ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.02.2022Справа № 910/2654/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд "
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасна комерційна нерухомість"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасна комерційна нерухомість 2019"
про стягнення 371 490,55 грн.,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд"
про стягнення 123 200,00 грн.
за участю представників:
від позивача: Ночка І.П.
від відповідача: Парапанова Ю.Ю.
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" про стягнення заборгованості за договором оренди №68К від 30.04.2020 у розмірі 371 490,55 грн., з яких: 334 582,91 грн. - основного боргу, 940,90 грн. - 3 % річних, 3 765,08 грн. - пені, 32 201,66 грн. - штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між сторонами Договір оренди № 68К від 30.04.2019 було розірвано з 31.01.2021, тоді як несплаченими відповідачем залишилися орендні платежі та комунальні послуги за період грудень 2020 року - січень 2021 року, на які позивачем нараховані відповідні штрафні санкції та фінансову відповідальність.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Станом на 15.03.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 24.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
02.04.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив, клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, а також зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд" про стягнення 123 200,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 вирішено прийняти зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" до розгляду з первісним позовом у справі №910/2654/21, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд" про стягнення 123 200,00 грн. об'єднати в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд " до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" про стягнення 371 490,55 грн, здійснювати розгляд справи №910/2654/21 за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 17.05.2021.
16.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд" подав відповідь на відзив.
27.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд" подав відзив на зустрічну позовну заяву.
11.05.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" подав клопотання про відкладення розгляду справи.
13.05.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" подав клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 відкладено підготовче засідання на 02.06.2021.
У підготовчому засіданні 02.06.2021 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 30.06.2021.
18.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" подав письмові пояснення.
23.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд" подав письмові пояснення.
29.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" подав клопотання про залучення третьої особи.
30.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНА КОМЕРЦІЙНА НЕРУХОМІСТЬ" подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
30.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" подав заперечення на письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасна комерційна нерухомість" та відкладено підготовче засідання на 30.08.2021.
05.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд" подав клопотання про долучення доказу до матеріалів справи.
11.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд" подав заперечення на письмові пояснення.
11.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд" подав письмові пояснення.
11.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд" подав клопотання про долучення доказу до матеріалів справи.
27.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНА КОМЕРЦІЙНА НЕРУХОМІСТЬ 2019" подав пояснення по справі.
Підготовче засідання, призначене на 30.08.2021, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 призначено підготовче засідання на 07.09.2021.
06.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНА КОМЕРЦІЙНА НЕРУХОМІСТЬ 2019" подав клопотання про відкладення розгляду справи.
07.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 відкладено підготовче засідання на 06.10.2021.
16.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд" подав заяву про забезпечення позову.
30.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд" подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестцентробуд" про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 відкладено підготовче засідання на 10.11.2021, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасна комерційна нерухомість 2019".
Підготовче засідання, призначене на 10.11.2021, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 призначено підготовче засідання на 01.12.2021.
01.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна комерційна нерухомість 2019" подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розгляд справи по суті призначено на 02.02.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 розгляд справи відкладено на 21.02.2022.
Представник позивача у судовому засідання 21.02.2022 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити первісний позов повністю. У задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити. Зазначив про безпідставність та необґрунтованість зустрічного позову.
Представник відповідача у судовому засідання 21.02.2022 підтримав зустрічні позовні вимоги та просив задовольнити зустрічний позов повністю. У задоволенні первісних позовних вимог просив відмовити.
Представники третіх осіб у судове засідання 21.02.2022 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, направленням на адресу місцезнаходження копії ухвали суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
30 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ІНВЕСТЦЕНТРОБУД» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" (орендар) укладено Договір оренди №68К (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору, орендодавець передав орендареві квартиру №1 (частину) площею 175,8 кв.м., квартиру №2 площею 206,00 кв.м., квартиру №3 площею 245,8 кв.м., квартиру №4 площею 220,1 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Керченська, 4, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.05.2019.
За приписами п.9.3. Договору оренди, орендар зобов'язується сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця за який здійснюється оплата.
Відповідно до умов Договору оренди, розмір орендної плати було встановлено у розмірі 127 155 грн. з ПДВ за один календарний місяць.
З 01 квітня 2020 року по 11 травня 2020 розмір орендної плати було встановлено у розмірі 122 068,80 грн з ПДВ за один календарний місяць.
Починаючи з 01 січня 2021 року орендна плата за один календарний місяць була встановлена у розмірі 167 844,60 грн. з ПДВ.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що 31.01.2021 орендоване приміщення було повернуто з оренди орендодавцю згідно Акту приймання-передачі, який підписано та скріплено печатками обох підприємств.
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що у відповідача перед позивачем рахується основна заборгованість в розмірі 334 582,91 грн., яка складається з частини несплаченої орендної плати за грудень 2020 року у розмірі 77 086 грн., орендної плати за січень 2021 року у розмірі - 167 844,60 грн., несплачених комунальних послуг за грудень 2020 року у розмірі 40 673,55 грн., несплачених комунальних послуг за січень 2021 року у розмірі 48 978,76 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Спірний Договір за своєю правовою природою є договором оренди.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За приписами п.9.3. Договору оренди, орендар зобов'язується сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця за який здійснюється оплата.
Згідно з пунктом 9.5. Договору неотримання рахунка (несвоєчасне його отримання) не є підставою для несплати або затримки оплати орендної плати.
Сторонами також була складена та підписана сервісна угода від 30.04.2019 у відповідності до умов якої орендодавець зобов'язався оплачувати комунальні послуги по електропостачанню, водовідведенню, використане водопостачання (згідно показників лічильника); за опалення та прибирання території, вивіз сміття (згідно виставлених рахунків).
Пунктом 4 сервісної угоди визначено, що облік обсягу спожитих послуг здійснюється за даними встановлених лічильників.
Актами здачі-приймання робіт № 1237, 1287, 1288, 1289 від 31.12.2020 підтверджується обсяг спожитих відповідачем комунальних послуг на загальну суму 40 673,55 грн. Натомість, доказів погашення вказаної суми у визначений Договором строк відповідачем надано не було.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідач лише частково здійснив орендну плату за грудень 2020 року, внаслідок чого непогашеним залишився борг на суму 77 086,00 грн.
Згідно з матеріалами справи розмір комунальних платежів за січень 2021 року склав 48 978,76 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт № 18, 22, 23, 24 від 31.01.2021. Повної або часткової оплати комунальних послуг за січень 2021 року на вказану суму матеріали справи не містять.
Так само відповідачем не заперечується той факт, що ним не сплачувалася орендна плата за січень 2021 року у договірному розмірі (167 844,60 грн.).
Судом встановлено, що 31.01.2021 між сторонами було складено, підписано та скріплено печатками підприємств договір про розірвання основного Договору, а також акт приймання-передачі до Договору, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв з орендного користування об'єкт оренди без заперечень та зауважень.
Судом з'ясовано, що у договорі про розірвання основного Договору сторони фактично домовилися розірвати договірні відносини після 31.01.2021, окремо зафіксувавши, що повним останнім днем користування нерухомим орендним майном є саме 31.01.2021. При цьому суд звертає увагу відповідача, що ані договір про розірвання основного Договору, ані акт приймання-передачі до Договору від 31.01.2021 не містять жодних застережень, заперечень або зауважень щодо неможливості повноцінного користування орендарем об'єктом оренди у будь-який окремий період правовідносин до 31.01.2021 включно.
У наданому відповідачем Акті, що датований 20.01.2021, міститься інформація про те, що охорона орендодавця «з незрозумілих причин відмовили в тому, щоб представники орендаря забрали меблі, які належать ТОВ «КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ» на праві приватної власності. Натомість, суд звертає увагу відповідача на те, що вказаний акт фактично є одностороннім документом, адже не містить підпису представника контрагента. При цьому зі змісту цього акту не вбачається реально доведених обставин та фактів неможливості використання орендарем об'єктів оренди за цільовим використанням згідно ст. 3 Договору, тобто для ведення статутної діяльності. Таким чином, надані відповідачем документи (за умови наявності двостороннього акту приймання-передачі об'єкта оренди з орендного користування від 31.01.2021, підписаного орендарем без заперечень та зауважень) не є належними та допустимими доказами, які б звільняли орендаря від виконання умов договору щодо сплати орендних та комунальних платежів за грудень 2020 року - січень 2021 року в повному обсязі.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальна сума несплачених відповідачем орендних платежів за Договором за період грудень 2020 року - січень 2021 року складає 244 930,60 грн. Тоді як загальна сума несплачених відповідачем комунальних послуг за період грудень 2020 року - січень 2021 року становить 89 652,31 грн. При цьому, зважаючи на положення пункту п.9.3. Договору в частині обов'язку орендаря сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця за який здійснюється оплата, а також з огляду на умови сервісної угоди, суд дійшов висновку про те, що обов'язок орендаря з оплати орендних та комунальних платежів є таким, що настав.
У силу ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача стосовно порушення орендарем договірних зобов'язань по своєчасній сплаті платежів за Договором, суд дійшов висновку, що факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем за період грудень 2020 року - січень 2021 року у загальному розмірі 334 582,91 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З приводу позовних вимог про стягнення пені та штрафу, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, суд зазначає наступне.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Право орендодавця на нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення заборгованості сторони перебачили пунктом 16.1. Договору.
Пунктом 16.2. Договору також визначено, що за кожні 30 днів існування заборгованості орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення неустойки за час прострочення, нарахованої на підставі пунктів 16.1., 16.2. Договору, судом встановлено, що сума пені у розмірі 3 765,08 грн. та сума штрафу у розмірі 32 201,66 грн. є арифметично вірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення 3% річних, суд враховує наступне.
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних в межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною є сума 3% річних у розмірі 940,90 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.
З приводу зустрічного позову, в якому відповідач просить стягнути з орендодавця 63 800 грн. надмірно сплачених витрат на утримання комунальних послуг та 59 400 грн. вартості нерухомого майна (що позивач за зустрічним позовом кваліфікує як збитки, які виникли у зв'язку з привласненням орендодавцем рухомого майна, що знаходилося у орендованих приміщеннях) суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (стаття 22 Цивільного кодексу України ).
Під збитками в розумінні частини другої статті 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (стаття 225 Господарського кодексу України ).
Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі N 3-210гс14.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України , майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
В цій частині суд зазначає, що позивач за зустрічним позовом не надав належних та достовірних доказів на підтвердження факту привласнення орендодавцем рухомого майна на суму 59 400 грн., яке б належало на праві приватної власності ТОВ "Київ Бізнес Девелопмент". Так саме не довів самого факту знаходження рухомого майна, перелік якого міститься у додатку до інвентаризаційного опису необоротних активів, безпосередньо у раніше орендованих ним приміщеннях. Зокрема, між сторонами відсутній належним чином оформлений договір відповідального зберігання або ж двосторонній акт, яким було б зафіксовано перелік майна, яке є власністю орендаря, що перебувало у спірних приміщеннях у період дії Договору та не було вивезено після розірвання Договору.
Стосовно доводів позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом надмірно сплачених сум за комунальні платежі, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами була складена та підписана сервісна угода від 30.04.2019 у відповідності до умов якої орендодавець зобов'язався оплачувати комунальні послуги по електропостачанню, водовідведенню, використане водопостачання (згідно показників лічильника); за опалення та прибирання території, вивіз сміття (згідно виставлених рахунків).
Пунктом 4 сервісної угоди визначено, що облік обсягу спожитих послуг здійснюється за даними встановлених лічильників.
При цьому, у пункті 3 сервісної угоди сторони домовилися, що компенсація за надані послуги становить справедливу долю, яка розрахована пропорційно співвідношенню орендованих площ.
Судом враховано, що умовами сервісної угоди саме на орендаря покладений обов'язок подавати інформацію щодо спожитих послуг орендодавцю щомісячно.
В цій частині суд приймає доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що протягом усього часу оренди нерухомого майна орендарем не було висунуто жодної письмової мотивованої відмови від підписання актів, якими фіксувалися надані послуги щодо комунальних платежів, компенсація по яких покладалася саме на орендаря.
Враховуючи вищенаведені позиції, беручи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем за зустрічним позовом фактично не доведено наявності та розміру завдання орендодавцем збитків, так само як і факту надмірної сплати витрат на утримання комунальних платежів на суму 63 800 грн.
Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України ).
Відповідно до п.3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
При цьому, суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Це стосується позивача за зустрічним позовом, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.
Суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України , правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України , в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права
Відтак, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
За приписами ст. ст. 3 , 15 , 16 ЦК України , які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Враховуючи наведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що зустрічний позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем за зустрічним позовом.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача за зустрічним позовом в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Первісні позовні вимоги - задовольнити.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (Україна, 03039, місто Київ, ПРОВУЛОК РУСЛАНА ЛУЖЕВСЬКОГО, будинок 14, ідентифікаційний код 40681039) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТЦЕНТРОБУД" (Україна, 02100, місто Київ, БУЛЬВАР ВЕРХОВНОЇ РАДИ, будинок 20, ідентифікаційний код 40640830) заборгованість з орендної плати у розмірі 244 930,60 грн., заборгованість з оплати комунальних послуг у розмірі 89 652,31 грн., 3% річних у розмірі 940,90 грн., пеню у розмірі 3 765,08 грн., штраф у розмірі 32 201,66 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову в розмірі 5 572,36 грн.
3. У задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовити.
4. Витрати зі сплати судового збору за подачу зустрічного позову покласти на позивача за зустрічним позовом.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2022.
Суддя І.В. Приходько