925 Цивільного кодексу України, не заслуговують уваги, оскільки, по-перше, стаття 258 Цивільного кодексу України (щодо якої передбачено продовження строку позовної давності) містить посилання на ст. 925 та регулює питання спеціального строку позовної давності до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу.
В свою чергу, стаття 315 Господарського кодексу України повністю дублює норми ст. 925 Цивільного кодексу України, а відтак жодних підстав вважати, що законодавець продовжив строки позовної давності до вимог, які виникли у зв'язку з перевезенням вантажу, за Цивільним кодексом України, однак не передбачив продовження таких строків за Господарським кодексом України, немає.
По-друге, норми Господарського кодексу України не містять інституту позовної давності (поняття строку позовної давності, не визначають загальний та спеціальний строк позовної давності, не регулюють початку перебігу строку, його зупинення/переривання тощо), а відтак неможливо тлумачити положення стаття 315 Господарського кодексу України окремо (відмежовано) від Глави 19 Цивільного кодексу України, яка закріплює інститут позовної давності у приватно-правових відносинах.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що встановлений пунктом 6 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України строк спеціальної позовної давності до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу) продовжується в силу п. 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України на строк дії такого карантину.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (з урахуванням внесених змін) продовжено на території України дію карантину до 31.05.2022.
Таким чином, строк позовної давності за вимогою про стягнення з АТ "Українська залізниця" вартості втраченого під час перевезення вантажу, перебіг якого почався з 18.01.2020, станом на дату подання позову було продовжено в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та відповідно такий строк не був пропущений позивачем.
За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову повністю.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15А; ідентифікаційний код 32036829) вартість втраченого вантажу у розмірі 10 176 (десять тисяч сто сімдесят шість) грн. 72 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 31.05.2022.
Суддя Р.В. Бойко