Справа № 161/19064/21
Провадження № 2/161/199/22
23 травня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.,
за участю помічника судді Коритнюк А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Луцької міської ради про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Луцької міської ради про позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтовує тим, що вона та відповідач є батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2018 року шлюб між нею та відповідачем розірвано.
З моменту розірвання шлюбу відповідач не бачив дитини, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не бере участі у вихованні доньки та не цікавиться її життям. Свідоме та тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками відносно доньки є підставою для позбавлення його батьківських прав.
На підставі наведеного позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2021 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та зобов'язано Службу у справах дітей Луцької міської ради надати до суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шляхтур Н.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника. позовні вимоги підтримують у повному обсязі, не заперечують щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, через розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Станом на день розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Від представник третьої особи Служби у справах дітей Луцької міської ради Шульгана Ф.П. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд встановив, що що ОСОБА_1 16 червня 2021 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , та після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.10).
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження останньої серії НОМЕР_1 , виданого Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 21.02.2017 року, (а.с.7).
В матеріалах справи наявна довідка дошкільного навчального закладу № 34 від 06.07.2021 року № 62, з якої вбачається, що батько дитини ОСОБА_4 не приймає участі у вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах дошкільного закладу. В період відвідування дитиною дошкільного закладу з 08.04.2019 року зі слів вихователів в ДНЗ не з'являвся.
Також, ту обставину, що батько ОСОБА_3 не цікавиться життям доньки, не відвідує її, всі питання щодо виховання, матеріального забезпечення, соціального , духовного розвитку дитини вирішує мати ОСОБА_1 підтверджують свідки у своїх письмових поясненнях, які знаходяться в матеріалах справи.
Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 18 січня 2022 року затверджено висновок служби у справах дітей про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У своєму висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Служба у справах дітей встановила, що 17.07.2016 року сторони уклали шлюб, під час якого в них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Сімейне життя сторін не склалося, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.05.2018 року їх шлюб було розірвано. Після розлучення, за домовленістю між батьками, дитина залишилась проживати з матір'ю. 16.06.2021 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_6 . Зі слів ОСОБА_1 протягом останніх трьох років ОСОБА_4 не спілкується і не бачиться з донькою, не цікавиться її життям та розвитком, не надає кошти на її утримання.12.07.2021 року службі у справах дітей Підгайцівської сільської ради був направлений лист з проханням з'ясувати думку ОСОБА_2 з даного питання. Листом від 21.07.2021 року служба у справах дітей Підгайцівської сільської ради повідомила, що працівники служби здійснили виїзд за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача ( АДРЕСА_1 ), однак вдома нікого не було. Зі слів сусідів ОСОБА_4 перебуває на території Республіки Польща.
Враховуючи вищенаведене, служба у справах дітей Луцької міської ради у висновку від 12.01.2022 року №7, вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним та в інтересах неповнолітньої дитини.
За змістом роз'яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Разом з тим, судом не встановлено наявності у відповідача реальних і об'єктивних перешкод для спілкування з дитиною. ОСОБА_4 не вживав заходів для забезпечення своєї участі у вихованні та спілкуванні з донькою, до органу опіки та піклування чи до суду з вимогами про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною не звертався.
Наведене дає підстави для висновку про те, що відповідач ОСОБА_4 самоусунувся від виховання своєї неповнолітньої доньки та не виконує покладених на нього Законом батьківських обов'язків без поважних причин.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
Разом з тим це, насамперед, є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання перш за все необхідно виходити з інтересів дитини, з'ясувати та оцінити який позитивний чи негативний наслідок для дитини матиме таке рішення.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не піклувався про фізичний і духовний розвиток доньки, не забезпечував її необхідними матеріально-побутовими умовами, доглядом, вихованням, не спілкувався з нею, що свідчить про свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині вимог про позбавлення батьківських прав відповідача відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки судовим розглядом встановлено факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків щодо доньки.
Також суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід також стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн.
На підставі ст.ст. 164, 166 СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути зОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 гривень .
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_3 ).
Третя особа: Служба у справах дітей Луцької міської ради (місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 21).
Дата складання повного тексту заочного рішення 30 травня 2022 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк