23.05.2022 року м.Дніпро Справа № 904/4339/21
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),
суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г.
при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Прокурор Буршаєвський К.Л. (ЦАГС)
Представник відповідача Стецик Назар Васильович (в режимі відеоконференції)
Учасник справи Романчук М.М. (ЦАГС)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратура
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 року (суддя Золотарьова Я.С.) у справі № 904/4339/21
за позовом Дніпропетровської обласної прокуратура в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Будсервіс", м. Київ
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет", м. Луцьк
про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтажу тимчасових споруд.
Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернулась до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-БУДСЕРВІС", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" із позовом про:
- зобов'язання відповідача-1 знести самочинно збудоване нерухоме майно - автозаправну станцію, яке знаходиться на пр. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпро та складається з: літ В-1 операторська загальною площею 123,6 кв., літ. Ж-1 навіс, резервуар № 1, та демонтажу тимчасових споруд: мостіння, стела, металевий паркан та некапітальна металева будівля;
- скасування державної реєстрації права власності на автозаправочний комплекс загальною площею 123,6 кв. м., що розташований на проспекті Слобожанському, 2Г у м. Дніпро за відповідачем-2, проведену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Рудкевича Є.В. № 30344331 від 06.07.20216 з одночасним припиненням речових прав відповідача-2 на вказаний об'єкт нерухомого майна (номер запису про право 15273765).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 у справі № 904/4339/21 відмовлено у задоволенні позову Дніпропетровської обласної прокуратура в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтажу тимчасових споруд.
Не погодившись з рішенням суду, Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021р. у справі № 904/4339/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, посилається на те, що ТОВ «АЗС-Будсервіс» здійснено самочинне будівництво капітальних будівель та споруд автозаправної станції на пр. Слобожанський, 2-Г у м. Дніпро, за відсутності будь-яких дозвільних документів та без виділення земельної ділянки для будівництва, всупереч вимог ст.ст. 29, 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Зокрема, апелянт зазначає, що у межах розгляду господарської справи № 28/504-08 доказів набуття права власності на об'єкти, розташовані на самовільно зайнятій земельній ділянці, сторонами не надано, в Реєстрі будівельної діяльності, Реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України відомості щодо початку виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію зазначених об'єктів, реєстрацію, відмову у реєстрації, скасування відповідних декларацій - відсутні, правовстановлюючі документи на земельну ділянку на пр. Слобожанський, 2-Г у м. Дніпро не оформлювалися, згідно з інформацією Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №12/19-21 від 18.01.2021 року містобудівні умови та обмеження для проектування об'єктів будівництва на пр. Слобожанський (ім. Газети «Правда»), 2-Г у м. Дніпро не надавалися, відомості щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію автозаправних комплексів (станцій) на пр. Слобожанський (ім.Газети «Правда»), 2-Г у м. Дніпро, відсутні.
Апелянт вважає, що матеріалами справи підтверджується, що об'єкт підвищеної небезпеки (автозаправна станція) збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час, а тому єдиним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна.
Апелянт також посилається на те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим документом та не гарантує особі набуття права власності чи користування на земельну ділянку, а тому висновки суду першої інстанції, що власник земельної ділянки не заперечує проти розміщення на ній автозаправної станції, є передчасними та спростовуються матеріалами справи.
На думку апелянта, договір купівлі-продажу № 266 від 23.02.2010 є нікчемним з огляду на те, що ТОВ «АЗС-Будсервіс» в силу положень ч. 2 ст. 376 ЦК України не набуло права власності на нього, а тому не мало необхідний обсяг цивільної дієздатності, а тому відсутня необхідність визнавати такий договір недійсним.
Апелянт посилається на те, що ефективним способом захисту в даному спорі є скасування державної реєстрації права власності на автозаправочний комплекс загальною площею 123,6 кв. м., що розташований на пр. Слобожанському, 2Г у м. Дніпро, за товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант» з одночасним припиненням речових прав товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» на вказаний об'єкт нерухомого майна.
Крім того, апелянт вважає, що втручання власника земельної ділянки у право володіння відповідачем своїм майном переслідує легітимну мету, оскільки самовільно розміщена автозаправна станція створює загрозу життю, здоров'ю та майну жителів територіальної громади, а також навколишньому природному середовищу, тому відповідає ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратура на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 року у справі №904/4339/21. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.11.2021 року на 09:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького,65, зал засідань № 207.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2021 року розгляд справи № 904/4339/21 призначено у судовому засіданні на 13.12.2021 року об 09:30 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2021 розгляд апеляційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратура на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 року (суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/4339/21 відкладено на 26.01.2022 рік на 09:30 годину.
26.012022 року розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Березкіної О.В. у відпустці ( інформаційна довідка).
31.01.2022 суддя Березкіна О.В. вийшла на роботу, в зв'язку з чим колегія суддів призначила нову дату судового засідання, а саме на 21.03.2022 рік о 10:00 год.
Судове засідання, призначене на 21.03.2022р., не відбулося у зв'язку із затвердженням Верховною Радою Указу Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”.
З метою забезпечення стабільного здійснення судочинства та беручи до уваги необхідність забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2022р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 23.05.2022р.
У судовому засіданні по справі представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
Дніпровська міська рада надала до матеріалів справи письмові пояснення, згідно з якими вказує, що рішенням від 23.04.2021р. надано відповідачу-2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр. Слобожанському, 2Г у м. Дніпро по фактичному розміщенню автозаправної станції, а на час прийняття цього рішення будь-які заборони надання такого дозволу були відсутні.
За наведених обставин Дніпровська міська рада просить апеляційний суд вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства ( а.с.145, т.2).
Представник ТОВ “Атлант” (відповідач-2) у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу апелянта безпідставною, посилаючись при цьому на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи реагування та притягнення винної особи до відповідальності ( а.с.151, т.2).
Інші сторони - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗС-Будсервіс" (відповідач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет" (третя особа-1) не скористалися своїм правом та не забезпечили явку представників сторін в судове засідання, будь-яких заяв про відкладення розгляду справи не надали, а тому, враховуючи повідомлення апеляційним судом усіх учасників справи про час та місце судового засідання у справі належним чином, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю означених осіб.
В судовому засіданні 23.05.2022 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008 у справі № 28/504-08 задоволено позовну заяву ТОВ “АЗС-Будсервіс” до ТОВ “Нафто-Строй-Інвест”, визнано дійсним договір купівлі-продажу автозаправних станцій № 8-Д від 26.10.2008 та визнано за ТОВ “АЗС-Будсервіс” право власності на автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,1217 га на пр. Газети Правда, 2-Г у м.Дніпропетровськ, яка складається з: літ. В-1 операторська, літ. Ж-1 навіс, № 1 резервуар, огорожа, мостіння; автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,1302 га на пр. Газети Правда, 1-І у м. Дніпропетровськ, яка складається з: літ. 3-1 операторська, літ. И-1 навіс; №1 резервуар, огорожа, мостіння, без додаткових актів вводу в експлуатацію.
За обставинами даної справи вбачається, що 28.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Савалан ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Строй-Сервіс" був укладений договір № 77 купівлі-продажу автозаправних станцій, відповідно до якого відповідач продав, а позивач купив автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,2 га по пр. Газети Правда, 2-Г, в м. Дніпропетровськ, яка складається з: літ. А-1 операторська поз. 1 - 5 загальною площею 23,7 м2; літ. Д збірник проливу нафтопродуктів; літ. Е -грязевий відстійник з бензоуловлювачем; № 1 ємкість для розчину піноутворювача; № 2 -маслозбірний колодязь; № 3 -огорожа; I, II -мостіння, та автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,2 га по пр. Газети Правда, 1-І, в м. Дніпропетрровськ, складається з: літ. А-1 операторська поз. 1 - 5 загальною площею 16,9 м2; літ. Е, Ж -сбірник проливу нафтопродуктів; № 1 огорожа; I мостіння.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору між сторонами було здійснено передачу та приймання автозаправних станцій, про що було складено та підписано Акт приймання-передачі від 30.01.2008.".
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2008 у справі №28/289-08, яке набрало законної сили 01.07.2008, визнано договір № 77 купівлі-продажу автозаправних станцій від 28 січня 2008 року, а саме: автозаправна станція, розташована на земельній ділянці загальною площею 0,2 га по пр. Газети Правда, 2-Г, в м. Дніпропетровськ, складається з: літ. А-1 операторська поз. 1 - 5 загальною площею 23,7 м2; літ. Д збірник проливу нафтопродуктів; літ. Е -грязевий відстійник з бензоуловлювачем; № 1 ємкість для розчину піноутворювача; № 2 -маслозбірний колодязь; № 3 -огорожа; I, II -мостіння; автозаправна станція, розташована на земельній ділянці загальною площею 0,2 га по пр. Газети Правда, 1-І, в м. Дніпропетрровськ, складається з: літ. А-1 операторська поз. 1 - 5 загальною площею 16,9 м2; літ. Е, Ж -сбірник проливу нафтопродуктів; № 1 огорожа; I мостіння, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Савалан ЛТД" та товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Строй-Сервіс" дійсним.
Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Строй-Сервіс" право власності на автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,2 га по пр. Газети Правда, 2-Г, в м. Дніпропетровськ, складається з: літ. А-1 операторська поз. 1 - 5 загальною площею 23,7 м2; літ. Д збірник проливу нафтопродуктів; літ. Е -грязевий відстійник з бензоуловлювачем; № 1 ємкість для розчину піноутворювача; № 2 -маслозбірний колодязь; № 3 -огорожа; I, II -мостіння та автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,2 га по пр. Газети Правда, 1-І, в м. Дніпропетрровськ, складається з: літ. А-1 операторська поз. 1 - 5 загальною площею 16,9 м2; літ. Е, Ж -сбірник проливу нафтопродуктів; № 1 огорожа; I мостіння, без актів вводу в експлуатацію»
Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2021 №245089468 державну реєстрацію права власності на автозаправну станцію на пр. Слобожанський, 2-Г за ТОВ “АЗС-Будсервіс” проведено 30.12.2008.
Підставою реєстрації вказано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008 у справі № 28/504-08.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2009 у справі №28/504-08 касаційну скаргу Управління-інспекції Дніпропетровського архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради задоволено частково, рішення господарського суду Дніпропетровсійсої області від 05.12.2008 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
За змістом даної постанови вбачається, що за другою позовною вимогою Дніпропетровська міська рада повинна бути не третьою особою, а відповідачем. З цих підстав прийняте у справі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008 підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
За результатами нового розгляду судом першої інстанції ухвалою від 28.10.2010 у справі № 8/173-10 (17-335-09(28/504-08) позовну заяву ТОВ “АЗС-Будсервіс” до ТОВ “Нафто-Строй-Інвест”, Дніпропетровської міської ради, третя особа - ТОВ “Атлант” про визнання договору дійсним та визнання права власності на автозаправні станції залишено без розгляду.
В той же час, 23.02.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Атлант” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЗС-Будсервіс” (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 23.02.2010 (т.1 арк.с.154). Договір посвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 266.
Пунктом 1 договору № 266 передбачено, що продавець продав, а покупець купив автозаправну станцію, загальною площею 123,6 кв.м., що знаходиться за адресою: пр. Газети Правда, 2-Г, в м. Дніпропетровськ.
Розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 897-р від 26.11.2015 "Про перейменування топонімів м. Дніпропетровська" перейменовано проспект Газети Правда на проспект Слобожанський.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2021 № 245089468 державну реєстрацію права власності на автозаправну станцію на пр. Слобожанський, 2-Г за ТОВ “Атлант” проведено в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.03.2010.
Підставою реєстрації вказано договір купівлі-продажу № 266 від 23.02.2010, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М.
Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради складено акт №02/21/08 від 18.02.2021 (т.1 арк.с.49), в якому встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки на пр. Слобожанський,2-Г у м. Дніпро в порушення вимог ст.ст. 125, 126, 211 Земельного кодексу України.
Згідно акту №02/21/08 від 18.02.2021 на зазначеній ділянці розташовано будівлі та споруди автозаправної станції, право власності на які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: операторська, навіс, резервуар, а також об'єкти право власності на які до реєстру не внесено: мостіння, стела, металевий паркан та некапітальна металева будівля.
Згідно з інформацією Дніпровської міської ради № 7/11-359 від 23.02.2021 (т.1 арк.с.39-41) правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою на пр. Слобожанському (Газети “Правда”), 2-Г у м. Дніпро не оформлювалися, однак ТОВ “Атлант” упродовж 2016-2018 років зверталося до Дніпровської міської ради із заявами про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на пр. Слобожанський, 2-Г у м. Дніпро, про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1217 га на пр. Слобожанський, 2-Г у м. Дніпро з подальшою передачею її в оренду строком до 10-ти років.
У додатку до листа №2/2-14 (т.1 арк.с.40-41) наведений перелік вхідної документації, зокрема, щодо пр. Слобожанський, 2-Г, з якого вбачається, що ТОВ “Атлант” неодноразово зверталося до Дніпровської міської ради щодо оформлення документів на користування земельною ділянкою на пр.Слобожанський, 2- Г у м. Дніпро:
- заява від 27.12.2016 № 37 про надання дозволу на на розроблення технічної документації ії землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки пр.Слобожанський, 2-Г;
- заява від 08.06.2017 № 43 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1217 га на пр.Слобожанський, 2-Г у м.Дніпро з подальшою передачею її в оренду строком до 10-ти років.
- заява від 12.11.2018 № 631/а про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1217 га на пр.Слобожанський, 2-Г у м.Дніпро з подальшою передачею її в оренду строком до 10-ти років.
- заява від 21.08.2019 № 58/1 про надання інформації щодо розгляду документів.
Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-БУДСЕРВІС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" із позовом про знесення самочинно збудованого нерухомого майна - автозаправну станцію, яке знаходиться на пр. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпро та складається з: літ В-1 операторська загальною площею 123,6 кв., літ. Ж-1 навіс, резервуар № 1, та демонтажу тимчасових споруд: мостіння, стела, металевий паркан та некапітальна металева будівля та скасування державної реєстрації права власності на автозаправочний комплекс загальною площею 123,6 кв. м., що розташований на проспекті Слобожанському, 2Г у м. Дніпро за відповідачем-2, проведену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Рудкевича Є.В. № 30344331 від 06.07.20216 з одночасним припиненням речових прав відповідача-2 на вказаний об'єкт нерухомого майна (номер запису про право 15273765), прокурор посилався на те, що ТОВ “АЗС-Будсервіс”, як забудовником, та ТОВ “Атлант”, як фактичним власником об'єкта самочинного будівництва (будівельних матеріалів), самовільно зайнято земельну ділянку на пр. Слобожанський, 2-Г у м. Дніпро. , на якій відповідачем 1 здійснено самочинне будівництво капітальних будівель та споруд автозаправної станції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, а прокурором не спростовано, що самочинне будівництво не було здійснено відповідачем-1 та/або відповідачем-2; що матеріали справи не містять доказів визнання договору купівлі-продажу № 266 від 23.02.2010 між ТОВ “АЗС-Будсервіс” та ТОВ “Атлант” недійсним в судовому порядку, що включає підстави для задоволення позову в частині скасування державної реєстрації права власності на майно; що прокурором не доведено, що спірне майно побудовано з порушенням містобудівного законодавства та про необхідність застосування крайньої міри захисту порушеного права згідно ст. 376 ЦК України, якій не передували інші заходи, які б дозволили усунути можливі виявлені порушення та позиції власника земельної ділянки - Дніпровської міської ради, яка надала відповідачу-2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню автозаправної станції.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина 1).
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2)
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Системний аналіз вищезазначеної статті дозволяє дійти висновку про те, що позов про зобов'язання знести самочинне будівництво може бути пред'явлено тільки до особи, яка його здійснила, та за її рахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2008 у справі №28/289-08, яке є чинним, встановлені наступні обставини: « відповідно до матеріалів справи товариству з обмеженою відповідальністю "Савалан ЛТД" земельні ділянки по пр. Газети Правда в м. Дніпропетровськ площею 0,4 га були надані в тимчасове довгострокове користування строком на 5 років для будівництва автозаправних станцій на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 578 від 10.05.1995 р. та договору № 459 від 21.09.1995р., які ним було збудовано у передбачений договором строк.
Розпорядженням міського голови Дніпропетровської міської ради № 116р від 07.02.2000 р. збудованим автозаправним станціям ТОВ "Савалан ЛТД" присвоєні такі адреси: автозаправна станція -пр. Газети Правда, 1-І; автозаправна станція - пр. Газети Правда, 2-Г в м. Дніпропетровськ.
Комунальним підприємством “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” складені технічні паспорти на вищезазначені автозаправні станції відповідно до присвоєних адрес та проведена державна реєстрація права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Савалан ЛТД", що підтверджується, зокрема свідоцтвом про право власності від 22.02.2002 р. та листом КП ДМБТІ № 1648 від 14.02.2008 р.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Скаре" (ліцензія АБ № 104040 від 12.04.2005р.) проведено дослідження об'єктів -автозаправних станцій позивача та складено висновки про результати інструментального обстеження будівельних конструкцій автозаправних по пр. Газети Правда, 2- Г та 1-І в м. Дніпропетровська від 04.06.2008 р.
Згідно висновків основні несучі конструкції (фундаменти, стіни, перекриття) вищезазначеного нерухомого майна знаходяться в нормальному стані, відповідають нормативним документам та стандартам та придатні для подальшої експлуатації».
У листі Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради № 12/19-21 від 18.01.2021 (т.1 а.с.61) зазначено, що за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста розпорядженням міського голови від 07.02.2000 № 116-р автозаправним станціям Товариства з обмеженою відповідальністю “Савалан ЛТД” по пр..Газети Правда присвоєно поштові адреси, зокрема: пр. Газети Правда, 2-Г.
Таким чином, означене є доказом того, що на момент підписання між ТОВ “АЗС-Будсервіс” та ТОВ “Нафто-Строй-Сервіс” договору №8-Д купівлі-продажу автозаправних станцій, та договору купівлі-продажу № 266 від 23.02.2010 між ТОВ “АЗС-Будсервіс” та ТОВ “Атлант”, вказані станції вже було збудовано, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що матеріалами справи підтверджується, а прокурором не спростовано, що самочинне будівництво не було здійснено відповідачем-1 та/або відповідачем-2.
Оскільки прокурором не встановлено особу, якою здійснювалося будівництво автозаправної станції по просп. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпро, наявність в неї проектно-дозвільної документації на будівництво, періоду здійснення такого будівництва, доказів використання ТОВ “АЗС-Будсервіс”, на час пред'явлення позову, спірної земельної ділянки, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтаж тимчасових споруд.
Доводи прокурора про те, що відповідно до інформації Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області № 1004-1.15/103 від 22.01.2021 відомості щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію автозаправних комплексів (станцій) розташованих у м.Дніпро за адресами: пр.Слобожанський ( раніше - імені Газети Правди), 1-І, та пр. Слобожанський ( раніше - імені Газети Правди), 2-Г відсутні (а.с. 59-60, т. 1), як і відсутні в Реєстрі будівельної діяльності, Реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України відомостей щодо початку виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію зазначених об'єктів, не є доказом здійснення самочинного будівництва з порушенням норм та правил, без отримання відповідного дозволу з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 8 пункту 13 розділу I Закону України від 17 жовтня 2019 р. № 199-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва”, постановою КМУ № 559 від 01.07.2020 року затверджено Порядок проведення експериментального проекту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Згідно з п.1 Порядку, створення та внесення відомостей про документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, про зміну, відмову у видачі, зупинення, скасування та анулювання таких документів виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - Реєстр) є обов'язковим з 6 липня 2020 р. по 31 березня 2021 р.
При цьому, відповідно до пп.10 п.4 Порядку, Єдина державна електронна сситема у сфрі будівництва виконує функції таких електронних інформаційних ресурсів - єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів. Держархбудінспекція зобов'язана передати Мінрегіону згідно з актом приймання-передачі копію бази даних єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, ведення якого розпочато з 20.05.2011 року.
Оскільки право власності на спірний об'єкт було зареєстровано ще у 2010 році, відсутність відмостей про відповідні дозволи у реєстрах, ведення яких розпочато з 20.05.2011 року, не підтверджує факт здійснення будівництва без відповідних дозволів.
При цьому, посилання прокурора на те, що спірне майно є знов побудованим, оскільки Актом від 10.11.2008 року про знесення нежитлових будівель встановлено знесення первісних споруд АЗС, і збудування нових без дотримання будівельних норм та правил, є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до статті 41 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до пунктів 16, 17 "Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю” (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553) за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством. (стаття 38 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв'язку з його невиконанням.
За змістом положень статей 25, 26, 31, 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження у галузі будівництва - щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій та вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування, а у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища - щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Відтак, передумовою для висновку прокурора про порушення відповідачами будівельних норм та правил мала б бути відповідна перевірка Департаменту ДАБІ у випадку виявлення факту самовільного будівництва, складення протоколу про виявлення порушень та видача відповідачам припису на їх усунення.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі 917/375/18.
Проте, з матеріалів справ не вбачається, що уповноважені спеціальні державні органи архітектурно-будівельного контролю здійснили у визначеному законом порядку перевірку спірного об'єкту та винесли припис на усунення виявлених порушень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявне у матеріалах справи листування (лист Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області № 1004-1.15/103 від 22.01.2021) на адресу прокуратури не містить жодних обов'язкових для відповідачів висновків у вигляді приписів, в т.ч. в частині невідповідності будівництва державним нормам та стандартам, а лише містить зазначення про неможливість проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю на момент виїзду суб'єкта містобудування або його представників.
Посилання прокурора на те, що спірний об'єкт нерухомого майна побудований із порушенням ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво», ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та Закону України «Про автомобільні дороги», а саме:
- Розташована безпосередньо в межах транспортної розв'язки у різних рівнях (порушення п. 14.1.2 ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво»);
- Розташована ближче ніж 500 м від інших об'єктів дорожнього сервісу (порушення п. 14.1.4 ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво»);
- Розташована в межах охоронної зони шляхопроводу на пр. Мануйлівському (пр. Воронцова), яка встановлена рішенням виконавчого комітету міської ради від 28.09.1995 № 1265 (порушення додатку Ж.З ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»;
- Розташована в межах червоної лінії пр. Слобожанського (порушення ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги»), є необгрунтованою з огляду на наступне.
Так, ДБН В.2.3-4:2015 було затверджено Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, наказ від 21.09.2015 року № 234, та набрали чинності з 01.04.2016 року, в той час як з матеріалів справи встановлено, що спірний об'єкт нерухомості існував вже на дату укладання договору купівлі-продажу № 266 від 23.02.2010 між ТОВ “АЗС-Будсервіс” та ТОВ “Атлант”, і жодних доказів того, що на час укладання договору, означене будівництво не відповідало затвердженій містобудівній документації при плануванні та забудові відповідних територій, прокурором не надано.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з запереченнями відповідача про те, що внаслідок задоволення позову та знесення нерухомого майна - автозаправної станції, яке знаходиться на пр. Слобожанському, 2-ГІ у м. Дніпро, ТОВ “Атлант” буде позбавлено належного йому майна, яке відкрито та тривалий час - з 2010 року, використовується ним у господарській діяльності у відповідності до вимог чинного законодавства України, що є втручанням у його право власності.
Так, в п. 5, 22,24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України про правовий режим самочинного будівництва" роз'яснено, що розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості відповідно до вимог ст. 38 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності» та положень частини 7 ст. 376 ЦК України, суди повинні встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Викладене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2019 року у справі № 725/6305/15-ц, постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 646/7646/16- ц (провадження № 61-2011св19), які повинні бути враховані відповідно до частини 4 ст. 236 ГПК України при розгляді даної справи.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Іванова і Черкезов проти Болгарії” [Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria] (№46577/15) від 21.04.2016р., вказав, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
У даній справі, прокурор просить суд застосувати крайню міру захисту порушеного права згідно ст. 376 ЦК України, не надавши жодного доказу використання передбачених законодавством заходів для усунення порушення, оскільки відповідні перевірки в порядку визначеному законом на спірній АЗС не проводилися, жодних приписів про усунення виявлених порушень відповідачу не надсилалося, як і вимог про здійснення перебудови.
В той же час, прокурором не доведено належними і допустимими доказами і порушення прав жителів територіальної громади м. Дніпра на безпечне життя, здоров'я, довкілля та благоустрій міста внаслідок існування автозаправної станції по пр. Слобожанський, 2-Г у м. Дніпро, яка була збудована та використовується відповідачем відкрито з 2010 року для надання відповідних послуг мешканцям м. Дніпра та легітимість відповідного втручання.
Згідно з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах “Спорронґ і Льоннрот проти Швеції” від 23 вересня 1982 року, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” від 21 лютого 1986 року, “Щокін проти України” від 14 жовтня 2010 року, “Сєрков проти України” від 07 липня 2011 року, “Колишній король Греції та інші проти Греції” від 23 листопада 2000 року, “Булвес” АД проти Болгарії” від 22 січня 2009 року, “Трегубенко проти України” від 2 листопада 2004 року, “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті “суспільний”, “публічний” інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення “суспільного”, “публічного” інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття “суспільний інтерес” має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі “Колишній король Греції та інші проти Греції”). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить “суспільний інтерес” (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі “Трегубенко проти України”).
Критерій “пропорційності” передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. “Справедлива рівновага” передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе “індивідуальний і надмірний тягар”. При цьому з питань оцінки “пропорційності” ЄСПЛ, як і з питань наявності “суспільного”, “публічного” інтересу, визнає за державою досить широку “сферу розсуду”, за винятком випадків, коли такий “розсуд” не ґрунтується на розумних підставах.
Отже, з матеріалів справи не вбачається, що втручання держави у право на мирне володіння ТОВ “Атлант” належним йому майном автозаправної станції має легітимну мету та здійснюєються з метою захисту суспільного, публічного чи загального інтересу, а також є пропорційним між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами відповідача-2, який втрачає належне йому майно без будь-якої компенсації.
У постанові Верховного Суду від 19.04.2017р. у справі № 354/612/13-ц зроблено висновок, що “з урахуванням змісту ст. 376 ЦК України в поєднанні з положеннями ст.ст. 16, 386, 391 цього Кодексу, вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою”.
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021р. у справі № 442/302/17 зазначено, що “аналіз частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа яка здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Встановивши, що самочинна забудова, здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети цій особі, суди повинні з'ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проекту або будівельних норм і правил, чиї права порушені такою забудовою”.
Отже, для вирішення спору про знесення самочинно збудованого майна, важливою є поведінка власника земельної ділянки - Дніпровської міської ради, яка 24.03.2021 прийняла рішення №331/5 про надання ТОВ “Атлант" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр. Слобожанському, 2-Г по фактичному розміщенню автозаправної станції.
З огляду на недоведеність порушення прав позивача та відсутність легітимної мети на втручання держави у право на мирне володіння ТОВ “Атлант” належним йому майном, доводи прокурора про те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим документом та не гарантує особі набуття права власності чи користування на земельну ділянку, є безпідставними.
Щодо доводів апелянта про те, що скасування державної реєстрації права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант» з одночасним припиненням речових прав товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» на вказаний об'єкт нерухомого майна є ефективним способом захисту, оскільки договір купівлі-продажу № 266 від 23.02.2010 є нікчемним з огляду на відсутність у ТОВ «АЗС-Будсервіс» необхідного обсягу цивільної дієздатності, колегія суддів зазначає наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що рішення про державну реєстрацію права власності на автозаправочний комплекс прощею 123.6 кв.м., що розташований на проспекті Слобожанському, 2Г у м. Дніпро за ТОВ “Атлант” було прийнято зокрема на підставі договору купівлі-продажу № 266 від 23.02.2010 (посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М.), укладеного між ТОВ “АЗС-Будсервіс” (продавець) та ТОВ “Атлант” (покупець).
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 203 загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно, якщо особа, яка вчиняє правочин не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, то такий правочин не відповідає загальній вимозі, встановленій у частині 2 статті 203 Цивільного кодексу України. Але це є підставою для визнання такого правочину недійсним, як то передбачено частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно такий правочин є оскаржуваним і є правомірним до моменту визнання його недійсним в силу статті 204 Цивільного кодексу України.
Крім того частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України унормовано, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Оскільки, матеріали справи не містять доказів визнання укладеного між ТОВ “АЗС-Будсервіс” (продавець) та ТОВ “Атлант” (покупець) договору купівлі-продажу № 266 від 23.02.2010 недійсним, то господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування державної реєстрації права власності на майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021р. у справі № 442/302/17 зазначено, що “задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна”.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2021р. у справі № 509/11/17 зазначено, що “визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом”.
Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно,повно і об'єтивно встановив всі обставини справи, дав алежну правову оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального права, що у відповідності до статті 276 ГПК України,є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на Дніпропетровську обласну прокуратуру.
Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021р. у справі № 904/4339/21 - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Дніпропетровську обласну прокуратуру.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 31.05.2022року.
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.Г.Іванов