23.05.2022 року м.Дніпро Справа № 904/5642/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Кандиба Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс-К" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 (суддя Татарчук В.О.)
у справі №904/5642/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лоджістик Трейд” , м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Текс-К”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Лоджістик Трейд” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Текс-К” про стягнення заборгованості за надані послуги на підставі договору від 05.11.2020 №_ТЭО 2020-11 транспортно-експедиційного обслуговування вантажів в розмірі 938212,91грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Текс-К” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лоджістик Трейд” 938 212,91 грн. основного боргу, 14073,19 грн витрат по сплаті судового збору.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Текс-К" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 у справі №904/5642/21 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що при винесенні рішення судом не надано належної оцінки доводам відповідача та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Згідно умов договору єдиною підставою для оплати відповідачем транспортно-експедиційних послуг це рахунок експедитора. Всі отримані від позивача рахунки на оплату транспортно-експедиторських послуг є оплаченими в повному обсязі. Інші рахунки відповідачу не надавалися. Отже у відповідача не виникло обов'язку щодо оплати таких послуг. У зв'язку з відсутністю відповідних рахунків. Позивач виставив претензію №1904-2/2021 від 19.04.2021, яку відповідач отримав 04.06.2021. Згідно норм господарського процесуального кодексу претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання. Тобто граничним строком надання відповіді на претензію 04.07.2021. Проте не дочекавшись відповіді позивач звернувся з позовом до суду. Таким чином позивачем передчасно заявлені вимоги до настання строків оплати транспортно-експедиційних послуг по договору.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс-К" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 у справі №904/5642/21 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до суду докази сплати судового збору у сумі 21 109,79 грн.
На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі №904/5642/21 апелянтом до матеріалів справи надано заяву про усунення недоліків з доданим до неї оригіналом платіжного доручення про сплату судового збору.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс-К" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 у справі №904/5642/21. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні з викликом сторін на 14.03.2022.
Судове засідання призначене на 14.03.2022 не відбулося.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2022 розгляд справи №904/5642/21 призначено на 23.05.2022.
В судове засідання 23.05.2022 представники сторін не з'явились.
Позивачем на електронну адресу суду подано клопотання про відкладення розгляду справи з 23.05.2022 на іншу дату, у зв'язку з неможливістю директора товариства бути присутнім в судовому засіданні.
Разом з тим колегія зазначає, що вказане клопотання не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки не містить електронного цифрового підпису. Зазначене підтверджується Довідкою Центрального апеляційного господарського суду №06-21/166/22 від 23.05.2022.
Апелянт в судове засідання не з'явився. Про поважні причини неявки не повідомив. Ухвала суду надсилалася за адресою місцезнаходження відповідача зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначеною апелянтом в апеляційній скарзі. Поштовий конверт з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2022 про призначення судового засідання на 23.05.2022 повернувся на адресу суду з позначкою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Верховний Суд в постановах від 05.07.2018 у справі 44/227-б, від 24.03.2020 у справі 904/1975/19, від 08.04.2020 у справі №909/747/18. Від 24.12.2019 у справі №909/359/19 вказав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Апелянт був обізнаний про відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою та отримував ухвали суду за адресою зазначеною в апеляційній скарзі, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень та подавав заяви у справі.
Повідомивши суду як засіб зв'язку свою адресу, особа має вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження за його апеляційною скаргою, стан надходження поштових відправлень.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Таким чином згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, забезпечення їх права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, яке здійснюється ними на їх власний розсуд і яким відповідач не скористався, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.11.2020 між ТОВ “Євро Лоджістик Трейд” (експедитор) та ТОВ “Текс-К” (клієнт) укладено договір №_ТЭО 2020-11 транспортно-експедиційного обслуговування вантажів.
Згідно з п. 1.1 Договору, клієнт доручає, а експедитор за плату, за дорученням клієнта і за його рахунок, організовує транспортно-експедиційне обслуговування внутрішньоукраїнських, експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта і порожнього транспорту (далі - “Вантажі Клієнта”) при їх перевезенні по території України та інших країн, відповідно до Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” від 01 липня 2004 року, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06 квітня 1998 року, Правилами Угоди про міжнародне вантажне сполучення, міжурядовими та прикордонними Угодами і національним транспортним правом країни, по території якої здійснюється перевезення.
Відповідно до п. 3.3 Договору клієнт здійснює на розрахунковий рахунок експедитора 100% (стовідсоткову) перед попередню оплату вартості перевезення і транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, суми страхової премії, якщо перевезення, вантаж або рухомий склад застраховані, вартості митно-брокерських послуг, або інших погоджених сторонами в установленому цим договором порядку послуг на підставі рахунків експедитора, не менш ніж на 5 (п'ять) банківських днів до дати початку перевезення. Попередня оплата вважається здійсненою належним чином в день надходження коштів на банківський рахунок експедитора в повному обсязі.
У разі якщо за згодою експедитора, перевезення вантажу клієнта розпочато до надходження 100% попередньої оплати в порядку п.3.3 цього Договору, клієнт повинен провести 100% оплату за фактично відправлені вагони з вантажем клієнта, що здійснюється згідно цього Договору, протягом погодженого сторонами терміну, з дати початку перевезення певної партії вантажу (п.3.4 Договору).
Експедитор має право не приступати до виконання своїх обов'язків по даному договору до надходження 100% передоплати за надання транспортно-експедиційних послуг, якщо інше не передбачене у відповідній заявці або додатку до договору (п.3.9 Договору).
Обсяг наданих експедитором та прийнятих клієнтом послуг остаточно узгоджується сторонами в Акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Клієнт підписує наданий експедитором Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту його отримання або направляє протягом зазначеного строку на адресу експедитора претензію з аргументованою відмовою від підписання такого акту. У випадку відмови клієнта від підписання акту і неподання на адресу експедитора претензії в обумовлений строк, Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вважається підписаним клієнтом і повністю з ним узгодженим, а послуги за цим актом такими, що були виконані експедитором належним чином та в передбачений цим Договором, Додатками до нього або Заявкою строк (п.5.1 Договору).
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що сторони зобов'язані підписати акт звірки наданих експедитором послуг та акт звірки розрахунків між сторонами не пізніше 15 числа місяця, наступного за тим, в якому надавалися послуги Клієнту. У разі відмови Клієнта від підписання актів і не надходження від клієнта аргументованої відмови від їх підписання, експедитор робить остаточний розрахунок вартості винагороди і транспортування вантажу самостійно, за наявними у нього даними. У цьому випадку, сума, розрахована експедитором є остаточною, і клієнт не має права пред'являти будь-які претензії експедитору. Акт вважається узгодженим і прийнятим обома сторонами. Недоплачена клієнтом за розрахунками експедитора або, вразі підписання зазначена в актах звірки на послуги сума повинна бути оплачена клієнтом протягом 1 (одного) банківського дня після закінчення строку, зазначеного в даному пункті, для підписання актів звірки на послуги та звірки розрахунків між сторонами, або отримання клієнтом письмового розрахунку вартості винагороди і транспортування вантажу.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє по 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. У тих випадках, коли перевезення заявленого вантажу клієнтом розпочато в межах терміну дії договору, а закінчується після 31 грудня 2020 року, дія договору автоматично продовжується на весь період перевезення даного вантажу (п.7.1 Договору).
30 листопада 2020 року між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, яким сторони погодили вартість послуг експедитора при організації перевезень вантажів клієнта зі станцій відправлення - Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці - Правда Придніпровської залізниці - 13 000,00 грн за 1 вагон при одинарній операції без забезпечення завантаження по ст. Правда та 10 000,00 грн за 1 вагон з забезпеченням завантаження по ст. Правда.
В п.7 Додатку сторони узгодили, що цей додаток є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між сторонами і є невід'ємною частиною Договору №ТЭО2020-11 від 05.11.2020.
Цей додаток набирає чинності з 01 листопада 2020 року і діє до моменту підписання Додатка, який змінює чи скасовує вищевказані умови перевезень або до закінчення строку дії договору, в залежності від того, яка з цих дат настане раніше (п. 8 Додатку).
На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 3 038 212,91 грн., про що в матеріали справи надано підписані сторонами акти виконаних робіт (наданих послуг) у відповідності до договору транспортно-експедиційного обслуговування №_ТЭО 2020-11 від 05.11.2020, а саме: №6-ТЭО 2020-11 від 31.01.2021 з додатком до акту на суму 100 000,00 грн, №5-ТЭО 2020-11 від 31.01.2021 з додатком до акту на суму 127 920,00 грн, №4-ТЭО 2020-11 від 31.12.2020 з додатком до акту на суму 150 384,00 грн, №3-ТЭО 2020-11 від 31.12.2020 з додатком до акту на суму 1 112 000,00 грн, №2-ТЭО 2020-11 від 30.11.2020 з додатком до акту на суму 210 288,00 грн, №1-ТЭО 2020-11 від 30.11.2020 з додатком до акту на суму 1 337 620,91грн.
Вказані акти скріплені печатками підприємств та підписані сторонами без зауважень.
Позивачем для оплати наданих послуг було виставлено рахунки № 0131-19 від 31.01.2021 на суму 100 000,00 грн, №0131-18 від 31.01.2021 на суму 127 920,00 грн, № 1015 від 31.12.2020 на суму 150 384,00 грн, №1012 від 31.12.2020 на суму 559 908,91грн, №915/1 від 07.12.2020 - 1 500 000,00 грн., №867 від 17.11.2020 - 1 000 000,00 грн.
Відповідачем частково оплачено надані послуги у розмірі 2 100 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 05.11.2020 по 03.06.2021.
19.04.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією вих №1904-2/2021, згідно якої вимагав від ТОВ «ТЕКС-К» виконати свої зобов'язання за Договором №_ ТЭО 2020-11 від 05.11.2020 транспортно-експедиційного обслуговування вантажів та перерахувати на рахунок позивача суму залишку заборгованості у розмірі 938 212,91 грн.
Докази надіслання претензії та отримання її відповідачем надано в матеріали справи.
ТОВ «ТЕКС-К» залишено без відповіді отриману претензію.
Несплата відповідачем суми залишку заборгованості у розмірі 938 212,91 грн. і стала причиною виникнення спору.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Аналогічні положення містяться в статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність".
Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3.3 Договору клієнт здійснює на розрахунковий рахунок експедитора 100% (стовідсоткову) перед попередню оплату вартості перевезення і транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, суми страхової премії, якщо перевезення. Вантаж або рухомий склад застраховані, вартості митно-брокерських послуг, або інших погоджених сторонами в установленому цим договором порядку послуг на підставі рахунків експедитора, не менш ніж на 5 (п'ять) банківських днів до дати початку перевезення. Попередня оплата вважається здійсненою належним чином в день надходження коштів на банківський рахунок експедитора в повному обсязі.
У разі якщо за згодою експедитора, перевезення вантажу клієнта розпочато до надходження 100% попередньої оплати в порядку п.3.3 цього Договору, клієнт повинен провести 100% оплату за фактично відправлені вагони з вантажем клієнта, що здійснюється згідно цього Договору, протягом погодженого сторонами терміну, з дати початку перевезення певної партії вантажу (п.3.4 Договору).
Факт надання послуг підтверджується матеріалами справи, зокрема підписаними сторонами актами виконаних робіт та додатків до них.
Враховуючи відсутність претензій зі сторони відповідача щодо виконання умов договору, в частині доставки вантажу, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання за Договором.
Разом з тим відповідачем не надано доказів своєчасного та повного виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та не сплачено суму вартості наданих послуг у розмірі 938 212,91 грн.
Колегія погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 938 212,91 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги колегія зазначає наступне.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Підписуючи акти здачі-приймання робіт (надання послуг), що покладені у підставу позову, сторони тим самим погоджували у кожному конкретному випадку вартість кожної транспортної послуги (за кожним перевезенням окремо) та укладали додатки до актів, які містять конкретизацію сум вартості послу по кожному акту.
В додатку №1 до Договору №_ТЭО 2020-11 від 05.11.2020 в п. 7 сторони узгодили, що цей додаток є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи підписання відповідачем актів наданих послуг, отримання вимоги позивача про сплату суми залишку заборгованості, строк оплати за вказаним договором у даній справі є таким що настав.
Окрім того колегія звертає увагу, що в матеріалах справи наявний лист вих №887 від 16.04.2021, згідно якого ТОВ «Текс-К» зазначало, що несвоєчасна оплата наданих послуг, виникла не з вини останнього та гарантувало провести оплати заборгованості у строк до 17.05.2021.
Також колегія враховує, що Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього Кодексу (постанови Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/49/17, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, 7, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 20.02.2020 у справі №915/400/18).
Щодо доводів апеляційної скарги, що позивач не дочекавшись відповіді на претензію передчасно звернувся з позовом до суду, колегія зазначає, що законодавством не встановлено обов'язковість досудового врегулювання спору як безумовної передумови для звернення з позовом до суду особи, яка вважає, що її права були порушені, невизнані або оспорені іншою особою.
Таким чином апелянтом не спростовано обов'язку оплатити вартість послуг, наданих за Договором №_ТЭО 2020-11 від 05.11.2020 у повному обсязі.
Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, та передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.
Враховуючи висновок апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати по справі у зв'язку з поданням апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс-К" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 у справі №904/5642/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 у справі №904/5642/21 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Текс-К".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 31.05.2022
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є.Чередко