Номер провадження 2/754/1107/22
Справа №754/14064/21
Іменем України
25 травня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва
головуючого судді - Таран Н.Г.
за участю секретаря - Довгань Г.А.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів за борговою розпискою,
У вересні 2021 року до Деснянського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів за борговою розпискою. Вимогами вказаного позову є стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 37 800,00 грн. за борговою розпискою. В обґрунтування позову зазначено про те, що ОСОБА_2 (відповідач), була прийнята на роботу на посаду директора салону «Дюпері» ТОВ «Орган сертифікації ПЕРСОНАЛ ЕКСПЕРТ» з 23.02.2021 з випробувальним терміном 3 місяці та наступним зарахуванням на посаду, при умові позитивного проходження випробувального терміну. У березні 2021 ОСОБА_2 , засновник ТОВ Персонал Експерт» ОСОБА_1 (позивач) передала кошти у сумі еквівалентній 1 400 доларів США для придбання косметологічного обладнання, а саме: насадок для лазерних комбайнів. Спочатку, відповідач повідомила позивача, що кошти нею передані продавцям косметологічних насадок, а коли за місяць обладнання не надійшло, була змушена розповісти, що використала отримані кошти на власні потреби, оскільки, мала борги, але пообіцяла повернути кошти не пізніше травня 2021. Коли кошти не були повернуті а ні у травні 2021, а ні у червні 2021, а ОСОБА_2 захотіла звільнитися з посади, власниця салону ОСОБА_1 була змушена попросити написати ОСОБА_2 розписку про повернення коштів. Така розписка була написана, і датою повернення коштів ОСОБА_2 за власної ініціативи, було поставлено 17.08.2021. На лист, щодо повернення коштів, який було надіслано 01.09.2021 відповіді так само не надійшло. За вищевказаних обставин, при наявності розписки, яка написана власноруч відповідачем, та не виконана нею, взятих на себе за розпискою зобов'язань, вважає єдиним законним шляхом захисту порушеного права, подання до Деснянського районного суду м. Києва позовну заяву про стягнення заборгованості, за розпискою в сумі 37 800,00 грн.
Ухвалою судді від 20.09.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, при цьому в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача - адвоката Кульбіч-калбукова С.А., від 25.05.2022 року, відповідно до змісту якого вбачається, що остання просить здійснювати розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просила їх задовільнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлялась належним чином. Від відповідачів на адресу суду відзивів на позовну заяву або будь-яких заяв чи клопотань не надходило.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідачів та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні(позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Як вбачається з матеріалів справи У березні 2021 ОСОБА_2 , засновник ТОВ Персонал Експерт» ОСОБА_1 (позивач) передала кошти у сумі еквівалентній 1 400 доларів США для придбання косметологічного обладнання, а саме: насадок для лазерних комбайнів. Спочатку, відповідач повідомила позивача, що кошти нею передані продавцям косметологічних насадок, а коли за місяць обладнання не надійшло, була змушена розповісти, що використала отримані кошти на власні потреби, оскільки, мала борги, але пообіцяла повернути кошти не пізніше травня 2021. Коли кошти не були повернуті а ні у травні 2021, а ні у червні 2021, а ОСОБА_2 захотіла звільнитися з посади, власниця салону ОСОБА_1 була змушена попросити написати ОСОБА_2 розписку про повернення коштів. Така розписка була написана, і датою повернення коштів ОСОБА_2 за власної ініціативи, було поставлено 17.08.2021. На лист, щодо повернення коштів, який було надіслано 01.09.2021 відповіді так само не надійшло.
Факт передачі грошових коштів підтверджується розпискою.
Відповідно до умов вказаної розписки позичальник зобов'язалася повернути суму отриманих коштів до 17.08.2021 року.
Станом на дату звернення із даним позовом до суду заборгованість не погашена у розмірі 37 800,00 грн.
Частина перша та друга статті 207 ЦК України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
На підтвердження укладених позивачем з відповідачами договорів позики та передачі їм грошових коштів представник позивача надала суду належним чином завірену, у порядку ст.95 ЦПК України, розписку відповідача ОСОБА_2 ..
Згідно правової позиції, викладеної Верховним судом України в постанові № 6-63цс13 від 18 вересня 2013 року, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не пише факту укладення договору, але й факту передачі грошової сумі позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежне від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦПК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі ст. ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання
Відповідач, не подавши відзив на позов, наданих представником позивача розрахунків не спростували, своїх розрахунків не надали.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно ч. 1, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача в розмірі 908,00
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 169, 206, 224, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23, 509 526, 545, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050, 1167 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів за борговою розпискою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 РНООКПП - НОМЕР_2 заборгованість за борговою розпискою від 17.02.2021 у розмірі 37 800,00 грн. та витрати за сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя: Н.Г. Таран