вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" травня 2022 р. Справа№ 927/1018/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Андрієнка В.В.
Пономаренка Є.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Сосницярайагролісгосп»
на рішення Господарського суду міста Чернігівської області від 04.11.2021 року
у справі №927/1018/21 (суддя Шморгун В.А.)
за позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1. Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області
2. Державної екологічної інспекції у Чернігівській області
до Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Сосницярайагролісгосп»
про відшкодування шкоди 105 300,61 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, -
Короткий зміст позовних вимог
Керівником Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів: Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області та Державної екологічної інспекції у Чернігівській області подано позов до Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Сосницярайагролісгосп» , у якому прокурор просить суд стягнути з відповідача шкоду у сумі 105300,61 грн, завдану внаслідок незаконної вирубки дерев у зв'язку з порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного в частині здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, запобіганню незаконних порубок.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2021 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Сосницярайагролісгосп» шкоду у сумі 109 520,48 грн, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме: 31 590,18 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 21 060,12 грн до спеціального фонду обласного бюджету Чернігівської обласної ради; 52 650,31 грн до спеціального фонду бюджету Сосницької селищної ради (ГУК у Чернігівській області, смт. Сосниця/24062100, код ЄДРПОУ 37972475 Казначейство України (ЕАП), рахунок UA848999980314080544000025679).
Стягнуто Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Сосницярайагролісгосп» на користь Чернігівської обласної прокуратури 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Сосницьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Сосницярайагролісгосп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2021 року у справі №927/1018/21 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що прокурором неправильно визначено позивачів у даній справі, у зв'язку з чим суд першої інстанції мав повернути позовну заяву без розгляду. Апелянт також зазначає, що прокурором не доведено не порушення і недотримання відповідачем комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, що дає підстави стверджувати про те, що відповідачем порушено вимог ст. 86 Лісового кодексу України. Також судом порушені норми, встановлені постановою КМУ від 23.07.2008 № 665. Крім того апелянт стверджує, що Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області не проводилась перевірка щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, протокол про вчинення лісопорушення не складався та не встановлювались будь-які порушення в діях (бездіяльності) відповідача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №927/1018/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Кропивна Л.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 927/1018/21 та роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 13.04.2022, у зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/1018/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі № 927/1018/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Барсук М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 апеляційну скаргу прийнято до свого провадження.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.
Позиції учасників справи
21.02.2022 через відділ документального забезпечення суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти апеляційної скарги та просить суд оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Відповідно до Державного акту серії І-ЧН № 002344 від 15.09.2002 на право постійного користування землею на підставі розпорядження Сосницької районної державної адміністрації від 08.08.2020 № 241 Дочірньому підприємству «Сосницярайагролісгосп» надано у постійне користування для ведення лісового господарства 436,6 га землі на території Спаської сільської ради для ведення лісового господарства.
13.09.2020 до Сосницького відділення поліції Менського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області надійшов рапорт інспектора СРПП Кулініча О. О. про те, що ним виявлений факт перевезення лісопродукції без відповідних дозвільних документів. Перевіркою встановлено, що пиломатеріал, а саме колоди дерев дуба, вивезено з лісового масиву поблизу села Якличі Сосницького району, де виявлено факт незаконної вирубки дерев.
Відомості щодо вказаної події були внесені 13.09.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270240000189 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Досудовим розслідуванням кримінального провадження встановлено, що в обході №12, кварталі 156, виділі 6, розташованого на околиці села Якличі Сосницького району Чернігівської області, має місце порубка дерев листяних порід, а саме 3 дерева породи ясен, 5 дерев породи дуб, 1 дерево породи липа, про що свідчить наявність пнів різних діаметрів, тирси, вершин та бічних гілок дерев.
Як вбачається з постанови від 11.08.2021 про закриття кримінального провадження, 13.09.2020 працівниками Сосницького відділення поліції Менського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області в ході огляду місця події виявлено автомобіль легковий марки М21251010, д.н.з. НОМЕР_1 з причепом ПАВАМ 112012С ПР-легковий-В, д.н.з. НОМЕР_2 , на якому виявлено 5 колод породи дуб, об'єм яких становить 0,936 куб. м.
Опитаний водій вказаного автомобіля ОСОБА_1 пояснив працівникам поліції, що на початку вересня 2020 року він ходив до лісу за грибами в районі села Якличі та біля кущів він побачив деревину породи дуб. Оскільки протягом двох днів ніхто ці колоди не забирав, він на власному автомобілі перевіз дані колоди до місця свого проживання, а 13.09.2020 по дорозі на пилораму його зупинили працівники поліції.
14.09.2020 головний лісничий Бідний В.В. подав начальнику Сосницького відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області заяву про кримінальне правопорушення, у якій зазначив, що 13.09.2020 у кварталі 156 виділ 6 виявлений факт незаконної порубки дерев листяних порід, а саме дубу звичайного в кількості 2 штуки та 1 дерева ясена звичайного.
Під час допиту працівниками поліції він повідомив, що 13.09.2020 від майстра лісової дільниці №3 Роздерія П.І. йому стало відомо про виявлення факту незаконної порубки дерев у кварталі 156, виділі 6.
14.09.2020 старшим слідчим Сосницького відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Жабком І. П. за участю старшого інспектора-криміналіста та головного лісничого Бідного В. М. було проведено огляд місця події та встановлено, що на території лісового масиву виявлено рубку дерев листяних порід, а саме ясена у кількості 3 дерев (розміри пнів 58х50 см, 44х42 см, 40х31 с), дуба у кількості 5 дерев (розміри пнів 40х43 см, 58х54 см, 51х52 см, 56х54 см, 64х57 см), липи у кількості 1 дерево (розмір пня 21х21 см), про що складено протокол огляду місця події від 14.09.2020 та здійснено фотозйомку.
29.10.2020 постановою слідчого призначено інженерно-екологічну експертизу.
Згідно з висновком експерта № 29658/20-48 від 15.04.2021 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020270240000189 розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної вирубки 9 сироростучих дерев різних порід на території обходу № 12 кварталу 156 виділу 6 ДП «Сосницярайагролісгосп», становить з урахуванням індексації 105 300,61 грн. Розрахунок виконано по Таксах обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток № 1.
11.08.2020 слідчим СВ Корюківського відділу ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Кулінічем А. А. проведено допит свідка лісника ДП Сосницярайагролісгосп ОСОБА_4 , який пояснив, що 13.09.2020 йому зателефонував майстер лісу Роздерій П.І. та повідомив про необхідність перевірки кварталу 156, виділу 6, на факт незаконної вирубки, яку він і виявив під час здійснення обходу, про що повідомив Роздерія П.І . Також він зазначив, що останній раз він здійснював обхід цього кварталу близько трьох днів назад, але вирубки не помітив, оскільки місце вирубки було за кущами, а він туди не заглядав, підозрілих осіб не побачив; обхід він здійснює раз на тиждень, але оскільки територія дуже велика, то одразу все не обійдеш.
11.08.2021 слідчим СВ Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Кулінічем А. А. винесено постанову про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270240000189 від 13.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 67-70).
У вказаній постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що зі звернення ДП «Сосницярайагролісгосп» та зібраних матеріалів неможливо зрозуміти чи незаконна порубка здійснена в один чи декілька днів, а також неможливо встановити чи був один злочинний умисел чи декілька, що може свідчити про те, що мали місце декілька окремих злочинів.
Прокурор вважає, що наявність кримінального провадження, розпочатого за фактом незаконної вирубки дерев, не спростовує бездіяльності відповідача у забезпеченні належної охорони лісу, а тому саме на нього покладається обов'язок з відшкодування завданої шкоди у розмірі 105 300,61 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з'ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Колегія суддів звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень ст.ст. 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді, керівник Крюківської окружної прокуратури, посилаючись на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", зазначає, що ліси є невід'ємним елементом екосистеми, а незаконне вирубування лісового фону призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.
Колегія суддів звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у якій наведено такі правові висновки:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Вказана норма узгоджується з положеннями ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Правопорушення було вчинено на території Сосницької селищної ради Чернігівської області, яка є органом місцевого самоврядування, а відтак прокурор правомірно визначив позивачем Сосницьку селищну раду.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, прокурор звернувся до Сосницької селищної ради з листом від 26.07.2021 №2271вих21, у якому просив надати інформацію чи вживались та чи будуть вживатись заходи щодо стягнення у судового порядку з ДП «Сосницяагролісгосп» шкоди, заподіяної внаслідок незаконної вирубки дерев на території обходу №12, кварталу №156, виділу лісових угідь.
У відповідь на це звернення Сосницька селищна рада у своєму листі від 29.07.2021 №04-20/887 повідомила прокурора, що такі заходи не вживались та вживатись не плануються у зв'язку з відсутністю вільних коштів у громаді та перебуванням працівників у відпустках.
Таким чином, невжиття Сосницькою селищною радою упродовж тривалого часу заходів щодо відшкодування заподіяної шкоди та відсутність наміру вжиття таких заходів свідчить про бездіяльність вказаного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, Державна екологічна Інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно пункту 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 року за № 350/34633 (надалі Положення) Державна екологічна Інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
На підставі пункту 2 розділу 2 Положення, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.
Відповідно до ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області листом № 15/2753 від 09.08.2021 повідомила на звернення прокурора № 2272вих-21 від 26.07.2021на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про те, що не вживала заходів щодо стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою дерев.
Таким чином, невжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом - Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, також свідчить про бездіяльність позивача-2.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Стосовно суті заявлених позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
За статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що:
- ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище;
- ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах;
- усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Частиною 1 ст. 16 Лісового кодексу України встановлено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі, серед іншого, зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
За змістом п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, серед іншого, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).
Статтею 93 Кодексу передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у відповідача, як постійного лісокористувача, відповідно до Державного акту серії І-ЧН № 002344 від 15.09.2002 на право постійного користування землею, на території Спаської сільської ради знаходиться земельна ділянка площею 436,6 га для ведення лісового господарства, на якій було виявлено незаконну порубку.
Згідно з п. 2.1 статуту Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Сосницярайагролісгосп», затвердженого наказом генерального директора Комунального підприємства Чернігівоблагроліс Чернігівської обласної ради № 9 від 19.02.2018 (нова редакція), підприємство створене з метою охорони та відновлення лісів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених цим Статутом.
Предметом діяльності підприємства є охорона і захист лісів від самовільних рубок, охорона навколишнього природного середовища, збереження природно-заповідного фонду (п. 2.2.1 Статуту).
Згідно з п. 6.4 Статуту обов'язком підприємства є виконання норм і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Згідно з посадовою інструкцією лісника, затвердженої директором ДП «Сосницярайагролісгосп», до посадових обов'язків лісника, зокрема входить: охорона лісів і увіреного йому майна в закріпленому обході з вживанням заходів щодо запобігання і припинення порушень правил пожежної безпеки, незаконних порубок, інших порушень користування лісом і лісовими землями; контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісів в районі знаходження обходу, за збереженням пожежно-наглядових пунктів, межових знаків, квартальної мережі і ін..
Лісник несе відповідальність за: неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених даною посадовою інструкцією в межах, визначених діючим законодавством України; правопорушення, вчинені під час здійснення своєї діяльності (в межах, визначених чинним законодавством України); спричинення матеріального збитку ( в межах, визначених чинним трудовим і цивільним законодавством України).
Отже, саме на відповідача, як на постійного користувача спірних лісів, серед іншого, покладений обов'язок проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок за неналежне виконання якого останній має нести встановлену чинним законодавством відповідальність.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду агролісгоспу. Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.
Факт незаконної вирубки підтверджується протоколом огляду місця події від 14.09.2020, яким виявлено незаконну вирубку дерев на території лісового масиву, а саме ясена у кількості 3 дерев (розмірі пнів 58х50 см, 44х42 см, 40х31 с), дуба у кількості 5 дерев (розміри пнів 40х43 см, 58х54 см, 51х52 см, 56х54 см, 64х57 см), липи у кількості 1 дерево (розмір пня 21х21 см); розрахунком шкоди, згідно з висновком експерта № 29658/20-48 від 15.04.2021 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020270240000189, який з урахуванням індексації становить 105 300,61 грн., постановою від 11.08.2021 про закриття кримінального провадження.
Так, в ході досудового розслідування за фактом незаконної порубки лісник ОСОБА_4 11.08.2021 пояснив, що в його підпорядкуванні перебуває обхід № 12. 13.09.2020 йому зателефонував майстер лісу Роздерій П.І. та повідомив про необхідність перевірки кварталу 156, виділу 6, на факт незаконної вирубки. Також він зазначив, що останній раз він здійснював обхід цього кварталу близько трьох днів назад, але вирубки не помітив, оскільки вона була за кущами, а він туди не заглядав, підозрілих осіб не побачив; обхід він здійснює раз на тиждень, але оскільки територія дуже велика, то одразу все не обійдеш.
Зазначене свідчить, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку (кв. 156 вид. 6), проте не здійснював належних заходів охорони лісу.
Таким чином, наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Посилання відповідача на те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи, судом до уваги не приймається, враховуючи наступне.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, вказаний факт був виявлений працівниками поліції, про що 13.09.2020 внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому, як вбачається з протоколу від 14.09.2020, під час огляду місця події виявлено пні 9 дерев різних порід.
Головний лісничий відповідача Бідний В.М. подав заяву про кримінальне правопорушення лише наступного після виявлення працівниками поліції незаконної вирубки дерев, у якій зазначив про вирубку дерев у кількості 3 штуки.
Отже, зазначені доводи відповідача суперечать встановленим обставинам, а також жодним чином не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.
Доводи відповідача про відсутність Акту перевірки або будь-якого іншого документа державного нагляду (контролю), складеного Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області за результатом виявленого правопорушення є безпідставним, оскільки не спростовує порушення вимог природоохоронного законодавства та факту вчинення незаконної порубки дерев 14.09.2020.
До того ж висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням дій контролюючого органу та не породжують правових наслідків для суб'єкта господарювання і не змінюють стану його прав. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.
У зв'язку із викладеним вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором було доведено протиправну поведінку відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної вирубки на підвідомчій відповідачу території, у зв'язку з чим доводи апелянта в цій частині колегія суддів відхиляє.
Вищевикладене спростовує твердження відповідача про не доведення прокурором протиправної поведінки та неправомірних дій відповідача, а також ненадання прокурором доказів, що підтверджують вказані обставини.
Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, серед іншого, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до положень статей 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода передбачено, що заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Положеннями статті 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено ст. 1166 ЦК України яка встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов'язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.
У пунктах 88 постанови від 13.05.2020 року у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення природоохоронного законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень, внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.
Враховуючи вимоги статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України у вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Оскільки відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, створення сприятливих умов щодо охорони лісу та недопущення самовільної (незаконної) рубки невідомими особами на наданих відповідачу в постійне користування земельних ділянках, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність складу цивільного правопорушення.
Щодо розміру шкоди колегія суддів зазначає про наступне.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної вирубки дерев, здійснено у відповідності до постанови КМУ від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» (далі Постанова № 665).
Доводи апелянта, що вказана вище постанова КМУ не регулює спірні відносини, колегія суддів відхиляє, оскільки даною постановою були затверджені такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, зокрема, незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.
А тому вимоги щодо розрахунку заподіяної шкоди, встановлені постановою КМУ від 23.07.2008 № 665, розповсюджуються на дані правовідносини.
При проведенні розрахунку розміру заподіяної шкоди експертом в якості вихідних даних були використані: протокол огляду місця події від 14.09.2020, польову перелікову відомість пнів самовільної рубки дерев у кварталі 156, виділ 6, складену головним лісничим Бідним В.М., довідку, за підписом головного лісничого ДП «Сосницярайагролісгосп» та CD-R диск з фотоматеріалами, наданий листом слідчого від 02.12.2020.
Відповідно до розрахунку, наявного в експертному висновку, діаметри пнів незаконно зрубаних дерев становлять: дуб - 41,5 см, 51,5 см, 55 см, 56 см, 60,5 см, ясен - 35,5 см, 43 см, 54 см, липа - 21 см.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» , починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до «Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 01.01.2009 за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.
Щоб порахувати показник індексації за 2009 рік необхідно використати індекс інфляції за попередній рік, тобто за 2008 рік - 122,3 %, і так далі (за 2015 рік індекс інфляції за 2014 рік - 124,9 %).
Експертом проведено розрахунок заподіяної шкоди з урахуванням індексації (за 2008 рік індекс; інфляції - 122,3 %, за 2009 рік - 112,3 %, за 2010 рік - 109,1 %, за 2011 рік - 104,6 %, за 2013 рік - 100,5 %, за 2014 рік - 124,9 %, за 2015 рік - 143,3 %, за 2016 рік - 112,4 %, за 2017 рік - 113,7 %, за 2018 рік - 109,8 %, за 2019 рік - 104,1 %).
Індексацію проведено починаючи з 01.01.2009, за 2012 рік індекс інфляції не перевищував 100 %, тому індексація, з урахуванням п. 2 Порядку, за 2012 рік не проводилася. Коефіцієнти індексації застосовано згідно індексу споживчих цін, розрахованих Держстатом України.
Сума шкоди за пошкодження 9 дерев відповідного діаметру до ступеня припинення росту з урахуванням індексації за попередні роки становить: 25569 х 1,223 х 1,123 х 1,091 х 1,046 х 1,005 х 1,249 х 1,433 х 1,124 x1,137 х 1,098х104,1 = 105 300,61 грн.
Отже, розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено правомірно з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Наведеним спростовуються доводи відповідача, що при визначенні ціни позову взято розрахунок, виготовлений представником ДП «Сосницярайагролісгосп», оскільки експертом були використані й інші документи та матеріали, про що зазначено у висновку.
Таким чином, розмір завданої шкоди визначений саме експертом на підставі відповідних документів, а не представником ДП «Сосницярайагролісгосп».
Доводи відповідача про незазначення, у який спосіб і з застосування яких вимірювальних засобів проведено заміри пнів, враховуючи відсутність акту перевірки, відхиляються судом, враховуючи наступне.
Як вбачається з протоколу огляду місяця події від 14.09.2020, під час огляду, у якому взяли участь також старший інспектор-криміналіст та головний лісничий Бідний В.М., були зафіксовані розміри пнів та здійснено фотофіксацію замірів (ілюстративну таблицю), яка є додатком до протоколу.
З наданих фото вбачається, що заміри пнів проводились за допомогою вимірювальної лінійки шляхом замірювання максимального та мінімального діаметрів, що відповідає положенням Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу. При цьому таке замірювання відбувалось за участю інспектора-криміналіста, який є кваліфікованим фахівцем, що займається збором доказів та їх дослідженням у тій чи іншій кримінальній справі.
Будь-яких зауважень або незгоди представника відповідача з такими розмірами цей протокол не містить.
Крім того, у висновку експерта №29658/20-48 від 15.04.2021 вказано, що 07.12.2020 до КНДІСЕ надійшов лист Сосницького ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області від 02.12.2020, додатком до якого була довідка за підписом лісничого Бідного В.М,, у якій зазначено про те, що 13.09.2020 в квартал 156, виділ 6, була виявлена самовільна рубка дерев дуба, ясена та липи в кількості 9 штук, серед яких два дерева пні розміром 40*31 та 44*42 були сироростучі.
Також, як вказано у висновку експерта, при проведенні розрахунку розміру заподіяної шкоди було використано польову перелікову відомість пнів самовільної рубки дерев у кварталі 156, виділ 6, складену головним лісничим Бідним В.М.
Тобто сам відповідач брав участь в огляді та замірі пнів, а також складав відповідні документи, а отже і погодився з правильністю визначення їх розмірів.
З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов'язків щодо охорони та захисту лісу та об'єкту природно-заповідного фонду; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених Постановою № 665; безпосередній причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та неперешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень та порушенню природно-заповідного режиму.
Стосовно доводів відповідача про солідарну відповідальність інших органів, на які покладено обов'язки із забезпечення охорони та захисту лісів (державну лісову охорону, поліцію), суд зазначає наступне.
Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.
За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з'ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.
Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб'єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.
А тому, покладення відповідальності виключно на правоохоронні органи та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов'язків з охорони лісу.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Так, не може правоохоронний орган відповідати за збереження усього державного або комунального майна на усій території держави, для цього створено відповідні правові інститути. У державі розмежовуються повноваження з контролю за використанням та збереженням державного та комунального майна між певними компетентними органами, і такі повноваження встановлені спеціальними законами. Кожен такий орган створений діяти у певній галузі діяльності.
Згідно з ст. 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України обов'язок щодо охорони лісу прямо покладено на лісокористувача, та безпосередньо відповідача.
А тому такі доводи відповідача судом першої інстанції правомірно були відхилені.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2021 року у справі № 927/1018/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Сосницярайагролісгосп» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2021 року у справі № 927/1018/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2021 року у справі № 927/1018/21 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2021 року у справі № 927/1018/21.
5. Матеріали справи № 927/1018/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді В.В.Андрієнко
Є.Ю. Пономаренко