23.05.2022 року м.Дніпро Справа № 904/4918/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
учасники процесу в судове засідання не з"явились; про час і місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 (колегія суддів у складі головуючого судді Рудь І.А., суддів Мельниченко І.Ф., Васильєва О.Ю., м. Дніпро, повний текст складено 26.11.2021) у справі №904/4918/19
за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто", м. Дніпро
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт", м. Дніпро
про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог
У жовтні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить визнати недійсним односторонній правочин у формі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.02.2018 банк, як орендодавець уклав договір оренди приміщення із відповідачем, як орендарем, шляхом накладення електронних цифрових підписів уповноважених представників сторін та електронних печаток їх підприємств. 26.09.2019 банком отримано повідомлення №26/02 від 26.09.2019, яким доведено до відома, що між відповідачем, як новим кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПриватОфис”, як первісним кредитором, укладено договір №25/09 від 25.09.2019 про відступлення права вимоги за договорами оренди (всього 34 шт.) від 01.12.2016, укладеними між банком та ТОВ “ПриватОфис”. Разом з тим, 26.09.2019 відповідачем надіслано банку заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням), якою повідомлено позивача про те, що відповідач вважає припиненим своє зобов'язання щодо сплати заборгованості перед банком у розмірі 370 675, 80 грн. за вищевказаним договором оренди від 01.02.2018, яка встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі №904/527/19. Позивач стверджує, що за договором відступлення відповідачу передані вимоги, які не існували на момент укладання такого договору, що є підставою для визнання одностороннього правочину у формі заяви від 26.09.2019 № 26/2 про зарахування зустрічних однорідних вимог недійсним.
Ухвалою господарського суду від 30.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 26.11.2019; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПриватОфис".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 у справі №904/4918/19 позов задоволено повністю.
Визнано недійсним односторонній правочин у формі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" (м. Дніпро) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (м. Київ) 1 921,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" (колишня назва ТОВ "Приватофис") подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, нез"ясування обставин справи, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Одночасно у змісті скарги викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано його отриманням засобами поштового зв"язку 17.12.2021.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем протиправно не визнається дійсність одностороннього правочину TOB “БІЗНЕС-АВТО" - "Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) від 26.09.2019" та протиправно не визнається припинення зобов'язань TOB “БІЗНЕС-АВТО" на підставі цього одностороннього правочину у відповідному розмірі за Договором оренди від 01 лютого 2018 року.
Тож, односторонній правочин є вчиненим (укладеним) в момент вчинення заяви, та вчинення такого правочину не пов'язано з волевиявленням іншої особи, відповідно, факт наявності заперечень Банку - не змінює факту вчинення TOB "БІЗНЕС-АВТО" одностороннього правочину та не змінює моменту вчинення такого одностороннього правочину. Більш того, законодавство України, у тому числі ЦК України, не визначає наявність заперечень проти одностороннього правочину як підставу для недійсності такого правочину.
Звертає увагу, що на поточний момент Договір про відступлення права вимоги від 25.09.2019 № 25/09, укладений між ТОВ “БІЗНЕС-АВТО" та ТОВ "ПРИВАТОФИС" є дійсним, судових рішень в яких би встановлювалось протилежне не ухвалювалось. Крім того, так само не ухвалювалось рішення суду, про визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ “БІЗНЕС-АВТО", що вчинений у формі Заяви ТОВ "БІ3НЕС-АВТО" від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) зобов'язання ТОВ "БІЗНЕС-АВТО" перед АТ КБ "Приватбанк" за Договором оренди від 01 лютого 2018 року.
Апелянт наголошує, що станом на дату укладення Договору про відступлення права вимоги від 25.09.2019 № 25/09 між ТОВ "БІЗНЕС-АВТО" та ТОВ "ПРИВАТОФИС", а також станом на дату вчинення ТОВ "БІЗНЕС-АВТО" правочину щодо зарахування від 26.09.2019 - ТОВ "ПРИВАТОФИС" не було повідомлене Банком про здійснені заліки.
Вказане також доводиться тією обставиною, що Заява АТ КБ "ПриватБанк" від 13.08.2019 № Е.65.0.0.0/3-165412 про припинення зобов'язань за договорами оренди за серпень 2019 року ТОВ "ПРИВАТОФИС" отримані не були, що підтверджується відстеженням поштових відправлень на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" за посиланням в мережі інтернет - http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku; поштових направлень на які посилається АТ КБ "ПриватБанк", зокрема відправка за наступним трек-номером: 4909400358373.
Тобто, станом на дату укладення Договору про відступлення права вимоги від 25.09.2019 № 25/09 ТОВ "ПРИВАТОФИС" не був обізнаний про вчинені Банком заліки, у формі Заяви АТ КБ "ПриватБанк" від 13.08.2019 № Е.65.0.0.0/3-165412 про припинення зобов'язань за договорами оренди за серпень 2019 року.
Отже, припинення зобов'язань АТ КБ "ПриватБанк" перед ТОВ "ПРИВАТОФИС" за Договорами оренди №б/н від 01.12.2016 за серпень 2019 року на підставі Заяви від 13.08.2019 № Е.65.0.0.0/3-165412 є такою, що не відбулось, через те, що Банк не повідомив про це ТОВ "ПРИВАТОФИС" в належному порядку, зокрема Банком не надано доказу відповідного повідомлення ТОВ "ПРИВАТОФИС", що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.
На підставі вищенаведеного, ТОВ "БІЗНЕС-АВТО" вважає безпідставним посилання АТ КБ "ПриватБанк" на недійсність відступленої за Договором про відступлення права вимоги від 25.09.2019 № 25/09 вимоги.
Додатково до вище вказаного апелянт наголошує, що заяви АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7693007/01 від 17.12.2018, № Е.65.0.0.0/3-1246 від 04.01.2019, № Е.65.0.0.0/3-6478 від 16.01.2019, Е.65.0.0.0/3-31486 від 11.02.2019, Е.5.0.0.0/3-55850 від 07.03.2019, Е. 5.0.0.0/3-75285 від 05.04.2019, Е.5.0.0.0/3-95930 від 13.05.2019, Е.5.0.0.0/3-114028 від 11.06.2019, Е.5.0.0.0/3-133901 від 12.07.2019, Е.5.0.0.0/3-165412 від 13.08.2019, Е.5.0.0.0/3-181641 від 12.09.2019, Е.5.0.0.0/3-203460 від 11.10.2019 про припинення зобов'язань ТОВ "ПРИВАТОФИС" отримані не були, що підтверджується відстеженням поштових відправок на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" за посиланням в мережі інтернет - https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html; так, на веб-сайті за посиланням - https://track.ukrposhta.ua/trackinu UA.html щодо усіх зазначених трек-номерів - поштових направлень, на які посилається АТ КБ "ПриватБанк", зокрема відправки за наступними трек-номерами: 4910009521470, 4931700284938, 4931700284940, 4931700285829, 4931700285810, 4931700286469, 4931700286477, 4931700286507, 4931700286515, 4931700286620, 4931700286639, 4931700286698, 4931700286701, 4931700287139, 4931700287147, 4931700287503, 4931700287511, наявна наступна інформація: "Дані про відправлення за номером ... на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі", що ставить під сумнів дійсність зазначених відправок.
Отже, станом на дату укладення Договору про відступлення права вимоги ТОВ "ПРИВАТОФИС" не був обізнаний про вчинені Банком заліки.
Апелянт наголошує, що у позові позивачем не зазначено, яке само його право порушено та в чому полягає це порушення, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Апелянт стверджує, що незаконність однієї із вище перелічених заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог встановлювалась в судових справах, що розглядаються між ТОВ "Приватофис" та АТ КБ "Приватбанк", зокрема у справах №№910/21645/17, 910/21683/17.
Також апелянт звертає увагу, що справу було розглянуто за відсутності ТОВ "Приватофис" без повідомлення про дату, місце та час розгляду справи, що є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, зазначив, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги АТ КБ “ПриватБанк” посилалося не на недійсність договору про відступлення права вимоги № 25/09 від 25.09.2019, як помилково вважає апелянт, а на відсутність у ТОВ “Монтана-Естейт” (колишнє ТОВ "Приватофис") статусу кредитора по відношенню до АТ КБ “ПриватБанк”. Тобто, у ТОВ “Монтана-Естейт” були відсутні будь-які дійсні права вимоги до АТ КБ “ПриватБанк”, які б могли бути відступлені на підставі договору № 25/09 від 25.09.2019. Тому, вимоги, визначені договором № 25/09 від 25.09.2019, вже були недійсними внаслідок припинення відповідних зобов'язань. Таким чином, дійсність договору про відступлення права вимоги не має вирішального значення під час розгляду даної справи, оскільки цей договір не створює жодних юридичних наслідків для АТ КБ “ПриватБанк”.
Також з посиланням на ч.1 ст.518 ЦК України позивач зазначає, що АТ КБ “ПриватБанк” у спорах з ТОВ “Бізнес-Авто” має право висуваті ті ж заперечення, що і проти ТОВ “Монтана-Естейт”, а тому у даному спорі АТ КБ “ПриватБанк” заперечує про здійснення ТОВ “БізнесАвто” зарахування зустрічних однорідних вимог з тих самих підстав, які б могли використовуватися і проти ТОВ “Монтана-Естейт”.
Окрему увагу позивач звертає на пункт 3.5 договору про відступлення права вимоги № 25/09 від 25.09.2019 (т. 1 а.с. 54), згідно якого первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданих за цим договором прав вимоги.
Позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 601 ЦК України, яка передбачає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, як і на ч.3 ст.203 ГК України, яка містить аналогічні за змістом положення, зазначає, що норми чинного законодавства не пов'язують момент припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних вимог із моментом отримання або неотримання відповідної заяви іншою стороною.
Також посилаючись на п. 7.9 постанови Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №918/329/18 вказує, що в розумінні статті 601 Цивільного кодексу України, моментом припинення зобов'язань сторін є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Спростовуючи доводи апелянта, що у матеріалах справи, нібито, відсутні докази направлення та отримання ТОВ “Монтана-Естейт” Заяви про припинення зобов'язання зарахуванням № Е.65.0.0.0/3-165412 від 13.08.2019, позивач наголошує, що матеріали справи містять докази, подані стороною позивача, які підтверджують як направлення, так і отримання вказаної заяви третьою особою. Так, до позовної заяви були додані копії списку згрупованих поштових відправлень, скерованих на адресу ТОВ “ПриватОфис” (ТОВ “Монтана-Естейт”), фіскального чеку про оплату послуг поштового зв'язку та описів вкладення до цінних листів (т. 1 а.с. 96-98); також до відповіді на відзив ТОВ “Бізнес-Авто” на позовну заяву АТ КБ “ПриватБанк” була додана роздрукована інформація з офіційної веб-сторінки АТ “Укрпошта” щодо відстеження вищевказаних поштових відправлень (т. 2 а.с. 10-11).
Посилання апелянта на справи №910/21645/17 та №910/21683/17, позивач вважає безпідставним, оскільки під час розгляду зазначених справ суди встановлювали обставини, які стосувалися іншої заяви Банку про зарахування зустрічних вимог, а саме: заяви за №20.1.0.0.0/7 693007/01 від 17.12.2018. Однак, обґрунтовуючи свої позовні вимоги у справі №904/4918/19, АТ КБ “ПриватБанк” посилалося на Заяву про припинення зобов'язання зарахуванням за №Е.65.0.0.0/3-165412 від 13.08.2019. Тобто, обставини, встановлені у справах №910/21645/17 та №910/21683/17, не входять до предмету доказування у справі №904/4918/19.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.01.2022, справу №904/4918/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу ТОВ "Монтана-Естейт" залишено без руху через неподання останнім доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, неподання доказів направлення скарги учасникам справи, неподання доказів в обґрунтування клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, як не подання доказів зміни назви третьої особи з ТОВ "Приватофис" на ТОВ "Монтана-Естейт". Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
15.02.2022 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 17.01.2022, надійшла заява про усунення недоліків скарги (подана до відділення зв"язку 11.02.2022) до якої додано: платіжне доручення №5078 від 03.02.2022 про сплату 2881,50 грн судового збору; протокол загальних зборів учасників ТОВ "Приватофис" від 17.05.2021, яким затверджено рішення щодо зміни назви Товариства на ТОВ "Монтана-Естейт"; докази в підтвердження поважності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду - копію конверту, в якому надійшло рішення суду та витяг із сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення, якими підтверджується отримання рішення суду 17.12.2021; фіскальні чеки з описами вкладення, що свідчать про направлення скарги позивачу і відповідачу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2022 змінено найменування третьої особи у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПриватОфис", м. Дніпро на Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" (ідентифікаційний код 33546549); визнано поважними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги та відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 у справі №904/4918/19; зупинено дію рішення на час апеляційного розгляду; розгляд апеляційної скарги призначений на 14.03.2022 на 10:30 годину; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Верховною Радою України 15.03.2022 Законом №2119-ІХ, з 26.03.2022 ще на 30 діб та, в подальшому, Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, що затверджено Верховною Радою Законом №2212-ІХ.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
У своєму рішенні від 24.02.2022 №9 Рада суддів України вирішила зокрема, що слід звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист; з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендувати зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
02.03.2022 Радою суддів опубліковані Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, відповідно до п.5 яких судам по можливості слід відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.
Відповідно до наказу голови Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 №13 вирішено повідомити учасників судових процесів у справах, призначених до розгляду у відкритих судових засіданнях з 28.02.2022 по 04.03.2022, про їх нездійснення.
Згідно з наказом голови суду від 04.03.2022 №14 розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Центральним апеляційним господарським судом, з 09.03.2022 не відбуватиметься до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, судове засідання 14.03.2022 у справі №904/4918/19 не відбулось.
Відповідно до рішення зборів суддів, оформленого протоколом зборів суддів №4 від 01.04.2022, Центральний апеляційний господарський суд з 04.04.2022 почав призначення слухання справ у судових засіданнях з урахуванням можливості повідомлення сторін. Звернуто увагу сторін, що дату та час розгляду усіх справ, які знаходяться у провадженні суду, буде визначено у відповідних ухвалах суду, прийнятих після 04.04.2022; при цьому, за наявності письмової згоди учасників справи, можливий розгляд справи без участі сторін або в режимі відеоконференцзв'язку.
Ухвалою суду від 06.04.2022 розгляд апеляційної скарги призначено на 20.04.2022.
20.04.2022 від позивача на адресу суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, яке мотивовано тим, що ухвалу суду від 21.02.2022 про відкриття провадження у справі отримано позивачем лише 11.04.2022, відтак, кінцевим строком подачі відзиву на апеляційну скаргу є 21.04.2022, при цьому згідно з пунктами 5 та 6 Рекомендацій Ради суддів щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам по можливості слід відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
Також 20.04.2022 до суду від відповідача надійшли пояснення по справі, згідно яких останнім зазначено, що в межах виконання рішення суду по справі №904/527/19 (ВП №62025016) спірні кошти стягнуті на користь Банку в повному обсязі, що, на його думку, свідчить про відсутність предмету спору у цій справі, відтак, вважає необхідним скасувати рішення у цій справі та закрити у ній провадження на підставі положень ч.1 ст.278, ч.1 ст.231 ГПК України.
Ухвалою суду від 20.04.2022 розгляд справи відкладений на 23.05.2022; позивачу продовжений строк для подачі відзиву на позов до 25.04.2022 (включно).
23.05.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача про скасування рішення і закриття провадження у справі, в яких позивач зазначив, що предмети спорів у справах №904/527/19 та №904/4918/19 є різними, зокрема у справі №904/527/19 спір носив майновий характер (стягнення заборгованості з орендної плати), а у даній справі спір носить немайновий характер (визнання недійсним одностороннього правочину). Отже, примусове виконання рішення суду в іншій справі не свідчить про відсутність спору у даній справі.
Оскільки вказані заперечення надійшли до суду після закінчення судового засідання, то до уваги судом не беруться.
Представники учасників провадження в судове засідання, призначене на 23.05.2022, не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою в отриманні копії ухвали від 20.04.2022 на руки відповідачем (а.с.192, т.4, на звороті), рекомендованими повідомленнями про вручення ухвали позивачу 02.05.2022 (штрихкодовий ідентифікатор № 4900096495779) та третій особі (апелянту) 28.04.2022 (штрихкодовий ідентифікатор №4900096495787).
Згідно з частиною 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
За нормами ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на належне повідомлення учасників провадження про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників учасників провадження.
В судовому засіданні 23.05.2022 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
01.02.2018 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (правонаступником якого є позивач), як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто", як орендарем, підписано договір оренди приміщення №б/н шляхом накладення електронних цифрових підписів уповноважених представників сторін та електронних печаток їх підприємств (т. 1, арк. с. 23-31).
Пунктом 7.1 цього договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно-цифрового підпису усіма його сторонами та діє з "01" лютого 2018 року по "31" липня 2018 року до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 у справі № 904/527/19 (т. 1, арк. с. 32-42) задоволено частково позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 205 931 грн, суми інфляційної складової в розмірі 2 439, 80 грн, 3% річних в розмірі 1 702, 74 гр, пені в розмірі 20 413, 68 грн, неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, що складає 1 357 018, 86 грн, та штрафу у розмірі 50% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення в розмірі 3 747 944, 50 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" суму боргу з орендної плати в розмірі 205 931 грн, суму інфляційної складової в розмірі 2 439, 80 грн, 3% річних в розмірі 1 702, 74 грн; пеню в розмірі 20 413, 68 грн, неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю, що складає 444 810, 96 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 129, 47 грн. В задоволенні вимог про стягнення неустойки в розмірі 912 207, 90 грн, штрафу у розмірі 50% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення в розмірі 3 747 944, 50 грн судом відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 904/527/19 (т. 1, арк. с. 43-52), залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2019 у даній справі, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 змінено в частині стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 488 920,04 грн.
Таким чином, судами у справі № 904/527/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" за договором оренди приміщення від 01.02.2018 №б/н заборгованість в загальному розмірі 719 407, 26 грн.
Відповідно до припису частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини укладення та виконання сторонами вказаного вище договору оренди приміщення б/н від 01.02.2018, встановлені господарськими судами у справі № 904/527/19, не підлягають доказуванню підчас розгляду даної справи, участь в якій беруть ті самі особи.
У позовній заяві позивач зазначає, що 26.09.2019 ним було отримано повідомлення № 26/02 від 26.09.2019 (т. 1, арк. с. 59-61), яким доведено до відома, що між з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" (відповідач), як новим кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (третя особа), як первісним кредитором, укладено договір № 25/09 від 25.09.2019 про відступлення права вимоги за договорами оренди (34 шт) від 01.12.2016, укладеними між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис".
Згідно з пунктом 1.2 договору № 25/09 про відступлення права вимоги від 25.09.2019 (далі - договір відступлення), копія якого міститься у матеріалах справи (т. 1, арк. с.54-55), новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов'язання з повернення грошових коштів (виконання грошових зобов'язань, строк виконання яких настав 20.08.2019) зі сплати орендних платежів за основним договорам за серпень 2019 року - у загальній сумі 383 830, 10 грн.
Пунктом 5.1 договору відступлення передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019.
У додатку № 1 до договору відступлення (т. 1, арк. с. 56-58) наведено розрахунок заборгованості АТ КБ "Приватбанк" за укладеними з ТОВ "Приватофис" договорами оренди приміщень від 01.12.2016 з сплати орендної плати за серпень 2019 року станом на 25.09.2019.
Позивач підтверджує факт того, що між ним і третьою особою було укладено 246 договорів оренди б/н від 01.12.2016 щодо відповідної кількості об'єктів нерухомості (перелік цих договорів міститься у матеріалах справи - т. 1, арк. с. 62-73).
Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як кредитором, та третьою особою, як позичальником, було укладено кредитний договір № 08/104/К від 17.12.2008 (зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами і договорами про внесення змін (т. 1, арк. с. 74-92).
Відповідно до довідки АТ КБ "Приватбанк" № Э.Upr 1/3-211005 від 21.10.2019 "Про стан заборгованості за кредитом" станом на 13.08.2019 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" за кредитним договором № 08/104/К від 17.12.2008 складала 76 753 367, 46 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 58 159 140, 34 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 0,00 грн; пеня - 18 594 227, 12 грн. (т. 1, арк с. 93).
Позивач зазначає, що заявою від 13.08.2019 № Е.65.0.0.0/3-165412, копію якої надано до матеріалів справи (т. 1, арк. с. 95), на підставі ст. 203 Господарського кодексу України та ст.ст. 598, 599, 601 Цивільного кодексу України припинив своє зобов'язання з оплати орендної плати за серпень 2019 року у розмірі 5 429 151,77 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" за кредитним договором № 08/104/К наявна заборгованість у розмірі 76 533 665, 50 грн.
Вказана заява № Е.65.0.0.0/3-165412 від 13.08.2019 про припинення зобов'язань зарахуванням 05.09.2019 надіслана позивачем засобами поштового зв'язку на адресу місцезнаходження третьої особи (49044, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, буд. 14) та на її абонентську поштову скриньку № 4778 (49094, м. Дніпро), що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень за 05.09.2019, фіскальним чеком ДД ПАТ "Укрпошта" від 05.09.2019 та описами від 05.09.2019 вкладень у цінні листи на ім'я ТОВ "Приватофис" (т. 1, арк. с. 96-98).
Разом з цим, 26.09.2019 відповідачем надіслано позивачу заяву № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням), якою повідомлено АТ КБ "Приватбанк" про те, що відповідач вважає припиненим своє зобов'язання щодо сплати заборгованості перед банком у розмірі 370 675, 80 грн за договором оренди, яка встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 904/527/19.
За змістом заяви № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) (т. 1, арк. с. 59) вказане зобов'язання відповідача припиняється шляхом проведеного з позивачем зарахування за зустрічною однорідною вимогою про погашення заборгованості зі сплати орендних платежів у загальній сумі 370 675, 80 грн, що виникла за умовами договорів оренди б/н від 01.12.2016.
У відповідь на заяву № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) позивач 18.10.2019 надіслав відповідачу лист за № 20.1.0.0.0/7-190926/2294 від 18.10.2019 із викладеними в ньому запереченнями (т. 1, арк. с. 99), що підтверджується фіскальним чеком ДД ПАТ "Укрпошта" від 18.10.2019, накладною № 4909400358373 та описом від 18.10.2019 вкладення в цінний лист на ім'я ТОВ "Бізнес-Авто" (т. 1, арк. с. 101, 102).
Позивач не погоджується із заявою відповідача № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням), вважає її безпідставною та такою, що порушує його права, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватись тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Вважаючи належним чином виконаним свій обов'язок із сплати орендної плати за серпень 2019 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою від 13.08.2019 № Е.65.0.0.0/3-165412, позивач наголошує на відсутності у третьої особи на момент укладення договору № 25/09 про відступлення права вимоги від 25.09.2019 вимог, що були ним передані відповідачу на підставі цього договору.
Наведені підстави і стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач і третя особа проти позову заперечують, посилаючись на дотримання відповідачем при вчиненні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) від 26.09.2019 вимог статей 601, 602 Цивільного кодексу України та на неповідомлення позивачем третьої особи про здійснений залік за заявою № Е.65.0.0.0/3-165412 від 13.08.2019 про припинення зобов'язань зарахуванням.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи договір № 25/09 про відступлення права вимоги від 25.09.2019 третя особа передала відповідачу неіснуючі у неї права на грошові кошти зі сплати орендних платежів за серпень 2019 року за договорами оренди приміщень від 01.12.2016, укладеними із позивачем (відступила відповідачу недійсну вимогу на момент переходу цих прав), оскільки 13.08.2019 відповідне право припинене позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог із третьою особою за заявою № Е.65.0.0.0/3-165412 від 13.08.2019, а тому відповідач не набув прав вимоги до позивача і статусу кредитора за договорами оренди приміщень від 01.12.2016 в частині сплати орендних платежів за серпень 2019 року, що свідчить про невідповідність вимоги - одностороннього правочину у формі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) - положенням Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання недійсним цього правочину відповідно до ст. 215 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути визнання правочину недійсним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно частин 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Тому, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
При цьому, звертаючись із позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору, позивач зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, на момент вчинення правочину і настання відповідних наслідків.
Тому, предметом доказування у даній справі є наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсними на момент його вчинення, зокрема, обсяг та зміст прав, які перейшли до нового кредитора за договором про відступлення права вимоги та чи існували ці права на момент переходу.
За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - односторонній правочин, який оформлюється заявою однією із сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав.
Припинення зобов'язань врегульоване главою 50 Цивільного кодексу України.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно зі ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог:
1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
2) про стягнення аліментів;
3) щодо довічного утримання (догляду);
4) у разі спливу позовної давності;
4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;
5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
За приписами ч. 2 ст. 603 Цивільного кодексу України у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Згідно правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі Об"єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі 910/11116/19:
"47. Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
48. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
49. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
50. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
51. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення."
Як встановлено судом першої інстанції та відповідає матеріалам справи, вимога відповідача, зарахування якої передбачено оспорюванню заявою № 26/2 від 26.09.2019, виникла на підставі укладеного ним із третьою особою договору № 25/09 про відступлення права вимоги від 25.09.2019, тобто внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Такий правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 у справах №6-459цс-17 та №752/8842/14-ц та Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №756/9788/15-ц.
Матеріали дійсної справи свідчать про те, що грошове зобов"язання, право вимоги на яке передано третьою особою на користь відповідача за договором № 25/09 про відступлення права вимоги від 25.09.2019, було припинене позивачем 13.08.2019 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог із третьою особою за заявою № Е.65.0.0.0/3-165412.
Так, за цією заявою Банком (позивачем) зараховано в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Приватофис" (третя особа) за кредитом (договір № 08/104/К від 17.12.2008, заборгованість в сумі 76 533 665,50 грн, строк виконання зобов"язання настав 14.12.2018) частину суми боргу - 5 429 151,77 грн, що є зобов"язаннями позивача зі сплати орендних платежів третій особі за серпень 2019 року згідно договорів оренди №б/н від 01.12.2016.
Доказів визнання вказаної заяви недійсною у встановленому законом порядку учасниками даної справи суду надано не було. А отже, відповідний правочин є дійсним в силу положень ст.204 ЦК України.
Посилання апелянта на те, що станом на дату укладення Договору про відступлення права вимоги від 25.09.2019 № 25/09 між ТОВ "БІЗНЕС-АВТО" та ТОВ "ПРИВАТОФИС", а також станом на дату вчинення ТОВ "БІЗНЕС-АВТО" правочину щодо зарахування від 26.09.2019 - ТОВ "ПРИВАТОФИС" не було повідомлене Банком про здійснені заліки, спростовується матеріалами справи, зокрема наявними у ній доказами направлення відповідної заяви про припинення зобов"язань зарахуванням від 13.08.2019 третій особі на його належну адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (списком згрупованих відправлень, фіскальним чеком, описами вкладення у цінні листи - а.с.96-98, т.1).
Також, витягом із сайту АТ "Укрпошта" підтверджується отримання цих відправлень (зокрема, заяви про зарахування зустрічних вимог від 13.08.2019) Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" 09.09.2019 та 23.09.2019 ((відповідно) - а.с.10-11, т.2), внаслідок чого відхиляються доводи апелянта про те, що заяви АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7693007/01 від 17.12.2018, № Е.65.0.0.0/3-1246 від 04.01.2019, № Е.65.0.0.0/3-6478 від 16.01.2019, Е.65.0.0.0/3-31486 від 11.02.2019, Е.5.0.0.0/3-55850 від 07.03.2019, Е.5.0.0.0/3-75285 від 05.04.2019, Е.5.0.0.0/3-95930 від 13.05.2019, Е.5.0.0.0/3-114028 від 11.06.2019, Е.5.0.0.0/3-133901 від 12.07.2019, Е.5.0.0.0/3-165412 від 13.08.2019, Е.5.0.0.0/3-181641 від 12.09.2019, Е.5.0.0.0/3-203460 від 11.10.2019 про припинення зобов'язань ТОВ "ПРИВАТОФИС" отримані не були, що підтверджується відстеженням поштових відправок на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта", зокрема що по відправкам за наступними трек-номерами: 4910009521470, 4931700284938, 4931700284940, 4931700285829, 4931700285810, 4931700286469, 4931700286477, 4931700286507, 4931700286515, 4931700286620, 4931700286639, 4931700286698, 4931700286701, 4931700287139, 4931700287147, 4931700287503, 4931700287511, наявна наступна інформація: "Дані про відправлення за номером ... на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі", що ставить під сумнів дійсність зазначених відправок.
Слід наголосити, що дані на сайті АТ Укрпошта" зберігаються протягом шести місяців з моменту відправки, а тому, посилання апелянта на відсутність таких даних на сайті зі спливом більше двох років є безпідставними.
Відтак, за договором № 25/09 про відступлення права вимоги від 25.09.2019 третя особа передала відповідачу неіснуючі у неї права на грошові кошти зі сплати орендних платежів за серпень 2019 року за договорами оренди приміщень від 01.12.2016, укладеними із позивачем. А тому відповідач не набув прав вимоги до позивача і статусу кредитора за договорами оренди приміщень від 01.12.2016 в частині сплати орендних платежів за серпень 2019 року.
Тож, заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) передбачено залік неіснуючої вимоги, зобов'язання за якою припинилось зарахуванням зустрічних вимог ще до моменту укладення договору № 25/09 про відступлення права вимоги від 25.09.2019 (заміни кредитора у зобов'язанні).
Таким чином, односторонній правочин у формі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) не відповідає положенням Цивільного кодексу України (зокрема ст.514 ЦК України) та підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 215 цього Кодексу.
Доводи апелянта стосовно того, що у позові позивачем не зазначено, яке само його право порушено та в чому полягає це порушення, що є самостійною підставою для відмови у позові, спростовуються змістом позовної заяви, зокрема у позові позивач вказував, що оспорюваним правочином не визнається припинене Банком за заявою про зарахування зустрічних вимог від 13.08.2019 зобов"язання з оплати орендних платежів за договорами без номеру від 01.12.2016 на суму 5 429 151,77 грн.
Щодо посилань апелянта на те, що незаконність однієї із вище перелічених заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог встановлювалась в судових справах, що розглядаються між ТОВ "Приватофис" та АТ КБ "Приватбанк", зокрема у справах №№910/21645/17, 910/21683/17, то вказані доводи відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки не стосуються даної справи, зокрема, у справах на які послався апелянт не встановленого жодного преюдиціального факту, що є обов"язковим для даної справи, тим більш, хоча і сторони в них збігаються, втім, предмети позовів та коло обставин, що встановлювались у справах, є різними.
Доводи апелянта стосовно ТОВ "Імме" (а.с.134, т.4) не беруться судом апеляційної інстанції до уваги оскільки взагалі не стосуються даної справи.
Щодо посилань апелянта на ухвалення рішення у справі за відсутності належного повідомлення його про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже наведено вище, ухвалою господарського суду від 30.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 26.11.2019; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПриватОфис" (нині ТОВ "Монтана-Естейт").
Ухвала надіслана на юридичну адресу третьої особи, що розміщена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та повернулась до суду без вручення із зазначенням "фірми нема", втім, 19.11.2019 представник цього Товариства ознайомилась з матеріалами справи (а.с.116, т.1), отже, третя особа була обізнана із вказаною справою, учасником якої є.
В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, провадження у справі зупинялось через оскарження учасниками справи різних процесуальних документів у ній.
Ухвалою від 27.10.2021 провадження у справі №904/4918/19 було поновлено та призначено до розгляду по суті на 18.11.2021 (а.с.86-89, т.4). Вказану ухвалу отримано апелянтом 10.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930018359741 (а.с.90, т.4).
Отже, про судове засідання третя особам обізнана була.
Згідно зі ст.42 ГПК України участь учасника справи у судовому засіданні є його правом, а не обов"язком, якщо ухвалою суду не визначено іншого.
При цьому за приписамич.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Так, ухвалою суду від 27.10.2021, якою поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 18.11.2021, явку учасників провадження визнано обов"язковою. Втім, умов, які визначені ст.202 ГПК України, що унеможливлюють розгляд справи, в даному випадку не було, внаслідок чого суд обґрунтовано розглянув її по суті та ухвалив відповідне рішення.
Таким чином, порушення норм процесуального права, що є безумовною підставою для скасування рішення в даному випадку судом апеляційної інстанції не встановлено.
Щодо вимоги відповідача про скасування рішення у цій справі та закриття провадження у ній з підстав, визначених ч.1 ст.278, ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору, наведених у поясненнях на апеляційну скаргу, то суд апеляційної інстанції не бере їх до уваги з огляду на наступне.
По-перше, у разі незгоди з рішенням суду відповідач не був позбавлений права самостійно оскаржити таке рішення в апеляційному порядку.
По-друге, згідно наданих доказів відповідачем виконано рішення у справі №904/527/19 (ВП 62025016), предметом розгляду якої було стягнення заборгованості з орендних платежів за договором від 01.02.2018, в той же час, предметом спору у даній справі є визнання правочину недійсним, а саме односторонньої заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.09.2019 №26/2, відтак, предмети спорів є різними, тому виконання рішення за майновим спором не виключає наявність спору немайнового характеру.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 у справі №904/4918/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 у справі №904/4918/19 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 31.05.2022.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік