вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" травня 2022 р. Справа№ 910/12946/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Овчинніковій Я.Д.,
за участю представників:
від позивача: Скляр В.І. (особисто), Панамаренко Д.М. (ордер серії АІ №1218417 від 14.02.2022),
від відповідача: Золотопуп С.В. (ордер серії ВІ №1060081 від 31.01.2022, Горнович Л.І., Голова Правління,
розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-12" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі №910/12946/20 (суддя Головіна К. І., повний текст складено - 18.01.2022) за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-12" про визнання недійсними рішень.
ВСТАНОВИВ наступне.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-12" (далі - ЖБК "Академічний-12", відповідач) про визнання недійсними рішення зборів уповноважених членів ЖБК "Академічний-12", оформлених протоколом № 2 від 11.02.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, визнано недійсним рішення зборів уповноважених членів ЖБК "Академічний-12", оформлене протоколом № 2 від 11.02.2019.
Постановою Верховного Суду від 15.06.2021 вищевказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі №910/12946/20 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі №910/12946/20 заяву Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-12" про розподіл судових витрат задоволено частково, ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-12" витрати на правничу допомогу у сумі 14 350 грн. 00 коп., у решті вимог заяви відмовлено.
Суд першої інстанції відмовляючи у покладенні на позивача 14 000 грн. витрат правничої допомоги (при первісному розгляді справи судом першої інстанції у розмірі 5 000 грн., при апеляційному розгляді справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн., при касаційному розгляді справи судом касаційної інстанції у розмірі 6 000 грн.) виходив з того, що вони залишились несплаченими відповідачем адвокату та строк їх сплати вже давно сплив.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким визнати недійсним рішення зборів уповноважених членів Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-12".
Крім цього, не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати вказане додаткове рішення в частині відмови у стягненні з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу при первісному розгляді справи судом першої інстанції у розмірі 5000,00 грн, при апеляційному розгляді справи у розмірі 3000,00 грн, при касаційному розгляді справи у розмірі 6000,00 грн., та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн., в іншій частині додаткове рішення залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що витрати правничої допомоги підлягають розподілу незалежно від їх оплати, а тому суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відмову в їх покладенні на позивача.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі №910/12946/20 - без змін.
Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині відмови у стягненні 14 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, з покладенням цих витрат на позивача, з наступних підстав.
Так, підставою подання апеляційної скарги на наведене рішення відповідачем визначено невірний розподіл, здійснений судом першої інстанції, витрат правничої допомоги в сумі 14 000 грн.
Враховуючи те, що вказане додаткове рішення оскаржується лише в частині відмови у покладенні на позивача 14 000 грн. витрат правничої допомоги, суд апеляційної інстанції враховуючи вимоги ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, зокрема, на спірну суму у розмірі 14 000 грн. відповідач надав: договір про надання правничої допомоги № 08/09/2020-1 від 08.09.2020 з Адвокатським бюро "Тарас Кулачко та партнери", відповідно до якого сторони узгодили, що вартість послуг складає 1 000,00 грн. за одну годину послуг (п. 3.1), проте, остаточна сума вартості послуг узгоджується у відповідному акті приймання-передачі наданих послуг (п. 3.2);
- ордер серія ВІ № 1013414 від 08.09.2020 на надання правничої допомоги ЖБК "Академічний-12" адвокатом Золотопупом С. В.;
- акт наданих послуг під час первісного розгляду справи у Господарському суді міста Києва від 10.09.2020 на суму 8 000,00 грн.;
- акт наданих послуг під час апеляційного розгляду справи від 28.12.2020 на суму 5 000,00 грн.;
- акт наданих послуг під час касаційного розгляду справи від 15.06.2021 на суму 6 500,00 грн.;
- платіжні доручення про оплату правничої допомоги № 423 від 28.12.2020 на суму 2 000,00 грн., № 362 від 15.09.2020 на суму 3 000,00 грн., № 364 від 16.06.2021 у сумі 500,00 грн., що разом становить 5 500,00 грн.
Згідно вказаних актів наданих послуг від 10.09.2020, від 28.12.2020 та від 15.06.2021 Клієнт зобов'язаний сплатити Бюро вказані в актах суми, при цьому, допускається оплата частинами (розстрочення оплати) на строк не більше одного тижня з моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким завершено розгляд справи, незалежно від результату розгляду справи судом.
Суд першої інстанції вказав, що у визначений актами строк послуги представника відповідача були оплачені лише частково - на суму 5 500,00 грн., в іншій частині витрати ЖБК "Академічний-12" на правову допомогу, заявлені за перший розгляд справи у судах трьох інстанцій, залишились несплаченими і строк їх сплати вже давно сплив, що і було визначено підставою для відмови у стягненні цих витрат на користь відповідача.
Разом з тим, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Таким чином, ненадання відповідачем до суду першої інстанції доказів оплати вартості послуг правничої допомоги на суму 14 000 грн. не може бути підставою для відмови у їх покладенні на позивача.
При цьому, колегія суддів зазначає, що сплив строку оплати вказаних витрат правничої допомоги жодним чином не свідчить про те, що вони не будуть сплачені відповідачем Бюро.
Отже, відмова суду першої інстанції у покладенні на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу при первісному розгляді справи судом першої інстанції у розмірі 5000,00 грн, при апеляційному розгляді справи у розмірі 3000,00 грн, при касаційному розгляді справи у розмірі 6000,00 грн. визнається колегією суддів необґрунтованою.
При цьому, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, вирішуючи вказану заяву про компенсацію понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 000 грн., колегією суддів досліджено та оцінено додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та встановлено відповідність зазначених у документах даних щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі.
Отже, оскаржуване додаткове рішення підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу при первісному розгляді справи судом першої інстанції у розмірі 5000,00 грн, при апеляційному розгляді справи у розмірі 3000,00 грн, при касаційному розгляді справи у розмірі 6000,00 грн., з прийняттям нового - про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-12" 14 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
В решті додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі №910/12946/20 - залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-12" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі №910/12946/20 задовольнити повністю.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі №910/12946/20 скасувати в частині відмови у стягненні зі ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-12" судових витрат на професійну правничу допомогу при первісному розгляді справи судом першої інстанції у розмірі 5 000 грн., при апеляційному розгляді справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн., при касаційному розгляді справи судом касаційної інстанції у розмірі 6 000 грн. та прийняти в цій частині нове, яким стягнути зі ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-12" 14 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. В решті додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі №910/12946/20 - залишити без змін.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 27.05.2022 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко