пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
(ДОДАТКОВЕ)
26 травня 2022 року справа №903/89/22
Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича
та за присутності представників:
від позивача: Кирись З.Л. - представник, адвокат (договір про надання юридичних послуг №09/22 від 10.01.2022р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №812 від 31.07.2015р.)
від відповідача: Андрусяк І.В. - представник, адвокат (ордер на надання правової допомоги від 01.04.2022р. серія АС №1037225, договір про надання правової допомоги від 16.02.2022р. №16/02/22)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло", м. Луцьк
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Смолич Галини Адамівни, м. Луцьк
про стягнення 105 044,72 грн.
встановив:
ДКП "Луцьктепло" (з врахуванням клопотань про зменшення позовних вимог) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на його користь з підприємця Смолич Г.А. 105 044,72 грн. заборгованості по оплаті послуг, пов'язаних з відпуском теплової енергії.
За результатами розгляду даної справи по суті судом було ухвалено рішення від 17.05.2022р. про відмову в задоволенні позову. Цим же рішенням судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, згідно клопотання представника підприємця Смолич Г.А. адвоката Андрусяка І.В. було призначено на 26.05.2022р., запропоновано ДКП "Луцьктепло" надати суду та відповідачу письмові пояснення по суті понесених стороною судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.
23 травня 2021 року судом було зареєстровано відзив/письмові заперечення ДКП "Луцьктепло" від 23.05.2022р. щодо розміру витрат підприємця Смолич Г.А. по оплаті професійної правничої допомоги.
Відповідні заперечення вмотивовані тим, що за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, в даному випадку є відзив на позовну заяву.
Зазначає, що в договорі про надання юридичних послуг №09/22 від 10.01.2022р. не встановлена сума угоди, лише передбачено, що клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається в окремому рахунку. Зауважує, що рахунку до матеріалів справи не долучено, проте, відповідачем долучено акт виконаних робіт від 22.02.2022р.
Засвідчує, що ні в договорі про надання юридичних послуг №09/22 від 10.01.2022р., ні в акті виконаних робіт від 22.02.2022р., немає посилання саме на представництво інтересів підприємця Смолич Г.А. в справі №903/89/22. Зауважує, що приєднана відповідачем до матеріалів справи в обґрунтування відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, в сумі 20 000 грн. квитанція №1 від 22.02.2022р. за підписами обох сторін договору підтверджує отримання адвокатом Андрусяком І.В. коштів у сумі 20 000 грн. від Смолич Г.А. в готівковій формі, однак встановити, що дана сума гонорару стосується представництва інтересів підприємця Смолич Г.А. в справі №903/89/22 неможливо.
При цьому позивач повідомляє, що ДКП "Луцьктепло" перебуває в скрутному матеріальному становищі, має значну дебіторську заборгованість перед НАК "Нафтогаз України", загальна сума дебіторської заборгованості ДКП "Луцьктепло" станом на 30.04.2022р. становить майже 280 млн. грн.
Відтак, позивач просить суд відмовити в задоволені заяви підприємця Смолич Г.А.
В судовому засіданні представник відповідача клопотання про стягнення з позивача 20 000 грн. витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги підтримав, просив суд його задоволити.
В судовому засіданні представник позивача клопотання відповідача заперечила, просила суд відмовити повністю в задоволенні заяви.
Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників, оцінюючи подану підприємцем Смолич Г.А. заяву та документи в її обгрунтування за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Статтею 244 ГПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.
Зокрема, в абзаці п'ятому пункту 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".
Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.
У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як в даному випадку вбачається із клопотання відповідача про здійснення розподілу судових витрат, сторона просить стягнути на її користь з ДКП "Луцьктепло" 20 000 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені підприємцем Смолич Г.А. у зв'язку з розглядом судом даної справи.
В підтвердження надання адвокатом Андрусяком І.В. підприємцю Смолич Г.А. послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду справи надано посвідчені копії договору про надання правової допомоги №16/02/22 від 16.02.2022р., ордеру на надання правової допомоги від 01.04.2022р. серія АС №1037225, а також оригінали акту виконаної роботи до договору про надання правової допомоги №16/02/22 від 16.02.2022р., квитанції №1 від 22.02.2022р. на суму 20 000 грн.
Дослідивши надані докази, суд приймає до уваги, що 16 лютого 2022 року між Смолич Г.А. (клієнт) та Андрусяком І.В. (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги №16/02/22, згідно умов п.п. 1.1.-1.4. котрого адвокат приймає на себе доручення клієнта по наданню останньому необхідної юридичної допомоги, представництва та захисту інтересів в будь-яких цивільних, господарських, адміністративних провадженнях. Умовою, за якої адвокат приймає доручення клієнта, є повне, належне та безумовне виконання клієнтом всіх своїх зобов'язань за цією угодою. Угода може бути розірвана в односторонньому порядку без додаткового повідомлення будь-якою стороною. Правова допомога надається шляхом: представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких правоохоронних органах та судах; надання усних та письмових консультацій; надання інформації з питань діючого законодавства України; підготовка листів, заяв, звернень, клопотань запитів та скарг до державних органів; складання позовних заяв до суду.
Відповідно до п. 5.1. договору від 16.02.2022р. №16/02/22, адвокат зобов'язується: вчинити всі необхідні дії для досягнення гіпотетичного результату; за письмовою вимогою клієнта або за власною ініціативою подати клієнту письмовий звіт про виконану роботу з доданням необхідних підтверджуючих документів, як фінансового так і іншого характеру.
Згідно п. 7.1. договору від 16.02.2022р. №16/02/22 сторони погодили, що за надану адвокатом правову допомогу, клієнт сплачує гонорар розмір якого визначається в окремому рахунку. Сплачений гонорар не повертається.
Згідно акту виконаної роботи до договору про надання правової допомоги №16/02/22 від 16.02.2022р. підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 20 000 грн., а з детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по даній справі, вбачається, що вартість послуг на визначену суму включає:
- усна консультація адвоката з вивчення документів, кількість затрачених годин 1, ціна за годину 1 000 грн., вартість виконаних робіт 1 000 грн.;
- пошук та аналіз схожої судової практики та підготовка аналітичної довідки, кількість затрачених годин 4, ціна за годину 1 000 грн., вартість виконаних робіт 4 000 грн.;
- написання позовної заяви, кількість затрачених годин 15, ціна за годину 1 000 грн., вартість виконаних робіт 15 000 грн.
Як вбачається з платіжної квитанції №1 від 22.02.2022р. на суму 20 000 грн. з підставою платежу "згідно договору про надання правової допомоги №16/02/22 від 16.02.2022р.", адвокатом Андрусяком І.В. прийнято від Смолич Г.А. грошових коштів в сумі 20 000 грн.
Враховуючи вказане, відповідачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено понесення витрат в розмірі 20 000 грн. на надання підприємцю Смолич Г.А. адвокатом Андрусяком І.В. послуг з професійної правничої допомоги.
Суд відхиляє твердження позивача про необхідність відмови у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на підставі положеннями ч. 2 статті 124 ГПК України у зв'язку із неподанням відповідачем суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, які підприємець Смолич Г.А. понесла чи очікує понести у зв'язку з розглядом цієї справи, оскільки означеною нормою ГПК України визначено право суду не розподіляти такі витрати, в залежності від обставин справи, а не обов'язок. При цьому суд зауважує, що відзив від 17.02.2022р. на позовну заяву із додатками обґрунтовуючих заперечення пред'явленого позову документів за підписом Смолич Г.А. надійшов до суду 18.02.2022р., в якому було засвідчено, що розрахунок витрат на правничу допомогу буде подано додатково до закінчення стадії підготовчого провадження та в прохальній частині відзиву засвідчено про стягнення коштів на правничу допомогу.
Крім того, заперечення позивача, що укладений договір про надання правової допомоги №16/02/22 від 16.02.2022р. не стосується представництва інтересів відповідача саме у справі №903/89/22 спростовуються матеріалами справи, зокрема, підтверджується, що у даній справі правова допомога відповідачу - підприємцю Смолич Г.А. надавалась адвокатом Андрусяком І.В. на підставі ордеру на надання правової допомоги від 01.04.2022р. серія АС №1037225 та договору №16/02/22 від 16.02.2022р., адвокат Андрусяк І.В. був присутній у чотирьох судових засіданнях, що вбачається із протоколів судового засідання від 04.04.2022р., від 27.04.2022р., від 17.05.2022р. та від 26.05.2022р.
На думку суду, відсутність у тексті договору посилання на ту чи іншу судову справу, її номер чи суб'єктний склад сторін не спростовують факту надання відповідних послуг у тій чи іншій справі.
Доводи позивача про те, що договором сума договору не встановлена не спростовують факту надання адвокатських послуг адвокатом, що підтверджується наданими до справи доказами, описаними вище.
При цьому суд зазначає, що позивач не звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, не спростовував надані позивачем докази чи розрахунки, при цьому просив суд, повністю відмовити в задоволенні клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Суд вважає необхідним зазначити, що оплата послуг адвоката, пов'язаних з виконанням останнім своїх повноважень, є обов'язковою та є платою за працю адвоката.
Відповідно до ч.ч. 3, 4, 7 ст. 43 Конституції України, використання примусової праці забороняється; кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.1997), ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов'язкову працю.
При цьому, суд зазначає, що відсутність джерел для покриття витрат на сплату винагороди адвоката можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.
Поруч з цим, суд засвідчує, що частиною третьою ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат - це суб'єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок ДКП "Луцьктепло" має бути встановлено, що такі витрати підприємця Смолич Г.А. були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини, зокрема, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, на підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, мотиви прийняття судового рішення у справі, суд дійшов висновку щодо доцільності та наявності підстав для стягнення з ДКП "Луцьктепло" на користь підприємця Смолич Г.А. витрат на надання правової допомоги в суді в загальному розмірі 20 000 грн., що, на думку та переконання суду, є достатньою компенсацією витрат робочого часу, необхідного для участі адвоката Андрусяка І.В. в засіданнях суду, підготовки останнього до судового процесу, яка включає ознайомлення з матеріалами справи з подальшою підготовкою клопотань, консультування клієнта з приводу спору, узгодження правової позиції, вивчення судової практики, підготовку відзиву на позовну заяву, інших здійснених в межах цієї справи клопотань.
Також судом засвідчується, що виявлені у акті від 22.02.2022р. виконаної роботи до договору про надання правової допомоги №16/02/22 від 16.02.2022р. недоліки (визначення виду роботи - написання позовної заяви із вартістю послуги 15 000 грн.), на думку суду, не спростовують факту надання адвокатом стороні відповідача послуги з підготовки відзиву на позовну заяву, є опискою, допущеною сторонами при виготовленні та підписанні акту. В даному аспекті судом приймаються до уваги усні пояснення адвоката Андрусяка І.В., відповідно до котрих зазначена послуга включала в себе не лише підготовку відзиву на позовну заяву, а й підготовку інших клопотань у справі, дію з ознайомлення адвокатом з матеріалами інших пов'язаних з даною справою судових справ, участь адвоката в судових засіданнях у даній справі.
Також в даному аспекті судом засвідчується на тому, що згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п.1 ст.6 Конвенції.
Керуючись ст.ст. 13, 73-80 , 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Стягнути з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) на користь Фізичної особи-підприємця Смолич Галини Адамівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
2. Наказ на виконання додаткового рішення суду видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З врахуванням положень ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення останнього. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Повне додаткове судове рішення
складено 31.05.2022р.
Суддя В. А. Войціховський