Номер провадження 2/754/863/22
Справа №754/7809/20
Іменем України
(повне рішення суду виготовлено 31.05.2022)
31 травня 2022 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Гончаренко М.М., справа № 754/7809/20
Акціонерне товариство «Банк Форвард» - позивач
ОСОБА_1 - відповідач
Вимоги позивача: стягнення коштів,
Числовська І.В. - адвокат відповідача
30.06.2020 до суду надійшов позов, який позивачем підписано 24.06.2020 і в якому позивач посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором про надання та використання платіжної картки № 97253684, просить стягнути з відповідача: 57056,17 грн. - заборгованості за договором та три проценти річних, визначених станом на 24.06.2020.
Справа перебувала у провадженні судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_3 і під головуванням якої постановлено: ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 02.07.2020 про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження, заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20.11.2020, ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03.08.2021 про скасування заочного рішення від 20.11.2020.
У зв'язку із звільненням судді: ОСОБА_3 справу передано на повторний автоматизований розподіл.
Новим головуючим постановлено ухвалу від 08.11.2021 про прийняття справи до свого провадження та призначення до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач у судове засідання не з'явився і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, зокрема, поштою та електронною поштою, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями та довідками про доставку електронного листа.
Адвокат відповідача позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні за пропуском строку позовної давності про що подав письмову заяву, а також не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності позивача.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Інформація про розгляд справи розміщується на сайті суду і є загально доступною.
Про розгляд справи судом позивачу достовірно відомо.
З урахуванням викладеного і ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі для її розгляду по суті за відсутності позивача.
Вислухавши адвоката відповідача, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.
Позивач є правонаступником ПАТ «Банк Руский Стандарт», що підтверджується статутом позивача.
13.01.2012 відповідач звернувся до банку з заявою № 94675963, яка містить (оферту) про укладення договору про надання та використання платіжної картки. Банк 21.05.2012 акцептував (прийняв) пропозицію (оферту) відповідача, відкрив поточний рахунок, випустив платіжну картку та надав кредит в сумі: 20000 грн. на строк: 1097 днів з 13.01.2012 по 13.01.2015.
Як вказує позивач, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та відсотків за користування ним і станом на 24.06.2020 сума заборгованості по кредитному договору та трьом процента річних становить: 57056,17 грн..
Позов позивачем підписано 24.06.2020.
Згідно ст. 253 ЦК України, 1. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ст. 257 ЦК України, 1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 266 ЦК України, 1. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Згідно з ч. 3 - ч. 5 ст. 267 ЦК України, 3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.06.2021 у справі № 756/7777/17 «Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Така правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.».
Будь-яких конкретних правових доказів про поважність причин пропуску трирічного строку позовної давності, позивач суду не надав і судом таких доказів не здобуто.
За таких обставин у задоволенні позову відмовляється за пропуском трирічного строку позовної давності.
Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні позову акціонерного товариства «Банк Форвард» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 105, ЄДРПОУ: 34186061) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.