вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"19" травня 2022 р. Cправа № 902/1229/21
за позовом: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (пров. Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012)
до: Фермерського господарства "Україна" (вул. Островського,29, с. Стара Прилука, Липовецький р-н, 22511)
про стягнення 1159299,82 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.
з участю представників:
позивача: Бабійчук О.А.
відповідача: не з"явився
10.12.2021 р. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Україна" області" про стягнення 1159299,82 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1229/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 14.12.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/1229/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначити на 11.01.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 14.12.2021 р.
Ухвалою суду від 11.01.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/1229/21 для судового розгляду по суті на 10.02.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 11.01.2022 р.
Суд зазначає, що від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 01-34/1281/22 від 09.02.202 р.), в якому останній проти позову заперечує та просить суд витребувати від позивача докази використання природного газу відповідачем у спірному періоді, та клопоче про відкладення розгляду справи, в зв'язку із перебуванням уповноваженого представника на самоізоляції.
Суд з'ясував думку присутнього представника позивача відносно даних клопотань.
Представник позивача поклався на розсуд суду.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідач щодо витребовування доказів, та задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, як наслідок судом розгляду справи по суті відкладено на 09.03.2020 р., про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 10.02.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті на 09.03.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання представник позивача та представник відповідача не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 10.02.2022 р.
Ухвалою суду від 09.03.2022 р. розгляд справи було відкладено на 06.04.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 09.03.2022 р.
Ухвалою суду від 06.04.2022 р. розгляд справи по суті відкладено на 28.04.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представники позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 06.04.2022 р.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 28.04.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті на 19.05.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним повідомлений ухвалою суду від 28.04.2022 р.
Водночас, відповідачу ухвала суду від 28.04.2022 р. вручена останньому 06.05.2022 р., що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".
Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначено, наступне: між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільних систем «Вінницягаз» (Оператор ГРМ) та Фермерський господарством «Україна» (Споживач) діють відносини щодо надання послуг з розподілу природного газу газорозподільними системами позивача, комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, які регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494.
Між позивачем та відповідачем було укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання № 09420K2K0ADP016 від 01.01.2016 р. до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому.
За доводами позивача протягом грудня 2020 р. AT «Вінницягаз» надало послугу з розподілу природного газу ФГ «Україна» в сумі 77 600,00 грн. Протягом січня - жовтня 2021 р. AT «Вінницягаз» надало послугу з розподілу природного газу ФГ «Україна» на загальну суму 1 409 519,95 грн, з них оплачені надані позивачем послуги у розмірі 372 471,87 грн.
Тому станом на 30.12.2021 р. заборгованість ФГ «Україна» перед AT «Вінницягаз» за надані протягом грудня 2020 року та січня - жовтня 2021 р. послуги з розподілу природного газу складає 1 114 648,08 грн.
Суть заперечень відповідач зводиться до наступного: що заборгованість є такою що штучно створена для відповідача, оскільки останній не використовував в натурі природній газ взагалі та не підписував акти наданих послуг з підстав неотримання та невикористання в натурі послуг з причин невикористання в господарській діяльності природного газу, а також невірного обрахунку пені та 3 % річних разом із інфляційними з причин відсутності заборгованості що підтверджує доданими доказами до позову сам позивач.
Із наявних доказів в матеріалах справи встановлено наступне: між позивачем та відповідачем укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання № 09420K2K0ADP016 від 01.01.2016 р. до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому (далі - договір).
Відповідно до пункту 2.1. договору позивач, як Оператор ГРМ, взяв на себе зобов'язання надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначеному договором.
Згідно з п.6.1. договору розподілу природного газу: оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п. 6.2. договору).
Судом встановлено, що постановою НКРЕКП від 24.12.2019 р. № 3014 (в редакції постанови НКРЕКП від 24.06.2020 р. № 1152) встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 0,97 грн. за 1 м.куб. (без урахування ПДВ). постановою НКРЕКП від 30.12.2020 р. № 2765 для AT «Вінницягаз» з 01.01.2021 р. встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,68 грн. за 1 м.куб. (без урахування ПДВ). Тому, з врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу: з 01 липня по 31 грудня 2020 р. складає 1,164 грн. за 1 м.куб., з 01 січня 2021 р. по теперішній час складає 2,016 грн. за 1 м.куб.
Як слідує з матеріалів справи, листом від 13.07.2020 р. № 217 відповідачем було скориговано обсяги річної замовлено потужності на 2020 рік по об'єктам споживання сумарно на 800 000,0 куб.м.
Судом встановлено, що з урахуванням вимог п. 1 та абз. 10 п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п .6.1 та 6.2 договору розподілу, позивачем була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2020 р. для Відповідача на рівні 77 600,00 грн із розрахунку: 800 000,0 м.куб. х 1,164 грн. за 1 м.куб. / 12 міс. = 77 600,00 грн.
Листом від 19.10.2020 № 365, відповідачем було скориговано обсяги річної замовлено потужності на 2021 рік по об'єктам споживання сумарно на 175 519 куб.м.
Відтак, з урахуванням вимог п. 1 та абз. 10 п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п .6.1 та 6.2 Договору розподілу, позивачем була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2021 р. для відповідача на рівні 29 487,19 грн. із розрахунку: 175 519,0 м.куб. х 2,016 грн. за 1 м.куб. / 12 міс. = 29 487,19 грн. (щомісячна плата для відповідача на 2021 р.);
Поміж із тим, 14.09.2021 р. на адресу AT «Вінницягаз» надійшов лист ФГ «Україна», яким відповідач на підставі п. 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ просив скоригувати річну замовлену потужність на 2021 рік сумарно по всіх об'єктах в обсязі 839 000,0 куб.м.
Таким чином, на підставі абзацу 2 п. 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, Позивачем було здійснено відповідачу перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу на весь 2021 рік, в зв'язку із чим, скоригована місячна вартість послуги з розподілу природного газу в 2021 році становить 140 952,00 грн із розрахунку: 839 000,0 м.куб. х 2,016 грн. за 1 м.куб. / 12 міс. = 140 952,00 грн. (щомісячна плата для відповідача на 2021 р. (скоригована).
Відповідно до п.п. 6.3., 6.4. договору розподілу природного газу розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.
За умовами пункту 6.6. Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаними між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Протягом 2021 р. відповідачу неодноразово направлялися акти наданих послуг за відповідні календарні місяці.
Відповідачем підписано та повернуто позивачу акти наданих послуг за січень-серпень 2021 р. Поміж із тим, акт за грудень 2020 р., коригуючі акти та акти за вересень-жовтень 2021 р. відповідачем не були підписані та повернуті позивачеві.
Відтак за доводами суду, протягом грудня 2020 р. AT «Вінницягаз» надало послугу з розподілу природного газу ФГ «Україна» в сумі 77 600,00 грн. Протягом січня - жовтня 2021 р. AT «Вінницягаз» надало послугу з розподілу природного газу ФГ «Україна» на загальну суму 1 409 519,95 грн, з них оплачені надані позивачем послуги у розмірі 372 471,87 грн.
Таким чином, з урахуванням встановленого судом станом на 30.12.2021 р. заборгованість ФГ «Україна» перед AT «Вінницягаз» за надані протягом грудня 2020 року та січня - жовтня 2021 р. послуги з розподілу природного газу складає 1 114 648,08 грн.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Матеріали справи містять копії Актів наданих послуг на підтвердження факту отримання відповідачем послуг з розподілу природного газу на відповідні суми, які підписано та скріплено печатками зі сторони позивача. При цьому такі акти направлялися відповідачу, в т.ч. із вимогою про сплату заборгованості.
Однак, за фактом надання послуг оплати не здійснено, як і не повернуто підписаних Актів за січень - жовтень 2021 р., позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.
Разом з тим слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні заперечення зі сторони відповідача щодо якості та вартості наданих послуг, так само як і не містять матеріали справи мотивованої відмови відповідача від підписання Актів наданих послуг чи будь-яких доказів, які б свідчили, що відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання послуг за договором.
Відповідно до практики Верховного Суду (яка хоча і стосується виконання робіт, однак по аналогії може застосовуватися і до надання послуг) у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (постанова КГС ВС у справі №913/1397/16 від 26.04.2018).
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу за відповідний період на суму 1 114 648,08 грн.
Отже, вимога позивача про стягнення основного боргу на вказану суму підлягає задоволенню у повному обсязі.
Окрім того, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 5 288,73 грн - 3% річних; 28 091,64 грн - пені та 11 271,37 грн - інфляційних втрат.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, за умовами п. 6.6. Договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Як встановлено фактичними обставинами справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за надані послуги з розподілу природного газу в обумовлений п. 6.6. Договору строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.2. Договору обумовлено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіряючи поданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що такий розрахунок відповідає умовам договору та чинному законодавству, при цьому відповідачем не надано свого контррозрахунку вказаних складових заборгованості.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем витікає з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду власного контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Україна" (вул. Островського,29, с. Стара Прилука, Липовецький р-н, 22511, ідентифікаційний код 20092010) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (пров. Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012; код ЄДРПОУ 03338649) 1 114 648,08 грн боргу, 5 288,73 грн - 3% річних; 28 091,64 грн - пені та 11 271,37 грн - інфляційних втрат та 17 389,50 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Повне рішення складено 30 травня 2022 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (пров. Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012)
3 - відповідачу (вул. Островського,29, с. Стара Прилука, Липовецький р-н, 22511)