вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"19" травня 2022 р. Cправа №902/110/22
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ", с.Забір'я Київської області
до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод", м.Вінниця
про стягнення 1811137,73 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу №46-45П-21 від 05.07.2021
Представники сторін в судове засідання не з'явились
08.02.2022 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ" про стягнення з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод " 1811137,73 грн заборгованості, з яких: 1364949,00 грн - основний борг; 106914,77 грн - пеня; 18510,95 - 3% річних; 47773,21 грн - збитки від інфляції; 272989,80 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №46-45П-21 від 05.07.2021 в частині розрахунків за отриманий товар.
Ухвалою суду від 14.02.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/110/22, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 17.03.2022.
Відповідач у своїх письмових поясненнях (відзиві) на позовну заяву №156 від 28.02.2022 (а.с. 29-43) проти позову заперечував, зокрема зазначивши, що відповідно до Договору купівлі-продажу №46-45П-21 від 05.07.2021 позивач дійсно поставив відповідачу товар - автомобільне шасі МАЗ-5340С2-585-013.
Поряд з тим у відповідача склалася несприятлива фінансова ситуація, пов'язана із невчасним отриманням авансового платежу за укладеними державними контрактами та відсутністю обігових коштів, а також відкритої кредитної лінії. Відповідач зазначив, що планував розрахуватися з позивачем за рахунок коштів, отриманих за виконання договорів №370/3/5/2/1/9 та №370/3/5/2/1/8 від 25.08.2021, укладених з Міністерством оборони України. Проте, під час виконання вищевказаних договорів у відповідача виникли форс-мажорні обставини, що унеможливили вчасне їх виконання. До відзиву на позов відповідачем додано висновки Вінницької ТПП від 24.12.2021 за №23/12/501 та за №23/12/502.
11.03.2022 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.45), де позивач відхиляє пояснення відповідача, вказуючи зокрема про те, що за отриманий від позивача товар, після монтажу на нього спеціального обладнання (цистерни виробництва відповідача) та передачі автопаливозаправника своєму клієнту, відповідач отримав повний розрахунок. Саме ці кошти і були джерелом погашення існуючої заборгованості відповідача перед позивачем.
17.03.2022 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 28.04.2022.
За результатами судового засідання, 28.04.2022, судом постановлено ухвалу, із занесенням її до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 19.05.2022.
На визначену судом дату (19.05.2022) в судове засідання з'явився представник позивача.
Відповідача про дату час та місце розгляду справи по суті було повідомлено телефоном про що складено відповідну телефонограму (а.с. 62).
Суд зазначає про те, що будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Недотримання строків розгляду справ судом порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Частиною першою ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд враховує, що неявка відповідача чи його представника в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.
Під час судового засідання, 19.05.2022, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Після закінчення судових дебатів, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення - 19.05.2022, 10 год. 40 хв.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з'явились.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
05.07.2021 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ" та відповідачем - Державним підприємством "45 експериментальний механічний завод" був укладений Договір купівлі-продажу №46-45П-21.
Згідно п.1.1. вказаного Договору, позивач зобов'язався поставити Товар - автомобільне шасі MA3-5340C2-585-013, у строк до 09.07.2021, у кількості 1 одиниця на загальну суму 1364 949,00 грн (п.6 Специфікації).
Відповідач зобов'язався протягом 30-ти робочих днів з моменту підписання між сторонами акту приймання-передачі, оплатити вартість Товару, тобто до 19.08.2021 (п.3.1. Договору).
Згідно Акту приймання-передачі від 08.07.2021, видаткової накладної №57 від 08.07.2021 та довіреності №309 від 08.07.2021, відповідач отримав від позивача Товар, обумовлений Договором.
Суд відзначає, що факт отримання зазначеного Товару як і непроведення розрахунків за нього, що слідує з відзиву на позов, відповідачем не заперечується.
Станом на день розгляду справи в суді відповідачем не сплачено заборгованість за отриманий товар в сумі 1364949,00 грн, що стало підставою звернення з цим позовом до суду.
З урахуванням прострочення зобов'язання з оплати Товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача: 106914,77 грн - пені; 18510,95 - 3% річних; 47773,21 грн - збитки від інфляції; 272989,80 грн - штрафу.
Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як слідує із змісту п.3.1 Договору, покупець зобов'язується оплатити 100% вартості Товару, що становить 1364949,00 грн з ПДВ протягом 30 робочих днів з моменту підписання Акту приймання-передачі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок.
Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Однак відповідач, всупереч п.3.1. Договору, не здійснив оплату поставленого та прийнятого товару на суму 1364 949,00 грн в строк, обумовлений Договором.
Таким чином суд дійшов висновку про задоволення позову в частині основного боргу в сумі 1364949,00 грн.
Поряд з цим за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 106914,77 грн - пені; 18510,95 - 3% річних; 47773,21 грн - збитки від інфляції; 272989,80 грн - штраф.
Розглядаючи зазначені вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язань, визначених умовами Договору в частині сплати вартості отриманого товару, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних є правомірними та обґрунтованими.
Здійснивши перевірку правильності нарахування 47773,21 грн збитків від інфляції за період з 20.08.2021 по 31.01.2021 за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "Ліга 360", суд встановив, що розмір інфляційних втрат за зазначений період складає 48390,89 грн, що на 617,68 грн більше, ніж заявлено позивачем. В зв'язку з цим позов в частині стягнення 47773,21 грн збитків від інфляції задовольняється в межах заявлених вимог на суму 47773,21 грн.
Здійснивши перевірку правильності нарахування 18510,95 грн 3% річних, суд встановив, що позивач не зазначив в позовній заяві період, за який нараховує суму 3% річних, однак вказав кількість днів прострочення платежу - 165 днів. Враховуючи, що станом на час розгляду справи в суді період прострочення оплати більший, ніж 165 днів, суд вважає правомірним нарахування 3% річних за 165 днів прострочення оплати товару, що становить 18510,95 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 18510,95 грн 3% річних підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення 106914,77 грн пені та 272989,80 грн штрафу, суд відзначає наступне.
У випадку порушення строків виконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно до ч.4, 6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).
При цьому суд враховує, що пунктом 4.2. Договору купівлі-продажу №46-45П-21 сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості Товару, він зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. У разі прострочення Покупцем строків оплати Товару більше ніж на 5 календарних днів, Покупець додатково сплачує штраф 20% від суми Договору. Період нарахування пені за даним Договором не обмежений 6 місяцями, пеня нараховується протягом всього періоду прострочення.
Здійснивши перевірку правильності нарахування пені і штрафу (із врахуванням положення ч.5 ст.254 ЦК України) за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "Ліга 360" судом встановлено, що розміри пені та штрафу обраховані вірно.
Таким чином, обґрунтованими є вимоги про стягнення 106914,77 грн пені та 272989,80 грн штрафу.
Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу, з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу суд взяв до уваги такі обставини:
- пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;
- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред'явлення вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат;
- позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення збитків в зв'язку з простроченням відповідачем оплати поставленого товару та їх розміру.
Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Можливість врахування справедливого балансу між інтересами кредитора та боржника випливає з правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Тому, суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення пені та штрафу на 50 %. Таким чином, стягненню підлягає пеня в розмірі 53457,38 грн та штраф в розмірі 136494,90 грн.
З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню в цій частині.
Щодо виникнення форс-мажорних обставин, які, за твердженнями відповідача, унеможливили своєчасне виконання ним зобов'язання по оплаті Товару за Договором купівлі-продажу №46-45П-21, суд відзначає, що статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
При цьому, у пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що ця особа не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України ''Про торгово-промислові палати в Україні'', Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно зі статтею 141 даного Закону, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
При цьому надані відповідачем висновки Вінницької торгово-промислової палати стосуються таких обставин щодо інших договорів, а не саме Договору №46-45П-21 від 05.07.2021.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку непроведення розрахунків) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності. Сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин, повинна повідомити контрагента про виникнення форс-мажорних обставин не пізніше трьох днів з дня їх виникнення (п. 6.2. Договору), при цьому настання таких обставин має бути підтверджено документами Торгово-промислової палати України (п.6.3. Договору).
Відтак, сторони у договорі визначили строк та порядок повідомлення одна одної про настання форс-мажорних обставин. Доказів такого повідомлення суду відповідачем не надано. В сукупності наведених обставин суд не встановив наявності форс-мажорних обставин, які звільняють відповідача від виконання зобов'язань за Договором №46-45П-21 від 05.07.2021 в частині своєчасного розрахунку за придбаний Товар.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не подав до суду докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" (вул.Стрілецька, 57, м.Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 08341806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ" (вул.Симоненка, 21, с.Забір'я, Київської області, 08145, код ЄДРПОУ 37474578) 1364949,00 грн основного боргу; 18510,95 грн 3% річних; 47773,21 грн втрат від інфляції; 53457,38 грн пені; 136494,90 грн штрафу та 27167,06 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В позові в частині стягнення 53457,39 грн пені та 136494,90 грн штрафу - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Повне судове рішення надіслати на наступні електронні адреси: позивача (sakhanda@ukreuromaz.com), відповідача (45emp@i.ua, 45mz@ukroboronprom.com.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).
Повне рішення складено 30 травня 2022 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи