Справа № 127/7634/21
Провадження № 22-ц/801/918/2022
Категорія: 35
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк К. П.
Доповідач:Денишенко Т. О.
25 травня 2022 рокуСправа № 127/7634/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Денишенко Т. О.,
суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
за участі секретаря судового засідання Кобенди Ю. О., представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 адвоката Желіховського В. М., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання,
за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 , її представника адво-ката Желіховського Володимира Миколайовича на рішення Вінницького місь-кого суду Вінницької області від 17 лютого 2022 року, ухвалене у приміщенні суду в м. Вінниці за головування судді Гуменюка К. П., повний текст якого складений 02 березня 2022 року,
26 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася у Вінницький міський суд Він-ницької області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання до-говору довічного утримання. Позов мотивований наступними обставинами. 25 листопада 2016 року між позивачкою та ОСОБА_2 укладений нотаріально посвідчений договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_1 передала у власність відповідача належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зобов'язався забезпечувати позивач-ку утриманням довічно на умовах цього договору. Грошове утримання складається з першого платежу у розмірі 35000,00 гривень та щомісячних платежів у розмірі 1000,00 гривень, які мають сплачуватися шляхом банківсь-кого чи поштового переказу, або готівкою під розписку. Крім цього відповідач зобов'язаний щомісячно до 10 числа поточного місяця надавати ОСОБА_1 кош-ти на оплату комунальних послуг у тому ж порядку, що й щомісячне грошове її утримання. ОСОБА_1 за віком та станом здоров'я потребує постійного сто-роннього догляду, вона не здатна себе обслуговувати. Такий висновок викладе-ний у рішенні лікарсько-консультативної комісії ( протокол від 03 вересня 2008 року № 91 ). У 2016 році ОСОБА_1 зверталася в суд із позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Вінницького міського нота-ріального округу Родіонової Н. В. про визнання недійсним договору довічного утримання, однак у задоволенні позову їй було відмовлено. Одразу після укла-дення договору між його сторонами склалися неприязні стосунки. ОСОБА_2 неналежно виконує свої зобов'язання за договором довічного утримання, обу-мовлені ним кошти тривалий час узагалі не сплачує, у зв'язку з чим позивачка просила суд її вимоги задовольнити.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції 17 лютого 2022 року рішенням, позивачка, її адвокат оскаржують його в апеляційному порядку, просять поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Скаржники посилаються на ухвалення оскаржуваного рішення без повного з'ясування, недоведеності обставин, що мають значення для спра-ви, які суд першої інстанції визнав встановленими. Позивачка тривалий час хворіє, в силу свого похилого віку та стану здоров'я потребує постійного при-йому ліків, кошти їй необхідні щомісяця для придбання ліків, натомість відпо-відачі нехтують цим фактом. ОСОБА_2 систематично не виконуються умови договору довічного утримання, його дії є протиправними, такими, що грубо порушують норми матеріального права. ОСОБА_1 значною мірою поз-бавлена того, на що вона має право відповідно до договору, а саме вчасного задоволення її життєвих потреб. Згідно з частиною другою статті 651, частиною першою статті 755 ЦК України зазначене є підставою для розірвання оспорю-ваного правочину за рішенням суду.
Ухвалою апеляційного суду від 21 квітня 2022 року на задоволення кло-потання осіб, які подали апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , її представнику адвокату Желіховському В. М. поновлений процесуальний строк на апеляційне оскар-ження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2022 року.
Відповідач ОСОБА_2 скористався визначеним цивільним процесуаль-ним законом та забезпеченим вказаною ухвалою апеляційного суду від 21 квітня 2022 року правом та направив суду поштою відзив на апеляційну скаргу, який надійшов у суд 05 травня 2022 року. У відзиві зазначено, що рішення суду першої інстанції законне та обгрунтоване, а викладені в апеляційній скарзі до-води безпідставні. ОСОБА_1 від дати укладення договору по даний час ухиля-ється від його виконання. З грудня 2016 року, тобто протягом більше ніж п'ять років, вона жодного разу не отримала надіслані їй поштові перекази, штучно, недобросовісно створюючи таким чином підстави для позову через невиконання відповідачем, начебто, умов договору. Поштові перекази поверталися відправнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Позивачка зловживає своїм правом з недобросовісною метою, адже у випадку розірвання договору вона не повинна повертати здійснені витрати на її утримання, сплачений перший платіж в сумі 35000,00 гривень; нею як стороною правочину, допущена суперечлива поведінка, що не відповідає попереднім заявам, поведінці. Сторона не може домагатися судового захисту за правом справедливості, якщо вона порушила один із принципів справедливості, наприклад не була добросовісною. З метою введення суду в оману позивачка надала відповіді АТ «Укрпошта», де прізвище відповідача вказане « ОСОБА_5 », а не правильне « ОСОБА_6 ». При цьому не враховані сплачені їй платежі ОСОБА_7 . Твердження позивачки щодо частковості сплати їй передбачених платежів, чи зовсім ненадходження їх у певний період ОСОБА_2 не спростовувалися, оскільки у позовній заяві нею визнавався факт сплати їй платежів до листопада 2020 року. Дійсно, кілька разів за п'ять років ОСОБА_2 не здійснювалися платежі в обумовлений договором строк, але такі платежі компенсувалися сумами переплат в інші місяці, проте позивачка ухилялася від отримання переказів. Посилання ОСОБА_1 на ненадходження їй в окремі місяці поштових переказів від відповідача, на те, що платежі здійснювалися не ОСОБА_2 , а ОСОБА_7 не є свідченням порушення умов договору, це маніпуляції позивачки, намагання знайти формальну зачіпку для розірвання договору. Відповідач вчиняв усі можливі дії з піклування над позивачкою, але її та її оточення недобросовісна поведінка, яка має місце фактично від дати укладення договору, унеможливлює нормальну комунікацію. ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції від 17 лютого 2022 року залишити без змін, залишити без задоволення апеляційну скаргу позивачки та її представника.
У судове засідання апеляційного суду 25 травня 2022 року відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не з'явилися з невідомих причин, хоча про місце, день та час розгляду справи вони повідомлені завчасно, ще 13 травня 2022 року, в установленому порядку, про що свідчать наявні у матеріалах справи трек-номери АТ «Укрпошта». На час розгляду справи о 13.00 годині будь-яких заяв від відповідачів не надходило. Ураховуючи думку представника ОСОБА_1 адвоката Желіховського В. М. щодо можливості розгляду справи у відсутності відповідачів, керуючись нормами статті 372 ЦПК України, колегія суддів апе-ляційного суду ухвалила розглянути справу по суті апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі представника особи, яка її подала, адвоката Желіховського В. М., дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, пере-віривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апе-ляційна скарга підлягає задоволенню як належно умотивована, обгрунтована, об'єктивна та безпомилкова.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, воно є незаконним та необгрунтованим; суд не узяв до уваги, неповно з'ясував фактичні обставини, що мають місце та значення для справи, зробив висновки, які суперечать, не відповідають фактичним обставинам справи, визнав встановленими недоведені обставини, що має значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що 25 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та від-повідачем ОСОБА_2 укладений договір довічного утримання, посвідче-ний приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіо-новою Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 2912. За умовами цього договору ОСОБА_1 ( відчужувачка ) передала у власність, а ОСОБА_2 ( набувач ) отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 , взамін чого ОСОБА_2 зобов'язався забезпечу-вати ОСОБА_1 довічним утриманням на умовах даного договору. Згідно з пунк-том шостим правочину, ОСОБА_2 зобов'язався довічно фінансово утриму-вати ОСОБА_1 , тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення її життєвих потреб. Сторони домовилися, що грошове утримання складається з первинного платежу у розмірі 35000,00 гривень та щомісячних платежів у роз-мірі 1000,00 гривень на місяць. Сторони домовилися, що щомісячне грошове утримання буде надаватися ОСОБА_1 шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. Крім вищезазначеної суми ОСОБА_2 зобов'язаний щомісячно разом або окремо сплачувати комунальні послуги за квартиру. Кошти на оплату комунальних послуг повинні щомісячно надаватися ОСОБА_1 шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під роз-писку. У пункті сьомому договору сторони домовилися про те, що щомісячне грошове утримання буде щомісячно виплачуватися ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , починаючи з моменту укладення цього договору до 10 числа по-точного місяця поштовим переказом на поштове відділення № 21 у м. Вінниці по проспекту Космонавтів, № 24 . Згідно з пунктом восьмим договору первин-ний грошовий платіж відповідно до пункту шостого договору визначений сто-ронами за спільною згодою у розмірі 35000,00 гривень, які ОСОБА_1 отримала повністю від ОСОБА_2 перед підписанням договору. Цей платіж повинен витрачатися відчужувачкою на задоволення її життєвих потреб. Пунктом деся-тим правочину встановлено, що при надходженні грошового переказу на пош-тове відділення за місцем проживання ОСОБА_1 , відповідно до пунктів сьомого, восьмого цього договору зобов'язання ОСОБА_2 за відповідний місяць вважаються виконаними у повному обсязі. Згідно з пунктом тринадцятим договору його істотними умовами вважаються щомісячні платежі, первинний грошовий платіж та довічне право на проживання ОСОБА_1 у вказаній квартирі. Пунктом чотирнадцятим правочину визначено, що цей договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї із сторін - у судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказав, що вона як на підставу позову посилається на невиконання ОСОБА_2 умов договору щодо сплати щомісячних платежів, зокрема, зазначила, що ос-танній поштовий переказ на суму 2200,00 гривень надходив 10 листопада 2020 року. Після цієї дати будь-які надходження на ім'я позивачки припинилися. При цьому ОСОБА_1 посилається на відповіді АТ «Укрпошта» від 16 березня, 30 вересня та від 25 жовтня 2021 року. У цих відповідях, зокрема, у відповіді від 16 березня 2021 року № 1853-Р-2021021810602-В зазначається, що від відправника ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_1 були направлені до відділення поштового зв'язку 21021 у м. Вінниці наступні перекази: 06 липня 2020 року на суму 2200,00 гривень та 05 серпня 2020 року повернений за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання; 01 вересня 2020 року на суму 4400,00 гри-вень та 01 жовтня 2020 року повернений за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання; 09 жовтня 2020 року на суму 2200,00 гривень та 09 листопада 2020 року повернений за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання; 10 листопада 2020 року на суму 2200,00 гривень та 14 грудня 2020 року повернений за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання. Суд першої інстанції зауважив, що у відповідях АТ «Укрпошта» від 30 вересня та 25 жовтня 2021 року зазначено, що на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 за період з квітня 2021 року по серпень 2021 року поштові перекази не надходили. Суд підкреслив, що у згаданих відповідях прізвище відповідача зазначено як « ОСОБА_5 » у той час, коли вірним прізвище відповідача є « ОСОБА_6 ». Неправильне прізвище « ОСОБА_5 » зазначила ОСОБА_1 у своїх заявах до АТ «Укрпошта».
Суд першої інстанції прийняв до уваги, що на спростування доводів позов-ної заяви щодо невиконання умов договору довічного утримання зі сплати що-місячних платежів відповідачем надані фіскальні чеки АТ «Укрпошта» про поштові перекази до поштового відділення 21 в м. Вінниці на ім'я ОСОБА_1 , а саме: 03 грудня 2016 року на суму 1200,00 гривень, 10 січня 2017 року на суму 1000,00 гривень, 17 січня 2017 року на суму 1200,00 гривень, 19 січня 2017 року на суму 1000, 00 гривень, 09 лютого 2017 року на суму 1000,00 гривень, 10 березня 2017 року на суму 1000,00 гривень, 03 січня 2020 року на суму 2200,00 гривень, 10 лютого 2020 року на суму 2200,00 гривень, 10 березня 2020 року на суму 2200,00 гривень, 08 квітня 2020 року на суму 2200,00 гривень, 07 травня 2020 року на суму 2200,00 гривень, 02 червня 2020 року на суму 2200,00 гри-вень, 08 липня 2020 року на суму 2200,00 гривень, 01 вересня 2020 року на су-му 4400,00 гривень, 09 жовтня 2020 року на суму 2200,00 гривень, 10 листопада 2020 року на суму 2200,00 гривень, 01 квітня 2020 року на суму 12000,00 гри-вень, 06 травня 2020 року на суму 14413,00 гривень, 08 червня 2021 року на су-му 16200,00 гривень. Зауваживши, що позивачка у позові стверджувала про припинення з листопада 2020 року надходження щомісячних обов'язкових обу-мовлених спірним договором платежів, суд першої інстанції дійшов висновку про не встановлення дослідженими доказами порушення відповідачем ОСОБА_2 істотних умов договору щодо здійснення ним обов'язкових щомісяч-них платежів, адже на спростування вказаних обставин ним надані фіскальні чеки АТ «Укрпошта». Оскільки ОСОБА_2 належним чином виконував взяті на себе відповідно до умов укладеного договору зобов'язання, а позивачка не довела зворотного, то підстави для розірвання цього договору відсутні, тому у задоволені вимог ОСОБА_1 суд відмовив.
З висновками суду першої інстанції погодитися не можна, вони не від-повідають фактичним обставинам справи. Оскаржуване рішення суду першої інстанції від 17 лютого 2022 року звертає на себе увагу неповнотою фактичних обставин, що реально мають місце у відносинах сторін у цій справі, оцінкою доказів, яка не відповідає цим фактичним обставинам, що є очевидними, не-взяттям судом до уваги об'єктивних правовідносин, які мають вирішальне зна-чення для розгляду заявлених ОСОБА_1 вимог.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини ( факти ), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як уже зазначалося, рішенням суду першої інстанції вказані вимоги закону належним чином не виконані.
Умовами дійсного, нотаріально посвідченого договору довічного утриман-ня від 25 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 як відчужувачкою та ОСОБА_2 як набувачем, чітко, ясно, у послідовний спосіб визначені права та обов'язки зазначених його сторін. За умовами цього договору ОСОБА_1 пе-редала у власність, а ОСОБА_2 набув ( отримав ) у власність квартиру АДРЕСА_1 , взамін чого ОСОБА_2 зобов'язався забезпечувати ОСОБА_1 довічним утриманням на умовах даного договору, а саме зобов'язався довічно фінансово утримувати ОСОБА_1 , забезпечувати її грошовими коштами для задоволення життєвих потреб. Грошове утримання складається з первинного платежу у розмірі 35000,00 гривень та щомісячних платежів у розмірі 1000,00 гривень на місяць, які мають надаватися ОСОБА_1 шляхом банківського або поштового переказу на поштове відділення № 21 у м. Вінниці по проспекту Космонавтів, № 24., або готівкою під розписку. Крім цього ОСОБА_2 зобов'язався щомісячно разом або окремо сплачувати комунальні послуги за квартиру шляхом банківського або поштового переказу коштів ОСОБА_1 , або готівкою під її розписку. До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать: послуги ЖЕК з утримання будинку, плата за користування природним газом, теплопо-стачання, водопостачання в обсязі гарячої води до 4 кВт/год., абонентська плата за телефон крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мо-більного зв'язку, послуги соціального пакету кабельного телебачення, оплата домофону. Первинний грошовий платіж у розмірі 35000,00 гривень ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 перед підписанням договору. Укладеним між сто-ронами у справі правочином визначені його істотні умови, якими є щомісячні платежі, первинний грошовий платіж та довічне право на проживання ОСОБА_1 у відчуженій на користь ОСОБА_2 квартирі.
Є очевидним та об'єктивним, таким, що не оспорюється відповідачем факт невиконання ним умов договору, викладених у його змісті. ОСОБА_2 не надавав ОСОБА_1 щомісячно визначені укладеним правочином кошти на її грошове утримання. У позовній заяві, апеляційній скарзі позивачка чітко вказувала, що останній поштовий переказ на суму 2200,00 гривень надходив їй від ОСОБА_7 10 листопада 2020 року. Однак, вказана особа не має жодного відношення до виконання відповідачем своїх особистих зобов'язань за договором довічного утримання, оскільки згоди на передачу обов'язків набувача вона нікому не надавала, тому не отримувала кошти від сторонньої особи. З викладеного належить підкреслити, що спірним періодом неналежного виконання ОСОБА_2 зобов'язань за дійсним правочином є період з 10 листопада 2020 року по день звернення ОСОБА_1 в суд з цим позовом, тобто по березень 2021 року включно.
Вказані доводи ОСОБА_1 апеляційний суд визнає обгрунтованими, доведеними, об'єктивними.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачки та її адвоката ОСОБА_2 вказав, що дійсно мали місце поодинокі випадки не надсилання ним ОСОБА_1 грошових переказів щомісячно ( місяць в місяць ). Але відповідач не вважає та-ку ситуацію невиконанням умов укладеного правочину через компенсацію ним платежів сумами переплат в інші місяці. Так, з фіскальних чеків убачається, що у квітні 2021 року оформлений переказ на ім'я позивачки у 12000,00 гривень, у травні 2021 року - 14413,00 гривень, у червні 2021 року - 16443,00 гривні з м. Києва ( а. с. 77 ), де знаходиться Громадська організація «Фонд допомоги Оле-ни Орєхової». Власне місце проживання ОСОБА_2 особисто вказав у відзиві на апеляційну скаргу як АДРЕСА_4 . Убачається доцільним звернути увагу, що майже усі грошові перекази позивачці згідно представлених самим відпові-дачем у справу фіскальних чеків ( а. с. 75 - 77, 146 ) направлялися з м. Києва. Суд першої інстанції помилково суми у 12000,00 гривень та 14413,00 гривень визначив як такі, що переказувалися на ім'я ОСОБА_1 у 2020 році, адже фактично вони направлялися переказами у 2021 році. Однак, як правдиво ствер-джувала ОСОБА_1 , з липня по листопад 2020 року переказ їй коштів здійсню-вався ОСОБА_7 , що не входило в обов'язки останньої за умовами дого-вору супроводження договору довічного утримання від 25 листопада 2016 року. Тим паче, що згоду на заміну набувача позивачка не надавала, жодних пові-домлень з цього приводу ОСОБА_1 не отримувала. З листопада 2020 року до квітня 2021 року, з червня 2021 року по даний час кошти від відповідача у якості щомісячних договірних платежів ОСОБА_1 узагалі не надходили, що свідчить не про кілька поодиноких випадків невиконання набувачем умов укла-деного правочину, а про систематичне їх невиконання. Інші докази на спросту-вання вказаних обставин у матеріалах справи відсутні. Таку ситуацію безспірно не можна визнати належним виконанням відповідачем умов чинного правочи-ну.
Крім викладеного, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач, зазначаючи про введення ОСОБА_1 суду в оману щодо інформації про здійснені ним на її ім'я платежі, посилається на умисне невірне, на його погляд, написання пози-вачкою прізвища « ОСОБА_5 » замість правильного « ОСОБА_6 ». Щодо такої мотивації сторони відповідача необхідно зазначити, що помилка у написанні прізвища сторони у справі абсолютно не впливає на доведеність неналежного виконання ним умов укладеного договору, оскільки на запити позивачки з АТ «Укрпошта» надійшли відповіді від 16 березня 2021 року за № 1853-Р-2021021810602-В, від 30 вересня 2021 року за № 1853-Р-2021092010562 та від 25 жовтня 2021 року № 1853-Р-2021102210365-В, з яких убачається, що на ім'я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 з квітня по серпень 2021 року поштові перекази не надходили. При цьому колегія суддів вдруге звертає увагу, що доказів протилежному відповідач суду не надав, у матеріалах справи такі відсутні.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з доводами ОСОБА_2 щодо недобросовісної поведінки ОСОБА_1 , порушення нею цього принци-пу справедливості з огляду на отримання позивачкою коштів, які у разі розір-вання договору поверненню не підлягають. Така позиція апеляційного суду грунтується на тій обставині, що за ситуації, яка склалася та має місце у цьому спорі, беручи до уваги негативні, неприязні стосунки сторін договору довіч-ного утримання, які склалися майже відразу після укладення цього правочину, вони не досягли домовленості про добровільне розірвання договору, що потяг-ло б повернення сплачених коштів, та уже в грудні 2016 року ОСОБА_1 зверталася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним укладеного з відповідачем договору, у результаті задоволення якого вона б також несла обов'язок з повернення усього отриманого за цим договором. Але у задоволенні цієї вимоги ОСОБА_1 відмовлено і судове рішення набрало законної сили.
Згідно зі статтею 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( нена-лежне виконання ).
Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встанов-лених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавля-ється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 744 ЦК України визначено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона ( відчужувач ) передає другій стороні ( набувачеві ) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та ( або ) доглядом довічно.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання ( догляду ) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладе-ний, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'яз-ків, незалежно від його вини.
Підставою для розірвання договору довічного утримання є встановлення факту хоча б одного випадку порушення умов договору. У цій справі система-тичні порушення відповідачем, що стосуються неналежного виконання ним узятих зобов'язань по відношенню до відчужувачки ОСОБА_1 , неприязні сто-сунки між сторонами договору довічного утримання, які зводять нанівець мету укладеного правочину, є підставами для його розірвання.
Відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання у судовому порядку такого правочину у випадку невиконання набувачем його умов. При цьому саме набувач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності обставин, на які посилається позивач. При цьому не має значення відмова відчужувача від отримання обумовлених коштів, вирішальним є вико-нання набувачем своїх зобов'язань, що у цій справи не має місця. Відповідні висновки щодо застосування положень статей 755, 756 ЦК України узгоджу-ються з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19, від 09 лютого 2022 року у справі № 755/16507/ 19.
Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повин-на довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Основоположними принципами цивільного законодавства, його загаль-ними засадами є справедливість, добросовісність та розумність, що передбаче-но у пункті шостому частини першої статті 3 ЦК України. Дії учасників ци-вільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та ха-рактеризуватися чесністю, відкритістю, повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке дове-дення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практи-кою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ).
Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх ар-гументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду справи суд апеляцій-ної інстанції керується нормами статті 367 ЦПК України, якими визначені межі вирішення справи: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обгрунтованість рі-шення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї.
За правилами статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рі-шенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та ( або ) резолютивної частини ( частина четверта статті 376 ЦПК України ).
Відповідно до норм статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи каса-ційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На вико-нання цього припису закону понесені позивачкою витрати у справі підлягають стягненню на її користь з відповідача ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , її представника адвоката Желіховського Володимира Миколайовича задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2022 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Розірвати договір довічного утримання, укладений 25 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н. В., зареєстрований у реєстрі за номером 2912.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 908,00 гривень ( дев'ятсот вісім гривень 00 коп. ) сплаченого у дохід держави судового збору за зверненням в суд з позовом, 1362,00 гривні ( одна тисяча триста шістдесят дві гривні 00 коп. ) судового збору, сплаченого у зв'язку з апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 30 травня 2022 року.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський