вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" травня 2022 р. Справа№ 910/11374/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Алданової С.О.
Попікової О.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 11.10.2021
у справі №910/11374/21 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства
«Страхова компанія «АРКС»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія
«Гардіан»
про стягнення 16 188, 22 грн
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (надалі - позивач, ПрАТ «СК «АРКС») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (надалі - відповідач, скаржник, ТДВ «СК «Гардіан») 16 188, 22 грн страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в силу приписів ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/11374/21 позовні вимоги задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 16 188, 22 грн та 2 270, 00 грн судового збору.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, керуючись положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виходив із доведеності матеріалами справи факту настання страхового випадку та набуття позивачем права вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок виплатити позивачеві страхове відшкодування у визначеному останнім розмірі.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТДВ «СК «Гардіан» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/11374/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Відтак, судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції помилково визнано встановленою ту обставину, що розмір відшкодування був розрахований відповідачем з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Як зазначає скаржник, виходячи із п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі - Методика) та на підставі аварійного сертифікату №23-D/80/6 від 16.12.2020, за яким жодна запчастина пошкодженого автомобіля «Porche Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 не підлягає заміні, вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу склала 3830,00 грн.
Також скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права у формі невірного тлумачення пунктів 7.36 та 7.38 Методики.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 апеляційну скаргу ТДВ «СК «Гардіан» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТДВ «СК «Гардіан» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/11374/21 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано матеріали справи №910/11374/21 з Господарського суду міста Києва.
01.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11374/21 з Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11374/21 за апеляційною скаргою ТДВ «СК «Гардіан» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.
З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги ТДВ «СК «Гардіан» вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Роз'яснено позивачу право та встановлено строк для подання до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу, а також встановлено сторонам строк для подання заяв/клопотань, пояснень або заперечень.
Позивач, у порядку ст. 263 ГПК України, скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів викладених у апеляційній скарзі заперечує, оскаржуване рішення просить залишити без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.
Так, у своєму відзиві позивач, із посиланням на ч. 2 ст. 1192 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначає, що наданий відповідачем аварійний сертифікат №23-D/80/6 від 16.12.2020 має консультативний характер, а отже не може вважатись доказом дійсної вартості ремонтних робіт пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «Porche Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 .
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Алданова С.О., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 прийнято справу №910/11374/21 за апеляційною скаргою ТДВ «СК «Гардіан» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 08.01.2020 між ПрАТ «СК «АРКС» (Страховик) та ТОВ «Інфо Кар» (Страхувальник) укладено Договір, згідно якого Страховик взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Porche Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
28.03.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Porche Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля «Volkswagen Passat Variant», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті якої автомобілю «Porche Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 завдано механічних пошкоджень.
Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 20.05.2020 у справі про адміністративне правопорушення №712/2995/20 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Страхувальник за Договором звернувся до Позивача з заявою про подію та виплату за цим Договором, яку позивачем розглянуто та на підставі Акта огляду транспортного засобу від 27.07.2020, рахунку- фактури №1062192 від 29.07.2020, страхового акта №ARX2603237 від 07.08.2020 здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 20 018, 22 грн, що підтверджується платіжним дорученням №694571 від 10.08.2020.
Водночас, цивільно - правова відповідальність щодо експлуатації автомобіля «Volkswagen Passat Variant», державний номерний знак НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у відповідача згідно полісу №АО2019613, за яким ліміт відповідальності за шкоду завдану майну потерпілого становить 130 000,00 грн (франшиза 2 600, 00 грн.)
17.11.2020 позивач в порядку ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» звернувся до відповідача із заявою про регресні вимоги №3328 АРКС (виплату страхового відшкодування за полісом №АО2019613).
Вказана заява позивача була розглянута та на виконання своїх зобов'язань за полісом №АО2019613, (у відповідності до розрахунку визначеному в аварійному сертифікаті №23-D/80/6 від 16.12.2020) відповідач сплатив на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 1230,00 грн.
У зв'язку з тим, що відповідачем не у повному обсязі сплачено суму страхового відшкодування позивачу, останній звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 16 188, 22 грн (20 018, 22 грн - 1230, 00 грн сплаченої суми - 2600, 00 грн франшизи за полісом №АО2019613).
Місцевий господарський суд, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 16 188, 22 грн.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 988 ЦК України встановлено обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування у встановлений договором строк.
Як вище зазначалось, у відповідності до умов Договору та на підставі заяви Страхувальника про подію та виплату за Договором, а також Акта огляду транспортного засобу від 27.07.2020, рахунку-фактури №1062192 від 29.07.2020, страхового акта №ARX2603237 від 07.08.2020 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 20 018, 22 грн, що підтверджується платіжним дорученням №694571 від 10.08.2020.
За положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Виходячи із наведених правових норм, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У даному випадку, відповідальною за заподіяну шкоду автомобілю «Porche Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до постанови Соснівського районного суду міста Черкаси від 20.05.2020 у справі про адміністративне правопорушення №712/2995/20 визнано ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем «Volkswagen Passat Variant», державний номерний знак НОМЕР_2 , а відтак шкода внаслідок ДТП має відшкодовуватись власником автомобіля «Volkswagen Passat Variant».
Зазначені вище обставини є встановленими та додатковому доказуванню в силу приписів ч. 6 ст. 75 ГПК України не підлягають.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, а відповідачем не заперечується, що останній є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом №АО2019613, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Стаття 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, згідно рахунку СТО ТОВ «Віннер Автомотів», деталі, які були замінені на застрахованому автомобілі «Porche Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 , є новими та такими, що не були у використанні.
Відповідно до п. 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових КТЗ;
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 (п. 7.39 Методики).
Виходячи з вищевикладеного та наявних у матеріалах справи доказів, коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля «Porche Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 дорівнює нулю.
За твердженнями скаржника, місцевий господарський суд помилково визнав ту обставину, що відповідачем розрахунок страхового відшкодування здійснено із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу до запчастин пошкодженого у ДТП автомобіля «Porche Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 , адже згідно аварійного сертифікату №23-D/80/6 від 16.12.2020 жодна із запчастин вказаного транспортного засобу не підлягає заміні, оскільки відновлювальні роботи включають в себе лише ремонт та окраску, а відтак коефіцієнт фізичного зносу не застосовується.
Колегія суддів критично оцінює наведені доводи скаржника та аварійний сертифікат №23-D/80/6 від 16.12.2020 в якості належного доказу, на підставі якого має здійснюватися розрахунок страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17.
Приписами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлено імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 у справі №910/22886/16.
Колегія суддів зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.
Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем було сплачено страхове відшкодування за Договором на підставі рахунку СТО, що підтверджується платіжним дорученням №694571 від 10.08.2020, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявленої позивачем суми страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 16 188, 22 грн (20 018, 22 грн. - 1230, 00 грн сплаченої суми - 2600, 00 грн франшизи за полісом №АО2019613).
Водночас, згідно з абзацом 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП.
Інші доводи апеляційної скарги не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/11374/21 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТДВ «СК «Гардіан» - без задоволення.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/11374/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/11374/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан».
4. Матеріали справи №910/11374/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді С.О. Алданова
О.В. Попікова