Ухвала
Іменем України
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 450/3352/20
провадження № 61-4522ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 березня 2022 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до КС «Перше кредитне товариство» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 95 931,45 грн.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області в складі судді: Мусієвського В. Є., від 23 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду першої інстанції 23 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для надання можливості звернення до суду з вмотивованим клопотанням, яке б містило докази про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Ухвала мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено Пустомитівським районним судом Львівської області 23 грудня 2020 року. Звернувшись у грудні 2021 року до суду з апеляційною скаргою на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року, ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду. У поданій апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення з посиланням на те, що у день проголошення рішення позивач не перебував у судовому засіданні, повний текст рішення суд йому не направляв. Однак, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого копію рішення суду першої інстанції позивач отримав 08 січня 2021 року. Таким чином ОСОБА_1 не наведено та не долучено доказів наявності поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 березня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Оскаржена ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведені особою, яка подала апеляційну скаргу, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року визнані судом неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження ОСОБА_1 слід відмовити. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для подання мотивованого клопотання про поновлення строку із зазначенням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з відповідними доказами. На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року, у якій зазначив, що належне підтвердження про вручення йому повного тексту оскаржуваного рішення суду в матеріалах справи відсутнє. При відмові у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вказав, що причини поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначені в заяві позивача необґрунтовані, оскільки такі не підтверджуються належними доказами. ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи, оскільки під час розгляду справи Пустомитівським районним судом Львівської області отримував судові повістки, звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, коли судом ухвалено оскаржуване рішення. Копія рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року надсилалася ОСОБА_1 , про що свідчить супровідний лист від 28 грудня 2020 року за вих. № 15049-150540/20. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія рішення отримана особою, яка подала апеляційну скаргу, 08 січня 2021 року.
17 травня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 березня 2022 року. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до цього суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, яке міститься у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що копію оскарженої ухвали отримав поштою 18 квітня 2022 року, на підтвердження чого надає копію конверту, адресованого Львівським апеляційним судом Кефору Б. Б.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.
Касаційна скарга мотивована тим, що на виконання ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій повідомив про те, що не був присутнім у судовому засіданні 23 грудня 2020 року під час проголошення рішення судом першої інстанції та було викладено мотиви щодо пропущеного строку. Щодо отримання позивачем 08 січня 2021 року копії рішення, то ОСОБА_1 вказує, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить належного підтвердження про отримання ним саме рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року, оскільки такі докази на повідомленні відсутні і ОСОБА_1 зазначає, що не ставив підпис та прізвище на жодному рекомендованому повідомленні і працівник пошти 08 січня 2021 року не вручав йому поштове відправлення із рішенням суду, не вчиняв дії із встановлення його особи, у рекомендованому повідомленні не указував прізвище ОСОБА_1 . Підпис на рекомендованому повідомленні зроблений не ним та йому не належить і зроблений невідомою особою. Поряд з підписом не зазначено прізвища та ініціали особи, яка поставила цей підпис і тому не можна вважати, що підпис зроблено ОСОБА_1 . Таким чином, посилання в ухвалі апеляційного суду про отримання ОСОБА_1 08 січня 2021 року копії рішення суду є безпідставними. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 222/1402/16 та від 23 вересня 2021 року у справі № 580/6090/20. Окрім цього, ОСОБА_1 вказує, що матеріали не містять належного підтвердження про повідомлення його про час і місце судового засідання та належного підтвердження отримання ним рішення суду, то відповідно до постанови Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012 є підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).
Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (стаття 272 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 592/6701/19 (провадження № 61-15286св20) зазначено, що «суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України). Наведені вимоги процесуального закону унеможливлюють відкриття апеляційного провадження та апеляційний перегляд справи до вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження». Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції».
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи, оскільки під час розгляду справи Пустомитівським районним судом Львівської області отримував судові повістки, звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, коли судом ухвалено оскаржуване рішення. Копія рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року надсилалася ОСОБА_1 , про що свідчить супровідний лист від 28 грудня 2020 року за вих. № 15049-150540/20. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія рішення отримана особою, яка подала апеляційну скаргу, 08 січня 2021 року.
Встановивши, що підстави, вказані у заяві ОСОБА_1 для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Аргумент касаційної скарги щодо неврахування судами висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 222/1402/16, від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012 та від 23 вересня 2021 року у справі № 580/6090/20 є необґрунтованим, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 10 березня 2022 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков