Справа № 161/23408/21
Провадження № 3/161/591/22
м.Луцьк 25 травня 2022 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Борсук К.П.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
представника потерпілої - Міщук І.В.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №244273 від 17 грудня 2021 року вказано, що 17 грудня 2021 року близько 18:45 год гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство в сім'ї відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме - ображав нецензурною лайкою, висловлював словесні погрози, намагався вчинити бійку, шарпав за одяг. Правопорушення вчинене повторно протягом року.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнав, пояснив, що колишня дружина перешкоджає йому в спілкуванні з сином, тому він змушений був звернутися до суду з позовом про визначення участі у спілкуванні з дитиною. Також вказав, що вона постійно провокує конфлікти власною поведінкою, вчиняє дії, які призводять до сварок та з'ясувань стосунків. Так, 17 грудня 2021 року вона вивела дитину для зустрічі і почала знімати все на відео, він попросив прибрати камеру, потім вона почала забирати дитину, мотивуючи тим, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Внаслідок чого, він викликав працівників поліції. Він не ображав потерпілу нецензурною лайкою, не перебував у стані алкогольного сп'яніння та не хотів конфлікту.
У судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Міщук І.В. та ОСОБА_2 пояснили, що у зазначений в протоколі день, ОСОБА_3 приїхав, щоб забрати сина на прогулянку, запізнився, він був у стані алкогольного сп'яніння, поводив себе дуже агресивно, своїми діями налякав сина. Зауважила, що такі дії він вчиняє постійно, за що неодноразово піддавався адміністративній відповідальності. Дана ситуація стала причиною звернення із сином до лікаря, який поставив діагноз - невроз дитячого віку.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність за приписами даної норми настає за вчинення насильства в сім'ї, яке може проявлятися не лише шляхом спричинення тілесних ушкоджень, а й за допомогою психологічного впливу на члена сім'ї (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.
Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, до матеріалів справи долучено: протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, заява ОСОБА_2 , довідка про вчинення адміністративного правопорушення повторно, відеодиски.
За приписами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (надалі - Закон) визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що описані у протоколі дії підпадають під поняття конфлікт - ситуацію, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Між ОСОБА_1 та колишньою дружиною ОСОБА_2 існують неприязні відносини, наслідком яких є конфлікти, сварки. Такі конфлікти відбуваються в присутності малолітнього сина, який мимоволі стає їх учасником. Вказане підтверджується відео, яке долучено потерпілою до матеріалів справи.
Так, із відео вбачається, що конфлікт спровокований потерпілою, оскільки ОСОБА_1 забравши дитину та йшовши до автомобіля-таксі, попросив не знімати його на відео, а ОСОБА_2 продовжила це робити, фіксуючи на камеру. ОСОБА_1 не висловлювався нецензурною лайкою на адресу потерпілої, уникав спілкування, був зацікавлений лише в побаченні з сином. Думка потерпілої, що в той день ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, а тому вона не хотіла давати йому дитину, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, та ґрунтується лише на припущеннях останньої, та на думку суду небажанні віддавати сина батькові. Щодо фізичного насилля відносно потерпілої в судовому засіданні також не здобуто відповідних доказів, а працівники поліції були викликані на вимогу самого ОСОБА_1 для того, щоб розібратися в ситуації.
На думку суду наявними у справі доказами не підтверджується наявність у діях ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За наявних обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Інші доводи та пояснення учасників справи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.280, ст.284 КУпАП, суд
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк